Рішення

від 11.11.2015 по справі 912/1648/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 рокуСправа № 912/1648/15 Господарський суд Кіровоградської області колегією у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Змеула О.А. та Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1648/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Пеллет", м. Кіровоград

до відповідачів:

І - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва ЛХЗ", Житомирська область, м. Олевськ

ІІ - Приватного підприємства "Альфа - Плюс", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське

про стягнення 52941,12 грн,

за участю представника позивача - Єрьоменка В.П., довіреність № 9 від 10.08.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Пеллет" (надалі - ТОВ "Креатив Пеллет") звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва ЛХЗ" (надалі - ТОВ "Діброва ЛХЗ") та Приватного підприємства "Альфа-Плюс" (надалі - ПП "Альфа-Плюс") 44316,65 грн заборгованості, яка складається із: суми заборгованості з орендної плати за використання транспортних засобів в розмірі 26321,43 грн за договором суборенди транспортного засобу з наданням послуг по управлінню і технічній експлуатації №1/12-11 від 01.12.2011, інфляційних втрат в сумі 13386,50 грн та збитків, заподіяних пошкодженням транспортних засобів в сумі 4608,72 грн, з покладення витрат по сплаті судового збору на відповідачів.

Ухвалою господарського суду від 08.05.2015 порушено провадження у справі №912/1648/15 та витребувано від сторін необхідні для розгляду справи по суті докази.

Ухвалою від 02.06.2015 господарським судом відкладено розгляд справи до 14:30 23.06.2015 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.06.2015 ТОВ "Креатив Пеллет" подало до господарського суду заяву про відмову від позову в частині позовних вимог до ПП "Альфа-Плюс". Відповідно до цієї заяви позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 44316,65 грн з відповідача І, з покладенням на останнього витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 23.06.2015 продовжено розгляд справи господарським судом колегіально у складі трьох суддів під головуванням судді Шевчук О.Б.

В подальшому з огляду на зміну складу суду, неподання сторонами витребуваних доказів, необхідність витребування нових доказів розгляд справи відкладався в порядку, визначеному статтею 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою №13-05/15 від 16.09.2015 позивачем збільшено розмір позовних вимог. Відповідно до цієї заява останній просить стягнути з відповідача І - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва ЛХЗ" заборгованість в розмірі 52941,12 грн, з яких: сума основного - боргу 26321,43 грн, 19959,04 грн - інфляційні збитки, 2051,04 грн - 3 % річних, 4608,72 грн - вартість ремонту транспортних засобів.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Тому господарський суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог продовжує розгляд справи з урахуванням цієї заяви.

Господарський суд враховує, що відповідач І належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ухвалами які надсилались на його адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), однак відзив на позов не подав, позовні вимоги не заперечив.

При цьому, господарський суд враховує положення пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.68а) вбачається, що місцезнаходженням відповідача І є: 11001, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Зої Космодем'янської, 44. За цією адресою відповідачу було направлено копії ухвал у даній справі. Однак, поштові конверти разом з копіями цих ухвал, зокрема і з ухвалою від 28.10.2015 були повернуті органом поштового зв'язку з довідкою: "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що відповідач І належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення даного судового засідання.

Відповідач ІІ також повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду даної справи, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 170), проте відзив на позов не подав, позовні вимоги не заперечив.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 між ТОВ "Креатив Пеллет" (надалі - позивач, орендодавець) та ТОВ "Діброва ЛХЗ" (надалі - відповідача, орендар) укладено договір суборенди транспортного засобу з наданням послуг по управлінню та технічній експлуатації № 1/12-11 (надалі - договір, а.с. 12-15).

За умовами укладеного між сторонами договору орендодавець надає орендареві строком на 5 років наступні транспортні засоби: трактор МТЗ - 80 Борекс-2271, 2008 року випуску, реєстраційний номер 011-25, колір - зелений, номер шасі - 378; автомобіль ЗИЛ-131 з маніпулятором для завантаження лісу, 1976 року випуску, реєстраційний номер ВА8412АХ, колір - зелений, номер шасі 194533; причеп бортовий - Е, 1990 року випуску, реєстраційний номер ВА5269ХТ, колір - зелений, номер шасі - 835500L0005031; КАМАЗ, 2004 року випуску, реєстраційний номер ВА6642АО, колір - оранжевий, номер шасі ХТС53205042231357; причеп - самоскид - Е, 2004 року випуску, реєстраційний номер ВА0270ХТ, колір - оранжевий, номер шасі X1F8560AD40005457 у строкове платне користування з наданням власними силами послуг по управлінню ними та їх технічній експлуатації (пункт 1.1 договору).

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що орендодавець на протязі 10 днів з моменту підписання цього договору здійснює передачу автотранспортних засобів від орендодавця до орендаря, після повернення транспортних засобів орендарем орендодавцю, сторони складають акт приймання-передачі.

При припиненні договору, орендар зобов'язаний на протязі 5 днів повернути орендодавцю транспортні засоби в тому стані, в якому він їх отримав, з врахуванням нормального зносу або в робочому стані (пункт 2.2.5. договору).

У відповідності до пункту 3.1. договору орендна плата встановлюється в розмірі 1000,00 грн та сплачується щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця (пункт 3.2. договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Крім того, 01.12.2011 між ТОВ "Креатив Пеллет" (кредитор) та ПП "Альфа-Плюс" (поручитель) укладено договір поруки № Пр/1/12-11 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Діброва ЛХЗ" (боржник) зобов'язань за договором суборенди транспортних засобів №1/12-11 від 01.12.2011, укладеним між між кредитором і боржником (а.с. 31-32).

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки у випадку невиконання (порушення виконання) боржником зобов'язань по оплаті товару, згідно договору № 1/12-11, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього шляхом сплати кредитору за свій рахунок суми заборгованості.

На підставі зазначеного договору поруки позовні вимоги заявлено солідарно до відповідача І та відповідача ІІ.

Однак, до вирішення спору по суті позивачем подано заяву № 688-10 від 16.06.2015, у якій зазначено про те, що ТОВ "Креатив Пеллет" відмовляється від позову до ПП "Альфа-Плюс" та просить припинити провадження в справі відносно ПП "Альфа-Плюс", а суму заборгованості просить стягнути повністю з ТОВ "Діброва ЛХЗ" (а.с. 50-53).

Повноваження представника позивача, зокрема щодо відмови від позову, підтверджені довіреністю № 459-10 від 20.04.2015 (а.с. 34).

Право позивача відмовитись від позову передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заява про відмову від позову відносно відповідача ІІ подана відповідно до частини першої статті 78 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснив наслідки такої процесуальної дії, що у разі прийняття судом відмови позивача від позову провадження в справі в цій частині підлягає припиненню, а у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Оскільки дії позивача щодо відмови від позову не суперечать законодавству і не порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення заборгованості з ПП "Альфа-Плюс" та припинити провадження у справі відносно ПП "Альфа-Плюс" на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи спір в іншій частині, господарський суд враховує, що на виконання умов договору ТОВ "Креатив Пеллет" передало, а ТОВ "Діброва ЛХЗ" прийняло у користування наступні транспортні засоби: трактор МТЗ - 80 Борекс-2271, 2008 року випуску, реєстраційний номер 011-25, колір - зелений, номер шасі - 378; автомобіль ЗИЛ-131 з маніпулятором для завантаження лісу, 1976 року випуску, реєстраційний номер ВА8412АХ, колір - зелений, номер шасі 194533; причеп бортовий - Е, 1990 року випуску, реєстраційний номер ВА5269ХТ, колір - зелений, номер шасі - 835500L0005031; КАМАЗ, 2004 року випуску, реєстраційний номер ВА6642АО, колір - оранжевий, номер шасі ХТС53205042231357; причеп - самоскид - Е, 2004 року випуску, реєстраційний номер ВА0270ХТ, колір - оранжевий, номер шасі X1F8560AD40005457, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акта приймання - передачі транспортних засобів (додаток №1 до договору суборенди транспортного засобу № 1/12-11 від 01.12.2011, а.с. 16).

В подальшому угодою від 10.02.2014 (а.с. 39) договір № 1/12-11 від 01.12.2011, укладений між ТОВ "Креатив Пелет" та ТОВ "Діброва ЛХЗ", достроково розірвано з 10.02.2014.

Як стверджує позивач, у зв'язку з припиненням договору № 1/12-11 від 01.12.2011, орендар повернув орендодавцю орендовані транспортні засоби згідно акта прийому - передачі від 10.02.2014 (а.с. 40-41). Зазначений акт прийому-передачі підписаний лише представниками позивача.

Проте, ТОВ "Діброва ЛХЗ" взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати за користування транспортними засобами не виконало, внаслідок чого у цього відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 26321,43 грн за період з грудня 2011 року по лютий 2014 року.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між позивачем та відповідачем І договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктами 3.1., 3.2. договору встановлено, що орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату в розмірі 1000,00 грн, щомісячно не пізніше 20 числа кожного місяця.

За період оренди транспортних засобів з 01.12.2011 по 09.02.2014 у відповідача І перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за користування транспортними засобами в сумі 26321,43 грн, доказів сплати якої сторонами господарському суду не надано.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Господарський суд враховує, що орендовані відповідачем І транспортні засоби 10.02.2014 повернуто орендодавцю, проте заборгованість зі сплати орендної плати за період 01.12.2014 по 09.02.2014 року не сплачено (а.с. 40-41).

З огляду на викладені обставини позов в частині стягнення заборгованості в сумі 26321,43 грн підлягає задоволенню господарським судом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума інфляційних збитків, які підлягають стягненню з відповідача за період з січня 2012 року по червень 2015 року складає 19959,04 грн, сума трьох відсотків річних за період з 23.01.2012 по 16.09.2015 складає 2051,04 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 4608,72 грн вартості ремонту транспортних засобів господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами частини 3 статті 767 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Із змісту акта приймання - передачі транспортних засобів (додаток №1 до договору суборенди транспортного засобу № 1/12-11 від 01.12.2011) вбачається, що транспортні засоби в суборенду відповідачу передані в належному стані.

Частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню.

Відповідно до статті 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

В силу вимог частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення сторонами угоди про розірвання договору, 10.02.2014 комісією у складі представників позивача складено та підписано в односторонньому порядку акт про повернення транспортних засобів, в якому серед іншого зазначено стан об'єкта оренди - автопричіпа бортового ЕСЗАП 8355- відсутній фонар задній правий; у зв'язку з значним терміном експлуатації шин встановлено значний знос протектора, боковий розрив корда, розшарування, розріз (що оголюють корд) корда, руйнація бокових частин шин, що в свою чергу унеможливлює подальшу експлуатацію причіпа (згідно з Правилами заборонено); відсутня головка з'єднувальна в розборі типу "А" гальмівної системи причіпа; необхідна покраска.

Однак, зі сторони відповідача зазначений акт не було підписано.

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що в разі знищення або пошкодження транспортних засобів, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю збитки, якщо останній доведе, що знищення або пошкодження транспортних засобів відбулося за обставин, за які орендар відповідає у відповідності з вимогами чинного законодавства або за договором оренди.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Також відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Позивач стверджує, що відповідачем І заподіяно останньому збитки внаслідок пошкодження орендованого транспортного засобу, а саме: автопричіпа бортового Е СЗАП 8355, реєстраційний номер ВА5269ХТ, в загальній сумі 4608,72 грн.

Обґрунтовуючи свої доводи в частині стягнення заподіяних збитків позивач посилається на акта прийому - передачі від 10.02.2014 та висновок № 015/063 від 23.02.2015 автотоварознавчого дослідження, проведеного Приватним підприємством "ВЛАДАС", відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу - автопричіпа бортового - Е СЗАП8355, реєстраційний номер ВА5269ХТ, 1990 року випуску на момент проведення дослідження складає 4608,72 грн.

Господарський суд враховує, що акт прийому - передачі від 10.02.2014 підписаний лише представниками позивача, висновок автотоварознавчого дослідження № 015/063 складений 23.02.2015, тобто через рік після повернення транспортних засобів орендодавцю, а тому вказані документи не можуть бути враховані судом, як належні докази, які підтверджують, що пошкодження орендованого транспортного засобу саме відповідачем І за обставин, за які орендар відповідає у відповідності з вимогами чинного законодавства або за договором оренди.

Тому, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 4608,72 грн вартості ремонту транспортних засобів є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню господарським судом.

Отже, позовні вимоги ТОВ "Креатив Пеллет" відносно ТОВ "Діброва ЛХЗ" підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 26321,43 грн основного боргу,19959,04 грн - інфляційних збитків та 2051,04 грн 3 % річних.

Відповідно до положень частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарський суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову Приватного акціонерного товариства "Креатив" від позову в частині позовних вимог до Приватного підприємства "Альфа-Плюс" та припинити провадження у справі в цій частині.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва ЛХЗ" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва ЛХЗ" (11001, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Зої Космодем'янської, 44, ідентифікаційний код 34546780) на користь Приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, пр-т Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31146251) - 48332,40 грн заборгованості, в тому числі: 26321,43 грн заборгованості з орендної плати транспортних засобів, 19959,93 грн інфляційних втрат та 2051,04 грн 3 % річних, а також 1827,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити відповідачу І (11001, Житомирська область, м. Олевськ, вул. Зої Космодем'янської, 44); відповідачу ІІ (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, 20).

Повне рішення складено 16.11.2015.

Головуючий суддя О.Б. Шевчук

Суддя О.А. Змеул

Суддя Т.В. Макаренко