Рішення

від 11.11.2015 по справі 904/8363/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.15р. Справа № 904/8363/15

ОСОБА_1 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ СЕРВІС", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ ОСОБА_2", м.Кривий Ріг

про стягнення 146 061,64 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, представник за довіреністю №б/н від 02.11.15р.

від відповідача: ОСОБА_4, представник за довіреністю № 4164 від 22.12.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ СЕРВІС" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ ОСОБА_2" (далі-відповідач) про стягнення 146 061,64 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на господарське обслуговування № 1483 від 01.04.13р., в частині розрахунків за надані послуги (за виконану роботу).

Ухвалою господарського суду від 17.09.15р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 13.10.15р.

Ухвалою господарського суду від 13.10.15р. відкладено розгляд справи на 05.11.15р.

05.11.15р. у судовому засіданні оголошено перерву до 11.11.15р.

11.11.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.11.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

01.04.13р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір на господарське обслуговування № 1483 (надалі - Договір), відповідно до умов п.1.1. та п.п. 1.1.1. - 1.1.4. якого, позивач приймає на себе зобов'язання щодо надання відповідачу наступних видів робіт та послуг (далі - послуги) в об'ємах, зазначених в Додатку № 1: з прибирання приміщень адміністративно-побутових комплексів, побутових приміщень будівель (п. 1.1.1.); прибирання й озеленення прилеглої території (п. 1.1.2.); прання спецодягу й інших текстильних виробів (п. 1.1.3.); ремонту спецодягу й інших текстильних виробів (п. 1.1.4.).

Пунктом 3.1.1. Договору передбачено, що відповідач зобов'язується оплачувати послуги позивача у відповідності з умовами цього Договору.

ОСОБА_1 приписами п. 4.1. Договору позивач щомісяця, не пізніше останнього числа поточного місяця, зобов'язаний оформити в двох екземплярах та передати відповідачу ОСОБА_5 виконаних робіт (далі-Акти).

Як зазначено у п. 4.2. Договору, у випадку наявності розбіжностей до ОСОБА_1, відповідач зобов'язаний надати обґрунтування розбіжностей у вигляді підписаних обома сторонами ОСОБА_1 перевірки виконаних робіт (надалі - АПВР), протоколу перевірки якості (надалі - ППК) (згідно Додатку №3 до Договору), в яких відображені претензії по якості послуг, які не були своєчасно усунуті, а також відображені обсяги виконаних робіт, згідно з п. 1.1. Договору.

Якщо протягом 5 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_1, від відповідача не поступило обґрунтованих претензій, то послуги вважаються прийнятими та підлягають сплаті (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунки проводяться на підставі рахунків-фактур, оформлених у відповідності до діючого законодавства. Рахунки-фактури надаються позивачем відповідачу не пізніше 5-го дня з моменту приймання-передачі наданих послуг.

Положеннями п. 5.6. Договору передбачено, що розрахунок за надані послуги проводиться після підписання сторонами ОСОБА_1 виконаних робіт до Договору, на підставі наданого позивачем рахунку - фактури, через 90 днів з моменту надання рахунка-фактури.

Днем оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку відповідача (п. 5.7. Договору).

ОСОБА_1 невиконання або неналежне виконання обов'язків по цьому Договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України (п. 7.1. Договору).

У п. 6.1. Договору зазначено про те, що цей Договір вступає в силу з 01.04.13р. та діє до 31.03.14р. Договір може бути продовжений на наступний строк за письмовою згодою сторін.

Як зазначає позивач, послуги надавались належним чином, у відповідності до умов Договору, та в повному обсязі.

30.08.13р. позивач надав відповідачу на підписання підписані з боку позивача ОСОБА_5 виконаних робіт № 101/1877, № 101/1878, № 101/1879 за послуги надані в серпні 2013 року.

30.09.13р. позивач надав відповідачу на підписання підписані з боку позивача ОСОБА_5 виконаних робіт № 101/2143, № 101/2144, № 101/2145 за послуги надані в вересні 2013 року.

ОСОБА_5 № 101/1877 від 30.08.13р. та Акти № 101/2143, № 101/2144, № 101/2145 від 30.09.13р. підписані відповідачем із зауваженнями, а саме відповідачем начебто виявлено невідповідність обсягів виконаних позивачем з фактично виконаними обсягами по прибиранню приміщень та території. Такі зауваження, як вважає позивач, є необґрунтованими, оскільки обсяги надаваних послуг, закріплені у Додатку № 1 до Договору, які відповідач визначав самостійно під час підписання Договору. Тобто, відповідач стверджує, що позивач надав послуги не в повному обсязі, а саме частину території не прибрав. Таке твердження повинно бути підтверджене відповідачем у відповідності до п. 4.2. та п. 4.3. Договору.

Як вказує позивач, оскільки жодних обґрунтованих претензій від відповідача не ходило, в тому числі відповідачем не надавались документи передбачені п. 4.2, п. 4.3. Договору заборгованість відповідача перед позивачем є правомірною. Такими діями відповідач неправомірно, в супереч умовам Договору та законним правам позивача зменшив обсяги вже наданих послуг.

Відповідач листом № 2860 від 02.09.13р. повідомив позивача, про виниклу необхідність проведення корегування площ, переданих на обслуговування, через проведення реорганізаційних процесів направлених на оптимізацію та економію ресурсів підприємства.

01.10.13р. сторони уклали Додаткову угоду № 1/3610 до Договору, якою збільшено обсяг послуг (розширено її номенклатурний перелік) та проведено корегування площі приміщень у відповідності до їх фактичних розмірів.

Як вбачається з вищенаведених пунктів Договору існує чітко встановлена процедура зміни обсягів робіт. Таку процедуру відповідач порушив у серпні - вересні 2013 року самостійно зменшивши обсяг надаваних послуг, та не доплативши позивачу за надані послуги.

В зв'язку з тим, що жодних обґрунтованих претензій від відповідача позивачу не поступало, послуги, як вважає позивач, повинні бути сплачені у відповідності до Договору, та в повному обсязі.

Позивач звертає увагу суду на те, що за надані у період серпень - вересень 2013 року відповідач сплатив позивачу:

- На підставі Акту виконаних робіт № 101/1879 від 30.08.13р. - 200 487,71 грн. замість 233662,11 грн. Сплачена сума менше вартості виконаних робіт на 33 174,40 грн.

- На підставі Акту виконаних робіт № 101/2143 від 30.09.13р. - 179 549,99 грн. замість 222837,93 грн. Сплачена сума менше вартості виконаних робіт на 43 287,94 грн.

- На підставі Акту виконаних робіт № 101/2144 від 30.09.13р. - 40 552,88 грн. замість 42846,64грн. Сплачена сума менше вартості виконаних робіт на 2 293,76 грн.

- На підставі Акту виконаних робіт № 101/2145 від 30.09.13р. - 7 378,87 грн. замість 10018,30грн. Сплачена сума менше вартості виконаних робіт на 2 639,43 грн.

Загальна сума, що відповідач не доплатив позивачу за надані на підставі Договору послуги становить 81 395,53 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 23.10.14р. позивач звернувся до відповідача з претензією №08/09/14-1 про сплату заборгованості.

Відповідач надіслав на поштову адресу позивача відповідь на претензію № 3536 від 23.10.14р. У свої відповіді, відповідач зазначив, що при здійсненні перевірки обсягів виконаних робіт з прибирання приміщень адміністративно-побутових комплексів, побутових приміщень будівель тощо відповідачем в серпні та вересні 2013 р. було встановлено невідповідність даних щодо обсягу виконаних робіт, а саме завищення площі ш. ім. Фрунзе, ш. «Ювілейна» та Ремонтно-інструментального цеху де виконувались роботи з прибирання їх фактичним площам. У зв'язку з встановленими розбіжностями, акти приймання-виконаних робіт за серпень та вересень 2013 р. відповідачем були підписані з зауваженнями.

Як вважає позивач, таке твердження відповідача є неправомірним, оскільки послуги надавались у відповідності до обсягів визначених Додатком № 1 до Договору та жодних зауважень, у порядку передбаченому Розділом 4 Договору не надходило. Отже, з вищенаведеного вбачається неправомірне зменшення відповідачем вартості послуг наданих позивачем за період серпень - вересень 2013 року, в зв'язку з чим позивачем було прийнято рішення звернутись до суду з позовом про захист своїх прав.

ОСОБА_1 неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо повної оплати за виконані позивачем по Договору роботи, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 60 449,86 грн. та 3 % річних у розмір 4 216,25 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги (виконані роботи) у розмірі 81 395,53 грн., інфляційні втрати у розмірі 60 449,86 грн., 3 % річних у розмір 4216,25 грн., а всього 146 061,64 грн.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, виставлені позивачем ОСОБА_5 виконаних робіт № 101/1877 від 30.08.13р., №101/2143 від 30.09.13р., № 101/2144 від 30.09.13р., № 101/2145 від 30.09.13р., відповідачем були підписані з зауваженнями. У зв'язку з чим, на виконання вимог п. 4.2. Договору, було складено Акти приймання виконаних робіт, в яких згідно з п. 1.2. Розділу 1 Додатку № 3 до Договору керівниками структурних підрозділів відповідача були відображені фактичні обсяги прибирання приміщень.

Невідповідність даних щодо обсягу виконаних робіт та завищені розміри приміщень, що прибиралися, а саме ш. ім. Фрунзе, ш. «Ювілейна» та Ремонтно-інструментальний цех, були підтверджені комісійно, представниками відповідача та позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про що складений Акт від 10.10.13р.

Враховуючи вищевказані обставини, у відповідності до п. 5.1 Договору відповідач здійснив оплату за надані послуги виходячи з фактичних обсягів виконаних в серпні та вересні 2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями :

№ 2753 від 27.11.13р. на суму 200 487,71 грн.

№ 3979 від 26.12.13р. на суму 179 549,99 грн.

№ 3972 від 26.12.13р. на суму 40 552,88 грн.

№ 3989 від 26.12.13р. на суму 7 378,87 грн.,

всього оплачено 387 416,57 грн.

Окрім цього, між сторонами, в порядку п. 5.9 Договору підписано додаткову угоду № 1/3610 від 01.10.13р., якою відображені дійсні площі приміщень, що підлягали прибиранню.

Таким чином, відповідач вважає, що своїми діями (підписання Акту заміру площин приміщень прибирання від 10.10.13р. та підписання додаткової угоди № 1/3610 від 01.10.13р.) позивач фактично визнав факт надання послуг з прибирання у серпні-вересні місяці 2013 року в обсягах, значно менших за ті, що виставлені в ОСОБА_1 виконаних робіт № 101/1877 від 30.08.13р., № 101/2143 від 30.09.13р., № 101/2144 від 30.09.13р., № 101/2145 від 30.09.13р.

У зв'язку з викладеним, відповідач вважає, що останній виконав своєчасно та в повному обсязі зобов'язання перед позивачем по оплаті за надані позивачем в серпні, вересні 2013 року послуги по Договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_1 приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 81 395,53 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

По-перше, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України зазначає, договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Договір на господарське обслуговування № 1483 від 01.04.13р. судом визнаний недійсним не був, тому положення зазначеного Договору є обов'язковими для виконання обома сторонами.

По-друге, відповідно до ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність , що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

ОСОБА_1 таких обставин, при укладанні Договору саме відповідач встановив та визначив об'єми для виконання робіт, тому саме він несе відповідальність (ризик) щодо неправильно встановлених об'ємів (при наявності таких) приміщень та територій, які позивач повинен був прибирати. Тому, відповідно до п. 3.1.1. Договору, відповідач зобов'язаний оплатити послуги позивача у відповідності з умовами цього Договору.

По-третє, п. 5.9. Договору визначено, що у випадку зміни об'ємів робіт та її вартості відповідач зобов'язаний попередити позивача про такі зміни не менше ніж за 20 календарних днів .

Станом на дату складання спірних ОСОБА_1 виконаних робіт, відповідач жодного попередження про зміну об'ємів робіт та її вартості у встановлений п. 5.9. Договору строк позивачу не направляв, зміни до Договору не вносилися.

По-четверте, п. 4.2. Договору визначено, що у випадку наявності розбіжностей до ОСОБА_1, відповідач зобов'язаний надати обґрунтування розбіжностей у вигляді підписаних обома сторонами ОСОБА_1 перевірки виконаних робіт (надалі - АПВР), протоколу перевірки якості (надалі - ППК) (згідно Додатку №3 до Договору), в яких відображені претензії по якості послуг, які не були своєчасно усунуті, а також відображені обсяги виконаних робіт, згідно з п. 1.1. Договору.

Якщо протягом 5 календарних днів з моменту отримання ОСОБА_1, від відповідача не поступило обґрунтованих претензій , то послуги вважаються прийнятими та підлягають сплаті (п. 4.4. Договору).

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідно до норм чинного законодавства позивач не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання відповідача до підписання акта виконаних робіт. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на відповідача.

Господарський суд звертає увагу, що спірні Акти виконаних робіт підписані відповідачем із зауваженнями, а саме відповідачем начебто виявлено невідповідність обсягів виконаних позивачем з фактично виконаними обсягами по прибиранню приміщень та території. Жодного обґрунтування до зазначених заперечень в ОСОБА_1 не вказано. ОСОБА_5 перевірки виконаних робіт та Протоколів перевірки якості, в яких відображені претензії по якості послуг, сторонами не складалися.

Вищевказані зауваження, суд вважає, є необґрунтованими, оскільки обсяги надаваних послуг, закріплені у Додатку № 1 до Договору, які відповідач визначав самостійно під час підписання Договору . Будь-яких змін, станом на дату складання спірних ОСОБА_1, до Договору внесено не було.

Оскільки жодних обґрунтованих претензій від відповідача не надходило, в тому числі відповідачем не надавались документи передбачені п. 4.2, п. 4.3. Договору заборгованість відповідача перед позивачем є правомірною.

По-п'яте, суд вважає, що посилання відповідача, у листі № 2860 від 02.09.13р., на виниклу необхідність проведення корегування площ, переданих на обслуговування, через проведення реорганізаційних процесів направлених на оптимізацію та економію ресурсів підприємства не є підставою вважати, що позивач надавав послуги не в повному обсязі, та не є підставою, без внесення відповідних змін до укладеного між сторонами Договору , для зменшення об'ємів.

Господарський суд вважає, що у Договорі існує чітко встановлена процедура зміни обсягів робіт. Таку процедуру відповідач порушив у серпні - вересні 2013 року, самостійно зменшивши обсяг надаваних послуг, та не доплативши позивачу за надані послуги.

По-шосте, суд звертає увагу на той факт, що лише 01.10.13р. сторони уклали Додаткову угоду № 1/3610 до Договору, якою збільшено обсяг послуг (розширено її номенклатурний перелік) та проведено корегування площі приміщень у відповідності до їх фактичних розмірів. Таким чином, суд вважає, що саме з 01.10.13р. сторонами проведено корегування площі приміщень.

Господарський суд вважає, що твердження відповідача про те, що своїми діями (підписання Акту заміру площин приміщень прибирання від 10.10.13р. та підписання додаткової угоди № 1/3610 від 01.10.13р.) позивач фактично визнав факт надання послуг з прибирання у серпні-вересні місяці 2013 року в обсягах, значно менших за ті, що виставлені в ОСОБА_1 виконаних робіт № 101/1877 від 30.08.13р., № 101/2143 від 30.09.13р., № 101/2144 від 30.09.13р., № 101/2145 від 30.09.13р. є помилковими, оскільки послуги до 01.10.13р. надавалися позивачем у відповідності до обсягів зазначених у Додатку № 1 до Договору та жодних зауважень, у порядку передбаченому Розділом 4 Договору від відповідача не надходило .

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, на підставі вищевказаної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 60 449,86 грн. та 3 % річних у розмір 4 216,25 грн.

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений на визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки позивач не правильно визначив період виникнення простроченого зобов'язання (без врахування того, що розрахунки проводяться через 90 днів).

Також, необхідно враховувати, що згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Тому нарахування інфляційних втрат по Акту виконаних робіт від 30.08.13р. починається з 01.12.13р. по 31.08.15р. включно. Таким чином, інфляційні втрати за вказаний період на суму заборгованості у розмірі 33 174,40 грн. складають 24 350,01 грн.

ОСОБА_1 виконаних робіт від 30.09.13р. нарахування інфляційних втрат починається з 01.01.14р. по 31.08.15р. включно. Таким чином, інфляційні витрати за вказаний період на суму заборгованості у розмірі 48 221,13 грн. складають 35 008,54 грн.

На підставі вищевказаного, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 59 358,55 грн.

Розрахунок 3% річних судом також перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Але, суд вважає за необхідне зазначити про те, що при проведені розрахунку 3% річних позивач також не правильно визначив період виникнення простроченого зобов'язання (без врахування того, що розрахунки проводяться через 90 днів).

Нарахування 3% річних по Акту виконаних робіт від 30.08.13р. починається з 28.11.13р. по 08.09.15р. включно. Таким чином, 3% річних за вказаний період на суму заборгованості у розмірі 33174,40 грн. складають 1 772,33 грн.

ОСОБА_1 виконаних робіт від 30.09.13р. нарахування 3% річних починається з 29.12.13р. по 08.09.15р. включно. Таким чином, 3% річних за вказаний період на суму заборгованості у розмірі 48221,13 грн. складають 2 453,33 грн.

Оскільки загальний розмір 3% річних складає 4 225,66 грн., а позивач заявив до стягнення меншу суму - 4 216,25 грн., то вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню саме у розмірі 4 216,25 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Звертаю увагу на те, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ЄВРАЗ ОСОБА_2" (50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, код ЄДРПОУ 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ СЕРВІС" (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 21, код ЄДРПОУ 37423429) заборгованість за надані послуги (за виконану роботу) у розмірі 81 395,53 грн. (вісімдесят одна тисяча триста дев'яносто п'ять грн. 53 коп.), інфляційні втрати у розмірі 59 358,55 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят вісім грн. 55 коп.), 3% річних у розмірі 4 216,25 грн. (чотири тисячі двісті шістнадцять грн. 25 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 174,55 грн. (дві тисячі сто сімдесят чотири грн. 55 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.11.15р.

Суддя ОСОБА_8