Рішення

від 03.11.2015 по справі 509/3657/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/8138/15

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретарів: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації «Політ» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації «Політ», Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання рішення загальних зборів та рішення сільської ради недійсними,

встановила:

13 серпня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з травня 2005 року він є членом Громадської Організації «Політ», код 22477085 (далі - ГО «Політ»), яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Авіаційна, 9.

Згідно рішення загальних зборів громадської організації № 13 від 03 травня 2005 року за ним була закріплена земельна ділянка НОМЕР_2 (а.с.24). Будучи членом громадської організації він надав адміністрації громадської організації повноваження щодо виготовлення технічної документації на довгострокову оренду земельної ділянки.

Відповідно до рішення сільської ради № 708-У від 25 травня 2007 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду …», згідно додатку даного рішення позивачу ОСОБА_3 був затверджений проект землеустрою ( а.с.95), а в подальшому 20 березня 2008 року відповідно до рішення № 1111-V сільська рада надала громадській організації дозвіл на укладання договорів суборенди з громадянами - членами ГО «Політ», в тому числі з позивачем ОСОБА_3 ( а.с.103).

10 лютого 2012 року сільська рада своїм рішенням № 586 затвердила технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право суборенди земельних ділянок громадянам України - членам ГО «Політ» (згідно додатку) у тому числі і позивачу ОСОБА_3 (додаток за № 10 - а.с.40). Під час складання технічної документації позивач ОСОБА_3 з 2007 по 2010 року звертався до компетентних установ, щодо узгодження документації (а.с.41,42,49).

09 березня 2013 року згідно рішення загальних зборів позивач ОСОБА_3 був виключений із членів ГО «Політ» та відповідно до даного рішення у нього вилучена вищевказана земельна ділянка, що підтверджується Випискою із протоколу № 34 загальних зборів ГО «Політ» (а.с.125).

Посилаючись на те, що громадська організація і сільська рада прийняли рішення з порушенням прав, позивач просив вищевказані рішення визнати незаконними та їх скасувати.

Представники відповідачів: ГО «Політ» та Молодіжненської с/р проти позову заперечували, посилаючись на те, що обставини, викладені у позові не відповідають дійсності, не підтверджуються належними доказами та позивач фактично не користується спірною земельною ділянкою.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені.

В апеляційній скарзі ГО «Політ» просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі право користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог ст. 125 ЗК право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

ГО «Політ» набула право користування земельною ділянкою загальною площею 1,350 га (кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1) на підставі Договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2007 року, укладеного між Молодіжненською сільською радою Овідіопольського району Одеської області та ГО «Політ» терміном на 49 років, зареєстрованого у Овідіопольському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за № 040752900023 від 26.11.2007р.

Таким чином, позивач ОСОБА_3 не був орендарем земельної ділянки, земельна ділянка НОМЕР_2 була виділена йому в суборенду, у зв'язку з чим ГО «Політ» не зверталось до компетентних органів із заявами про порушення ним норм земельного законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 протягом 7 років не обробляв земельну ділянку ГО «Політ» НОМЕР_2 площею 0,0208, будівельні роботи по захисту грунту від ерозії не проводились, ділянка була завалена сміттям. Починаючи з квітня 2011 року по травень 2013 року ОСОБА_3 взагалі не відвідував загальних зборів ГО «Політ», членські та цільові внески за суборенду земельної ділянки не сплачував.

Зазначені обставини підтверджуються Протоколом № 34 загальних зборів ГО «Політ» від 09.03.2013р., копія якого мається на а.с.236-246, а Виписка на а.с. 125, а також довідкою ГО «Політ» № 27 від 15.09.2014 р. (а.с.120).

В свою чергу, свою бездіяльність позивач ОСОБА_3 пояснював тим, що земельна ділянка НОМЕР_2 виставлена ним на продаж.

Зазначені факти підтверджені в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приєднаними до матеріалів справи фотографіями спірної земельної ділянки НОМЕР_2.

Із пояснень свідків, які є членами ГО «Політ», ОСОБА_3 не брав участь у зміцненні схилу, що створювало загрозу суміжним землекористувачам, які облаштували свої земельні ділянки; не підтримував земельну ділянку у належному санітарному стані; не проводив робіт щодо укріплення.

З наданих до суду фотографій видно, що на земельній ділянці відсутні багаторічні насадження, відсутня огорожа, ворота, хвіртка, відсутні об'єкти нерухомості, а також які- небудь тимчасові об'єкти, створені позивачем (а.с.117-119).

Вказані обставини частково підтвердив позивач ОСОБА_3 в своїй позовній заяві та особисто в судовому засіданні.

Посилання ОСОБА_3 на домовленість із заступником голови ГО «Політ» ОСОБА_4 щодо несплати членських та цільових внесків, спростовані в судовому засіданні особисто ОСОБА_4 (а.с.174-178).

Разом з тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обгрунтовував свої доводи тим, що відповідач - ГО «Політ» не надала будь-яких доказів від компетентних установ того, що з боку позивача були порушення земельного законодавства, або не виконання умов Статуту ГО «Проліт».

Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про громадські об'єднання», об'єднання громадян, зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту.

Відповідно до п.п. а п.3.3. Статуту ГО «Політ», члени організації зобов'язані додержуватися вимог статуту організації.

Відповідно до п.п.б п.3.3 Статуту ГО «Політ» члени організації зобов'язані сплачувати встановлені загальними зборами вступні, членські та цільові внески.

Так, згідно заяви позивача ОСОБА_3 на прийняття його до членів ГО «Політ», він письмово зазначив: «З статутом об 'єднання ознайомлений, згоден та зобов 'язуюсь виконувати» (а.с.24). Однак, починаючи з квітня 2011 року ОСОБА_3 повнітю порушував Статут ГО «Політ».

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України «Про громадські об'єднання» самоврядність громадського об'єднання передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), а також невтручання органів державної влади в діяльність громадського об'єднання.

Таким чином, в силу положень чинного законодавства, будь-які обмеження в діяльності об'єднання повинні бути передбачені Конституцією та Законами України. Саме члени об'єднання уповноважені вирішувати всі питання щодо діяльності об'єднання в рамках чинного законодавства та відповідно до Статуту.

З урахуванням законодавчої гарантії самоврядності ГО «Політ» від втручання органів державної влади, предметом доказування у даному спорі повинні бути обставини про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, визначеного Статутом ГО «Політ».

Проте, в матеріалах справи відсутні докази порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, визначеного Статутом ГО «Політ».

Так, відповідно до п.4.1. Статуту ГО «Політ», вищим органом організації є загальні збори.

Відповідно до ч.3 п.3.1 Статуту ГО «Політ» прийом в члени та виключення з організації, здійснюється рішенням загальних зборів простою більшістю голосів.

Підпунктом в) п.3.4. Статуту ГО «Політ» передбачено, що за порушення статуту, невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, на члена організації може бути накладено стягнення у вигляді виключення з членів організації.

Тобто рішення про виключення ОСОБА_3 із членів громадської організації приймалось не адміністрацією, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду, а у відповідності до чинного законодавства - загальними зборами ГО «Політ».

При цьому, за виключення голосували: 36 членів організації, утримались - 2.

Таким чином, в оскаржуваному рішенні суду не зазначено, який саме пункт Статуту ГО «Політ» був порушений загальними зборами при виключенні ОСОБА_3 із членів громадської організації.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що виключення ОСОБА_3 із членів ГО «Політ» відбулось у відповідності до Статуту вказаного громадського об'єднання.

При цьому, згідно до п. 3 ст. 3 Закону України «Про громадські об'єднання» звернення ГО «Політ» до компетентних установ при невиконанні учасником громадської організації її Статуту, не вимагається, оскільки, громадські об'єднання діють на принципах самоврядності.

Крім того, в оскаржуваному судовому рішенні зазначено про те, що суд дійшов до висновку, що при розгляді питання про виключення позивача з членів громадської організації, адміністрація відповідача без дотримання вимог прозорості та відкритості прийняли рішення про виключення позивача.

Однак, як було зазначено вище, рішення про виключення ОСОБА_3 із членів громадської організації приймалось не адміністрацією, а загальними зборами ГО «Політ», як це передбачено п.3.1 та ч.2 п.3.4. Статуту ГО «Політ».

Визначення принципу прозорості зафіксовано у п.7 ст.3 Закону України «Про громадські об'єднання»: принци прозорості передбачає право всіх членів громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ.

В ході розгляду справи судом не було встановлено, що ГО «Політ» перешкоджало ОСОБА_3 у доступі до інформації про діяльність громадського об'єднання та про прийняті рішення.

Крім того, вказаний принцип прозорості не має безпосереднього відношення до волевиявлення більшості членів ГО «Політ» по виключенню ОСОБА_3 зі складу громадського об'єднання.

Судом також не враховано, що відповідно до п.3 ст. 98 ЦК України, учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо спору між ним і товариством.

Крім того, матеріли справи містять достатньо доказів того, що на дошці оголошень ГО «Політ» заздалегідь було розміщено інформацію про те, що 09.03.2013 року будуть проведені загальні збори членів громадського об'єднання.

Однак, суд зазначених обставин також не врахував і не відобразив у судовому рішенні, що позивач ОСОБА_3 самоусунувся від участі у діяльності громадської організації та не був присутнім не тільки на загальних зборах членів ГО «Політ», які відбулися 09.03.2013, а взагалі не приймав участі у загальних зборах членів громадської організації на протязі 2011 року, 2012 року, та частини 2013 року.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції визнав повністю недійсним рішення загальних зборів № 34 ГО «Політ» від 9 березня 2013 року.

Однак, згідно протоколу загальних зборів № 34 від 09.03.2013року на загальних зборах ГО «Політ» розглядалось 21 питання - крім питання ОСОБА_3, затверджувалася доповідь ревізійної комісії, розглядалися питання ремонту комунікацій, насосу, укладання господарських договорів з ВАТ «Одесаобленерго», ТО ДГ «Альфа-плюс», БО «Авіаремонтнік»; питання взаємовідносин ГО «Політ» з членами організації ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, строки проведення наступних загальних зборів та інше.

Таким чином, скасовуючи рішення № 34 від 09.03.2013року, суд визнав недійсними рішення ГО «Політ» стосовно всіх 21 питань, у тому числі які не стосуються взаємовідносин з ОСОБА_3

Вказані питання не розглядались у ході судового розгляду справи, докази по ним суду не надавались та судом не оцінювались. Заінтересовані особи, права яких було порушено вказаним рішенням суду - до участі у розгляді справи не залучались.

Зазначені обставини додатково свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Що стосується порушень Молодіжненської сільської ради при прийнятті рішення, то суд першої інстанції, скасовуючи рішення Молодіжненської сільської ради, посилався на ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначивши, що сільська рада повинна була захищати свої права та інтереси в судовому порядку.

Так, згідно п.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд не звернув увагу на той факт, що рішення Молодіжненської сільської ради про скасування своїх попередніх рішень, приймалися не з підстав їх невідповідності Конституції та законам України, а на підставі заяви ГО «Політ» - особи в інтересах якої, та за проханням якої вони приймались.

Тобто рішення сільської ради № 1111-V від 20.03.2008р. «Про надання дозволу ГО «Політ» на складання договору...», приймалось за клопотанням ГО «Політ». В частині 1 вказаного рішення сільської ради зазначено:

«Розглянувши клопотання голови громадської організації «Політ» (надалі - ГО «Політ») ОСОБА_9 від 08.01.2008р. №2 про надання дозволу...».

Рішення Молодіжненської сільської ради про скасування свого рішення № 1111-V від 20.03.2008р. приймалось також за зверненням ГО «Політ».

Рішення сільської ради № 586-VІ від 10.02.2012 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою...» приймалось за зверненням ГО «Політ», та, відповідно рішенням про його скасування приймалось також за зверненням ГО «Політ».

При цьому ГО «Політ» не тільки не заперечував, а навпаки, просив сільраду винести відповідні рішення.

Повноваження сільської ради на прийняття вказаних рішень закріпленні у п.9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

З цих підстав колегія суддів зазначає, що в рішенні суду першої інстанції не врахована правова позиція Конституційного Суду України, викладена в п.4.1, 5 рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до якої за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, доводи апеляційної скарги його спростовують, при ухваленні рішення суд неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд при вирішенні спору порушив правила підсудності, з посиланням на те, що в одному провадженні за правилами цивільного судочинства були розглянуті позовні вимоги позивача до громадської організації та до органу місцевої влади - Молодіжненської сільської ради - про скасування рішень, пов'язаних із земельними правовідносинами, що у відповідності до ст. 16 ЦПК не допускається.

Так, дійсно відповідно до п.п.1 п.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії).

Разом з тим, як вбачається із позовних вимог і матеріалів справи, спір виник саме з приводу користування спірною земельною ділянкою, оскільки виключення позивача ОСОБА_3 із членів ГО «Політ», позбавляє його права користування земельною ділянкою вказаного громадського об'єднання НОМЕР_2 площею 0,0208 га.

Тобто в даному випадку виник спір про право ОСОБА_3 бути членом ГО «Політ» та його право на користування вищевказаною земельною ділянкою, а тому даний спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ГО «Політ» судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Політ» задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 липня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Громадської організації «Політ», Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про визнання рішення загальних зборів та рішення сільської ради недійсними, відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Громадської організації «Політ» судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко