Постанова

від 16.11.2015 по справі 826/7859/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2015 року № 826/7859/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комтел Системи Мовлення" доДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 року №0000492201 та №0000482201 та від 18.04.2014 року №0005932203 та №0005942203

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтел Системи Мовлення" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2014 року №0000492201 та №0000482201 та від 18.04.2014 року №0005932203 та №0005942203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтел Системи Мовлення" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі № 826/7859/14 скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 26.06.2015 року справу № 826/7859/14 прийнято до провадження судді Окружного адміністративного суду міста Києва Іщука І.О.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000492201 та №0000482201 та від 18.04.2014 року №0005932203 та №0005942203 на підставі висновків акту перевірки від 12.12.2013 року №2291/2201/33833100, щодо недоведеності реальності виконання угод, укладених позивачем з ТОВ "Денвік" та ТОВ "Промпостачобладнання" та безпідставності віднесення до валових витрат та формування податкового кредиту за вказаними угодами, не відповідають дійсності, оскільки, у позивача наявні документи, що підтверджують виконання зазначених угод, отже висновки акта перевірки є неправомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.08.2015 р. проти задоволення позову заперечує, мотивація яких співпадає з викладеним в акті перевірки від 12.12.2013 року №2291/2201/33833100.

В судовому засіданні 12.08.2015 р. за згодою представників сторін судом було здійснено заміну відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, за згодою представників сторін в судовому засіданні 12.08.2015 р., судом ухвалено подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Комтел Системи Мовлення» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення позивачем, зокрема, п. п. 198.1, 198.2,198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 ПК України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року на суму 995 742,00 грн.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 4 978 710,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 12.12.2013 року №2291/2201/33833100.

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 17.01.2014 року було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

№0000492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 719 406,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3,00 грн.;

№0000482201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на у суму 1 244 677,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі

311 169,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 19.03.2014 року №2576/10/26-15-10-06-15 скаргу позивача було частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000492201 в частині штрафних (фінансових) на суму 2,00 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000482201 в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 224 813,00 грн.

18.04.2014 року відповідачем було прийнято нові податкові повідомлення-рішення: №0005932203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 244 677,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 86 356,00 грн.;

№0005942203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 719 406,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Підставою для вказаних донарахувань стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Денвік" згідно договору № 0110-10 від 01.10.2010 р. та ТОВ "Промпостачобладнання" згідно договору № 7 від 01.02.2011 р. та № 0403 від 04.03.2011 р., оскільки, позивачем не надано перевіряючим доказів отримання товарів за вказаними договорами. Даних висновків податковий орган дійшов посилаючись на те, що згідно постанови старшого слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові старшого лейтенанта податкової міліції Лещук І.Я. від 26.04.2011р. та Вироку Сихівського районного суду м. Львова від 08.02.2012р. засновника ТОВ «Денвік» (код ЄДРПОУ 35854541), та ТОВ «Промпостачобладнання» (код ЄДРПОУ 37329738) гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 212 КК України.

Так, посилаючись на те, що контрагенти позивача не задекларували податкових зобов'язань за результатами виконання договорів укладених з позивачем та зазначивши про те, що позивачем не надано до перевірки документів, що підтверджують перевезення придбаного товару, податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача, під час їх документального оформлення з ТОВ «Денвік» та ТОВ «Промпостачобладнання».

Враховуючи викладене, перевіряючими в акті перевірки зроблено висновок про те, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Денвік" згідно договору № 0110-10 від 01.10.2010 р. та ТОВ "Промпостачобладнання" за 4 кв. 2010 р. у сумі 345 420,00 грн., за 1 кв. 2011 р. у сумі 899 256,00 грн. та відповідно безпідставно сформовано податковий кредит за вказаними операціями за січень 2011 р. у сумі 94 406 грн., за лютий 2011 р. у сумі 41 667 грн., за березень 2011 р. у сумі 583 333 грн.

Даних висновків перевіряючими зроблено з посиланням на те, що позивачем не доведено реальність господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами, зважаючи на доведеність того, що укладені позивачем правочини з вищевказаними контрагентами, неспрямовані на реальне настання правових наслідків та факту отримання від контрагентів товарів, а також встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства.

Так, посилаючись на відсутність у ТОВ «Денвік» та ТОВ «Промпостачобладнання» персоналу, основних фондів та транспортних засобів, необхідних для здійснення реальної діяльності у сфері торгівлі, перевіряючими зроблено висновок про неможливість виконання цими контрагентами поставок на адресу позивача. Отже, операції між позивачем та ТОВ «Денвік» і ТОВ «Промпостачобладнання» не мали реального характеру, фактично мало місце їх документальне оформлення по регістрах бухгалтерського обліку, що стосується лише факту перерахування грошових коштів, з метою зниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Наслідком діяльності позивача з ТОВ «Денвік» та ТОВ «Промпостачобладнання» за період, що перевірявся є, виключно, чи переважно, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентом - ТОВ «Денвік» та ТОВ «Промпостачобладнання», які ґрунтувалися на наступних договорах.

На підтвердження правомірності віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Промпостачобладнання» позивачем суду надано договори поставки №0403 від 04.03.2011 року та №7 від 01.02.2011 р.

04.03.2011 року між позивачем - покупець та ТОВ «Промпостачобладнання» - постачальник було укладено договір поставки №0403, за умовами якого постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю товар, визначений згідно п. 1.2 цього Договору, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що конкретні найменування товару, його номенклатура, одиниця виміру, загальна кількість, ціна за одиницю товару визначаються специфікаціями, складними сторонами у порядку, встановленому цим Договором, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до специфікації №1 від 04.03.2011 р. до договору поставки № 0403

від 04.03.2011 р. сторонами погоджено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару в асортименті з 44 позицій на загальну суму 3 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 58 333,33 грн. Попередня оплата за договором поставки №м 0403 від 04.03.2011 р. складає 100 %. Термін постачання 120 робочих днів з моменту отримання передоплати.

Згідно п. 1.3 договору товар за цим договором поставляється партіями у порядку та строки згідно специфікації.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що датою поставки товару є дата, що вказана у відповідній накладній.

Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця згідно видаткової накладної (п. 3.4 договору).

Пунктом 3.5 договору встановлено, що в момент прийняття товару по видатковій накладній покупець (його уповноважений представник) здійснює перевірку товару щодо його відповідності умовам договору по асортименту та кількості. Товар є прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної його уповноваженим представником.

Відповідно до п. 4.1 договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, зразкам (еталонам), які встановлюються для даного виду товарів.

Гарантійний строк на поставлені товари встановлюється у відповідності з технічною документацією чи паспортом на кожен вид товарів, що поставляються в рамках даного договору. Гарантійний строк може зазначатися в специфікації чи супровідній документації на товар (п. 4.3 договору).

Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових котів на поточний рахунок постачальника (п. 6.2 договору).

На підтвердження виконання умов договору поставки № 0403 від 04.03.2011 р. та отримання позивачем від ТОВ «Промпостачобладнання» товарів, суду надано належним чином засвідчену копію податкової накладної №9 від 24.03.2011 р. на загальну суму 3 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі

58 333,33 грн. (т. І а.с. 107).

Слід зазначити, що вказана податкова накладна містить посилання на договір купівлі-продажу №2403 від 24.03.2011 р. При цьому, під час вирішення спору позивач повідомив суду, що договір №2403 від 24.03.2011 р. з ТОВ «Промпостачобладнання» не укладав, а вказані посилання на неіснуючий договір здійснено внаслідок технічної описки шляхом автоматичного проставлення у цих графах дати виписки вказаної податкової накладної.

Судом встановлено, що податкова накладна №9 від 24.03.2011 р. на загальну суму 3 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 58 333,33 грн. виписана ТОВ «Промпостачобладнання» саме на виконання договору поставки № 0403 від 04.03.2011 р. Даний факт також підтверджено позицією податкового органу в акті перевірки (стор. 26 Акту) та не спростовано під час судового розгляду.

На підтвердження оплати за товари згідно договору № 0403 від 04.03.2011 р. позивачем надано суду копії банківської виписки та платіжних доручень про перерахунок коштів на користь ТОВ «Промпостачобладнання» на загальну суму 3 500 000,00 грн. (т. І а.с. 189-204). Факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ТОВ «Промпостачобладнання» підтверджується відповідачем в акті перевірки (стор. 26 Акту).

Також на підтвердження отримання від ТОВ «Промпостачобладнання» товарів на виконання договору поставки № 0403 від 04.03.2011 р., позивачем надано суду видаткову накладну № 2 від 19.05.2011 р. на загальну суму 3 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 58 333,33 грн. виписану ТОВ «Промпостачобладнання» (т. І а.с. 112).

Відповідно до видаткової накладної № 2 від 19.05.2011 р. на загальну суму 3 500 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 58 333,33 грн. від ТОВ «Промпостачобладнання» товар отримав ОСОБА_4

Суд звертає увагу на те, що видаткову накладну № 2 від 19.05.2011 р. виписано ТОВ «Промпостачобладнання» з посиланням на договір №2403 від 24.03.2011 р. При цьому, судом встановлено, що договору №2403 від 24.03.2011 р. між позивачем та ТОВ «Промпостачобладнання» укладено не було, а вказану видаткову накладну видано саме на виконання договору № 0403 від 04.03.2011 р. Даний факт також підтверджено позицією податкового органу в акті перевірки (стор. 26 Акту) та не спростовано під час судового розгляду.

На підтвердження отримання від ТОВ «Промпостачобладнання» товару за договором поставки № 0403 від 04.03.2011 р. та його транспортування, позивачем надано суду товарно-транспортну накладну № 39 від 19.05.2011 р. (т. І а.с. 113-116).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 39 від 19.05.2011 р. водій ОСОБА_5 отримав товар в асортименті згідно видаткової накладної № 2 від 19.05.2011 р. на загальну суму

3 500 000,00 грн. для перевезення автомобілем Пежо НОМЕР_3 з пункту навантаження: м. Київ, вул. Радищева, 4 до пункту розвантаження: м. Київ, вул. Електриків, 3.

При цьому, судом встановлено, що товарно-транспортна накладна № 39 від 19.05.2011 р. не підтверджує перевезення та відповідно отримання вказаного товару позивачем, з огляду на таке. Товарно-транспортна накладна № 39 від 19.05.2011 р. не містить відомостей про отримання уповноваженою особою позивача зазначеного у ній товару. Зокрема, зазначено, що водій ОСОБА_5 від директора ТОВ «Промпостачобладнання» товар отримав, натомість графа про те, що даний товар водієм передано позивачу або його уповноваженій особі не заповнена.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 є уповноваженою особою позивача, відповідної довіреності суду не надано. Таким чином, доказів на підтвердження того, що позивач отримав від ТОВ «Промпостачобладнання» товар за договором № 0403 від 04.03.2011 р., суду не надано.

01.02.2011 року між позивачем - покупець та ТОВ «Промпостачобладнання» - продавець укладено договір поставки товару №7, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар у відповідності з умовами даного Договору, а продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, вказаних в накладних, які є невід'ємною частиною Договору, або відповідно рахунку-фактури.

Сума розрахунків по договору визначається згідно видаткових накладних враховуючи ПДВ (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору покупець зобов'язується здійснити 100 % передоплату товару шляхом безготівкового розрахунку у період 360 днів з моменту підписання договору.

Поставка товару вважається здійсненою належним чином після підписання товарних накладних. У разі належного виконання продавцем своїх обов'язків щодо постачання товару, покупець повинен підписати накладну по факту отримання товару (п. 3.4 договору).

На підтвердження виконання умов договору поставки № 7 від 01.02.2011 р. та отримання позивачем від ТОВ «Промпостачобладнання» товарів, суду надано належним чином засвідчені копії податкової накладної №33 від 28.02.2011 р. на загальну суму 250 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі

41 666,67 грн. (т. І а.с. 108).

Слід зазначити, що вказана податкова накладна містить посилання на договір купівлі-продажу № 280203 від 28.02.2011 р.

При цьому, під час вирішення спору позивач повідомив суду, що договору № 280203 від 28.02.2011 р. з ТОВ «Промпостачобладнання» не укладав, а вказані посилання на неіснуючі договори здійснено внаслідок технічної описки шляхом автоматичного проставлення у цих графах дати виписки вказаних податкових накладних.

Судом встановлено, що податкова накладна №33 від 28.02.2011 р. на загальну суму 250 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 41 666,67 грн. виписана ТОВ «Промпостачобладнання» саме на виконання договору поставки № 7 від 01.02.2011 р. Даний факт також підтверджено позицією податкового органу в акті перевірки (стор. 26 Акту) та не спростовано під час судового розгляду.

На підтвердження оплати за товари згідно договору № 7 від 01.02.2011 р. позивачем надано суду копії банківської виписки та платіжного доручення про перерахунок коштів на користь ТОВ «Промпостачобладнання» на загальну суму 250 000,00 грн. (т. І а.с. 189-204). Факт перерахунку грошових коштів позивачем на користь ТОВ «Промпостачобладнання» підтверджується відповідачем в акті перевірки (стор. 26 Акту).

Також на підтвердження отримання від ТОВ «Промпостачобладнання» товарів на виконання договору поставки № 7 від 01.02.2011 р., позивачем надано суду видаткову накладну № 1 від 04.05.2011 р. на загальну суму 250 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 41 666,67 грн. виписану ТОВ «Промпостачобладнання» (т. І а.с. 109).

Відповідно до видаткової накладної № 1 від 04.05.2011 р. на загальну суму 250 000,00 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 41 666,67 грн. від ТОВ «Промпостачобладнання» товар отримав ОСОБА_4

На підтвердження отримання від ТОВ «Промпостачобладнання» товару за договором поставки № 7 від 01.02.2011 р. та його транспортування, позивачем надано суду товарно-транспортну накладну № 31 від 04.05.2011 р. (т. І а.с. 110-111).

Відповідно до товарно-транспортної накладної № 31 від 04.05.2011 р. водій ОСОБА_5 отримав товар в асортименті згідно видаткової накладної № 1 від 04.05.2011 р. на загальну суму 250 000,00 грн. для перевезення автомобілем Пежо НОМЕР_3 з пункту навантаження: м. Київ, вул. Радищева, 4 до пункту розвантаження: м. Київ, вул. Електриків, 3.

При цьому, судом встановлено, що товарно-транспортна накладна № 31 від 04.05.2011 р. не підтверджує перевезення та відповідно отримання вказаного товару позивачем, з огляду на те, що товарно-транспортна накладна не містить відомостей про отримання уповноваженою особою позивача зазначеного у ній товару. Зокрема, зазначено, що водій ОСОБА_5 від директора ТОВ «Промпостачобладнання» товар отримав, натомість графа про те, що даний товар водієм передано позивачу або його уповноваженій особі не заповнена.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 є уповноваженою особою позивача, відповідної довіреності на отримання матеріальних цінностей, тощо суду не надано. Таким чином, доказів на підтвердження того, що позивач отримав від ТОВ «Промпостачобладнання» товар за договором № 7 від 01.02.2011 р., суду не надано.

Відповідно до наявних у справі документів, судом було встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу від 01.11.2010 року №0111-1, укладеного між ТОВ «Денвік» та ТОВ «Комтел Системи Мовлення», копія якого відсутня у матеріалах справи, ТОВ «Денвік» поставило позивачу товари (комплектуючі телевізійного обладнання) згідно податкових накладних №61901 від 19.01.2011 р. на суму 155 100,88 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 25 850,15 грн., №51301 від 13.01.2011 р. на загальну суму 411 332,36 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 68 555,39 грн. (т. І а.с. 117, 118), видаткових накладних №51301 від 13.01.2011 р. на загальну суму 411 332,36 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 68 555,39 грн. та №61901 від 19.01.2011 р. на суму 155 100,88 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 25 850,15 грн. (т. І а.с. 119, 122), товарно-транспортних накладних № 2 від 13.01.2011 р., № 17 від 19.01.2011 р. (т. 1 а.с. 120-121, 123-124), рахунків (т. 1 а.с. 218, 219).

Перелічені документи від імені постачальника підписані директором ТОВ «Денвік» ОСОБА_3 та скріплені печаткою.

Розрахунки за договором від 01.11.2010 року №0111-1 було здійснено шляхом виписки 12.06.2012 р. простого векселю серія АА 2342365 на пред'явника у сумі 411 332,36 грн. (т. І а.с. 220) та безготівкового перерахування грошових коштів згідно платіжних доручень, що підтверджується банківськими виписками на загальну суму 2 224 451,90 грн. (т. І а.с. 205-217), а також.

Відповідно до видаткових накладних №51301 від 13.01.2011 р. на загальну суму 411 332,36 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 68 555,39 грн. та №61901 від 19.01.2011 р. на суму 155 100,88 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 25 850,15 грн. від ТОВ «Денвік» товар отримав ОСОБА_4

На підтвердження отримання від ТОВ «Денвік» товару за договором поставки від 01.11.2010 року №0111-1 та його транспортування, позивачем надано суду товарно-транспортні накладні № 2 від 13.01.2011 р., № 17 від 19.01.2011 р.

Відповідно до товарно-транспортних накладних № 2 від 13.01.2011 р., № 17 від 19.01.2011 р. водій ОСОБА_5 отримав товар в асортименті згідно видаткових накладних №51301 від 13.01.2011 р. на загальну суму 411 332,36 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 68 555,39 грн. та №61901 від 19.01.2011 р. на суму 155 100,88 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 25 850,15 грн. для перевезення автомобілем Пежо НОМЕР_3 з пункту навантаження: м. Київ, вул. Радищева, 4 до пункту розвантаження: м. Київ, вул. Електриків, 3.

При цьому, судом встановлено, що товарно-транспортні накладні №51301 від 13.01.2011 р. та №61901 від 19.01.2011 р. не підтверджують перевезення та відповідно отримання вказаного товару позивачем, з огляду на те, що вказані товарно-транспортні накладні не містять відомостей про отримання уповноваженою особою позивача зазначеного у ній товару. Зокрема, зазначено, що водій ОСОБА_5 від директора ТОВ «Денвік» товар отримав, натомість графа про те, що даний товар водієм передано позивачу або його уповноваженій особі не заповнена.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 є уповноваженою особою позивача, відповідної довіреності на отримання матеріальних цінностей, тощо суду не надано. Таким чином, доказів на підтвердження того, що позивач отримав від ТОВ «Денвік» товар за договором від 01.11.2010 року №0111-1, суду не надано.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, що автомобіль належить позивачу, а водій, зазначений у товарно-транспортних накладних, є працівником позивача чи здійснює перевезення згідно відповідних угод, а також не надано доказів понесення позивачем витрат на паливно-мастильні матеріали у зв'язку з таким перевезенням товарів, тощо.

На підтвердження того, що позивач отримав від ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання" товари, позивачем суду надано копії договору №103 від 19.11.2010р. оренди приміщення за адресою м. Київ, вул. Електриків, 3.

Однак, суд критично оцінює посилання позивача на те, що отриманий від ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання" товар зберігався за адресою м. Київ, вул. Електриків, 3, на підставі вказаного договору, оскільки, позивачем не надано суду доказів оприбуткування придбаного у ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання".

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено належними доказами отримання від ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання" товарів згідно договорів №0111-1 від 01.11.2010 року, №0403 від 04.03.2011 р., № 7 від 01.02.2011 р., отже посилання на те, що даний товар позивачем було реалізовано іншим суб'єктам господарювання не знаходять свого документального підтвердження, зокрема, тому, що неможливо передати те, чого немає.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання", були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак мали належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження правомірності віднесення до валових витрат сум понесених витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання".

Крім того, посилання відповідача на Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 08.02.2012 р. про визнання винним громадянина ОСОБА_3, який є засновником, зокрема, ТОВ „Денвік", ТОВ „Промпостачобладнання", у вчинені злочинів передбачених ч. 2 ст.27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 212 КК України, не є беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій.

Протиправний характер діяльності контрагента не є беззаперечним доказом безтоварності усіх здійснюваних ним операцій; а тому реальний характер таких операцій має перевірятися у кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та поданих учасниками спору доказів.

Відтак, даним вироком суду встановлено, що гр. ОСОБА_3 був засновником і директором та здійснював діяльність від імені ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання", а саме, здійснював постачання товарів та відповідно підписував первинні документи.

При цьому, даним вироком не встановлено факту несплати податків гр. ОСОБА_3, як директором ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання" за результатами господарських операцій згідно договорів №0111-1 від 01.11.2010 року, №0403 від 04.03.2011 р., № 7 від 01.02.2011 р.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 08.02.2012р. набув законної сили 23.02.2012 р.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання"

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договорів з ТОВ „Денвік" та ТОВ „Промпостачобладнання", позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.01.2014 року №0000492201 та №0000482201, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Отримання позивачем податкових повідомлень-рішень від 18.04.2014 року №0005932203 та №0005942203 підтверджується матеріалами справи та самим позивачем.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Відповідно до п 5.1. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: 5.1.2 орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 5.3 Порядку, у випадках, визначених підпунктами 5.1.2 і 5.1.4 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 року є чинними, оскільки, в силу вимог підпунктів 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1. та пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000492201 та №0000482201 є відкликаними, отже нечинними.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 року належним чином вручені позивачу містять зменшену суму грошового зобов'язання, податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 року №0000492201 та №0000482201, в силу вимог пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України вважаються відкликаними, отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, те що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 року №0005932203 та №0005942203 прийнято з урахуванням всіх обставин.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу, зокрема, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем, не спростовують висновки Акта перевірки від 12.12.2013 року №2291/2201/33833100, а тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2014 року №0005932203 та №0005942203 задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені податковим органом, спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 52, 69-71, 94, ч. 4 ст. 122, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Податкові повідомлення-рішення від 17.01.2014 р. № 0000492201 та від 17.01.2014 р. № 0000482201 скасувати.

3. У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтел Системи Мовлення" відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтел Системи Мовлення" решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. до Державного бюджету України.

5. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук