Постанова

від 23.09.2015 по справі 808/5461/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року (16 год. 15 хв.)Справа № 808/5461/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.,

та представників

від позивача: Рубітель О.Ю., довіреність від 20.08.2015; Водяницький О.О., довіреність від 17.06.2015

від відповідача: Міщенко О.В., довіреність №313/08-30-10-024 від 12.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ», м. Запоріжжя

до відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 0000872201, № 0000882201, №0000892201, що прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що висновки Акту перевірки №48/22-01/07917635 від 14.05.2015 про відсутність факту поставки товарів (послуг) від ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» суперечать чинному законодавству, а встановлене податковим органом заниження податку на прибуток в сумі 74 425,00 грн., завищення суми відємного значення з ПДВ за жовтень 2014 року у сумі 135 576,00 грн., за січень 2015 року у сумі 131 635,00 грн. і- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за листопад 2014 року у сумі 249 488,00 грн., за грудень 2014 року у сумі 14 278,00 грн. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач має і надавав до перевірки всі первинні та бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА». Як зазначає позивач, зі змісту акту перевірки не вбачається, що ДПІ були виявлені дефекти форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. В свою чергу стверджує, що відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, контрагенти ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» належним чином зареєстровані, а за інформацією, розміщеною на веб-сайті Державної фіскальної служби України, ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» на момент взаємовідносин були зареєстровані в якості платників ПДВ. Щодо тверджень відповідача про ненадання до перевірки документів, які підтверджують якість отриманого товару, позивач зазначає, що товари, які отримувало ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», не підлягають обов'язковій сертифікації, та не ввозились позивачем на митну територію України. Проте, всі товарі, які придбає підприємство для виконання оборонних замовлень (зокрема, їх якість, фактичне отримання, вартість), проходять додаткову перевірку представництвами державних замовників, про що складаються відповідні акти та висновки. Без зазначених документів виконані ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» роботи замовниками не приймаються. Позивач вважає, що ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» були надані всі необхідні документи та пояснення, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та витрат у зв'язку із взаємовідносинами із ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА». Враховуючи викладене, на думку позивача податкові повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 0000872201, № 0000882201, №0000892201, винесені на підставі Акту перевірки №48/22-01/07917635 від 14.05.2015 - є безпідставними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених вище, наполягали на задоволенні позову та скасуванні податкових повідомлень-рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 15.09.2015 №1424/08/10-01-03 вказав на те, що наданими до перевірки документами не підтверджено факт придбання ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА». Зокрема, зазначає, що згідно аналізу податкової звітності контрагентів позивача, встановлено, що взаємовідносини між підприємствами ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» та ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» базуються на можливості отримання податкової вигоди у вигляді первинних документів на придання товару без настання реальних господарських операцій, пов'язаних з продажем такого товару та по яким неправомірно формується податковий кредит, і як наслідок, не підтверджено суми ПДВ віднесені до складу податкового кредиту. Крім того, ненадання документів щодо якості та походження товарів, які зазначені у накладних, унеможливлює визначення обставин фактичного постачання товару, тобто ідентифікація первинних документів, що в свою чергу, не дає можливості достовірно перевірити задекларований податковий кредит по підприємствам ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА». Враховуючи викладене, вважає, що доводи позивача не спростовують висновків акту перевірки №48/22-01/07917635 від 14.05.2015 відносно встановлених порушень та не можуть бути підставою для скасування податкових повідомлень - рішень. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

У судовому засіданні 23.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Державне підприємство «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» зареєстровано 10.04.1998 Запорізьким міським управлінням юстиції, за адресою: 69013, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Військбуд, будинок №124. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.05.1997 за №35324.

На підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №232 від 05.05.2015 та №239 від 08.05.2015, направлення від 06.05.2015 №231, виданих ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, Пазюк Ганною Володимирівною, головним державним ревізором інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, згідно з вимогами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведена документальна виїзна позапланова перевірка Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» (код ЄДРПОУ 07917635) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово - господарських операцій з ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» (код за ЄДРПОУ 5311609), ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38677154), TOB «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ 37100762), TOB «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (код ЄДРПОУ 24510970), що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки № 48/22-01/07917635 від 14.05.2015.

Перевіркою встановлено порушення вимог:

1) п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 74 425, 00 грн.;

2) п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого підприємством:

- завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації з ПДВ): за жовтень 2014 року у сумі 135 576,00 грн., за січень 2015 року у сумі 131 635,00 грн.;

- занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Декларації з ПДВ): за листопад 2014 року у сумі 249 488,00 грн., за грудень 2014 року у сумі 14 278,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» подало письмові заперечення № 06/1551 від 25.05.2015.

За результатами розгляду заперечень ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя надало письмову відповідь від 29.05.2015 № 10909/10/08-30-22-01 на заперечення до акту перевірки № 48/22-01/07917635 від 14.05.2015, в якій заперечення №06/1551 від 25.05.2015 (вх. №12391/10 від 25.05.2015) залишені без задоволення.

29 травня 2015 року, на підставі Акту перевірки № 48/22-01/07917635 від 14.05.2015, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000872201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 111 637,50 грн., № 0000882201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року та січень 2015 року на загальну суму 267 211,00 грн. та № 0000892201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 395 649,00 грн.

Позивач оскаржив винесені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області, яке своїм Рішенням №5896/7/08-01-10-04-13 від 10.08.2015 скаргу ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» залишило без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 29.05.2015 № 0000872201, № 0000882201, №0000892201- без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 29.05.2015 № 0000872201, № 0000882201, №0000892201 ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі іменується - ПК України).

Як встановлено приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, аналіз вищевказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в я кому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених положень випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат та податкового кредиту з ПДВ з господарською діяльністю платника.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом з'ясовано, що між ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» (продавець) та ДП ДАРЗ «МІГРЕМОНТ» (покупець) укладено договір від 03.04.2014 № 528, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар в номенклатурі, кількості та за ціною, вказаними у договорі та специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

За видатковою накладною № Б9 від 12.01.2015 ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» передало, а позивач прийняв товар (джерело живлення, аналізатор спектрів, базовий блок, адаптери, труби тощо) на загальну суму 85 669,20 грн. (в т.ч. ПДВ 14 278,20 грн.).

На поставлений товар ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» виписана податкова накладна № 33 від 09.12.2014.

Перевезення товару здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної від 12.01.2015.

Оплата за товар здійснювалась безготівковим коштом на підставі рахунку № Б1196 від 20.11.2014 за платіжним дорученням № 4074 від 09.12.2014.

Придбаний товар оприбуткований на склад покупця згідно картки обліку матеріальних засобів № 05637.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що придбаний товар був використаний у власній господарській діяльності ДП ДАРЗ «МІГРЕМОНТ». Вказане також підтверджується відображеними у бухгалтерському обліку проводками: Дт 281 (товари на складі) Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками), Дт 64 Кт 631; Дт 23 (Виробництво) Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) Дт 64 Кт 631.

Сума податкового кредиту за вказаною господарською операцією включена позивачем до податкової декларації з ПДВ за період грудень 2014 року в розмірі 14 278,20 грн.

Також, 06.10.2014 між ДП ДАРЗ «МІГРЕМОНТ» (покупець) та ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» (продавець) укладено договір № ІС-1410, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити обладнання та прийняти грошові кошти, а покупець оплатити ціну обладнання, та прийняти його відповідно Додатку № 1 (із переліком назви, типу, кількості обладнання та терміну постачання).

Перелік та вартість товару, що постачається визначено сторонами в Додатковій угоді № 1 від 22.12.2014 до договору № ІС-1410 від 06.102.2014.

За видатковою накладною від 27.04.2015 № 15/01 продавець передав, а покупець прийняв товар (комплектуючі до ПК) на загальну суму 1 207 893,60 грн. (в т.ч. ПДВ 201 315,60 грн.).

На поставлений товар ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» виписана податкова накладна № 1 від 12.01.2015.

Перевезення товару здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної від 06.01.2015.

Оплата за придбаний товар здійснена позивачем на підставі рахунків на оплату № 102014/5 від 06.01.2015 та № 012015/1 від 06.01.2015 шляхом перерахування безготівкових коштів згідно платіжних доручень № 3246 від 13.10.2014 та № 142 від 23.01.2015.

Придбаний у контрагента товар оприбуткований ДП ДАРЗ «МІГРЕМОНТ» згідно інвентарної картки обліку основних засобів № 9913 та № 9914.

З пояснень представника позивача встановлено, що товар був використаний у власній господарській діяльності, що також підтверджується відображеними в бухгалтерському обліку підприємства проводками: Дт 281 (товари на складі) Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками), Дт 64 Кт 631; Дт 23 (Виробництво) Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) Дт 64 Кт 631.

Сума податкового кредиту за вказаною господарською операцією включена позивачем до податкової декларації з ПДВ за період січень 2015 року в розмірі 100 657,80 грн.

Також, 21.08.2014 між ДП ДАРЗ «МІГРЕМОНТ» (покупець) та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 3630/3/2014, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар в номенклатурі, кількості та за ціною, що вказані в договорі та специфікаціях. Покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену суму.

На виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв товар згідно видаткових накладних, перелік яких наведено у Додатку № 1 до акту перевірки.

Продавцем товару виписані податкові накладні, які також зазначені в додатку № 1 до акту перевірки.

Перевезення придбаного товару здійснювалось згідно товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи.

Судом з'ясовано, що придбаний позивачем у ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» товар був повністю оприбуткований, що підтверджується долученими до матеріалів справи картками складського обліку основних засобів.

Оплата за придбаний товар здійснювалась покупцем згідно рахунків, шляхом безготівкового перерахування коштів.

З пояснень представника позивача встановлено, що товар був використаний у власній господарській діяльності, що також підтверджується відображеними в бухгалтерському обліку підприємства проводками: Дт 281 (товари на складі) Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками), Дт 64 Кт 631; Дт 23 (Виробництво) Кт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) Дт 64 Кт 631.

Сума податкового кредиту за вказаними господарськими операціями включена позивачем до податкових декларації з ПДВ за період жовтень, листопад 2014 року та січень 2015 року.

По четвертому контрагенту - ДП СЗТФ «ПРОГРЕС» позивачем до матеріалів справи долучені первинні документи з приводу вчинення господарської операції.

Однак, згідно наданого представником контролюючого органу розрахунку вбачається, що порушень, які б мали вплив на донараховані суми податкових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, податковим органом не виявлено.

У зв'язку із цим, суд не здійснює їх аналіз та не надає правову оцінку вказаним відносинам.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, всі надані до перевірки первинні документи складені у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та не суперечать вимогам ПК України. Достовірних, належних і переконливих доказів, що первинні документи і податкова звітність ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» є дефектними або підробними та містять неправдиву, недостовірну інформацію, перевіряючими в акті перевірки не наведено.

Придбаний у контрагентів товар оприбуткований позивачем шляхом здійснення записів у відповідних бухгалтерських документах, що не заперечується податковим органом.

Отже, поставлений товар був своєчасно та в повному обсязі оприбуткований ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» на підставі видаткових та податкових накладних, оплачений та в подальшому використаний у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі і за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо тверджень відповідача про неподання позивачем до перевірки документів, які підтверджують якість отриманого товару, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», як підприємство що відноситься до оборонно-промислового комплексу України, здійснює перевірку і оцінку постачальників продукції та послуг згідно стандарту підприємства СТП-662-203 «Керівництво з організації закупівлі продукції та послуг і оцінці постачальників», який був розроблений на підставі вимог міжнародного стандарту 150 9001:2008 «Система менеджменту якості. Вимоги» та Наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 25.02.2013 № 61 «Про затвердження Порядку попередньої кваліфікації постачальника матеріально-технічних ресурсів, робіт та послуг у Державному концерні «Укроборонпром» та підприємствах - учасниках Концерну».

Згідно з договорами на закупівлю товарів, укладених між позивачем та постачальниками, останні зобов'язані передати товар, якість якого відповідає ДСТУ, ТУ або ОСТ у сфері літакобудування, що вказано окремим розділом у договорах.

Згідно з вимогами до якості матеріалів, що постачає промисловість (напівфабрикати, комплектуючі вироби та інше) на підприємстві впроваджена процедура вхідного контролю продукції, розроблені стандартами підприємства СТП-662-214. СТП-662-224, СТП-662-242 з урахуванням вимог ГОСТ 24297-87 «Вхідний контроль продукції»; Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю П-7, що затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966.

Так, якість товару, що постачається, підтверджується супровідною документацією (паспорт, сертифікат, специфікація, посвідчення з якості, рахунок-фактура), яка засвідчує, що продукція виготовлена у відповідності з діючою технічною документацією та визнана кондиційною (годною). Переліком продукції, яка підлягає вхідному контролю, визначена номенклатура, об'єм, нормативно-технічна документація та засоби технологічного забезпечення. Перелік виконаний по групам продукції. За кожною групою продукції закріплені дільниці вхідного контролю і спеціалісти відділу технічного контролю. Склад групи вхідного контролю щорічно переатестовується.

Результати вхідного контролю покупних виробів і матеріалів реєструються та аналізуються для запобігання постачання неякісної продукції.

Кондиційність авіаційних матеріалів, які поступили на підприємство, підтверджується випробуваннями з оформленням відповідної документації в центральній заводській лабораторії. Свідоцтво про атестацію засвідчує, що вимірювальна лабораторія атестована на проведення вимірювань та випробувань при визначені фізико-механічних та хімічних показників авіаційних матеріалів.

Крім того, відповідно до чинного законодавства Україна сертифікація поділяється на обов'язкову та необов'язкову. Обов'язкова сертифікація необхідна для підтвердження відповідності продукції, уживання або використання якої може бути небезпечним для споживача. Така продукція віднесена законодавством України до законодавчо регульованої сфери й внесена до спеціального реєстру - Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, що затверджений наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 №28.

Сертифікація також необхідна при ввозі продукції на український ринок через кордон. Ввіз на мигну територію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, здійснюється відповідно до «Порядку митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні», затвердженого Постановою КМ України від 14.05.2008 № 446.

У той же час, для законодавчо нерегульованої сфери сертифікація продукції не є обов'язковою.

За приписами Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 № 2406-ІІІ, постачальник не зобов'язаний проводити декларування відповідності та сертифікацію в законодавчо нерегульованій сфері, оскільки відповідно до статті 17 зазначеного Закону така сертифікація провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації.

Зважаючи на те, що товари, які отримувало ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ», не підлягають обов'язковій сертифікації, та не ввозились позивачем на митну територію України (протилежного відповідачем не доведено), твердження ДПІ про порушення підприємством законодавства внаслідок ненадання цих сертифікатів є безпідставними.

Крім того, як зазначає позивач, при виконанні оборонних замовлень всі придбані ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» товари та послуги проходять перевірку якості не тільки уповноваженими особами підприємства, а в обов'язковому порядку і представництвами державних замовників у відповідності до Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2009 року № 1107.

Відповідно до вказаного Положення, яке визначає основні завдання, функції, права та організацію діяльності представництв державних замовників з оборонного замовлення на вітчизняних промислових підприємствах, що здійснюють розроблення, виробництво, модернізацію, постачання, монтаж і ремонт продукції оборонного призначення, виконують роботи і надають пов'язані з ними послуги, а також взаємовідносини між представництвами та підприємствами, одним з основних завдань представництв є контроль якості продукції оборонного призначення на всіх стадіях її розроблення, виробництва, модернізації, постачання, монтажу і ремонту відповідно до вимог нормативних документів, технічної документації і умов контрактів (договорів).

Представництва, зокрема, здійснюють контроль: якості виготовлення, модернізації, постачання, монтажу і ремонту продукції оборонного призначення відповідно до вимог нормативних документів, технічної документації та умов державних контрактів (договорів); за витрачанням виконавцями державного оборонного замовлення коштів державного бюджету, що спрямовуються на виконання оборонного замовлення за державними контрактами (договорами), на всіх стадіях розроблення, виготовлення, модернізацій постачання, монтажу і ремонту продукції оборонного призначення; проводять перевірку якості продукції оборонного призначення, що впроваджена у виробництво відповідним виконавцем державного оборонного замовлення.

Отже, всі товари, що придбає підприємство для виконання оборонних замовлень (зокрема, їх якість, фактичне отримання, вартість), проходять додаткову перевірку представництвами державних замовників, про що складаються відповідні акти та висновки. Без зазначених документів виконані ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» роботи замовниками не приймаються.

Також, посилання контролюючого органу про те, що фінансово-господарські відносини між позивачем та його контрагентами у спірні періоди є фіктивними та такими, що вчинено без створення правових наслідків, які обумовлюють цими правочинами суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Слід зазначити, що приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В той же час, в акті перевірки контролюючого органу відсутні будь-які посилання на судові рішення, якими б була встановлена недійсність (фіктивність) правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В той же час, суд дійшов висновку, що зміст укладених між ДП «ЗДАРЗ «МІГРЕМОНТ» та його контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача - ТОВ «ІМПЕРА ГРУП», ТОВ «ІНКОТЕЛ СІСТЕМ» та ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» були зареєстрованими уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в том числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

Також, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Тому, посилання контролюючого органу в акті перевірки на сумніву діяльність контрагентів в ланцюгу постачання, а також на виявлення обриву ланцюгу поставки та невизнання податкової звітності інших суб'єктів господарювання є безпідставними.

Суд зауважує, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010, від 31.01.2011.

Законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу є постанова Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Постановою Верховного Суду України від 11.01.2011 по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), та п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а тому податкові повідомлення-рішення від 14.05.2015 № 0000872201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 111 637,50 грн., № 0000882201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року та січень 2015 року на загальну суму 267 211,00 грн. та № 0000892201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 395 649,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв'язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 29.05.2015 № 0000872201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 111 637,50 грн., в т.ч. 74 425,00 грн. за основним платежем та 37 212,50 грн. за штрафними фінансовими санкціями, № 0000882201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року та січень 2015 року на загальну суму 267 211,00 грн. та № 0000892201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 395 649,00 грн., в т.ч. 263 766,00 грн. за основним платежем та 131 883,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Присудити на користь Державного підприємства «Запорізький державний авіаційний ремонтний завод «МІГРЕМОНТ» 487,20 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко