Ухвала

від 23.02.2017 по справі 808/5461/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ К/800/12642/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державного підприємства Запорізький державний авіаційний ремонтний завод МІГРЕМОНТ до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Державне підприємство Запорізький державний авіаційний ремонтний завод МІГРЕМОНТ (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ) від 29.05.2015 року № 0000872201, № 0000882201 та № 0000892201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що надані позивачем первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт придбання товарів, що є підтвердженням реальності спірних операцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, не надають йому право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат. Крім того, позивачем не надано сертифікатів якості на товари, що унеможливлює визначення обставин фактичного постачання товару. Контрагенти позивача не знаходяться за зареєстрованою адресою.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача у період з 06.05.2015 року по 13.05.2015 року було проведено позапланову виїзну перевірку ДП Запорізький державний авіаційний ремонтний завод МІГРЕМОНТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при здійсненні фінансово-господарських операцій з ДП СЗТФ Прогрес , ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інкотел Сістем , ТОВ Промелектроніка , що відображені у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень 2015 року.

За результатами перевірки відповідачем 14.05.2015 року складено акт № 48/22-01/07917635 у висновках якого відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 74425 грн.; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено суду від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2014 року у сумі 135576 грн., за січень 2015 року у сумі 131635 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за листопад 2014 року у сумі 249488 грн., за грудень 2014 року у сумі 14278 грн.

Підставами для зазначених висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інкотел Сістем , ТОВ Промелектроніка , відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення операцій.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 29.05.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 111637,50 грн., з яких за основним платежем - 74425,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 37212,50 грн.;

- № 0000892201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 395649,00 грн., з яких за основним платежем - 263766,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 131883,00 грн.;

- № 0000882201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 131635,00 грн., за жовтень 2014 року на суму 135576,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інкотел Сістем , ТОВ Промелектроніка .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність та товарність господарських операцій позивача з ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інкотел Сістем , ТОВ Промелектроніка підтверджується відповідними первинними документами, а саме копіями: договорів, податковими і видатковими накладеними, картками обліку матеріальних засобів.

Крім того, товарно-транспортними накладеними та банківськими документами (платіжними дорученнями), підтверджується факт перевезення товару від ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інкотел Сістем , ТОВ Промелектроніка на адресу позивача та розрахунки між сторонами.

Позивач здійснював оплату за отримані товари роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інкотел Сістем , ТОВ Промелектроніка були належним чином зареєстровані.

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ Імпера Груп , ТОВ Інкотел Сістем , ТОВ Промелектроніка , оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення. При цьому, не спростовано належної обачності позивача при укладанні господарських договорів та не встановлено залучення до схем з ухилення від сплати податків та його обізнаність у цьому.

Відповідачем також не доведено, що контрагентам позивача визначались суми податкових зобов'язань у зв'язку із порушенням вимог податкового законодавства по вказаним господарським операціям.

Згідно правової позиції висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Крім того, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.

Придбані у межах спірних операцій товари не підлягають обов'язковій сертифікації згідно вимог Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, що затверджений наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005 року № 28, та не ввозились позивачем на митну територію України, а тому твердження ДПІ про порушення підприємством законодавства внаслідок ненадання цих сертифікатів є також необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 808/5461/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко