Постанова

від 09.11.2015 по справі 917/1178/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа № 917/1178/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Юхно В.І.,дов. №2-53д від 25.12.2014 р., Ашмінець І.В., дов. №2-46д від 25.12.2014. р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4675 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.09.15 року у справі № 917/1178/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Дача", м. Полтава,

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Дача", відповідача, про стягнення 1039,39 грн, з яких: 329,81 грн. пені, 31,22 грн. 3% річних, 678,26 грн. інфляційних нарахувань, за укладеним сторонами договором поставки молочної продукції від 07.02.2014 року .

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.09.2015 року у справі № 917/1178/15 (суддя Погрібна С.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень (вх.№14219 від 15.10.2015 року) обґрунтовує тим, що місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, безпідставно вказував, що частина видаткових накладних виписана на підставі договору № 93/14 від 04.03.2014 р., а позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за іншим договором - договором поставки молочної продукції від 07.02.2014 р.

При цьому, позивач зазначає, що договір, стягнення пені, 3% річних та інфляційних за яким є предметом позову у даній справі, був підписаний сторонами 07.02.2014 р., а внутрішня реєстрація Договору в філії ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» відбулася 04.03.2014 р. за № 93/14. Отже, зазначений договір має номер 93/14 з датою його підписання 07.02.2014 р.

Також вказує на те, що на підтвердження виконання своїх договірних зобов'язань позивачем були надані видаткові накладні на продукцію з відмітками відповідача про її отримання та рахунки на оплату, які були оплачені повністю, але з порушенням строку, встановленого договором. Кількість прострочених днів та дати оплати продукції зазначені у розрахунку штрафних санкцій, проте судом не була надана повна і об'єктивна оцінка даним доказам.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21.10.2015 року на 11:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2015 року розгляд справи було відкладено на 09.11.0215 року на 10:30 год.

Представники позивача в судових засіданнях 21.10.2015 року та 09.11.0215 року підтримали апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання 09.11.0215 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №61022 16593218 про вручення відповідачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях доводи позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 07 лютого 2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Дача", покупцем, було укладено договір поставки молочної продукції (далі - договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1 договору) постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію відповідно до асортименту продукції, що є додатком 1 до договору, а а покупець - прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з пунктом 11.4 договору він набирає чинності з дати його підписання і діє в частині поставки до 31.12.2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання.

Відповідно до пункту 1.2. договору загальна кількість продукції згідно з Асортиментом, що підлягає поставці за цим договором визначається на підставі заявок "Покупця" та в рахунках-фактури, що видаються Постачальником.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що він на виконання умов договору поставив молочну продукцію на загальну суму 4 440,21грн., що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними та рахунками, а саме:

- накладна № 543 від 14.03.2014 р., рахунок на оплату № 221 від 14.03.2014 р. на суму 258,49 грн.;

- накладна № 589 від 19.03.2014 р., рахунок на оплату № 242 від 19.03.2014 р. на

суму 164,30 грн.;

- накладна № 615 від 21.03.2014 р., рахунок на оплату № 253 від 21.03.2014 р. на суму 158,50 грн.;

- накладна № 697 від 28.03.2014 р., рахунок на оплату № 277 від 28.03.2014 р. на суму 195,48 грн.;

- накладна № 787 від 03.04.2014 р., рахунок на оплату № 299 від 03.04.2014 р. на суму 130,44 гри.;

- накладна № 862 від 08.04.2014 р., рахунок на оплату № 315 від 08.04.2014 р. на суму 160,50 грн.;

- накладна № 933 від 11 квітня 2014 р., рахунок на оплату № 3003 від 11.04.2014 р. на суму 132,73 грн.;

- накладна № 1049 від 22.04.2014 р., рахунок на оплату № 3032 від 22.04.2014 р. на суму 205,50 грн.;

- накладна № 1144 від 02.05.2014 р., рахунок на оплату № 3075 від 02.05.2014 р. на суму 84,62 грн.;

- накладна № 1198 від 07.05.2014 р., рахунок на оплату № 3094 від 07.05.2014 р. на суму 179,58 грн.;

- накладна № 1280 від 14.05.2014 р., рахунок на оплату № 3121 від 14.05.2014 р. на суму 216,40 грн.;

- накладна № 1352 від 22.05.2014 р., рахунок на оплату № 3153 від 22.05.2014 р. на суму 229,24 грн.;

- накладна № 1476 від 04.06.2014 р., рахунок на оплату № 3196 від 04.06.2014 р. на суму 160,50 грн.;

- накладна № 1548 від 12.06.2014 р., рахунок на оплату № 3232 від 12.06.2014 р. на суму 178,32 грн.;

- накладна № 1670 від 25.06.2014 р., рахунок на оплату № 3276 від 25.06.2014 р. на суму 156,30 грн.;

- накладна № 1782 від 10.07.2014 р., рахунок на оплату № 3330 від 10.07.2014 р. на суму 165,30 грн.;

- накладна № 1824 від 16.07.2014 р., рахунок на оплату № 3354 від 16.07.2014 р. на суму 139,99 грн.;

- накладна № 1898 від 24.07.2014 р., рахунок на оплату № 3391 від 24.07.2014 р. на суму 107,99 грн.;

- накладна № 1988 від 31.07.2014 р., рахунок на оплату № 3421 від 31.07.2014 р. на суму 152,99 грн.;

- накладна № 2064 від 07.08.2014 р., рахунок на оплату № 3454 від 07.08.2014 р. на суму 167,39 грн.;

- накладна № 2132 від 13.08.2014 р., рахунок на оплату № 3480 від 13.08.2014 р. на суму 169,39 грн.;

- накладна № 2197 від 20.08.2014 р., рахунок на оплату № 3506 від 20.08.2014 р. на суму 178,38 грн.;

- накладна № 2281 від 29.08.2014 р., рахунок на оплату № 3514 від 29.08.2014 р. на суму 212,39 грн.;

- накладна № 2330 від 04.09.2014 р., рахунок на оплату № 3517 від 04.09.2014 р. на суму 194,51 грн.;

- накладна № 2388 від 10.09.2014 р., рахунок на оплату № 3522 від 10.09.2014 р. на суму 186,49 грн.;

- накладна № 2451 від 17.09.2014 р., рахунок на оплату № 3529 від 17.09.2014 р. на суму 154,49 грн.

При цьому, відповідач повністю оплатив поставлену продукцію, проте з порушенням строків, встановлених пунктом 2.4. договору. У зв'язку з цим на підставі пункту 7.3.договору та статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 329,81грн. - пені, 31,22грн. - 3% річних, 678,26грн. інфляційних нарахувань.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що позивачем не доведено факт прострочення грошового зобов"язання відповідачем, оскільки ним не надано доказів перерахування коштів відповідачем за поставлений товар за договором від 07.02.2014р. відповідно до доданих до матеріалів видаткових накладних та рахунків на оплату.

Також господарський суд першої інстанції вказував на те, що частина накладних виписані на підставі основного договору (без зазначення дати), а частина накладних виписані на підставі договору 93/14 від 04.03.2014р., тоді як позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки молочної продукції від 07.02.2014р. Разом з цим, пояснень щодо невідповідності номеру договору в накладних позивач не надав.

Надані позивачем матеріали не є переконливими доказами у справі, а жодних уточнень, пояснень та доповнень до позовної заяви позивачем не надано.

Таким чином, за висновком господарського суду першої інстанції, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

З змісту договору вбачається, що його було укладено 07.02.2014 р., а внутрішня реєстрація договору в філії ГПУ «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» відбулася 04.03.2014 р. за № 93/14, про що міститься відмітка у верхньому правому кути першої сторінки договору .

Отже вказаний договір на поставку молочної продукції має номер 93/14 з датою його підписання 07.02.2014 р. та датою внутрішньої реєстрації - 04.03.2014 р.

А тому є необґрунтованими посилання місцевого господарського суду на те, що частина накладних виписана не за спірним у даній справі договором, а за іншим.

Що стосується решти накладних (№3 від 14.03.2014 року та №589 від 19.03.2014 року) та рахунків (№221 від 14.03.2014 року, №242 від 19.03.2014 року) , в яких вказано, що вони виписані за основним договором, то слід зазначити, що сторонами не надано та в матеріалах відсутні докази існування між позивачем та відповідачем інших правовідносин, ніж за договором поставки молочної продукції від 07.02.2014 року. На відсутність інших правовідносин посилався позивач і в судовому засіданні апеляційної інстанції

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.4. Договору № 93/14 від 07.02.2014 р. покупець здійснює оплату постачальнику за кожну поставлену партію продукції упродовж трьох діб з моменту поставки постачальником продукції покупцю згідно з рахунком-фактурою.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент стягнення пені, від суми остаточного розрахунку за кожний день прострочення.

Позивач свої зобов'язання з поставки продукції виконав належним чином, про що свідчать надані ним суду першої інстанції видаткові накладні на продукцію з відмітками відповідача про її отримання та рахунки на оплату (а.с. 21 - 61).

Як стверджує позивач, та не спростував відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "М-Дача" оплатило поставлену продукцію, проте з порушенням строків , встановлених п.п. 2.4. договору.

Втім, відповідач у судові засідання суду першої інстанції не з"являвся, відзив на позов не подав, в апеляційній інстанції відповідач у судові засідання також не з"явився і жодних заперечень щодо позову чи апеляційної скарги не надавав.

Позивачем при розгляді справи в апеляційній інстанції надавалися додаткові докази - банківські виписки (а.с.123-130), які підтверджують несвоєчасну оплату відповідачем поставленої продукції, а саме:

від 8 квітня 2014 р. - 904,21 грн.;

від 2 червня 2014 р. - 1000,00 грн.;

від 4 серпня 2014 р. - 1272,96 грн.;

від 21 квітня 2015 р. - 300,00 грн.;

від 22 квітня 2015 р. - 300,00 грн.;

від 23 квітня 2015 р. - 300,00 грн.;

від 24 квітня 2015 р. - 363,04 грн.

У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Позивач обґрунтовував неможливість подання додаткових доказів суду першої інстанції тим, що при порушенні місцевим господарським судом провадження у справі та призначенні справи 11.06.2015 року до розгляду на 02.07.2015 року , а також при винесенні судом ухвал від 13.07.2015 року та від 23.07.2015 року, якими розгляд справи призначався на 23.07.2015 року (у зв"язку із хворобою судді Погрібної С.В.) та на 01.09.2015 року із продовженням розгляду строку на 15 днів, зазначені докази у позивача не витребовувалися, а витребовувались у відповідача, який в судові засідання не з"явився і письмових доказів суду не надав.

При цьому, після з'ясування у судовому засіданні 01.09.2015 року необхідності їх надання позивач був позбавлений такої можливості, оскільки строк розгляду справи у вказаному судовому засіданні закінчувався, у зв'язку з чим суд першої інстанції виніс у цьому засіданні судове рішення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що неподання позивачем суду першої інстанції додаткових доказів відбулося з поважних причин, а тому вищевказані докази долучаються до матеріалів справи для розгляду справи з їх врахуванням.

З урахуванням викладеного, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт прострочення ТОВ «М-Дача» строку виконання зобов'язання з оплати за поставлену продукцію. Разом з цим, відповідачем, який був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань 23.07.2015 року, 01.09.2015 року (поштові повідомлення 3600111819341 та №3600111845318, а.с. 78, 86) та не направив у ці судові засідання свого представника, зазначений факт жодним чином не спростовано.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов"язання, сплата неустойки.

Відповідно до частимни 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов»язання за кожен день прострочення.

Також статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем до позовної заяви доданий розрахунок пені, 3% річних та інфляційних.

Колегія суддів перевіривши зазначений розрахунок, знаходить його обґрунтованим та таким, що не суперечить вимогам законодавства, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Судові витрати в порядку статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.09.15 року у справі № 917/1178/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Дача" (36014, м. Полтава, вул. Харчовиків, 6, р/р 26004060906855 в Полт. ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 38561231) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, р/р 26002300001891 в ПуАТ «Діамант банк», МФО 320854, код ЄДРПОУ 30019775) 329,81 грн. пені, 31,22 грн. 3% річних, 678,26 грн. інфляційних нарахувань, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 2009,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.