ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2015 р. Справа № 911/4350/14
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул»
про стягнення 53 963,19 грн
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. №1.41-24188 від 24.03.2015);
від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 25.01.2014).
Обставини справи:
Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (далі - відповідач) про стягнення 53 963,19 грн збитків.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2014 порушено провадження у справі № 911/4350/14, розгляд справи призначено на 27.11.2014.
24.11.2014 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №26198/14 від 24.11.2014), згідно якого просив відмовити в задоволенні позову.
26.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання (вх. №26550/14 від 26.11.2014), згідно якого просив долучити до матеріалів справи документи, витребувані ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2014.
27.11.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №26656/14) про долучення до матеріалів справи документів.
У судовому засіданні 27.11.2015 оголошено перерву до 04.12.2014.
04.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання б/н від 04.12.2014 (вх. №27219/14), згідно якого просить суд долучити до матеріалів справи документи та клопотання б/н від 04.12.2014 (вх. №27220/14), яким просить суд залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог - Державну фінансову інспекцію у м. Києві.
04.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання б/н від 04.12.2014 (вх. №27221/14), в якому просить суд призначити по справі судову експертизу.
Розглянувши в судовому засіданні 04.12.2014 клопотання б/н від 04.12.2014 (вх. №27219/14) про залучення третьої особи, суд дійшов висновку про його відхилення, як необґрунтованого.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2014 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/4350/14 на п'ятнадцять днів, призначено у справі №911/4350/14 комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизу, проведення якої доручено Київській незалежній судово-експертній установі, зупинено провадження у справі №911/4350/14.
05.03.2015 на адресу господарського суду Київської області надійшло клопотання судового експерта ОСОБА_3 №1319 від 25.02.2015 (вх. №5050/15) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи по справі №911/4350/14.
Листом від 10.03.2015 господарським судом Київської області були витребувані матеріали справи №911/4350/14.
30.03.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання судового експерта ОСОБА_4 №1365 від 20.03.2015 (вх. №7026/15) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи по справі №911/4350/14.
23.04.2015 на адресу господарського суду Київської області із супровідним листом №1397 від 10.04.2015 (вх. №181/15) надійшли матеріали справи №911/4350/14.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2015 поновлено провадження у справі №911/4350/14 та призначено розгляд справи на 28.05.2015.
27.05.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н та дати (вх. №12458/15) з документами для долучення до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2015 відкладено розгляд справи на 18.06.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2015 матеріали справи №911/4350/14 направлено до Київської незалежної судово-експертної установи (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 5) для проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду від 04.12.2014.
21.09.2015 через канцелярію господарського суду Київської області з Київської незалежної судово-експертної установи супровідним листом №1724 від 17.09.2015 (вх. №117/15) надійшов висновок експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи разом з матеріалами справи №911/4350/14.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2015 поновлено провадження у справі №911/4350/14, розгляд справи призначено на 15.10.2015.
13.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх. №24149/15 від 13.10.2015), згідно якої позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 83 192,28 грн збитків, яка прийнята судом до розгляду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2015 відкладено розгляд справи на 03.11.2015.
В судовому засіданні 03.11.2015 представник позивача підтримав позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, повністю; представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
04.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (виконавець) та Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (замовник) укладено договір про виконання будівельно-ремонтних робіт №181, згідно якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом строку дії договору виконувати на свій ризик визначену договором роботу, з передачею результату цієї роботи замовнику, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п. 2.3 договору повний перелік робіт зазначаються у локальному кошторисі №2-1-1.
Згідно п. 3.1 договору вартість робіт за договором визначається договірною ціною (додаток до договору, який є його невід'ємною частиною) та складає 243 352,88 грн з ПДВ.
Пунктом 4.3 договору визначено, що виконавець зобов'язаний своєчасно та якісно виконати роботу, відповідно до умов договору; при неякісному виконанні робіт за договором негайно виправити всі недоліки за свій рахунок або, на вимогу замовника, повернути замовнику понесені витрати та відшкодувати йому завдані збитки.
Відповідно до п. 8.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.
Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач надав послуги з ремонту системи опалення будівлі готелю ДП «УкрНДНЦ», а позивач сплатив суму визначену договором за надані послуги.
При здійсненні перевірки Державною фінансовою інспекцією в м. Києві Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») було проведено контрольні обстеження фактично виконаних робіт товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул» за договором від 04.07.2011 та складений Акт контрольного обстеження та перевірки вартості виконаних робіт ТОВ «Тілігул» від 28.05.2014.
Контрольним обстеженням встановлено, що обсяги фактично виконаних робіт по прокладанню трубопроводів отопления з напорних поліетиленових труб не відповідають обсягам, які зазначені в акті, що призвело до завищення виконаних підрядних робіт на загальну суму 18092,46 грн з ПДВ.
Ревізією правильності застосування норм коефіцієнтів та розцінок по акту виконаних підрядних робіт за липень 2011 року №1 на суму 243 352,88 грн встановлено, що в порушення п. 3.1.10.2, п. 3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000 затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 №174 завищено розмір середньомісячної кошторисної заробітної плати, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 11 870,73 грн з ПДВ.
Крім того, на думку позивача, в порушення п. 3.3.13, п. 2.4.11 ДБН Д.1.1-1-2000 враховано розбирання та вивезення металу в обсязі 12 т, вартість даного матеріалу є зворотною сумою, яка не була повернута, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 24 000,00 грн.
Всього контрольними обмірами та ревізією правильності застосування норм, розцінок та коефіцієнтів встановлено завищення вартості виконаних робіт ТОВ «Тілігул» на загальну суму 53 963,99 грн з ПДВ, чим порушено ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженого Держбудом України від 27.08.2000 №174.
20.06.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію №2-10/1.4-14-3846 про повернення завищеної вартості виконаних робіт на загальну суму 53 963,19 грн.
20.08.2014 відповідач направив позивачу лист-відповідь №101, згідно якого повідомив про безпідставність вимог щодо відшкодування шкоди.
27.08.2014 позивач повторно направив відповідачу претензію №1-10/1.4-14-5251 про повернення завищеної вартості виконаних робіт на загальну суму 53 963,19 грн, яка залишилась без задоволення.
Крім того, згідно висновку судової експертизи від 14.09.2015, призначеною ухвалою господарського суду Київської області від 04.12.2014, встановлено наступне.
Обсяги та вартість фактично виконаних робіт по прокладанню трубопроводів опалення з напорних поліетиленових труб не відповідають обсягам та вартості, які зазначені в акті прийому виконаних будівельних робіт за липень 2011 року за договором про виконання будівельно-ремонтних робіт №181 від 04.07.2011.
Розбіжність у вартості виконаних робіт становить 73 338,28 грн.
За наявними матеріалами документально підтвердити витрати за заробітну плату, включені ТОВ «Тілігул» до акту прийому виконаних будівельних робіт за липень 2011 року по договору №181 про виконання будівельно-ремонтних робіт від 04.07.2011, не видається за можливе.
Згідно норм Наказу №174 від 27.08.2000 Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, що є обов'язковими при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням коштів підприємств державної власності, сума вартості металу, що демонтовано при виконанні робіт по договору №181 від 04.07.2011, є зворотною сумою і складає 9 854,00 грн.
Предметом позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є вимога про стягнення 83 192,28 грн збитків, з яких 73 338,28 грн збитків від завищеної вартості робіт та 9 854,00 грн зворотної суми від реалізації демонтованого металу.
Суд встановив, що між сторонами виникли підрядні правовідносини з виконання будівельних робіт.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.
Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України ).
Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України ).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону (ст. 147 ГК України).
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності., якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.
За ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
З огляду на зазначене, судом встановлено, що позовна вимога, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про відшкодування збитків заподіяних завищеною вартістю робіт у розмірі 73 338,28 грн є обгрунтованою, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а тому підлягає задоволенню.
Однак, суд не може погодитись з вимогою позивача про стягнення 9 854,00 грн вартості демонтованого металу, з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що саме відповідач здійснював вивезення та збут зазначеного металу.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33 , 34 ГПК України , не доведено суду збут відповідачем демонтованого металу, вартість якого становить 9 854,00 грн, а отже позовна вимога про стягнення 9 854,00 грн вартості демонтованого металу є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 83 192,28 грн збитків, з яких 73 338,28 грн збитків від завищеної вартості робіт та 9 854,00 грн зворотної суми від реалізації демонтованого металу підлягають частковому задоволенню у розмірі 73 338,28 грн збитків від завищеної вартості робіт.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тілігул» (09133, Київська обл., Білоцерківський район, смт Терезине, вул. Першотравнева, буд. 2; ідентифікаційний код 20607307) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 2; ідентифікаційний код 32595752) 73 338 (сімдесят три тисячі триста тридцять вісім гривень) 28 коп. збитків від завищеної вартості робіт та 1 610 (одну тисячу шістсот десять гривень) 59 коп. судового збору.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 17.11.2015.
Суддя В.М. Антонова
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 03.11.2015 |
Оприлюднено | 20.11.2015 |
Номер документу | 53526475 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Антонова В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні