Постанова

від 11.11.2015 по справі 922/3495/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. Справа № 922/3495/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Ексімагроком" (вх. № 4538Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2015 р. у справі № 922/3495/15

за позовом ТОВ "Ексімагроком", м. Київ

до ТОВ "Харківський проектний інститут Промсервіс", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2015 р. ТОВ "Ексімагроком" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Харківський проектний інститут Промсервіс" сплачений аванс в сумі 300000,00 грн., 307961,64 грн. пені та судовий збір в сумі 12159,23 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 05/18 на проектні роботи від 05.10.12 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2015 р. (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Так, в своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості встановлення строків виконання робіт відповідачем, оскільки у п.1.2. спірного договору зазначено, що наукові, технічні та інші вимоги до продукції (проекту), що є предметом договору, викладені в технічному завданні на розробку проектних робіт (додаток 2 до договору). Згідно п.2.1. виконавець зобов'язується розробити проектні роботи в строки та на умовах, обумовлених цим договором. Згідно п.2.2. замовник передає виконавцю необхідні вихідні дані (пункт 8 завдання на розробку проектних робіт). Додаткова частина договору - додатки (містять техніко-юридичні норми щодо виконання умов договору) визначає, що до цього договору додається, попри інше, додаток №2 Технічне завдання на розробку проектних робіт. Отже в договорі міститься достатньо доказів надання виконавцю вихідних даних, так як ні дійсність договору, ні окремих його положень сторонами не оспорюється. Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином договір є укладеним, дійсним, його норми містять пряме посилання на виконання своїх зобов'язань замовником в момент підписання договору та норми, якими зобов'язано виконавця виконати роботи у конкретний період.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 12.10.2015 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 02.11.2015 р.

02.11.2015 р. позивачем за вх. № 14856 надані пояснення, в яких він зазначив, що накладна № 1 від 06.02.2013 року не є актом здавання-приймання робіт, оскільки 06.02.2013 року коли була підписана накладна № 1, вона була отримана начебто уповноваженим представником позивача, як зазначено в самій накладній - «прийнятий для перевірки» проекту технічної документації щодо олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу, за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26-В. В той же час, в пункті 6.1 договору № 05/18 на проектні роботи, чітко зазначено, що після закінчення роботи виконавець надає замовнику акт здавання-приймання робот з додатком до нього комплекту проектно-кошторисної документації проектних робіт. Як було встановлено ліквідатором апелянта, на адресу ТОВ «ЕКСІМАГРОКОМ» надійшов Акт № ОУ-0000001 від 06.02.2013р. здачі - прийняття робіт (наданих послуг), який був підписаний з боку директора відповідача Умікян Д.У. та скріплений печаткою, що додається. Після вивчення в лютому 2013 року поданого акту і робочого проекту технічної документації щодо олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу, листом від 11.02.2013р. № 11/02 апелянт повідомляв відповідача про відсутність підстав на підписання вищезазначеного акту згідно зауважень, які зазначені в самому листі № 11/02 від 11.02.2013 р.

Крім того зазначив, що 04.11.2014 року за № ХК 143143080448 в Департаменті ДАБІ у Харківській області була зареєстрована Декларація про готовність об'єкта до експлуатації олійноекстракційного заводу, за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26-В. В свою чергу, п. 7 вищезазначеної декларації, закріплена інформація про генерального проектувальника, а саме: ПП «НАДІНСТРОЙПРОЕКТ», код ЄДРПОУ 37998252, 61136, м. Харків, вул. Уборевича, буд. 36, кв. 192. Крім того, вищезазначене додатково підтверджується Декларацією про початок виконання будівельних робіт. Тобто, в наслідок неналежного виконання умов договору № 05/18 на проектні роботи з боку відповідача, апелянт був змушений додатково витратити кошти, тобто непередбачені фінансові затрати, для укладення відповідно нового правочину із іншим більш відповідальним суб'єктом господарювання (ПП «НАДІНСТРОЙПРОЕКТ»), що підтверджується декларацією від 04.11.2014р.

17.01.2013 року між ТОВ «ЕКСІМАГРОКОМ» та ПП «НАДЇНСТРОЙПРОЕКТ» було укладено договір № 1.4-01.13 про виконання робіт щодо розробки робочого проекту олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу, за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26-В (із змінами та доповненнями), який був виконаний в повному обсязі. Копії всіх зазначених документів були надані позивачем у якості додатків до вказаних пояснень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 11.11.2015 р.

10.11.2015 р. за вх. № 15228 позивачем надані пояснення стосовно неможливості подання доказів суду першої інстанції. Так, позивач зазначив, що ненадання зазначених у пояснення від 02.11.2015 р. вх. № 14856 доказів об'єктивно обумовлено тим, що попереднє керівництво ТОВ «ЕКСІМАГРОКОМ» з невідомих для ліквідатора позивача, причин обмежило доступ співробітників товариства до первинних документів щодо договірних правовідносин між апелянтом та відповідачем з приводу розробки проекту технічної документації щодо олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу, за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26-В.

В судове засідання, призначене на 11.11.2015 р. представники сторін не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та поясненнях до неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 05.10.2012 року між ТОВ "Ексімагроком" (замовник, позивач) та ТОВ "Харківський проектний інститут Промсервіс" (виконавець, відповідач) був укладений договір № 05/18 на проектні роботи (далі - договір) (а.с. 10-12), відповідно до умов якого (п. 1.1), замовник доручає, а виконавець приймає на себе розробку "Робочого проекту будівництва олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу".

Згідно з п. 4.1 договору, за виконану та прийняту, відповідно до умов договору, роботу замовник перераховує виконавцю 750000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 125000 грн.

При цьому, відповідно до п. 4.2 договору, замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 40% від вартості робіт - 300000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 50000 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивачем було оплачено аванс в розмірі 40% від вартості робіт - 300000,00 грн. (08.10.2012р. - 200000,00 грн. та 10.10.2012р. - 100000,00 грн.), що підтверджується відповідними банківськими довідками (а.с. 15, 16) та не заперечується відповідачем в його відзиві.

Відповідно до п. 5 договору, виконавець виконує роботи в наступні строки:

- початком виконання проектних робіт є отримання авансу та дата видачі вихідних даних (ВД);

- закінчення - 6 місяців після одержання вихідних даних.

В пункті 6.1 договору зазначено, що після закінчення роботи виконавець надає замовнику акт здавання-приймання робот з додатком до нього комплекту проектно-кошторисної документації проектних робіт.

06.02.13 р. сторони підписали накладну № 1 (а.с. 24), відповідно до умов якої, відповідач передав, а позивач прийняв технічну документацію щодо олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу.

Позивач зазначає, що зобов'язання відповідача за спірним договором не виконані і на цей час. Невиконанням своїх зобов'язань в строк та належним чином, відповідач порушив умови договору та положення Цивільного та Господарського кодексів України, у зв'язку з чим ТОВ "Ексімагроком" звернулось з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її (ч. 1 ст. 892 ЦК України).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, зазначає про невиконання відповідачем робіт за спірним договором в обумовлені сторонами строки.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже було зазначено, в п. 5 договору сторони домовились, що виконавець має закінчити виконання робіт протягом 6 місяців після одержання вихідних даних.

Отже, відлік строку виконання робіт за спірним договором пов'язується саме з одержанням вихідних даних відповідачем від позивача.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Проте, позивач жодного доказу вручення відповідачу вихідних даних за спірним договором не надав. Отже, ним не зазначено не доведено дати початку витікання строку на виготовлення проектної документації, в силу чого встановити строки виконання відповідачем робіт в межах доказів, залучених до матеріалів справи, неможливо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведений факт прострочення відповідачем строків виконання робіт за спірним договором, а отже, право вимагати повернення авансу в сумі 300000,00 грн. у позивача також відсутнє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача авансу в сумі 300000,00 грн. є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за спірним договором, вимога про стягнення з відповідача 307961,64 грн. пені є незаконною, необґрунтованою та такою, що також підлягає відхиленню.

За таких підстав, вимоги позивача є позбавленими фактичного та правового обґрунтування, такими, що не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням доказів в підтвердження обставин, викладених у позові, що порушує умови ст. 33 ГПК України, згідно якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування вищезазначеного. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що дані проектні роботи щодо розробки робочого проекту олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу були виконані ПП «НАДЇНСТРОЙПРОЕКТ», на виконання укладеного 17.01.2013 року між ТОВ «ЕКСІМАГРОКОМ» та ПП «НАДЇНСТРОЙПРОЕКТ» договору № 1.4-01.13, що підтверджується декларацією про початок виконання будівельних робіт, в якій зазначено, що проектна документація розроблена ПП «Надінстройпроект».

Оцінивши надані позивачем докази, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно з частиною 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не було надано доказів неможливості подання зазначених доказів суду першої інстанції, тому колегія суддів не приймає до уваги зазначені докази. Посилання позивача на те, що попереднє керівництво ТОВ «ЕКСІМАГРОКОМ» з невідомих для ліквідатора позивача, причин обмежило доступ співробітників товариства до первинних документів щодо договірних правовідносин між апелянтом та відповідачем з приводу розробки проекту технічної документації щодо олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу, за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26-В не підтверджені належними доказами - ані письмових звернень, ані доказів відмови в наданні інформації позивач суду не надав.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 16. Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 466 замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до цього Порядку.

Тобто, відомості, вказані у зазначеній декларації, заповнюються саме замовником, у зв'язку з цим, даний документ не може однозначно та беззаперечно свідчити про достовірність викладених в ньому даних щодо виготовлення саме ПП «НАДЇНСТРОЙПРОЕКТ» проектних робіт щодо розробки робочого проекту олійноекстракційного заводу по переробці насіння соняшника 1200 тон на добу за адресою: Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26-В.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Ексімагроком" на рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2015 р. у справі № 922/3495/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2015 р. у справі № 922/3495/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.