Постанова

від 29.10.2015 по справі 802/839/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/839/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Мічуріна" про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області (далі - УПФУ в Шаргородському районі, позивач) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Мічуріна" (далі - ТОВ "Ім. Мічуріна", відповідач) про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню до Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в загальній сумі 12902,42 грн. Вказану заборгованість відповідач добровільно не сплачує, а тому позивач звернувся до суду щодо її примусового стягнення.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву за вх. № 31976 від 27.10.2015 про розгляд справи без його участі, окремо зазначив що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином ( а.с. 101 ). Разом з тим, 01.07.2015 через канцелярію суду подав заперечення за вх. №17335 ( а.с. 67 ), в яких зазначив, що до 01.01.2015 року ТОВ "Ім. Мічуріна" було платником фіксованого сільськогосподарського податку та відповідно до вимог Закону України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" звільнялося від сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIIІ відбулося перейменування "фіксованого сільськогосподарського податку" на "єдиний податок четвертої групи", при цьому, як зазначив представник товариства, ані сама пільга, ані вимоги до підприємств, які можуть нею скористатися, змінені не були.

Оскільки з 2015 року ТОВ "Ім. Мічуріна" зареєстроване в фіскальній службі платником єдиного податку четвертої групи, тому, на думку представника відповідача, відсутні підстави для відшкодування товариством фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ТОВ "Ім. Мічуріна" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області ( а.с. 7 ) та, згідно довідок Жмеринської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, до 31.12.2014 було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а з 01.01.2015 є платником єдиного податку ІV групи. (а.с. 40-43).

Абзацом 4 п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (п.1 - суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; п.2 - філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 6.1 Розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 у розмірі 100 відсотків.

Згідно з підпунктом 6.4 пункту 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

За правилами встановленими пунктом 6.7 Розділу 6 Інструкції, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом, за відповідачем рахується заборгованість з невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", по пенсіонерам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за період з січня по березень 2015 року включно в загальній сумі 12902,42 грн. грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (а.с. 4-5, 31-32), розрахунком ціни позову ( а.с. 8 ). Станом на день розгляду справи в суді доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Надаючи оцінку запереченням представника відповідача про те, що ТОВ "Ім. Мічуріна" не є суб'єктом господарювання, яке відшкодовує Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

З 01 січня 2015 року змінилось законодавче регулювання оподаткування сільськогосподарських підприємств. До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості обкладення яким встановлювались статтею 307 ПК України.

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 ст. 307 ПК України, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд зауважує, що заборгованість, про стягнення якої подано позов, виникла у відповідача за період з січня по березень 2015 року. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми, які діяли станом на січень-березень 2015 року, тобто норми ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014, а також п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, положення п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" звільняють від сплати збору саме платників фіксованого сільськогосподарського податку, до яких, з урахуванням положень ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014, відповідач не відноситься.

Таким чином, з врахуванням змін до Податкового кодексу України, у відповідності до вимог Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2015 відповідач зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

На час розгляду адміністративної справи відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Мічуріна" (вул. Леніна, 57, с. Довжок, Шаргородський район, Вінницька область, 23552, код ЄДРПОУ 20096605) на користь управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області (вул. Леніна, 222, м. Шаргород, Вінницька область, 23500, ідентифікаційний код 24900872) кошти в сумі 12902,42 грн. (дванадцять тисяч дев'ятсот дві гривні 42 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар