Постанова
від 01.12.2011 по справі 1-314/11
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А № 1-314/11

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мозолевської О.М.

суддів Онищенко І.Л., Горбатовської С.А.

при секретарі Глушковій О.О.

за участю прокурора Вівдіченко О.І.

за участю захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2 краю, Росія, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, не працюючої, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,

у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч. 2 ст.366 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що вона, постійно обіймаючи посаду головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інтергіпс», код 21660060, розташованого в м. Києві по вул. Нововокзальній, 21 (юридична адреса: м. Київ вул. Госпітальна, 12), на підставі наказу директора ТОВ "Інтергіпс" № 24 від 1 квітня 1997 року та за сумісництвом головного бухгалтера ТОВ „Інтергіпс-Україна", код 31204496 розташованого в м. Києві по вул. Нововокзальній, 21 (юридична адреса: Київська обл., с. Петрівське, вул. Красний Пахар, 2-Б), на підставі наказу директора ТОВ "Інтергіпс-Україна" № 1 від 1 листопада 2000 року, тобто виконуючи таким чином організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки в цих товариствах і являючись у зв'язку з цим службовою особою, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, в період часу з 23 лютого 2000 року по 20 лютого 2002 року, вчинила ряд умисних злочинів.

Так, ОСОБА_3, працюючи головним бухгалтером ТОВ «Інтергіпс», будучи службовою особою, відповідальною, згідно п. 7 ст. 8, п.п. 1, 2, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року з внесеними змінами та доповненнями, п. 2 14 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 від 24.05.1995 року, за фіксацію фактів здійснення господарських операцій, правильність їх оформлення та достовірність даних, відображених у первинних документах, і виконуючи також функції касира, що виражалось в безпосередньому здійсненні нею усіх касових операцій підприємства, маючи намір на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, без відома директора товариства ОСОБА_4 та всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, в період часу з 23 лютого 2000 року по 23 червня 2000 року, в приміщенні ТОВ "Інтергіпс", яке розташоване в м. Києві по вул. Нововокзальній, 21, склала підроблені документи, внісши до офіційних документів ТОВ "Інтергіпс" завідомо неправдиві відомості, а саме до видаткових касових ордерів, щодо оплати ТОВ "Інтергіпс" витрат за придбання будівельних матеріалів у ТОВ „Мікс-С" на загальну суму 21 178 грн. 10 коп., а також відомостей щодо реального отримання цих коштів директором ТОВ „Інтергіпс" ОСОБА_4, який в дійсності вказані гроші не отримував.

Склавши підроблені документи, ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище як головного бухгалтера ТОВ "Інтергіпс-Україна", де вона працювала за сумісництвом, і свій вплив на підлеглу - бухгалтера того ж товариства ОСОБА_5, переконала останню в необхідності виконати в касової документації ТОВ "Інтергіпс" підписи від імені директора товариства ОСОБА_4, а в касовій документації ТОВ „Мікс-С" підписи від імені головного бухгалтера цього товариства ОСОБА_6 і заповнити реквізити документів, для негайного впорядкування бухгалтерської документації ТОВ Інтергіпс''. ОСОБА_5, не підозрюючи про істині наміри ОСОБА_3 щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ "Інтергіпс" і будучи впевненою в службовій необхідності таких дій, поставила підпис схожий на підпис ОСОБА_4 від його імені в графі "Керівник" і підпис в графі "Одержувач" у вищезазначених видаткових касових ордерах ТОВ "Інтергіпс", у графах "Доцільність виробничих витрат підтверджую" і "Звіт затверджую" на лицьовій стороні вищевказаних авансових звітів ТОВ "Інтергіпс" від імені ОСОБА_4, та у графі "Підзвітна особа" на їх звороті.

Для складання підроблених документів ТОВ "Мікс-С" ОСОБА_3 надала ОСОБА_5 чисті бланки квитанцій до прибуткових касових ордерів з підробленими відбитками печатки ТОВ "Мікс-С", які виконала в невстановленому слідством місці, з використанням кольорової множинної техніки. ОСОБА_5, не підозрюючи про істині наміри ОСОБА_3О щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ "Інтергіпс" і будучи впевненою в службовій необхідності вказаних ОСОБА_3 дій, під диктовку останньої, внесла неправдиві відомості в квитанції до прибуткових касових ордерів ТОВ "Мікс-С", щодо отримання ТОВ „Мікс-С" коштів від ТОВ „Інтергіпс" через ОСОБА_4, за поставлені ТОВ „Інтергіпс" будівельні матеріали на загальну суму 21 178 грн. 10 коп. та поставила підпис схожий на підпис головного бухгалтера ТОВ "Мікс-С" ОСОБА_6 в графі "Головний бухгалтер у вищевказаних квитанціях до прибуткових касових ордерів ТОВ Мікс-С"

Після складання підроблених документів, ОСОБА_3 О О., як головний бухгалтер підприємства, засвідчила достовірність внесених до вищевказаних бухгалтерських документів ТОВ „Інтергіпс" відомостей, поставивши свій підпис в графі "Гол Бухгалтер'' у вищевказаних видаткових касових ордерах та в авансових звітах товариства

Після цього, ОСОБА_3, як головний бухгалтер товариства і фактично виконуючи функції касира ТОВ «Інтергіпс» та маючи доступ до готівкових коштів підприємства, у порушення ч. 1 п. 3.3. п. 3.10 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 72 від 19 02.01 року зі змінами та доповненнями, на підставі вищевказаних завідомо неправдивих документів ТОВ "Інтергіпс" і "Мікс-С", отримавши готівкові кошти з магазину товариства після інкасації каси останнього і до внесення їх на розрахунковий рахунок підприємства в АКБ "Інтербанк", в період часу з 23 лютого 2000 року по 23 червня 2000 року, вилучила з каси ТОВ "Інтергіпс" грошові кошти на загальну суму 21 178 грн. 10 коп., тобто заволоділа чужим майном в особливо великих розмірах, так як матеріальні збитки ТОВ "Інтергіпс" більше ніж у шістсот разів перевищують встановлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, і розпорядилась коштами товариства на власний розсуд, звернувши їх на свою користь.

Згідно листа ТОВ "Мікс-С" за № 10/09 від 10.09.2004 року ТОВ „Інтергіпс" не видавались квитанції до вищезазначених прибуткових касових ордерів і грошові кошти по ним ТОВ „Мікс-С" не отримувало

Крім того, ОСОБА_3, працюючи головним бухгалтером ТОВ "Інтергіпс-Україна", будучи службовою особою, відповідальною, згідно п. 7 ст. 8, п.п. 1, 2, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року з внесеними змінами та доповненнями, п. 2.14 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 від 24.05.1995 року, за фіксацію фактів здійснення господарських операцій, правильність їх оформлення та достовірність даних, відображених у первинних документах, і виконуючи також функції касира, що виражалось в безпосередньому здійсненні нею усіх касових операцій підприємства, маючи намір на заволодіння чужим майном в великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, без відома директора товариства ОСОБА_7 та всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, повторно, 14 листопада 2001 року в приміщенні ТОВ "Інтергіпс-Україна", яке розташоване в м. Києві по вул. Нововокзальній, 21, внесла до офіційних документів ТОВ "Інтергіпс-Україна" завідомо неправдиві відомості, а саме до видаткового касового ордеру № 346 від 14.11.2001 року, до авансового звіту без номеру від 14.11.2001 року та до виписки з касової книги за 14.11.2001 року, щодо відшкодування з каси ТОВ "Інтергіпс-Україна" витрат на відрядження менеджера ТОВ „Інтергіпс-Україна" ОСОБА_8 до Федеративної Республіки Німеччини в період з 03.11.2001 року по 11.11.2001 року в сумі 2 317 грн. 43 коп., а також відомостей щодо реального отримання цих коштів підзвітною особою - ОСОБА_8, яка в дійсності вказані гроші не отримувала.

Склавши підроблені документи, ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище як головного бухгалтера ТОВ "Інтергіпс-Україна" і свій вплив на підлеглу - бухгалтера того ж товариства ОСОБА_5, переконала останню в необхідності виконати в касовій документації ТОВ "Інтергіпс-Україна" підписи від імені директора товариства ОСОБА_7, для негайного впорядкування бухгалтерської документації. ОСОБА_5, не підозрюючи про істині наміри ОСОБА_3 щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ "Інтергіпс- Україна" і будучи впевненою в службовій необхідності таких дій, поставила підпис схожий на підпис ОСОБА_7 від його імені в графі „Керівник" у видатковому касовому ордері № 346 від 14.11.2001р. та „Доцільність виробничих витрат підтверджую Підпис" і „Звіт затверджую в сумі Підпис" в авансовому звіті ТОВ „Інтергіпс-Україна" без номеру від 14.11.2001р.

Після складання підроблених документів, ОСОБА_3, як головний бухгалтер підприємства, засвідчила достовірність внесених до вищевказаних бухгалтерських документів ТОВ „Інтергіпс-Україна" відомостей, поставивши свій підпис в графах „Гол. бухгалтер" у видатковому касовому ордері № 346 від 14.11.2001р., „Бухгалтер" в авансовому звіті ТОВ „Інтергіпс" без номеру від 14 11.2001р. і на виписки з касової книги ТОВ „Інтергіпс-Україна" від 14.11.2001р.

Після цього, ОСОБА_3 О О., фактично виконуючи функції касира підприємства, у порушення ч. 1 п 3.3, п. 3.10 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 72 від 19.02.01 року зі змінами та доповненнями, на підставі вищевказаних завідомо неправдивих документів ТОВ "Інтергіпс-Україна", отримавши готівкові кошти з магазину товариства після інкасації каси останнього і до внесення їх на розрахунковий рахунок підприємства в АКБ "Інтербанк", 14 листопада 2001 року, вилучила з каси ТОВ "Інтергіпс-Україна' грошові кошти в сумі 2 317 грн. 43 коп., тобто заволоділа чужим майном і розпорядилась грошима товариства на власний розсуд, звернувши їх на свою користь.

Згідно листа представництва "АМФ-Мінеральплаттен ГмбХ" в України від 12.03.2004 року менеджер ТОВ „Інтергіпс-Україна" ОСОБА_8 відвідувало їх підприємство в Німеччині з 05.11.2001р. по 07.11.2001р. і всі витрати по організації перебування ОСОБА_8 на їх підприємстві були покладені на їх фірму.

Крім цього, ОСОБА_3, працюючи головним бухгалтером ТОВ "Інтергіпс- Україна", будучи службовою особою, відповідальною, згідно п. 7 ст. 8, п.п. 1, 2, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року з внесеними змінами та доповненнями, п. 2.14 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 від 24.05.1995 року, за фіксацію фактів здійснення господарських операцій, правильність їх оформлення та достовірність даних, відображених у первинних документах, і виконуючи також функції касира, що виражалось в безпосередньому здійсненні нею усіх касових операцій підприємства, діючи умисно, без відома директора товариства ОСОБА_7 та всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, повторно, 20 лютого 2002 року в службовому приміщенні ТОВ "Інтергіпс-Україна", яке розташоване в м. Києві по вул. Нововокзальній, 21, внесла до офіційних документів ТОВ "Інтергіпс-Україна" завідомо неправдиві відомості, а саме до видаткового касового ордеру № 452 від 20.02.2002 року, до авансового звіту без номеру від 20.02.2002 року, до виписки з касової книги за 20.02.2002 року, щодо відшкодування з каси ТОВ "Інтергіпс-Україна" витрат на відрядження- семінар менеджера ТОВ „Інтергіпс-Україна" ОСОБА_8 до м. Хургада (Єгипет), в період з 09.02.2002 року по 16.02.2002 року в сумі 2 819 грн. 40 коп., а також відомостей щодо реального отримання цих коштів директором ТОВ „Інтергіпс-Україна" ОСОБА_7М, який в дійсності вказані гроші не отримував.

Склавши підроблені документи, ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище як головного бухгалтера ТОВ "Інтергіпс-Україна" і свій вплив на підлеглу - бухгалтера того ж товариства ОСОБА_5, переконала останню в необхідності виконати в касовій документації ТОВ "Інтергіпс-Україна" підписи від імені директора товариства ОСОБА_7, а в касовій документації ТОВ "Йобі" підписи від імені головного бухгалтера цього товариства ОСОБА_9 і заповнити реквізити документів, для негайного впорядкування бухгалтерської документації ТОВ „Інтергіпс-Україна". ОСОБА_5, не підозрюючи про істині наміри ОСОБА_3 щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ "Інтергіпс-Україна" і будучи впевненою в службовій необхідності таких дій, поставила підпис схожий на підпис ОСОБА_7 від його імені в графі „Доцільність виробничих витрат підтверджую Підпис" і „Звіт затверджую в сумі Підпис" в авансовому звіті ТОВ „Інтергіпс-Україна" без номеру від 20.02.2002 року.

Для складання підроблених документів ТОВ "Йобі" ОСОБА_3 надала ОСОБА_5 чистий бланк квитанції до прибуткового касового ордеру з підробленим відбитком печатки ТОВ "Йобі", яку виконала в невстановленому слідством місці, з використанням кольорової множинної техніки. ОСОБА_5, не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_3 щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ "Інтергіпс-Україна" і будучи впевненою в службовій необхідності вказаних ОСОБА_3 дій, під диктовку останньої, внесла неправдиві відомості в квитанцію до прибуткового касового ордеру ТОВ " Йобі" № 109 від 20.02.2002 року, щодо отримання ТОВ „Йобі" коштів від ТОВ „Інтергіпс-Україна" через ОСОБА_8, в якості оплати за проведення семінару і методичні посібники на суму 2 819 грн. 40 коп. та поставила в цій квитанції в графі "Головний бухгалтер" підпис схожий на підпис головного бухгалтера ТОВ Йобі" ОСОБА_9

Після складання підроблених документів, ОСОБА_3, як головний бухгалтер підприємства, засвідчила достовірність внесених до вищевказаних бухгалтерських документів ТОВ „Інтергіпс-Україна" відомостей, поставивши свій підпис в графах „Бухгалтер" в авансовому звіті ТОВ „Інтергіпс" без номеру від 20.02.2002р. і на виписки з касової книги ТОВ Інтергіпс-Україна" від 20.02.2002р.

Після цього, ОСОБА_3О, фактично виконуючи функції касира підприємства, у порушення ч. 1 п. 3.3, п. 3.10 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті з Україні" № 72 від 19.02.01 року зі змінами та доповненнями, на підставі вищевказаних завідомо неправдивих документів ТОВ "Інтергіпс-Україна", отримавши готівкові кошти з магазину товариства після інкасації каси останнього і до внесення їх на розрахунковий рахунок підприємства в АКБ "Інтербанк", 20 лютого 2002 року вилучила з каси ТОВ «Інтергіпс-Україна » грошові кошти в сумі 2 819 грн. 40 коп., тобто заволоділа чужим майном і розпорядилась грошима товариства на власний розсуд, звернувши їх на свою користь.

Згідно листів ТОВ "Йобі" від 23.02.2004р. і 02.03.2004 року, в період проведення ТОВ „Йобі" семінару в м. Хургада з 09.02.2002р. по 16.02.2002р. серед запрошених була ОСОБА_8 і всі затрати по перебуванню запрошених на семінарі взяло на себе ТОВ „Йобі". Квитанція за № 109 від 20.02.2002р. їх товариством не видавалася, і кошти в розмірі 2 819 грн. 40 коп. від ТОВ „Інтергіпс-Україна", не отримували.

Крім цього, ОСОБА_3, працюючи головним бухгалтером ТОВ "Інтергіпс", будучи службовою особою, відповідальною, згідно п. 7 ст. 8, п.п. 1, 2, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року з внесеними змінами та доповненнями, п. 2.14 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" № 88 від 24.05.1995 року, за фіксацію фактів здійснення господарських операцій, правильність їх оформлення та достовірність даних, відображених у первинних документах, і виконуючи також функції касира, що виражалось в безпосередньому здійсненні нею усіх касових операцій підприємства, продовжуючи діяти за єдиним злочинним умислом по заволодінню грошовими коштами ТОВ „Інтергіпс-Україна" в великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, без відома директора товариства ОСОБА_4 та всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, повторно, 18 лютого 2002 року, в приміщенні ТОВ "Інтергіпс", яке розташоване в м. Києві по вул. Нововокзальній, 21, внесла до офіційних документів ТОВ "Інтергіпс" завідомо неправдиві відомості, а саме до видаткового касового ордеру № 319 від 18.02.2002 року, до авансового звіту без номеру від 18.02.2002 року, до виписки з касової книги за 18.02.2002 року, щодо відшкодування з каси ТОВ "Інтергіпс" витрат на її відрядження-семінар до м. Хургада (Єгипет), в період з 09.02.2002 року по 16.02.2002 року в сумі 2 819 грн. 40 коп., а також відомостей щодо реального отримання цих коштів директором ТОВ „Інтергіпс" ОСОБА_4, який в дійсності вказані гроші не отримував.

Склавши підроблені документи, ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище як головного бухгалтера ТОВ "Інтергіпс-Україна", де вона працювала за сумісництвом, і свій вплив на підлеглу - бухгалтера того ж товариства ОСОБА_5, переконала останню в необхідності виконати в касової документації ТОВ "Інтергіпс" підписи від імені директора товариства ОСОБА_4, а в касовій документації ТОВ "Йобі" підписи від імені головного бухгалтера цього товариства ОСОБА_9 і заповнити реквізити документів, для негайного впорядкування бухгалтерської документації ТОВ „Інтергіпс". ОСОБА_5, не підозрюючи про істині наміри ОСОБА_3 щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ "Інтергіпс" і будучи впевненою в службовій необхідності таких дій, поставила підпис схожий на підпис ОСОБА_4 від його імені в графі "Керівник" у видатковому касовому ордері № 319 від 18.02.2002 року.

Для складання підроблених документів ТОВ "Йобі" ОСОБА_3 надала ОСОБА_5 чистий бланк квитанції до прибуткового касового ордеру з підробленим відбитком печатки ТОВ "Йобі", яку виконала в невстановленому слідством місці, з використанням кольорової множинної техніки. ОСОБА_5, не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_3 щодо заволодіння грошовими коштами ТОВ "Інтергіпс" і будучи впевненою в службовій необхідності вказаних ОСОБА_3 дій, під диктовку останньої, внесла неправдиві відомості в квитанцію до прибуткового касового ордеру ТОВ "Йобі" № 25 від 18.02.2002 року, щодо отримання ТОВ «Йобі" коштів від ОСОБА_3 за перебування її на вищевказаному семінарі на суму 2 675 грн. 40 коп. та поставила в цій квитанції в графі "Головний бухгалтер" підпис схожий на підпис вловного бухгалтера ТОВ " Йобі" ОСОБА_9

Після складання підроблених документів, ОСОБА_3, як головний бухгалтер підприємства, засвідчила достовірність внесених до вищевказаних бухгалтерських документів ТОВ „Інтергіпс" відомостей, поставивши свій підпис в графах „Гол. бухгалтер" у видатковому касовому ордері № 319 від 18.02.2002р., „Бухгалтер" в авансовому звіті ТОВ „Інтергіпс" без Номеру від 18.02.2002р. і на виписці з касової книги ТОВ „Інтергіпс" від 18.02.2002р.

Після цього, ОСОБА_3О, фактично виконуючи функції касира підприємства, у порушення ч. 1 п. 3.3, п. 3.10 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті з Україні" № 72 від 19.02.01 року зі змінами та доповненнями, на підставі вищевказаних завідомо неправдивих документів ТОВ "Інтергіпс-Україна", отримавши готівкові кошти з магазину товариства після інкасації каси останнього і до внесення їх на розрахунковий рахунок підприємства в АКБ "Інтербанк" 18 лютого 2002 року, вилучила з каси ТОВ "Інтергіпс" грошові кошти в сумі 2 819 грн. 40 коп., тобто заволоділа чужим майном і розпорядилась грошима товариства на власний розсуд, звернувши їх на свою користь.

Згідно листів ТОВ "Йобі" від 23.02.2004р. і 02.03.2004 року, в період проведення ТОВ „Йобі" семінару в м Хургада з 09.02.2002р. по 16.02.2002р. серед запрошених була ОСОБА_3 і всі затрати по перебуванню запрошених на семінарі взяло на себе ТОВ „Йобі". Квитанція за № 25 від 18 02.2002р їх товариством не видавалася, і кошти в розмірі 2 675 грн. 40 коп. від ТОВ „Інтергіпс-Україна", не отримували.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, оскільки вважає, що ця неповнота та неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, оскільки вважає, що всі вказівки викладені в ухвалах Верховного Суду України та Апеляційного суду м. Києва, якими дана кримінальна справа направлялась на додаткове розслідування, слідчим виконані. Щодо заявлення ОСОБА_3 під час проведення досудового слідства, клопотань про призначення експертиз, зазначив, що слідчий при проведенні експертиз ставив питання, які вважав за необхідне, а не ті на яких наполягала ОСОБА_3 Крім того, вважає, що суд надасть оцінку зібраним доказам в нарадчій кімнаті, під час постановлення вироку, тому не вбачає підстав для направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування.

Представник цивільного позивача ОСОБА_10 заперечив проти направлення справи для проведення додаткового розслідування, оскільки вважає, що питання, які ставить захисник ОСОБА_2 в клопотанні, можливо розв’язати в судовому засіданні, шляхом допиту додаткових свідків, надання судових доручень та призначення необхідних експертиз.

Захисник ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника ОСОБА_2 та додатково просив направити справу прокурору м. Києва для організації додаткового розслідування.

Підсудна ОСОБА_3 також підтримала клопотання захисника ОСОБА_2 та просила направити справу на додаткове розслідування з мотивів зазначених у клопотанні захисника.

Суд, вислухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали даної кримінальної справи, дійшов висновку про необхідність направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст.191, ч.4 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч. 2 ст.366 КК України на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, яке регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» в п. 8 вказано про те, що досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження в порушення вимог ст.ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або поверхнево досліджені обставини справи, які мають істотне значення для правильного розгляду справи (не були допитані певні особи, не витребувані документи, речові докази або інші докази для підтвердження або спростування таких обставин і т.д.). неправильним досудове слідство визнається тоді, коли органами досудового слідства при проведенні процесуальних дій були неправильно застосовані або безпідставно застосовані норми КПК або КК України, без усунення яких справа не може бути розглянута в суді.

У відповідності до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

При розгляді даної кримінальної справи, суд вбачає, що досудовим слідством була допущена неповнота та неправильність, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 показала, що працювала головним бухгалтером в товаристві в ТОВ «Інтергіпс», а за сумісництвом працювала головним бухгалтером в ТОВ «Інтергіпс-Україна» з 1995 чи 1996 року. Товариство займалось торгівлею будівельних матеріалів. В її обов’язки входило складання бухгалтерських звітів та балансів. Конфлікт із ОСОБА_4 у неї виник у 2003 році, після того як вона не зважаючи на умовляння та погрози засновника товариства ОСОБА_4 подала до податкової служби справжній звіт, який не приховував реальні прибутки підприємства. В той час обіг грошей на підприємстві складав близько 5-7 мільйонів гривень. Після цього, ОСОБА_4 розлютився та почав погрожувати їй, однак з приводу погроз ОСОБА_11 до правоохоронних органів не зверталася.

Категорично заперечила факт підробки підписів ОСОБА_4 та ОСОБА_7 особисто чи за її проханням ОСОБА_5 та факт заволодіння грошовими коштами ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна», вказуючи про наявність конфліктних відносин, які склалися у неї з засновником підприємств ОСОБА_11

З приводу поїздки на семінар в м. Хургада (Єгипет), який влаштовувався ТОВ «Йобі» зазначила, що за поїздку сплачувала кошти, в якому розмірі не пам’ятає, та по приїзду з Єгипту, вона та ОСОБА_8 отримали відшкодування понесених грошових витрат.

14.11.2001 року ОСОБА_8 їздила в Німеччину у відрядження, про що був виданий відповідний наказ і виписане посвідчення на відрядження. Коли остання повернулась, здала їй документи, а вона виписала видатковий касовий ордер на суму 2317 гривень, які ОСОБА_8 отримала у ОСОБА_4 Після того як пройшло 2 роки після конфлікту із ОСОБА_4, ОСОБА_8 заявила, що коштів не отримувала.

Також заперечила виконання функцій касира в ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна». Зазначила, що готівкові кошти завжди знаходилися у ОСОБА_4 і навіть на побутові потреби гроші видавав ОСОБА_4 особисто. Також ОСОБА_4 видавав особисто у власному кабінеті заробітну плату. Інкасування магазинів, які належали до мережі товариств в яких вона працювала, здійснювала, як вона, так і ОСОБА_5 чи ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що працює касиром на складі-магазині ТОВ «Інтергіпс» з 1998 року. В її обов’язки входить робота на касовому апараті і здача грошей на інкасацію. Кожного ранку вона передзвонювала в бухгалтерію і з’ясовувала залишок грошей із попереднього дня. Приблизно о 16 годині ОСОБА_3, або ОСОБА_12 чи ОСОБА_5 приїжджали перераховували гроші, виписували касовий ордер і звіряли залишок в касі магазину. Вказати хто виконував функції касира в головному офісі «ТОВ «Інтергіпс» не змогла. Також не знає, чи можливо викрасти кошти під час інкасації грошей до банку.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні надала аналогічні покази, показам свідка ОСОБА_14 та також не змогла показати, чи можливо під час інкасації грошей викрасти частину чи повністю гроші, також не вказала, хто в головному офісі ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна» виконував функції касира. Зазначила, що на касовому апараті в магазині при головному офісі касиром був ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що працює на посаді бухгалтера із 1998 року в ТОВ «Інтергіпс». Вказала, що інкасування магазинів підприємства «Інтергіпс», які знаходилися на вул. Дегтярівській та вул. Нововокзальній здійснювала ОСОБА_3, або вона, чи ОСОБА_5 в періоди коли ОСОБА_3 була відсутня. Гроші, що знаходились в касі магазину по вул. Нововокзальній у м. Києві ОСОБА_15, який працював з касиром, здавав безпосередньо ОСОБА_4 гроші ж з іншого магазину завжди відвозилися в банк. Також вказала, що заробітну плату ОСОБА_4 видавав особисто у власному кабінеті. Вказала, що система «Клієнт-банк» була встановлена на комп’ютері ОСОБА_3 та остання з нею працювала, однак за відсутності ОСОБА_3 за комп’ютером останньої міг працювати хтось із працівників підприємства. Роздруківки з вищевказаної системи, які вказували на рух коштів на підприємстві, кожного дня надавалися для огляду ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Зазначила, що була свідком подій, коли ОСОБА_3 вмовляла ОСОБА_5 підписувати якісь бухгалтерські документи.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що ТОВ «Інтергіпс» було створене в лютому 1997 року. ОСОБА_3 він запросив на посаду головного бухгалтера в ТОВ «Інтергіпс» та за сумісництвом на посаду головного бухгалтера ТОВ «Інтергіпс-Україна», оскільки знав її з 1994 року. Вказав, що має математичну освіту, тому в бухгалтерських документах не розумівся, а у «веденні бухгалтерії» повністю довіряв ОСОБА_3

У 2004 році підприємству потрібний був кредит на суму 500 000 гривень і він вирішив дізнатись прибуток, для цього ОСОБА_8 запропонувала оглянути розрахунково-касову книгу для того, щоб бачити фінансові витрати. Оскільки касова книга знаходилась у ОСОБА_3, доступ до неї був обмежений, а ОСОБА_3 на неодноразові вимоги надати касову книгу, відмовляла використовуючи різні приводи. Через деякий час, ОСОБА_3 надала касову книгу для огляду та перестала приходити на роботу. При перевірці касової книги, він побачив витрати, які ніколи не здійснювалися, наприклад у ТОВ « Мікс-С», ТОВ «Інтергіпс» чи ТОВ «Інтергіпс-Україна», ніколи нічого не купували. При перевірці виявилось, що коли організовувалась безкоштовна поїздка в Єгипет в 2002 чи 2003 роках в яку поїхали ОСОБА_8 і ОСОБА_3, підприємством була виплачена компенсація приймаючій стороні в сумі приблизно 3000 гривень. Також були списані кошти за безкоштовну поїздку до Німеччини, в яку їздила ОСОБА_8 Однак, ОСОБА_8 йому повідомила, що за дві вищевказані поїздки коштів не отримувала.

Функції касира в 2000-2003 роках на в магазині ТОВ «Інтергіпс» виконував ОСОБА_16, який після робочого дня приходив до нього та приносив зароблені кошти за день, які він клав до робочого столу не перераховуючи і наступного дня зранку до нього приходили ОСОБА_12 чи ОСОБА_5, забирали гроші та несли до бухгалтерії. Підтвердив, що заробітну плату на підприємстві видавав особисто, а кошти для видачі отримував у бухгалтерії.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що з ОСОБА_3 працювали в товаристві «Інтергіпс», раніше вона працювала менеджером, а ОСОБА_3 була головним бухгалтером.

Зазначила, що в Німеччину їздила по запрошенню ділового партнера підприємства. У запрошенні не було зазначено суми поїздки, однак умови поїздки обговорювались із директором «Інтергіпс» ОСОБА_4 пізніше при перевірці касової книги, вона дізналась, що за поїздку ТОВ «Інтергіпс», приймаючій стороні були перераховані гроші.

Також зазначила, що ОСОБА_3 і вона їздили від ТОВ «Інтергіпс» в м.Хургада по запрошенню ділового партнера їхнього підприємства - ТОВ «Йобі». Поїздка була безкоштовною та заохочувальною. Приблизно через 2 роки ОСОБА_4 при перевірці касової книги виявив, що поїздка в Хургаду по бухгалтерії була платною, що не відповідало дійсності.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що влаштувалась на роботу в ТОВ «Інтергіпс» на посаду секретаря в 1997 році. Пропрацювавши на даній посаді приблизно півроку ОСОБА_3, яка займала посаду бухгалтера запропонувала бути її помічницею, на що вона погодилась. З 1998 року прийшла працювати ОСОБА_12, яка також працювала в бухгалтерії. Вона і ОСОБА_12 в кінці 1998 року пройшли курси бухгалтерів. Зазначила, що вона мала доступ до касової книги. В її обов’язки входило оформлення первинної бухгалтерської документації, правильність оформлення касових ордерів, обробка податкових накладних, а ОСОБА_12 займалась податковими накладними від постачальників, виписувала довіреності, ОСОБА_3 робила інкасацію магазинів, за відсутності останньої вона, або ОСОБА_12 робили інкасацію.

Перед проведенням податкової перевірки, вона попросила перевірити ОСОБА_12 чи у касовій книзі присутні всі бухгалтерські документи. Потім побачила, що у касовій книзі присутні закладки, на що ОСОБА_12 пояснила, що у касовій книзі відсутні деякі касові ордери. Точну кількість відсутніх ордерів вона не пам’ятає, однак пам’ятає, що не вистачало ордерів ТОВ «Мікс-с» та ТОВ «Йобі». Після того як, вона повідомила ОСОБА_3 про відсутність ордерів, остання принесла бланки ордерів із печатями і попросила щоб вона підробила підписи директора і записала зміст ордерів під диктовку. ОСОБА_3 повідомляла, що директор знав про підроблення ордерів і це робиться для збільшення витратної частин підприємства. Вона підробляла підписи ОСОБА_4 декілька разів на касових ордерах та ОСОБА_7 більше 10 разів протягом року. ОСОБА_3 мотивувала свої вимоги тим, що потрібно поставити підписи за директора так як, його немає на робочому місці, а документи термінові. Зазначила, що підробляла підписи посадових осіб не під тиском, а через те, що її про це просила ОСОБА_3

Зимою 2004 року ОСОБА_4 попросив їй дати касову книгу, однак книга була у ОСОБА_3, але остання її не віддавала. Пізніше ОСОБА_17 сам зайшов і забрав у неї касову книгу. Після цього він побачив, що документи були підроблені.

Щодо проведення інкасації, показала, що з магазинів на вул. Нововокзальній у місті Києві інкасацію проводили вона або ОСОБА_12. Для цього заповнювався касовий ордер на суму яку інкасували та передавали гроші ОСОБА_3, а остання везла гроші в банк. На вулиці Дегтярівській магазин інкасувала ОСОБА_3, а у її відсутність вона чи ОСОБА_18. Не інкасовані гроші передавались касиром магазину ОСОБА_15 директору ОСОБА_4 Підтвердила, що заробітну плату видавав ОСОБА_4, згідно відомості у кабінеті.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що працював в ТОВ «Інтергіпс» із 2000 року водієм бухгалтера ОСОБА_3.Возив останню в банк при інкасуванні коштів із магазинів ТОВ «Інтергіпс». Також він виконував доручення директора ОСОБА_4. Коли працював водієм, ОСОБА_4 попросив його допомагати в бухгалтерії ОСОБА_3. На пропозицію ОСОБА_4 погодився, та за доплату заповнював касову книгу, роздруковував банківські роздруківки, які приходили кожного ранку в бухгалтерію та робив авансові звіти. Касова книга яку він заповнював, постійно знаходилась в бухгалтерії і до неї був вільний доступ, оскільки книга постійно була на столі у ОСОБА_3. Також до всіх бухгалтерських документів був вільний доступ, оскільки вони не зберігались у сейфі.

Інкасацію магазинів на вулицях Дегтярівській та Нововокзальній проводила ОСОБА_3, а у відсутність останньої - ОСОБА_12 або ОСОБА_5 Також зазначив, що ОСОБА_3 разом із ОСОБА_8 їздили в м.Хургаду та ОСОБА_8 їздила в Німеччину, однак подробиць цих подій не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що працював з ОСОБА_3 в ТОВ «Ремакс», ТОВ «Ремакс України», та ТОВ «Інтергіпс» і ТОВ «Інтергіпс-Україна». ОСОБА_3 працювала головним бухгалтером. Коли саме, точної дати та часу не пам’ятає, його викликав до кабінету директор компанії «Інтергіпс» ОСОБА_4 і повідомив, що при перевірці бухгалтерських документів, він виявив що ОСОБА_3 привласнювала собі незаконно гроші компанії та наказав подати заяву до прокуратури про вчинення ОСОБА_3 злочинів пов’язаних із привласненням грошей підприємства. Також ОСОБА_4 показував йому документи, на підставі яких, останній зробив даний висновок. ОСОБА_4 йому повідомив, що ОСОБА_3 привласнила гроші підприємства за відрядження до Німеччини та м.Хургада, які були безкоштовними. Коли ОСОБА_4 підготував заяву до прокуратури він її підписав, як директор підприємства. Зазначив, що особи, яка виконувала функції касира на підприємстві не було, ОСОБА_3 виконувала функції головного бухгалтера компанії «Інтергіпс-Україна» та інкасувала гроші із магазинів компанії до банку. Підтвердив, що заробітну плату в ТОВ «Інтергіпс» видавав ОСОБА_4 в особистому кабінеті.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що працювала бухгалтером в ТОВ «Йобі» та разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебувала на семінарі, який влаштовувало ТОВ «Йобі» в м. Хургада (Єгипет). Вказала, що дане відрядження не було повністю безкоштовним, та якусь частину грошей вона за відрядження сплатила, однак напевне сказати не може, оскільки пройшло багато часу.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що працював касиром в магазині ТОВ «Інтергіпс». Інкасація прибутку щоденно здійснювала приблизно о 13 годині, до нього приходили працівники бухгалтерії ОСОБА_12 чи ОСОБА_5 інкасували гроші із каси та виписували касовий ордер. Суму коштів, яку він вторговував в другій половині дня, тобто після інкасації, передавав ОСОБА_4 та в касі нічого не залишалось.

В судовому засіданні були оголошені покази свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_21, дані ними під час проведення досудового слідства.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, дана кримінальна справа 29.11.2007 року ухвалою Верховного Суду України та 07.10.2010 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва направлялася прокурору м. Києва для організації додаткового розслідування, з переліком вимог, які являються обов’язковими для виконання органом досудового слідства, однак аналізуючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що вказівки вищестоящих судів виконані в повному обсязі, органом досудового слідства не були.

Відповідно до ст. 399 КПК України, вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Відповідно до ст. 374 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Так в ухвалі Верховного Суду України від 29.11.2011 року (т. 3 а.с.524-527) вказується на те, що органом досудового слідства при проведенні досудового слідства не з’ясовано питання про виконання функцій касира ОСОБА_3

Як вбачається з матеріалів справи, орган досудового слідства не встановив виконання функцій касира ОСОБА_3 на ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна», оскільки як вбачається з показів свідка ОСОБА_11 останній особисто видавав заробітну плату працівникам підприємств, що підтвердили інші свідки допитані в судовому засіданні. Інкасацію грошових коштів, як встановлено в судовому засіданні, так і під час проведення досудового слідства проводили ОСОБА_3О, ОСОБА_5, ОСОБА_12 Також ОСОБА_19, який працював водієм, заповнював касову книгу підприємства. Крім того, вищевказані свідки зазначили про наявність на ТОВ «Інтергіпс» ОСОБА_15, який працював на касовому апараті в магазині при підприємстві. Тобто, всі з вищевказаних осіб мали доступ до готівкових коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений процесуальної можливості встановити особу, яка дійсно фактично здійснювала функції касира на ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна», тому дане питання необхідно розв’язати під час проведення додаткового розслідування.

Також в ухвалі Верховного Суду України вказано, на неконкретність пред’явленого обвинувачення.

Згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягає доказуванню подія злочину (місце, час, спосіб та інші обставини вчинення злочину).

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» справа у всякому разі підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування, якщо пред’явлено неконкретне обвинувачення, зокрема не вказані час, місце, спосіб, а також інші ознаки злочину.

Як вбачається з постанови про притягнення ОСОБА_3 в якості обвинуваченої та обвинувального висновку, орган досудового слідства обмежився посиланням на заволодіння ОСОБА_3 чужим майном шляхом зловживання нею своїм службовим становищем, однак як саме відбулося вилучення із володіння ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна», грошових коштів, якими остання розпорядилась на власний розсуд, а також яким чином приховувала свої дії, не зазначив, що свідчить про невиконання ухвали Верховного Суду України, яка є обов’язковою для виконання та про порушення чинного законодавства. Дану неправильність досудового слідства, суд також позбавлений можливості усунути під час проведення судового слідства.

Крім цього, органом досудового слідства не виконано ряд вказівок Верховного Суду України, які неможливо усунути в судовому засіданні, а саме: не в повному обсязі вилучено податкову та бухгалтерську документацію ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна», не з’ясовано ким були підроблені документи, на яких значиться підроблений підпис ОСОБА_3 та з якою метою, не проведена невідомча ревізія всіх бухгалтерських документів ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна» не спираючись на акти ревізій, які підписані зацікавленими особами.

Також, не в повному обсязі виконані вказівки Апеляційного суду м. Києва викладені в ухвалі від 07.10.2010 року (т.6 а.с.251-257), а саме вищестоящий суд вказав на непослідовність органу досудового слідства у плані кваліфікації інкримінованих ОСОБА_3 дій за ч.5, ст. 191, ч.4 ст.191, ч.3, ст. 191 КК України, оскільки дії кожного разу вчинялися, як зазначено в обвинуваченні єдиним способом, фактично з одного джерела, що може вказувати на наявність єдиного задуму на розкрадання чужого майна і вчинення одного продовжуваного злочину, однак у цьому плані на досудовому слідстві жодних досліджень не проводилось.

Крім того, як вбачається з показів свідка ОСОБА_20, які дані в судовому засіданні, остання вказує на те, що сплачувала певні кошти за відрядження до м. Хургади (Єгипет), яке було організоване ТОВ «Йобі», однак дане твердження суперечить показам свідка ОСОБА_8 та іншим матеріалам справи. Тому для усунення розбіжностей органу досудового слідства необхідно оперативно-розшуковим шляхом встановити коло осіб, які перебували у відрядженні на семінарі, який організований ТОВ «Йобі» з 09.02.2002 року по 16.02.2002 року в м. Хургада (Єгипет), допитати їх, що можливо вплине на кваліфікацію дій ОСОБА_3

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що під час проведення додаткового слідства, органом досудового слідства, належним чином не виконані вказівки вищестоящих судів, які є обов’язковими для виконання, тим самим допустив неповноту та неправильність досудового слідства, яка не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки виникає необхідність в проведенні оперативно-розшукових заходів направлених на встановлення кола осіб можливих свідків та виконанні вказівок вищестоящих судів, що в результаті виконання даних дій може суттєво вплинути на кваліфікацію дій ОСОБА_3

Тобто без усунення вищевказаної однобічності, неправильності та неповноти досудового слідства кримінальної справи, неможливо розглянути дану кримінальну справу в суді та постановити законне, об’єктивне та обґрунтоване рішення.

Керуючись, ст.ст. 281, 296 КПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, яке регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_2 про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України задовольнити.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч.5 ст. 191, ч.4 ст. 191, ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України направити прокурору Солом’янського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 7-ми діб, з моменту проголошення.

Головуючий

Судді

СудСолом'янський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення01.12.2011
Оприлюднено20.11.2015
Номер документу53533003
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —1-314/11

Ухвала від 06.05.2020

Кримінальне

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Бурхан С. М.

Постанова від 16.06.2011

Кримінальне

Приморський районний суд м.Маріуполя

Лузан В. В.

Постанова від 07.07.2011

Кримінальне

Рівненський районний суд Рівненської області

Сидоренко С.М.

Постанова від 07.07.2011

Кримінальне

Рівненський районний суд Рівненської області

Сидоренко С.М.

Постанова від 19.04.2011

Кримінальне

Кіровський районний суд м.Кіровограда

Петров Р. І.

Постанова від 04.04.2011

Кримінальне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Решетар В. І.

Ухвала від 19.04.2019

Кримінальне

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Бурхан С. М.

Вирок від 08.11.2011

Кримінальне

Старобільський районний суд Луганської області

Пелих О. О.

Постанова від 14.03.2018

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Терзі І. Г.

Постанова від 20.03.2018

Кримінальне

Приморський районний суд м.Одеси

Терзі І. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні