Постанова

від 11.11.2015 по справі 904/1871/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015 р. Справа №904/1871/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

від відповідача ОСОБА_1: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 03.09.15р., представник;

від відповідача ОСОБА_3: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 03.09.15р., представник;

від відповідача ОСОБА_4: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 03.09.15р., представник;

від відповідача ТОВ АНВО "Іскра-Агро": Павленко Л.І., довіреність б/н від 22.04.14р., представник;

від позивача ОСОБА_6: ОСОБА_7, довіреність №387 від 31.01.14р., представник;

від позивача ОСОБА_8: ОСОБА_7, посвідчення №1701 від 14.04.14р., представник;

від позивача ОСОБА_9: ОСОБА_7, довіреність №1702 від 14.04.14р., представник;

від відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-науково-виробниче об'єднання "Іскра-Агро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015р. у справі №904/1871/14

за позовом:

позивача-1: ОСОБА_6, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

позивача-2: ОСОБА_9, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

позивача-3: ОСОБА_8, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до

відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-науково-виробниче об'єднання "Іскра-Агро", с. Красіне Криворізького району Дніпропетровської області

відповідача-2: ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-3: ОСОБА_3, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-4: ОСОБА_4, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Реєстраційна служба Криворізького районного управління юстиції Дніпропетровської області,

м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання права власності на частки у статутному капіталі товариства,

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015р. у справі №904/1871/14 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 26.11.2007р. в частині виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_8. Визнано недійсними рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 19.01.2009р. по першому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_6 та по другому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_9. Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 право власності на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро", а саме: за ОСОБА_6 - 30% статутного капіталу Товариства (0,45 грн.); за ОСОБА_9 - 14% статутного капіталу Товариства (0,21 грн.); за ОСОБА_8 - 14% статутного капіталу Товариства (0,21 грн.). Визнано недійсними в повному обсязі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 02.09.2011р. Визнано недійсними в повному обсязі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 07.09.2011р. Вирішено питання розподілу судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач-1 (ТОВ "Агро-науково-виробниче об'єднання "Іскра-Агро") звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015р. у справі №904/1871/14 - скасувати, як таке, що прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі доводів ТОВ "Агро-науково-виробниче об'єднання "Іскра-Агро" наполягає на тому, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи; не надано юридичної оцінки доказам відповідачів; не виконано вказівок Вищого господарського суду України від 22.04.2015р., зокрема, щодо необхідності встановлення кола учасників товариства на кожних зборах та обсяг належних їм прав на статутний капітал; помилково встановлено дату початку перебігу строку позовної давності; не враховано факт невідповідності позовних вимог приписам статті 12 ГПК України щодо правил підсудності тощо.

В свою чергу, в запереченнях на апеляційну скаргу уповноважений представник позивачів викладені в останній заперечення повністю відхиляє, вважає оскаржуване рішення таким, що прийнято у цілковитій відповідності з вимогами чинного законодавства України та за умов виконання відповідних вказівок Вищого господарського суду України. З огляду на наведене, підстави для скасування даного судового рішення, на думку позивачів, у апеляційної інстанції - відсутні.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, письмових пояснень учасників судового процесу тощо, заслухавши присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Так, з наявних у справі матеріалів вбачається, що ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 звернулись до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро", відповідача-2: ОСОБА_1, відповідача-3: ОСОБА_3, відповідача-4: ОСОБА_4 про:

визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 26.11.2007 року в частині виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_8;

визнання недійсним рішення, прийнятого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "ІСКРА-АГРО" від 19.01.2009 року по першому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_6 та по другому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_9;

визнання за позивачами права власності на 58% в статутному капіталі Товариства, а саме: за ОСОБА_6 - 30% статутного капіталу Товариства (0, 45 грн. з урахуванням заяви позивачів, що надійшла до господарського суду 22.08.2014 року; в первісно поданій позовній заяві було зазначено - 0, 450 грн.); за ОСОБА_9 - 14% статутного капіталу Товариства (0, 21 грн.); за ОСОБА_8 - 14% статутного капіталу Товариства (0, 21 грн.);

визнання недійсним в повному обсязі рішення загальних зборів учасників Товариства від 02.09.2011 року;

визнання недійсним в повному обсязі рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.09.2011 року.

Під час першого розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області, рішенням від 27.08.2014р. у даній справі №904/1871/14 (колегія суддів у складі: головуючого колегії - судді Соловйової А.Є., суддів - Мартинюка С.В., Первушина Ю.Ю.) в позові було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що оспорюваними рішеннями загальних зборів учасників Товариства від 26.11.2007 року та від 19.01.2009 року про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 права позивачів, як учасників Товариства, не порушуються, оскільки вони вийшли зі складу учасників Товариства, перестали бути носіями корпоративних прав на Товариство та власниками часток статутного капіталу Товариства - за власним бажанням, уклавши договори дарування до прийняття відповідних рішень. Наведене встановлено судовими рішеннями у справах №К7/17(30-256/07)-08, №К25/116-10 та №7/5005/3461/2012. Судовими рішеннями у зазначених справах в свою чергу скасовано незаконні рішення, що приймалися ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, за винятком рішень щодо їх волевиявлення про вихід зі складу учасників Товариства.

Місцевий господарський суд також зазначив, що вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю є його особистим немайновим правом, яке не може бути ніким обмежено, тому вирішення такого питання не належить до компетенції загальних зборів товариства, а розгляд зазначеного питання загальними зборами товариства не є обов'язковим.

Відтак, місцевий господарський суд вважав, що оспорювані рішення зборів учасників Товариства про вихід зі складу учасників Товариства ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, незважаючи на те, що вони оформлені протоколами загальних зборів, не є актами обов'язкового характеру для самих учасників Товариства, оскільки рішення про вихід учасника суперечить вимогам закону. Не вбачаючи за наведених обставин підстав для задоволення позову в частині заявлених позивачами вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 26.11.2007 року та від 19.01.2009 року про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, суд першої інстанції у прийнятому рішенні по справі дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і похідні вимоги про визнання недійсними в повному обсязі рішень загальних зборів учасників Товариства від 02.09.2011 року та від 07.09.2011 року, а також про визнання за позивачами права власності на частки у статутному капіталі Товариства. Обставини пропуску позивачами позовної давності, про застосування якої заявили відповідач-1, відповідач-3 та відповідач-4, місцевим господарським судом не досліджувались у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позову у справі.

Натомість, за результатами апеляційного перегляду, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014р. (головуючий суддя Коваль Л.А., судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2014 року у справі № 904/1871/14 - було частково задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2014р. у справі №904/1871/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 26.11.2007 року в частині виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_8. Визнано недійсними рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 19.01.2009 року по першому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_6 та по другому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_9. Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 право власності на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро", а саме: за ОСОБА_6 - 30% статутного капіталу Товариства (0, 45 грн.); за ОСОБА_9 - 14% статутного капіталу Товариства (0, 21 грн.); за ОСОБА_8 - 14% статутного капіталу Товариства (0, 21 грн.). Визнано недійсними в повному обсязі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 02.09.2011 року. Визнано недійсними в повному обсязі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 07.09.2011 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Однак, в подальшому, скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2014р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2014р. у справі №904/1871/14, як неправомірні, Вищий господарський суд в своїй постанові від 22.04.2015р. звернув увагу на те, що корпоративні права, про порушення яких заявили позивачі, містять матеріальну складову - право власності на долю у статутному капіталі, а тому їх судовий захист може відбуватися в межах строку позовної давності. У зв'язку з викладеним, Вищим господарським судом зазначено про необхідність з'ясування місцевим господарським судом під час нового розгляду справи наступного:

- встановити дійсні обставини справи, зокрема, коло учасників господарського товариства та обсяг належних їм прав на статутний капітал, та прийняти рішення відповідно до вимог закону;

- з якого моменту позивачі дізналися або повинні були дізнатися про порушення їх прав та не визначили дату початку перебігу строку позовної давності відповідно до заявлених позовних вимог. У випадку пропуску строку позовної давності суди мали з'ясувати наявність або відсутність поважних причин для його поновлення;

- чи відповідає встановленим застосований позивачами спосіб захисту порушеного права в межах розгляду корпоративного спору (щодо вимоги позивачів про визнання за ними права власності на долю у статутному капіталі господарського товариства).

Відповідно до положень ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Отже, за результатами нового розгляду справи №904/1871/14, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 26.11.2007 року в частині виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_8.

Визнано недійсними рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 19.01.2009 року по першому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_6 та по другому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_9.

Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 право власності на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро", а саме: за ОСОБА_6 - 30% статутного капіталу Товариства (0,45 грн.); за ОСОБА_9 - 14% статутного капіталу Товариства (0,21 грн.); за ОСОБА_8 - 14% статутного капіталу Товариства (0,21 грн.).

Визнано недійсними в повному обсязі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 02.09.2011 року.

Визнано недійсними в повному обсязі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" від 07.09.2011 року та вирішено питання розподілу судових витрат.

Саме зазначене вище рішення місцевого господарського суду від 25.06.2015р. і є предметом апеляційного перегляду.

Вирішуючи питання щодо відповідності даного рішення вимогам чинного законодавства України та, відповідно, обґрунтованості викладених в апеляційній скарзі доводів, колегія суддів апеляційного господарського суду виходила з наступного:

В апеляційній скарзі ТОВ Агро-Науково-Виробниче об'єднання "Іскра-Агро" стверджувало, що рішення від 25.06.2015р. було ухвалено місцевим господарським судом без врахування змісту постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2015р.

Однак, в ході апеляційного провадження колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначене вище твердження не відповідає дійсності. Так, в постанові Вищого господарського суду України від 22.04.2015р., зокрема, було зазначено, що у спірних правовідносинах учасники господарського товариства (позивачі у справі) реалізували своє право на відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що засвідчують участь у товаристві, передбачене п.4 ч.1 ст.116, 147 Цивільного кодексу України, п. д) ч.1 ст.10, 53 Закону України «Про господарські товариства», а не право учасників товариства вийти з товариства у встановленому порядку, яке є відмінним від зазначеного вище права на відчуження часток та в свою чергу передбачене п.3 ч.1 ст.116, 148 Цивільного кодексу України, п. в) ч.1 ст.10, ч.1 ст.54 Закону України «Про господарські товариства».

Більш того, як зауважила у наведеній вище постанові касаційна інстанція, рішення загальних зборів учасників ТОВ Агро-Науково-Виробничого об'єднання «Іскра-Агро» від 26.11.2007 року в частині передачі частки статутного капіталу ОСОБА_8 у розмірі 24,14% - 10 621 гривень 60 коп., що становить 9,66 голосів, ОСОБА_6, затвердження статуту товариства у новій редакції, статут товариства у новій редакції від 27.11.2007 року у судовому порядку визнано недійсним.

Окрім того, визнано недійсними також рішення загальних зборів учасників товариства від 19.01.2009 року в частині передачі частки статутного капіталу ОСОБА_6 у розмірі 75,86% та ОСОБА_9 у розмірі 24,14% ОСОБА_10, про затвердження статуту товариства в новій редакції, статут товариства у новій редакції від 09.02.2009 року та відповідно договори дарування часток.

На думку Вищого господарського суду України, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що рішення загальних зборів ТОВ Агро-Науково-Виробничого об'єднання «Іскра-Агро» про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_8 (26.11.2007 року) та про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (19.01.2009 року) - не відповідають волевиявленню позивачів вийти з товариства саме шляхом передачі часток у статутному капіталі на користь інших осіб. В той же час, із заявою про вихід з товариства у інший спосіб (прямий вихід) позивачі до товариства не зверталися; виплата позивачам вартості частини майна, пропорційної їх часткам у статутному капіталі товариства - не здійснювалась.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає, що апеляційний господарський суд в постанові від 25.11.2014р. дійшов юридично правильного висновку про те, що наведені вище рішення загальних зборів учасників товариства порушують права позивачів бути учасниками товариства, які в свою чергу в судовому порядку підлягають захисту.

Також, касаційний господарський суд зазначив, що як вірно встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 6 липня 2010 року у справі №К25/116-10, загальні збори учасників товариства від 26.11.2007 року та від 19.01.2009 року проведені за відсутності кворуму для їх проведення, у зв'язку з відсутністю на зборах ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_3 Відповідно, прийняття даних рішень за відсутності кворуму є безумовною підставою для визнання останніх недійсними.

Тобто, в постанові від 22.04.2015р. Вищим господарським судом України чітко зазначено, що спірні рішення загальних зборів учасників товариства від 26.11.2007 року та від 19.01.2009 року прийняті за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання останніх недійсними, більш того, порушують особисті немайнові права позивачів бути учасниками товариства, тоді як, відповідно до п.п.1 п.1 ст.268 ЦК України, позовна давність на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом, не поширюється.

Разом з цим, в постанові Вищого господарського суду України від 22.04.2015р. зазначено, що ані місцевий господарський суд, ані суд апеляційної інстанції не звернули увагу на ту обставину, що корпоративні права, про порушення яких заявили позивачі, містять також матеріальну складову, а саме, право власності на долю у статутному капіталі товариства, а тому їх судовий захист може відбуватися в межах строку позовної давності. Проте, цього зроблено не було.

В той же час, на думку касаційної інстанції, про наявність у позивачів права на матеріальну складову корпоративних прав - права на частку в статутному капіталі товариства, позивачі мали дізнатися 05.06.2012 року - тобто, в момент набрання чинності заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 19.03.2012 року у цивільній справі №2-1931/11/0408 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Лідії Михайлівни, ОСОБА_13, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро", про визнання договорів дарування часток статутного капіталу недійсними та скасування державної реєстрації.

Даним рішенням було визнано недійсним договір дарування частки статутного капіталу Товариства у розмірі 33 378,40 грн., що відповідає 75,86% статутного капіталу Товариства, укладений 14.01.2009 року між учасником Товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_10, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Л.М. та зареєстрований в реєстрі правочинів за №108; застосовано наслідки недійсного правочину та скасовано державну реєстрацію договору дарування частки статутного капіталу Товариства у розмірі 33 378,40 грн., зареєстрованого у реєстрі правочинів за номером 108; визнано недійсним договір дарування частки статутного капіталу Товариства у розмірі 10 621,60 грн., що відповідає 24,14% статутного капіталу Товариства, укладений 14.01.2009 року між учасником Товариства ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Л.М. та зареєстрований в реєстрі правочинів за №104; застосовано наслідки недійсного правочину та скасовано державну реєстрацію договору дарування частки статутного капіталу Товариства у розмірі 10 621,60 грн., зареєстрованого у реєстрі правочинів за номером 104. Вищим господарським судом України в постанові від 22.04.2015р. зазначено, що саме з цього моменту слід рахувати початок перебігу позовної давності щодо вимоги про судовий захист матеріальної складової порушених корпоративних прав позивачів.

Отже, колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції від 25.06.2015р. встановлено дотримання останнім вимог чинного законодавства України та, зокрема, зазначених вище вказівок та врахування висновків касаційної інстанції, що відповідно до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 25.06.2015р., вихід учасника зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю та відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства - є різними способами припинення участі у товаристві за волевиявленням учасника товариства. У даному випадку обирати спосіб припинення участі у товаристві є правом учасника товариства.

У спірних правовідносинах позивачі заявили про своє бажання вийти з товариства шляхом відчуження (дарування) належних їм часток на користь інших осіб (за рішенням від 26.11.2007 року - на користь іншого учасника товариства; за рішенням від 19.01.2009 року - на користь третьої особи).

Разом з цим, у зв'язку з визнанням недійсними в судовому порядку рішень загальних зборів учасників товариства від 26.11.2007 року в частині передачі частки статутного капіталу ОСОБА_8 ОСОБА_6, затвердження статуту товариства у новій редакції, а також, визнанням недійсним цього статуту; визнанням недійсними в судовому порядку рішень загальних зборів учасників товариства від 19.01.2009 року в частині передачі частки статутного капіталу ОСОБА_6 ОСОБА_10, в частині передачі частки статутного капіталу ОСОБА_6 ОСОБА_10, про затвердження статуту товариства в новій редакції, а також, визнанням недійсним цього статуту, визнанням недійсними у судовому порядку договорів дарування часток у статутному капіталі товариства ОСОБА_6 та ОСОБА_9, наведені вище рішення зборів товариства, його статути, а також, зазначені договори дарування є недійсними з часу їх прийняття/укладення.

Як наслідок, з часу прийняття зборами товариства рішень про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_8 (26.11.2007 року), про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_19 та ОСОБА_20 (19.01.2009 року), зазначені рішення волевиявленню позивачів вийти з товариства саме шляхом передачі часток у статутному капіталі на користь інших осіб - не відповідають. З окремою заявою про вихід з товариства у інший спосіб (прямий вихід) позивачі до товариства не звертались (докази зворотного - відсутні); виплата позивачам вартості частини майна, пропорційної їх часткам у статутному капіталі товариства - не здійснювалась (протилежне матеріалами справи не підтверджується).

Відповідно, наведені вище рішення загальних зборів учасників товариства з часу їх прийняття порушують права позивачів бути учасниками товариства, які підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання недійсними вказаних рішень.

Рішення загальних зборів учасників товариства від 26.11.2007 року, прийняті по першому питанню порядку денного "Про вихід з співзасновників Товариства ОСОБА_8 та його частку в статутному капіталі", на предмет їх недійсності підлягають розгляду у їх системному зв'язку, як і рішення загальних зборів учасників Товариства від 19.01.2009 року, прийняті по першому питанню порядку денного "Про вихід з учасників товариства ОСОБА_6 та його частку в статутному капіталі", та рішення, прийняті по другому питанню порядку "Про вихід з учасників товариства ОСОБА_9 та його частку в статутному капіталі".

Згідно з ч.2 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто, піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі ""Совтрансавто-Холдинг" проти України", з посиланням на справу "Брумареску проти Румунії" (параграф 61), зазначив, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, як встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 року у справі №К25/116-10, загальні збори учасників товариства від 26.11.2007 року та від 19.01.2009 року були проведені за відсутності кворуму, у зв'язку з відсутністю на зборах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, а отже, відповідно і за відсутності кворуму для прийняття рішень, що є безумовною підставою для визнання їх недійсними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правомірними висновки господарського суду першої інстанції з приводу наявності правових підстав для визнання вимог позивачів про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 26.11.2007 року в частині виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_8 (порушує права зазначеної особи), про визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників товариства від 19.01.2009 року по першому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_6 (порушує права зазначеної особи) та по другому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_9 (порушує права зазначеної особи) правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на 58% в статутному капіталі Товариства, а саме: за ОСОБА_6 - 30% статутного капіталу товариства (0,45 грн.); за ОСОБА_9 - 14% статутного капіталу товариства (0,21 грн.); за ОСОБА_8 - 14% статутного капіталу товариства (0,21 грн.), то з урахуванням того, що відповідачі не визнають (оспорюють) право власності позивачів на частки у статутному капіталі та їх розмір, обраний позивачами спосіб захисту порушеного права в межах розгляду корпоративного спору шляхом визнання за ними права власності на частки у статутному капіталі господарського товариства місцевим господарським судом обґрунтовано визнано належним.

Так, відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В свою чергу, ст.392 Цивільного кодексу України встановлює право власника майна на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Участь учасника в товаристві з обмеженою відповідальністю та його корпоративні права, пов'язані з такою участю, ґрунтуються на належності учаснику частки статутного капіталу цього товариства на праві власності.

Отже, враховуючи, що позивачі не виявляли бажання виходити зі складу учасників Товариства, передача їх часток на користь інших осіб також не відбулась (з огляду на відповідні судові рішення), а рішення зборів Товариства про виведення позивачів зі складу учасників Товариства є такими, що підлягають визнанню недійсними, вірним є висновок господарського суду першої інстанції про правомірність вимог позивачів про визнання за ними права власності на 58% в статутному капіталі Товариства, а саме: за ОСОБА_6 - 30% статутного капіталу Товариства (0,45 грн.); за ОСОБА_9 - 14% статутного капіталу Товариства (0,21 грн.); за ОСОБА_8 - 14% статутного капіталу Товариства (0,21 грн.).

При цьому, наведений розмір часток кожного з позивачів визначався з урахуванням розміру їх часток відповідно до статуту та установчого договору (державна реєстрація 17.05.2001 року): ОСОБА_6 - 29%, ОСОБА_9 - 13%, ОСОБА_8 - 13%; а також рішення зборів учасників Товариства від 14.02.2007 року в частині передачі частки статутного капіталу ОСОБА_13, у тому числі на користь ОСОБА_6 - 1% (разом 30%), на користь ОСОБА_9 - 1% (разом 14%), на користь ОСОБА_8 - 1% (разом 14%), яке в судовому порядку недійсним не визнане.

Враховуючи неправомірне виведення зі складу учасників Товариства позивачів та визначення кворуму для проведення зборів від 02.09.2011 року без урахування часток позивачів, безпідставний перерозподіл рішеннями цих зборів часток у статутному капіталі Товариства позивачів між відповідачем-2, відповідачем-3 та відповідачем-4, збори учасників Товариства від 02.09.2011 року та від 07.09.2011 року проведені лише за участю учасників Товариства: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, які у сукупності володіють 42% статутного капіталу Товариства, тобто, за відсутності кворуму для проведення загальних зборів та прийняття ними рішень, з порушенням прав позивачів прийняти участь у цих зборах, у тому числі у зв'язку з неповідомленням їх про проведення зборів.

Отже, з урахуванням викладеного, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є також позовні вимоги про визнання недійсними в повному обсязі рішень загальних зборів учасників Товариства від 02.09.2011 року та від 07.09.2011 року.

Що ж до виконання місцевим господарським судом інших вказівок Вищого господарського суду України, зокрема, щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, матеріали справи містять заяви відповідачів про застосування позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Разом з тим, на думку колегії суддів, господарський суд першої інстанції цілком обґрунтовано не знайшов правових підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки про порушення своїх прав, у тому числі й на частку у статутному капіталі товариства, позивачі дізналися з моменту набрання законної сили заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 19.03.2012 року у цивільній справі №2-1931/11/0408 (даний факт підтверджений також постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015р. у справі №904/1871/14), а отже встановлений чинним законодавством України трирічний строк для захисту порущеного права триває.

Так, заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 19.03.2012 року був задоволений позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Лідії Михайлівни, ОСОБА_13, ОСОБА_8, Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро", про визнання договорів дарування часток статутного капіталу недійсними та скасування державної реєстрації.

У зв'язку з визнанням договорів дарування недійсними має відбутися відновлення права позивачів на частку у статутному капіталі, що призводить до відновлення участі в товаристві, оскільки особа, яка має право на частку у статутному капіталі товариства здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі.

Крім того, у спірних відносинах вимоги позивачів про визнання за ними права власності на частки у статутному капіталі Товариства є похідними від вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 26.11.2007 року та від 19.01.2009 року та недійсність яких визнається судовим рішенням, що приймається у даній справі.

Відтак, позовна давність за заявленими вимогами позивачів не спливла, у зв'язку з чим, заява відповідачів про застосовування позовної давності до спірних відносин задоволенню не підлягає.

Враховуючи звернення з позовом позивачів до суду 24.03.2014 року, не спливла позовна давність і щодо вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства від 02.09.2011 року та від 07.09.2011 року.

В той же час, судом першої інстанції вірно відхилено доводи відповідача-1 про те, що рішення загальних зборів учасників товариства від 07.09.2011 за позовом позивачів було предметом судового розгляду у справі №7/5005/3461/2012; рішенням суду у задоволенні позову позивачам було відмовлено повністю, що право позивачів на повторне звернення з даним позовом повністю виключає.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом Дніпропетровської області вирішувався спір за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6 до товариства, Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області в особі державного реєстратора, за участю третіх осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Однією з заявлених вимог була вимога позивачів про визнання повністю недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2012 року у справі №7/5005/3461/2012 в позові відмовлено повністю.

Заявлена вимога про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.09.2011 року ґрунтувалась на обставинах неправомірного внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін щодо складу учасників Товариства, незаконного позбавлення позивачів прав на відповідні частки у статутному капіталі Товариства, у зв'язку з чим позивачі не змогли прийняти участь у загальних зборах учасників Товариства, що відбулись 07.09.2011 року, а збори, проведені за відсутності позивачів, є неповноважними, оскільки присутні на зборах учасники володіли лише 48% кількості голосів (відсутній кворум для проведення загальних зборів).

Відмовляючи в задоволенні вимоги позивачів про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.09.2011 року господарський суд у справі №7/5005/3461/2012 виходив з тих обставин, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 року у справі № К25/116-10 визнані недійсними не всі рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства від 26.11.2007 року та від 19.01.2009 року; не визнані у судовому порядку рішення, прийняте загальними зборами учасників Товариства від 26.11.2007 року по першому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_8, рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства від 19.01.2009 року по першому питанню порядку про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_6 та по другому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_9; є чинним рішення, прийняте загальними зборами учасників Товариства від 02.09.2011 року, яким відкориговані відомості по учасникам Товариства, якими є ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 За наведеного, підстав вважати, що позивачі не втратили статусу учасників Товариства на дату вирішення спору у справі №7/5005/3461/2012, а прийнятими за результатами загальних зборів учасників Товариства від 07.09.2011 року рішеннями порушені їх корпоративні права, - у суду не було.

Окрім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, обставини в обґрунтування вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства від 07.09.2011 року у справі №7/5005/3461/2012 та у даній справі №904/1871/14 не є тотожними.

Так, предметом позову у даній справі №904/1871/14 є вимоги про визнання недійсним рішення, прийнятого загальними зборами учасників товариства від 26.11.2007 року по першому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_8, про визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників товариства від 19.01.2009 року по першому питанню порядку про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_6 та по другому питанню порядку денного про виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_9, про визнання недійсним рішення, прийнятого загальними зборами учасників товариства від 02.09.2011 року, та, як наслідок недійсності цих рішень, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства від 07.09.2011 року.

Вірним колегія суддів вважає й висновок господарського суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання відповідача - 1 про витребування у господарського суду Дніпропетровської області справ №30/256-07(К7/17/30/256-07-08)), К25/116-10, К25/282-10, №7/5005/3461/2012 для ознайомлення з їх матеріалами, для встановлення обставин справи та спростування позовних вимог, оскільки рішення у цих справах набрали законної сили, а відповідач - 1, як учасник судового процесу, не позбавлений права відповідно до вимог ст.22 ГПК України ознайомитись з матеріалами даних справ у встановленому законом порядку.

З огляду на положення ст.27 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом цілком правомірно відхилено також клопотання відповідача-1 про залучення до участі у справі ОСОБА_10, як колишнього учасника товариства у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, як безпідставне та таке, що на вирішення спору по суті не впливатиме.

Враховуючи результат розгляду справи господарським судом першої інстанції, вірним слід визнати розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким понесені позивачем-1 витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви щодо оплати чотирьох вимог немайнового характеру (оскарження рішень загальних зборів учасників) у загальній сумі 4 872,00 грн. підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача-1; понесені позивачем-1 витрати на оплату судового збору щодо оплати вимог про визнання права власності (три вимоги майнового характеру) у загальній сумі 1 827,00 грн. (6 699,00 грн. - 4 872,00 грн. = 1 827,00 грн.) підлягає стягненню у рівних частинах з відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 (по 609,00 грн. з кожного) на користь позивача-1; недоплачений позивачами судовий збір за подання позовної заяви за вимогами майнового характеру (три вимоги майнового характеру) у загальній сумі 3 654,00 грн. (10 353,00 грн. - 4 872,00 грн. - 1 827,00 грн. = 3 654,00 грн.) підлягає стягненню у рівних частинах з відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 в дохід державного бюджету (по 1 218,00 грн. з кожного).

У підсумку, апеляційний господарський суд вважає за доцільне зазначити, що уповноваженим представником відповідача-1 (ТОВ Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро") 21.10.2015р., тобто, під час апеляційного провадження у справі, окрім пояснень по суті справи, суду надано докази наявності протоколу загальних зборів товариства, що датований 08.11.2010р. Так, згідно даного протоколу, за результатами голосування, серед іншого було прийнято рішення «вивести із складу учасників ТОВ Агро-Науково-Виробничого об'єднання "Іскра-Агро" ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9.». Надаючи зазначене рішення в якості доказу безпідставності позовних вимог, відповідач-1 наполягає на презумпції правомірності даного рішення, стверджує, що це рішення є чинним, адже у встановленому порядку не оскаржено.

Однак, відповідно до ст.101 ГПК України, надані відповідачем-1 додаткові докази судом прийняті бути не можуть, з огляду на те, що заявник неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, не обґрунтував. При цьому, колегіє суддів враховано заперечення представника позивачів щодо оригінальності зазначеного вище протоколу.

Отже, з огляду на викладене вище, наведені в апеляційній скарзі доводи судова колегія вважає неспроможними, тобто, такими, що спростовані належними доказами у справі. Натомість, оскаржуване судове рішення прийнято за підсумками повного та об'єктивного розгляду матеріалів та фактичних обставин справи, що виключає наявність передбачених ст.104 ГПК України підстав для його скасування.

В свою чергу, у зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, судові витрати на апеляційне оскарження рішення суду, згідно з приписами ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача-1 (апелянт).

Керуючись ст.101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-науково-виробниче об'єднання "Іскра-Агро" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015р. у справі №904/1871/14 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 16.11.2015р.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов