Постанова

від 09.08.2012 по справі 2а-6748/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2012 року                     № 2а-6748/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссвіль"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гроссвіль ", (надалі - відповідач), про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у відповідача в результаті несплати податкового зобов'язання самостійно визначеного платником податків згідно поданої податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за звітний податковий період (2011 рік) виникла заборгованість перед державним бюджетом з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за листопад 2011 р. та грудень 2011 р. у розмірі 145078,12 грн., яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2012 р. відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження.

08.06.2012 р. відповідачем надано письмові заперечення проти позову та докази на їх підтвердження, за результатами розгляду яких, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2012 р. призначено адміністративну справ № 2а-6748/12/2670 до судового розгляду у судовому засіданні на 07.08.2012 р.

У письмових запереченнях представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки договори оренди земельних ділянок, укладених 27.08.2009 року за номерами №66-6-00534, №66-6-00535, №66-6-00536, №66-6-00538, №66-6-00539, та№66-6-00540 були розірвані, а в листопаді та грудні 2011 року позивач фактично не використовував вказані земельні ділянки.

В судове засідання 07.08.2012 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

27.11.2008 року Київською міською радою прийнято Рішення «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Гроссвіль" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському (перетин з вул. Будівельників) у Дніпровському районі м. Києва»№748/748 (надалі –Рішення КМР №748/748 ), відповідно до п.7 якого відповідачу передано 8 земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському (перетин з вул. Будівельників) у Дніпровському районі м. Києва загальною площею 4,2 га.

27.08.2009 року на виконання Рішення КМР №748/748 між Київською міською радою та відповідачем були укладені, зокрема, договори оренди земельних ділянок, зареєстровані у книзі записів державної реєстрації договорів за номерами №66-6-00534, №66-6-00535, №66-6-00536, №66-6-00538, №66-6-00539, та №66-6-00540.

12.04.2010 року на Рішення КМР №748/748 був внесений протест заступника прокурора міста Києва № 7/4-149вих-10 з вимогою скасувати Рішення КМР №748/748.

14.07.2011 року Київською міською радою прийнято Рішення «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва від 12.04.2010 № 07/4-149вих-10 на рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 748/748 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Гроссвіль" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування накриття відкритої частини Святошино-Броварської лінії метро з обладнанням пішохідними містками, створенням приміщень торговельно-офісного та розважального призначення, паркінгу, супутньої інфраструктури на просп. Броварському (перетин з вул. Будівельників) у Дніпровському районі м. Києва"»№796/6183 (надалі –Рішення КМР №796/6183), відповідно до п.1-3 якого протест заступника прокурора міста Києва задоволено, Рішення КМР 748/748 скасовано, відповідачу запропоновано надати згоду на розірвання договорів оренди земельних ділянок від 27.08.2009 №66-6-00534, № 66-6-00535, № 66-6-00536, № 66-6-00537, № 66-6-00538, № 66-6-00539, № 66-6-00540, № 66-6-00541.

Представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що позивач надав згоду на розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених 27.08.2009 року № 66-6-00534, № 66-6-00535, № 66-6-00536, № 66-6-00537, № 66-6-00538, № 66-6-00539, № 66-6-00540 та фактично припинив їх використання, проте, суду в підтвердження цього не було надано належних та достатніх доказів.

Судом встановлено, що відповідачем була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 26.01.2011 р. за звітний податковий період (2011 рік) з самостійно визначеним податковим зобов'язанням з орендної плати у розмірі 870506,88 грн., в т.ч. за листопад 2011 р. –72542,24 грн. та за грудень 2011 р. - 72542,24 грн.

Відповідно до п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.56.11. Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Суд погоджується з доводами позивача, що в даному випадку сума грошового зобов'язання є узгодженою і не може бути оскаржена платником.

З облікових карток платника податків судом встановлено, що відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом по сплаті податку на загальну суму 145078,12 грн.

З розрахунку суми заборгованості по земельному податку та з облікових карток платника, вбачається, що у відповідача наявна заборгованість за листопад 2011 р. у розмірі 72542,24 грн. та за грудень 2011 р. у розмірі 72542,24 грн., а також переплата на суму 6,36 грн., що в сукупності складає заборгованість у розмірі 145078,12 грн.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була надіслана податкова вимога від 10.01.2012 р. №72 про сплату податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 10.01.2012 р. на загальну суму 72535,88 грн., яка була отримана відповідачем 30.01.2012 року .

Пунктами 56.1. та 56.2. ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідачем не надано доказів оскарження вказаної податкової вимоги №72 від 10.01.2012 року, відтак податкова вимога №72 від 10.01.2012 року є чинною на час розгляду справи.

Відповідно до п. 288.1. - 288.3. ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п.50.1. ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У своїх запереченнях відповідач зазначає, що податкові зобов'язання, задекларовані у Декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №683 від 26.01.2011 р., у зв'язку з Рішенням КМР №796/6183 та з фактичним невикористанням земельних ділянок, отриманих в оренду згідно договорів оренди, укладених 27.08.2009 р. за номерами №66-6-00534, №66-6-00535, №66-6-00535, №66-6-00538, №66-6-00539, та №66-6-00540 є завищеними.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи відповідачем не подавались позивачу уточнюючі розрахунки до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 26.01.2011 р. за звітний податковий період (2011 рік).

Пунктом 59.5. статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно п.п.95.1 –95.3 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В силу положень частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем надано суду достатні та належні докази в обгрунтування позовних вимог, відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу на загальну суму 145078,12 грн. за рахунок активів боржника є обгрунтованими.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссвіль" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссвіль", (код ЄДРПОУ 34422789, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 41), до Державного бюджету України заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за листопад та грудень 2011 р. в сумі 145078,12 грн. (сто сорок п"ять тисяч сімдесят вісім гривень дванадцять коп.) на р/р 34122999700005 УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 24258039, Банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

          Суддя                                                                                 Ю.Т. Шрамко