Рішення

від 28.10.2015 по справі 905/1069/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа № 905/1069/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Будівельна компанія КрамміськбудВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Конкорд ЛоджистікВ»

про визнання договору недійсним

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 16.02.2015 р.);

відповідач - не з'явився.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору поставки № 14/0412-2 від 04.12.2014 року укладеного між ТОВ «Будівельна компанія крамміськбуд» та ТОВ «Конкорнд Лоджистік» недійсним.

Відповідач в засідання суду не з'явився, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі 23.09.2015 р., відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

04.12.2014 року між ТОВ В«Будівельна компанія В«КрамміськбудВ» та ТОВ В«Конкорд ЛоджистікВ» було укладено договір поставки № 14/0412-2, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує товар (продукцію), а саме: будівельні матеріали, інструменти, загальна кількість, одиниця вимірювання, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, виробник якого визначений сторонами в специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору.

Сторонами дотримано умови договору, а саме відповідачем прийнято товар за договором, а позивачем частково сплачено грошові кошти за виконані роботи.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що під час перевірки податковими органами підприємства відповідача встановлено відсутність необхідних умов для його господарської діяльності в зв'язку з чим позивач прийшов до висновку, що для ТОВ В«Будівельна компанія КрамміськбудВ» існує ризик пасивної участі позивача у схемі ухилення від сплати податків, тому, на думку позивача, укладений правочин вчинений під впливом обману та не відповідає намірам позивача, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказану правову позицію викладено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Позивач заявляє про визнання договору недійсним з підстав, що передбачені статтею 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Підпунктом 3.10. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши доводи ТОВ В«Будівельна компанія крамміськбудВ» суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину на момент укладення між сторонами договору, тому в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Л.Я. Мальована