Рішення

від 12.11.2015 по справі 910/23551/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015Справа №910/23551/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" до Дочірнього підприємства "Самміт-книга" про стягнення 40 643,74 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кацнельсон Ю.О. (дов. б/н від 26.08.2015 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12 листопада 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Самміт-книга" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 40 643,74 грн., в тому числі 22 376,60 грн. основного боргу, 16 700,16 грн. інфляційних втрат, 1 566,98 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 12/01-2 від 12.01.2011 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 року порушено провадження у справі № 910/23551/15 та призначено справу до розгляду на 15.10.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 15.10.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.09.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 15.10.2015 року представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 22.10.2015 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 22.10.2015 року представник позивача надав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 22.10.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.10.2015 року винесено ухвалу про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи на 12.11.2015 року.

У судовому засіданні 12.11.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.10.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 26 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2011 року між Дочірнім підприємством "Самміт-книга" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (постачальник) укладено Договір № 12/01-2 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язаний передати у власність покупцеві товари згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.3. Договору загальна сума даного Договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару, але не менше ніж 1000,00 грн., крім того ПДВ 200,00 грн., загальна сума цього Договору не може бути меншою ніж 1 200,00 грн.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що право власності на партію товару переходить покупцю в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця про отримання товару на видатковій накладній постачальника.

Покупець здійснює оплату на умовах відстрочення платежу на 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання товару покупцем, згідно умов цього договору (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 10.1. Договору даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 12.01.2012 року. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 23 627,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2036662 від 18.01.2013 року, видатковою накладною № 2056181 від 07.02.2013 року, видатковою накладною № 2055097 від 07.02.2013 року, видатковою накладною № 61078 від 13.02.2013 року, видатковою накладною № 94017 від 29.03.2013 року, видатковою накладною № 105703 від 10.04.2013 року, видатковою накладною № 103261 від 10.04.2013 року, видатковою накладною № 109286 від 18.04.2013 року.

Розрахунок за поставлений товар відповідач здійснив частково в розмірі 1 250,88 грн., внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 22 376,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 12/01-2 від 12.01.2011 року в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 22 376,60 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 22 376,60 грн. за поставлений на підставі Договору товар.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" про стягнення з Дочірнього підприємства "Самміт-книга" заборгованості у розмірі 22 376,60 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 16 700,16 грн. інфляційних втрат, 1 566,98 грн. 3 % річних.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування 16 700,16 грн. інфляційних втрат, 1 566,98 грн. 3 % річних, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Самміт-книга" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 26, ідентифікаційний код 35760108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦ Україна" (04655, м. Київ, проспект Московський, буд. 28-А, ідентифікаційний код 32424255) 22 376 (двадцять дві тисячі триста сімдесят шість) грн. 60 коп. основного боргу, 16 700 (шістнадцять тисяч сімсот) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 1 566 (одну тисячу п'ятсот шістдесят шість) грн. 98 коп. 3 % річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2015

Суддя С.В. Стасюк