Постанова

від 13.11.2015 по справі 826/16385/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2015 року № 826/16385/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пронадання дозволу на проведення податкової перевірки за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить прийняти рішення, яким призначити проведення податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ «Відар Транс Україна» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» перевірки суб'єктів господарювання проводяться, зокрема, на підставі рішення суду. Враховуючи наявність законодавчо визначених підстав для проведення позапланової перевірки відповідача, просить суд прийняти рішення про призначення його позапланової перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. Вважає, що підстави для надання дозволу на проведення перевірки відсутні.

Сторони у судовому засіданні 22.10.2015 р. заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, з огляду на що та відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У відповідності до вимог п.п. 19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків і зборів.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік обставин за наявності яких може здійснюватися документальна позапланова перевірка. При цьому однією із підстав для проведення документальної позапланової перевірки відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Із системного аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення перевірки за умови наявності у нього податкової інформації про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, та за умови коли платник податку не надасть пояснення та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (загальні підстави та порядок за п.п. 78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України).

Разом з тим, згідно п. 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Тобто такі зміни направлені на гарантування дотримання прав платників податків, звуження підстав для проведення перевірки, усунення можливості зловживання правом на перевірку.

Водночас слід зазначити, що вищевказані положення Закону стосуються перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень, контролюючими органами у 2015 та 2016 роках за період: попередній календарний рік, тобто 2014 рік.

Судом встановлено, що відповідач у 2014 році мав обсяг доходу менший ніж 20 мільйонів гривень, що не заперечувалось обома сторонами.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що у зв'язку із надходженням інформації від ГУ ДФС у м. Києві щодо можливого незаконного формування податкового кредиту та витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по ланцюгу постачання по взаємовідносинах з контрагентами, які надали податкову вигоду, а також, відповідно до вимог ст. 75 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 було надіслано запит за № 653/10/26-52-17-01-47 від 09.12.2015 р. для надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Відар Транс Україна» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р.

Крім того, від ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшов інформаційний лист № 372/7/26-54-22-05-20-7 від 13.01.2015 р., згідно якого ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Відар Транс Україна» по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р., в якому, зокрема, зазначено, що операції купівлі-продажу ТОВ «Відар Транс Україна» не спричиняють реальне настання правових наслідків.

На думку позивача вищенаведені обставини є підставою для проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, що зумовило його звернення до суду.

Разом з тим, представник відповідача зазначив, що запиту позивача про надання пояснень та документального підтвердження щодо господарських взаємовідносин за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Відар Транс Україна» ним не було отримано.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до наступних висновків.

Так, в якості доказу направлення відповідачу запиту за № 653/10/26-52-17-01-47 від 09.12.2015 р. для надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «Відар Транс Україна» за період з 01.09.2014 р. по 30.09.2014 р. позивачем надано суду рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 10 Том 1).

Частина перша статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Крім того, відповідно до підпункту 3.1.2.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року №211, визначено, що про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція.

У розрахунковій квитанції зазначається: порядковий номер розрахункової квитанції; номер поштового відправлення (через дріб після номера квитанції), вид поштового відправлення, особлива відмітка, якщо рекомендоване відправлення подається з повідомленням про вручення, з відміткою "Судова повістка", "Вручити особисто"; місце призначення; його маса; сума плати за пересилання тощо. У визначеному місці розрахункової квитанції проставляється відбиток календарного штемпеля. Касовий чек повинен містити таку саму інформацію, за виключенням номера розрахункової квитанції.

За таких підстав належним доказом надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії запиту є касовий чек з відміткою про направлення рекомендованого листа.

Між тим доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням запиту відповідачу позивачем не надано.

Крім того, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не можливо встановити, який саме запит надсилався відповідачу.

Крім того, позивачем не надано доказів надходження на його адресу інформації ГУ ДФС у м. Києві щодо можливого незаконного формування податкового кредиту та витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування по ланцюгу постачання по взаємовідносинах з контрагентами, які надали податкову вигоду.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не надано суду касового чеку (або іншого розрахункового документу) з відміткою про направлення рекомендованого листа та опису вкладення, який би свідчив про направлення запиту відповідачу, а також факту наявності податкової інформації про виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового законодавства, суд приходить до висновку про відсутність визначених законодавством підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Що стосується дозволу на проведення перевірки, що може бути наданий в розумінні п.3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, суд вважає за необхідне зазначити.

Правовий зміст такого дозволу базується на сутності всього пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким є мораторій (заборона) на проведення перевірок контролюючим органом, що свідчить про можливість контролюючого органу провести відповідну перевірку з дозволу суду, який може бути наданий тільки у виключних випадках.

Правова природа мораторію (заборони) на проведення перевірки в системному зв'язку з можливістю отримати дозвіл суду на її проведення передбачає обов'язок податкового органу довести той факт, що для проведення такої перевірки (за наявності підстав, визначених ст.78 ПК України) є саме ті виключні обставини, про які вказано вище, відповідно рішення суду про надання дозволу на проведення перевірки не носить формального характеру, а може бути прийнято лише у виключних випадках за наявності обґрунтованих, доведених та законодавчо визначених підстав.

Частина 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність виключних обставин та підстав, які дають можливість податковому органу провести відповідну перевірку з дозволу суду, а тому вважає , що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук