Постанова

від 17.11.2015 по справі 825/3397/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року м. Чернігів Справа № 825/3397/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Бородавкіної С.В.,

суддів Кашпур О.В., Падій В.В.,

за участі секретаря Гайдука С.В.,

представників відповідачів Назаренка Н.Г., Зенченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Апеляційного суду Чернігівської області до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову, на стороні позивача, - Державна судова адміністрація України про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

05.10.2015 Апеляційний суд Чернігівської області (далі АСЧО) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент), Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни та просить визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу від 07.09.2015.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07.09.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. на боржника - Апеляційний суд Чернігівської області за невиконання рішення суду за виконавчим листом № 2а-5134/10/2570, виданим 31.03.2015 Чернігівським окружним адміністративним судом, яким позивача зобов'язано виплатити ОСОБА_4 34504,38 грн. вихідної допомоги. Однак, вказана постанова, окрім цитування норм Закону України «Про виконавче провадження», не містить інших вмотивованих даних про те, в чому ж державний виконавець вбачає вину боржника у невиконанні судового рішення, що є обов'язковим при прийнятті рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, при прийнятті вищезазначеної постанови державний виконавець не врахував, що Апеляційний суд Чернігівської області є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а головним розпорядником бюджетних коштів для суду є Державна судова адміністрація України. 03.07.2015 та 05.10.2015 Апеляційний суд Чернігівської області звертався до ДСА України з приводу виділення коштів для подальшої виплати ОСОБА_4 вихідної допомоги у сумі 34504,38 грн., однак, вони не були надані. Опосередкованим доказом відсутності можливості виконати судове рішення та відсутності наміру спрямованого на невиконання судового рішення є ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну чи встановлення способу і порядку виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 04.03.2015 у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Чернігівської області про зобов'язання вчинити певні дії. Наведене свідчить про відсутність у боржника наміру до невиконання судового рішення та поважність причин, з яких рішення не виконується Апеляційним судом Чернігівської області. У зв'язку з наведеним, позовні вимоги мають бути задоволені.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, пояснив, що 02.06.2015 відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-5134/10/2570, виданого 31.03.2015 Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання апеляційного суду Чернігівської області виплати ОСОБА_4 34504,38 грн. вихідної допомоги. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням було направлено сторонам виконавчого провадження. Вказаною постановою боржнику було встановлено 7-денний строк для самостійного виконання рішення суду з моменту отримання постанови. Копію вказаної постанови отримано позивачем/боржником 30.06.2015. Оскільки, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду, на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-5134/10/2570, є рішенням зобов'язального характеру, то його виконання було організовано відповідно до вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

20.08.2015 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов лист від 03.07.2015 за вих. № 8-05/6447, яким боржник повідомив про неможливість виконання рішення суду. Згідно вказаного листа в Апеляційного суду Чернігівської області відсутні кошти для виконання рішення суду. Також боржник повідомив, що 03.07.2015 звернувся до Державної судової адміністрації України із листом про виділення коштів.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України, тому представник відповідачів вказав, що відсутність коштів на виконання рішення суду не є підставою для його невиконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Оскільки, боржником не було надано доказів виконання рішення суду, то 07.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. Копію вказаної постанови листом від 07.09.2015 за вих. № 20-2-47714058/8 направлено на адресу боржника для виконання. Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови про накладення штрафу діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а постанова про накладення штрафу від 07.09.2015 ВП № 47714058 є такою, що повністю відповідає вимогам вищевказаного Закону.

У зв'язку з тим, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, ухвалою суду залучено до участі у справі в якості відповідача вищевказане Міністерство.

Представник Міністерства юстиції України позов не визнав, в задоволенні позовних вимог просив відмовити та зазначив, що державний виконавець при винесенні постанови про накладення штрафу діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», тому постанова про накладення штрафу від 07.09.2015 ВП № 47714058 є такою, що повністю відповідає вимогам вищевказаного Закону.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет позову, на стороні позивача, в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника, позовні вимоги АСЧО підтримав та просив їх задовольнити.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені з таких підстав.

31.03.2015 Чернігівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2а-5134/10/2570, яким зобов'язано АСЧО виплатити ОСОБА_4 34504,38 грн. вихідної допомоги відповідно до рішення суду від 04.03.2015 (а.с. 55).

Відповідно до заяви стягувача, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 02.06.2015 ВП № 47714058 (а.с. 59-60).

Вищевказаною постановою надано боржнику 7-денний строк з моменту отримання постанови для її самостійного виконання.

Листом від 03.07.2015 за № 8-05/6447 АСЧО повідомив відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про відсутність на його рахунках коштів для виконання рішення суду. Одночасно боржник вказав, що він звернувся з листом до головного розпорядника бюджетних коштів - Державної судової адміністрації України про виділення суду 34504,38 грн. для подальшої виплати ОСОБА_4 вихідної допомоги (а.с. 63).

Керуючись ст.ст. 75, 89 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інною Вікторівною за невиконання рішення суду та законних вимог держаного виконавця без поважних причин, винесено постанову про накладення на АСЧО штрафу в розмірі 680,00 грн. (а.с. 66-67). Дана постанова була направлена на адресу боржника 07.09.2015 супровідним листом за № 20-2-47714058/8 (а.с. 68).

07.09.2015 за № 20-2-47714058/8 Департаментом було надіслано на адресу АСЧО вимогу державного виконавця № 6/8-А, якою відповідач вимагає від боржника негайно виконати вимоги виконавчого листа № 2а-5134/10/2570, виданого 31.03.2015 Чернігівським окружним адміністративним судом (а.с. 69-70).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частиною 1 ст. 89 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, Законом № 606-XIV передбачено застосування штрафних санкцій до боржника виключно за умови неповажності невиконання вимог, викладених у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Колегією судів встановлено, що АСЧО є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету. При цьому, головним розпорядником бюджетних коштів для позивача є Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України). Вказане підтверджується і Положенням про ДСА України, затвердженого рішенням Ради Суддів України від 22.10.2010 № 12.

Так, згідно із п. 16 ст. 4 даного Положення ДСА України відповідно до покладених на неї завдань здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, ДСА України та її територіальних управлінь.

У зв'язку з наведеним, та з метою виконання судового рішення, АСЧО було надіслано до ДСА України лист від 03.07.2015 № 8-05/6447, яким позивач пропонував перерахувати на його рахунок кошти для виплати вихідної допомоги ОСОБА_4 в сумі 34504,38 грн. (а.с. 8).

Листом від 04.08.2015 за № 10-10-14447/15 АСЧО повідомлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» для виконання рішень судів, винесених на користь судів, Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь судів» передбачено 10000,00 грн. Крім того, повідомлено, що відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (зі змінами) виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється виключно органами Державної казначейської служби України в порядку черговості надходження виконавчих документів у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного державного органа відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому, відповідно до пункту 28 зазначеного Порядку, Державною казначейською службою України на підставі звернень стягувачів (суддів),' на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, з рахунка ДСА України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" здійснюється безспірне списання коштів, і, як наслідок, призупинено проведення платежів ДСА України за вказаною програмою.

Враховуючи вищевикладене, для належного виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 04.03.2015 у справі № К/9991/48572/11, ДСА України рекомендує звернутися до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а саме - стягнути з ДСА України на користь ОСОБА_4 34504,38 грн. незаконно відрахованої суми вихідної допомоги, шляхом списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" у порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами) (а.с. 9-10).

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_4 звертався до суду з заявою про заміну чи встановлення способу і порядку виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 04.03.2015. Однак, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі № 2а-5134/10/2570 в задоволенні вказаної заяви заявнику було відмовлено (а.с. 20-22).

Листом 05.10.2015 за № 8-05/7941 АСЧО повторно звернувся до ДСА України з проханням перерахувати на рахунки позивача кошти в сумі 34504,38 грн. для виплати ОСОБА_4 вихідної допомоги у зв'язку з надходженням до суду від Департаменту вимоги від 07.09.2015 № 6/8-А (а.с. 15).

Одночасно, відповідно до довідки від 05.10.2015 № 7-37/137, виданої головним бухгалтером АСЧО, утриманий податок з вихідної допомоги ОСОБА_4 сумі 34504,38 грн. перераховано до місцевого бюджету м. Чернігові. Виконати рішення суду за виконавчим листом від 31.03.2015 № 2а-5134/10/2570 в позивача немає можливості у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень і коштів на рахунку (а.с. 16).

Факт перерахунку вказаних коштів до місцевого бюджету м. Чернігова підтверджується платіжними дорученнями: від 16.06.2010 № 262 на суму 20852,85 грн., від 20.07.2010 № 326 на суму 10550,00 грн., від 18.08.2010 № 382 на суму 3101,53 грн. в яких в графі «Призначення платежу» вказано: податок з доходів фізичних осіб, утриманий із вихідної допомоги судді ОСОБА_4 (а.с. 17-19).

Таким чином, колегія суддів вважає, що АСЧО проведено всі можливі дії на виконання судового рішення, виплата за яким буде проведена за наявності фінансування з Державного бюджету України. При цьому, позивач повідомив Департамент, що фінансування на виплату вказаної у виконавчому документі заборгованості здійснюється виключно розпорядником бюджетних коштів - ДСА України, інших наявних коштів, які б могли бути спрямовані АСЧО на виконання рішень суду, у позивача відсутні.

На підставі аналізу зазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення Апеляційним судом Чернігівської області щодо виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного суду України: від 24.03.2015 по справі № 21-66а15, від 30.06.2015 по справі № 21-1044а15 та від 30.06.2015 по справі № 21-660а15.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано обставини на які він посилається, а відповідачами не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 07.09.2015 винесена Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, тобто структурним підрозділом Міністерства юстиції України, то в даному випадку саме з рахунків останнього, як розпорядника бюджетних коштів, мають бути стягнуті понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Апеляційного суду Чернігівської області задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель Інни Вікторівни про накладення штрафу від 07.09.2015.

Стягнути з Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Апеляційного суду Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02894527), за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати в сумі 1218,00 грн., відповідно до квитанції від 09.10.2015 № 100.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя С.В. Бородавкіна

Судді О.В. Кашпур

В.В. Падій