Постанова

від 27.02.2012 по справі 2а-18974/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2012 року 14:11 № 2а-18974/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Будмаш-Моноліт" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2011р. №0001602350, №0001592350 за участю представників сторін:

від позивача, ОСОБА_1, довіреність № 3 , від 08.12.11, ;

від відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 99/10-021, від 03.01.12,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Будмаш-Моноліт", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва, (далі - відповідач), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва №0001602350 від 22.06.2011 р. та №0001592350 від 22.06.2011 р., якими позивачу донараховано податкові зобов'язання: з податку на прибуток на загальну суму - 52 878,75 грн., в тому числі за основним платежем - 42 303,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 575,75грн. та з податку на додану вартість на загальну суму - 42303,75 грн., в тому числі за основним платежем - 33843,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8460,75 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень -грудень 2010 року на суму 33843,00 грн. та податку на прибуток на 42303,00 грн. за господарськими операціями з придбання будівельного обладнання та комплектуючих є помилковими, оскільки, податкові зобовязання позивача сформовані відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин, на підставі належно оформлених первинних та розрахункових документів, виданих товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Соларіс" (далі- ТОВ «ФК «Соларіс»); товар фактично отриманий з метою подальшої реалізації для отримання прибутку за рахунок здійснення націнки на обладнання, комплектуючі або ж використання придбаного товару для комплектації та ремонту іншого обладнання, при цьому націнка на кінцевий продукт включала в себе вартість придбаного товару; витрати з придбання товару, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку та щодо оформлення яких у податкового органу не було зауважень при перевірці. Також представник позивача посилається на чинну постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2011 р. за позовом державної податкової інспекції у м.Вінниця (далі- ДПІ у м.Вінниця) до ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи - ТОВ "ФК "Соларіс", згідно якої в задоволені адміністративного позову ДПІ у м.Вінниця відмовлено повністю та зазначає, що саме по собі анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ "ФК "Соларіс", що мало місце 19.01.2011 року, тобто після укладання та виконання вищезазначених господарських операцій з придбання товарів не є правовою підставою для висновку про неправомірне формування платником ПДВ податкового кредиту та визнання господарських операцій фіктивними.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, пояснив, що відповідачем був складений акт від 08.06.2011 р. за №157/23-50/35121801 позапланової виїзної перевірки з питань правомірності та правильності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Соларіс»за період з 01.01.2010 р. по 24.02.2011 р. На підставі висновків акту, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001602350 та №0001592350 від 22.06.2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ 42303,75 грн. та з податку на прибуток 52878,75 грн.

Крім того, представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні зазначив, що позивачем порушено пп 7.2.3, 7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1,7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено зобов"язання з податку на додану вартість на 33843,0 грн., та в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1., пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено зобов"язання з податку на прибуток на 42 303,0 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Соларіс», як контрагентом позивача, оскільки наслідком діяльності ТОВ «ФК «Соларіс»є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. В основу прийняття зазначених рішень податковим органом було покладено висновок про відсутність реального характеру операцій з поставки товару, здійснених на виконання договору № М01/10/10, укладеного між позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс»у жовтні 2010 р., який ґрунтується на факті порушення кримінальної справи №10271618 за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) проти ТОВ «ФПГ «СКВОШ», оскільки, як вбачається із вказаної постанови про порушення кримінальної справи, ОСОБА_3, керуючись корисними мотивами, маючи намір на порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності по переказу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, не маючи істинного наміру надалі здійснювати підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт та послуг, знаходячись на території м.Вінниця, зареєстрував юридичну особу -ТОВ «ФК «Соларіс».

Також представник відповідача звертала увагу суду, що ТОВ «ФК «Соларіс»з гідно бази АІС-ОР має стан «8»- «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження», а Свідоцтво платника ПДВ від 12.11.2009 року №100254500 анульоване 19.01.2011 року, та, що донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій відповідачем при проведенні перевірки взаємовідносин позивача із своїм контрагентом -ТОВ «ФК «Соларіс», пов'язані з визнанням відповідачем нікчемним договору, укладеного позивачем з ТОВ "ФК «Соларіс", оскільки під час проведення перевірки контрагентом позивача не було надано документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей, наявності в його розпорядженні основних та виробничих засобів, чисельності персоналу в кількості 3 працівників, не надання до декларації з податку на прибуток поданої за 3 квартал 2010 р. Додатку К1, що вказує на безтоварний характер проведених операцій. За таких умов, на думку представника відповідача, укладений позивачем договір купівлі-продажу будівельного обладнання та комплектуючих з ТОВ "ФК «Соларіс»має ознаки нікчемності. З наведених підстав представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено виїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "Будмаш-Моноліт" з питань правомірності та правильності формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Соларіс»(код за ЄДРПОУ 35121801) за період з 01.01.2010 р. по 24.02.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 157/23-50/35121801 від 08.06.2011 р.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за платежем: з податку на прибуток на загальну суму - 52 878,75 грн., в тому числі за основним платежем - 42 303,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 10 575,75 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 р. № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 42303,75 грн., в тому числі за основним платежем - 33843,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 8460,75 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення даних податкових зобов'язань був висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2010 року на загальну суму 42303,00 грн.; пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33843,0 грн., в тому числі за жовтень 2010 року в сумі 9039,0 грн., за листопад 2010 року у сумі 15830,0 грн., за грудень 2010 року у сумі 8974,0 грн.

Підставами нарахування зазначених податкових зобов'язань став висновок відповідача про те, що договір купівлі-продажу товарів № М01/10/10 від 01.10.2010 р., укладений позивачем з ТОВ "ФК «Соларіс», має ознаки нікчемності. У складеному відповідачем акті перевірки зазначено, що постановою слідчого відділу Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 04.02.2011 року, лейтенантом міліції ОСОБА_4 призначено проведення позапланової перевірки ТОВ «ФПГ «Сквош»в рамках кримінальної справи №10271618 порушеної по ч.2 ст.205 КК України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ «ФПГ «Сквош». Державною податковою інспекцією у м.Вінниці актом невиїзної документальної перевірки ТОВ «ФК «Соларіс»№726/2301/36685006 від 03.03.2011 року визначено правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «ФПГ «Сквош»та ТОВ «ФК «Соларіс»протягом 4 кварталу 2009 року та 2010 року нікчемними, в силу чого, відповідач дійшов висновку, що відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228, ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, правочини, укладені між ТОВ «ФК «Соларіс»та ПП Будмаш-Моноліт»протягом 2010 року є нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

В акті перевірки відповідач вказує на безтоварний характер проведених операцій, оскільки під час проведення перевірки контрагента позивача, ТОВ «ФК «Соларіс», не надані документи, що свідчать про наявність необхідних основних фондів та обладнання; не надано до декларації з податку на прибуток поданої за 3 квартал 2010 р. Додаток К1; не встановлено факту про рух товарів та залишків товарно-матеріальних цінностей; відсутня інформація щодо наявних виробничих, складських чи офісних приміщень, що, на думку відповідача є достатніми доказами того, щоб на підставі акту перевірки визнати договір укладений між ТОВ «ФК «Соларіс»та ПП «Будмаш-Моноліт»- нікчемним та таким, що порушує публічний порядок.

Стосовно виникнення права на податковий кредит, суд звертає увагу, що підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що 01.10.2010 р. між позивачем (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Соларіс" (як продавцем) укладено договір купівлі-продажу товарів № М 01/10/10, відповідно до п. 1.1. якого, продавець, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов"язується передати у власність покупця, а покупець, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов"язується прийняти та оплатити товар у відповідності до виставлених рахунків-фактур та видаткових накладних.

Як вбачається з видаткових накладних № ВН -00266 від 01.10.2010 р. (сума-31539,0грн.), №302 від 15.10.2010 р. (сума-22693,20грн.), № 360 від 01.11.2010 р. (сума-37547,40грн.), №418 від 08.11.2010 р. (сума-39579,55 грн.), №538 від 30.11.2010 р. (сума-17850,0грн.), №10120101 від 01.12.2010 р. (сума-53845,80 грн.), Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Соларіс" здійснювався продаж позивачу будівельного обладнання та комплектуючих, зокрема, вібронаконечник Д38, поршень до компресора СО-7Б, куліса в комплекті з роликом, кран «Піонер»КЛ, теплогенератор ЛУЧ, молоток відбійний, трансформатор ТСЗІ-1,6 (380/36В), лебідка ТЛ-9А, трансформаторна підстанція КТП, ящик будівельний, тощо, на загальну суму 203054,95 грн., у т. ч. ПДВ 33842,49 грн.

Вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "ФК «Соларіс»в сумі 203054,95 грн., в т.ч ПДВ 33842,49 грн. згідно з видатковими та податковими накладними включено до податкового кредиту: за жовтень 2010 р. -в сумі 9039 грн., за листопад 2010 р. у сумі 15830 грн., за грудень 2010 р. у сумі 8974 грн. та включено до податкового кредиту у декларації з ПДВ, відповідно, за жовтень, листопад, грудень 2010 року та задекларовано в декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 р.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Соларіс»були виписані податкові накладні № 266 від 01.10.2010 р. (ПДВ - 5256,5 грн.), № 302 від 15.10.2010 р. (ПДВ - 3782,20 грн.), № 360 від 01.11.2010 р. (ПДВ - 6257,90 грн.), № 418 від 08.11.2010 р. (ПДВ - 6596,59 грн.), № 538 від 30.11.2010 р. (ПДВ - 2975,00 грн.), № 10120101 від 01.12.2010 р. (ПДВ - 8974,30 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі частково, на загальну суму 43825,00 грн. в тому числі ПДВ: 7304,16 грн., що встановлено та відображено податковим органом в акті перевірки та підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, які долучені до матеріалів справи.

Суд звертає увагу, що згідно положень п.2.2 договору № М01/10/10 від 01.10.2010 року, передбачено відстрочку платежу 120 календарних днів з моменту отримання товару, та констатує, що розрахунковий період по оплаті товару, на момент проведення відповідачем перевірки -не закінчився.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до складу податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ по господарських операціях між позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс»на підставі отриманих податкових накладних. Таким чином, спір виник з приводу правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за договором, який, на думку відповідача, є нікчемними і не породжує правових наслідків.

З приводу наведеного суд зазначає, що у складеному відповідачем акті перевірки містяться суперечливі висновки щодо ознак недійсності укладеного позивачем договору. Зокрема, з підстав фіктивності вчинених позивачем правочинів, відповідачем зроблений висновок про нікчемність таких правочинів, визнання недійсними яких судом не вимагається з посиланням на частини 1, 2 статті 215 та статтю 228 ЦК України, де зазначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, зі змісту акту перевірки, вбачається, що позивачем укладено договір без наміру створити реальні правові наслідки, з посиланням на ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд звертає увагу, що визначення фіктивного правочину передбачене ст. 234 ЦК України, яка містить наступні приписи:

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведений та не обґрунтований висновок про те, що вище вказаний укладений позивачем договір у сфері господарської діяльності є нікчемним і не вимагається визнання його недійсним судом. Нікчемність правочину визнана відповідачем самостійно, виходячи з того, що публічний порядок порушується не лише тоді, коли мають місце обставини, вказані у ст.228 ЦКУ, а й тоді, коли держава, з точки зору відповідача, не отримує достатньо податків.

Відповідачем в процесі розгляду справи не було надано доводів та доказів, які б слугували підтвердженням, що позивач умисно уклав договір для проведення операцій, що дадуть право на отримання податкового кредиту. До того ж доведення умислу - необхідна умова для стягнення одержаного за договором у дохід держави. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Відповідачем не доведено умислу позивача в укладенні договору для проведення операцій, що дадуть право на отримання економічної вигоди, шляхом ухилення від сплати податків, недійсності фактично вчинених позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс»конкретних господарських операцій, оскільки висновки про безтоварність операцій ґрунтувалися на дослідженні факту здійснення господарської операції у відносинах між учасниками попередніх поставок товарів (ТОВ «ФПГ «Сквош»та ТОВ «ФК «Соларіс»), а надання доказів про неможливість реального використання придбаного товару позивачем в своїй господарській діяльності - не досліджено, висновки про нікчемність договору зроблено відповідачем на підставі припущень. Такі висновки суперечать вимогам закріпленого у статті 204 Цивільного кодексу України принципу презумпції правомірності правочину, згідно з яким, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій судом, перш за все, оцінювалися, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів (тобто між ТОВ "ФК Соларіс" та його контрагентами) не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ "ФК «Соларіс»як його безпосереднім постачальником, а тому суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між кримінальною справою №10271618, порушеною за ч.2 ст.205 КК України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ «ФПГ «СКВОШ», що являлось контрагентом ТОВ «ФК Соларіс» і взаємовідносинами позивача із ТОВ «ФК Соларіс».

Суд не погоджується з доводами відповідача, що порушення кримінальної справи №10271618 за ч.2 ст.205 КК України по факту створення фіктивного підприємства ТОВ «ФПГ «Сквош» може бути доказом незаконності дій позивача, фіктивності спірних правовідносин, оскільки останній не виступав учасником операцій, які досліджувалися у вказаній кримінальній справі.

Судом досліджено договір № М01/10/10 від 01.10.2010 р., за змістом якого ТОВ "ФК Соларіс" прийняло на себе зобов'язання поставити позивачу за його замовленням товар, асортимент, кількість та ціна якого визначаються у відповідності до виставлених рахунків-фактур та видаткових накладних, податкові та видаткові накладні, укладені на виконання вказаного договору та встановлено, що всі первинні документи відповідають вимогам законодавства та містять всі реквізити, які є обов"язковими для первинних документів.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік та фінансова звітність, зокрема, ґрунтуються на таких основних принципах як: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. За приписами статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

В податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1 від 22.06.2011 року зазначено, що Позивачем порушено п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 42 303,00 гривень, в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі - 42 303,00 гривень. Внаслідок цього, у податковому повідомленні-рішенні визначено загальну суму податкового зобов'язання - 52 878,75 грн., в тому числі за основним платежем - 42 303,00 грн., та штрафними фінансовими санкціями - 10 575,75грн.

У відповідності до пп. 133.1.1. ст. 133 Податкового кодексу України, платниками податку на прибуток підприємств визнаються - суб'єкти господарювання -юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування у відповідності до пп. 134.1.1. п.134.1 ст.134 є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Податкового Кодексу України.

Відповідачем не доведено, що первинні та розрахункові документи, складені на виконання договору № М01/10/10 від 01.10.2010 р. були заповнені не за формою та без дотримання відповідних правил, внаслідок чого у позивача були б підстави не відображати їх у своєму обліку (бухгалтерському і податковому) факту здійснення господарської операції.

Висновок про нікчемність господарських договорів відповідач обґрунтовує відсутністю документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей, відсутністю у ТОВ «ФК «Соларіс»необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Зі змісту укладеного позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс»договору № М01/10/10 від 01.10.2010 року та документів, складених на його реалізацію, вбачається, що між позивачем та ТОВ «ФК «Соларіс»існували правовідносини стосовно поставки продукції. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги посилання відповідача на неможливість здійснення перевезення вантажу ТОВ «ФК «Соларіс», оскільки такі доводи не можуть бути належними доказами виконання договору.

Відсутність у ТОВ "ФК «Соларіс" умов для ведення господарської діяльності позивач заперечив, оскільки вважає, що ТОВ «ФК «Соларіс»могло виступати посередником, а посередницька діяльність не потребує значних матеріально-технічних ресурсів.

Представником позивача надано суду докази використання отриманого за договором № М01/10/10 від 01.10.2010 року у господарській діяльності позивача та отримання прибутку від реалізації цих товарів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність інших платників податків.

Відповідачем не надано суду доказів, що зазначені господарські операції позивача є фіктивними чи то безтоварними, як і не доведено відсутність правових підстав для включення витрат платника податку на придбання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей до складу валових витрат в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких умов, на підставі вищенаведених приписів закону, враховуючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих припущень відповідача, приймаючи до уваги те, що позивачем надано суду докази реальності господарських операцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Будмаш-Моноліт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 22.06.2011р. №0001602350.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 22.06.2011р. №0001592350.

4. Судові витрати в сумі 28,23 грн. присудити на користь Приватного підприємства "Будмаш-Моноліт" (ідентифікаційний номер 35121801) за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 27.02.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 12.03.2012 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко