Постанова

від 12.11.2015 по справі 815/1894/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1894/15

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Баранової Л.В.;

представника позивача - Єлістратова К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОЛ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОЛ» про стягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОЛ» (далі - ТОВ «ВІКОЛ») про стягнення податкової заборгованості станом на 16 березня 2015 року по податку на додану вартість у розмірі 105 177,86 грн., яка складається із заборгованості з зобов'язань по податку у розмірі 105 170,34 грн., штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. та залишку несплаченої пені у розмірі 6,52 грн. з розрахункових рахунків відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ВІКОЛ» є боржником перед бюджетом і має податковий борг по податку на додану вартість, що підтверджується відповідними доказами, тому, якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законом строки контролюючий орган здійснює заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року адміністративний позов - задоволено.

Суд стягнув з ТОВ «ВІКОЛ» на користь Держави заборгованість станом на 16 березня 2015 року по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 105 177,86 грн., яка складається із заборгованості з зобов'язань по податку у розмірі 105 170,34 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 (одна) грн. та залишку несплаченої пені у розмірі 6,52 грн. з розрахункових рахунків ТОВ «ВІКОЛ».

В апеляційній скарзі ТОВ «ВІКОЛ» ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт посилається на пропуск контролюючим органом строків звернення до суду, передбачених ч.2 ст.99 КАС України.

Зазначена обставина, на думку апелянта, є підставою для прийняття рішення про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на наступних підставах.

Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області у вересні 2011 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВІКОЛ» з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Реконструкція» за період квітень 2011 року. За результатом такої перевірки були встановлені порушення вимог податкового законодавства, про що був складений акт № 1371/23/31656976 від 29 вересня 2011 року (а.с.14-17).

Керуючись даним актом, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001502301 від 17 жовтня 2011 року, яким збільшив суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 106 583,34 грн. та штрафними санкціями - 1,00 грн. (а.с.18).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «ВІКОЛ» оскаржило його в судовому порядку.

Остаточним судовим рішенням, а саме ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2014 року касаційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі задоволено, ТОВ «ВІКОЛ» відмовлено у задоволенні позову.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0001502301 від 17 жовтня 2011 року на загальну суму 106 584,34 грн. з 24 березня 2014 року набуло статусу узгодженого.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2014 року відмовлено у допуску зазначеної справи для перегляду Верховним Судом України (а.с.130-131).

Поряд із цим, згідно довідки координаційно-моніторингового відділу ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області від 16 березня 2015 року станом на 01 січня 2014 року за ТОВ «ВІКОЛ» обліковувалося позитивне сальдо по сплаті податку на додану вартість у розмірі 1 203,00 грн. (а.с.78).

Згідно довідки цього ж відділу щодо сплати ТОВ «ВІКОЛ» податку на додану вартість за 2014 рік, останніми було здійснено сплату вказаного податку в сумі 1 981,00 грн. замість задекларованих - 1 771,00 грн., тобто переплата складає 210 грн. (а.с.79-81).

Таким чином, з матеріалів справи видно, що за ТОВ «ВІКОЛ» фактично існує податкова заборгованість в розмірі 105 171,34 грн. (податкове повідомлення-рішення на суму 106 584,34 грн. мінус 1 203,00 грн. - позитивне сальдо та мінус 210 грн. переплати з ПДВ дорівнює 105 171,34 грн. ).

Податковий орган 23 травня 2014 року сформував та направив відповідачу податкову вимогу за № 156-25 на суму боргу 68 523,56 грн. (а.с.156).

Також, 04 листопада 2014 року податковим органом була направлена на адресу ТОВ «ВІКОЛ» ще одна податкова вимога від 30 жовтня 2014 року за №412-25, але на суму 68 450,39 грн. , яка була отримана останніми 08 листопада 2014 року (а.с.82).

Задовольняючи позовні вимоги та відповідно стягуючи податкову заборгованість в сумі 105 177,86 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позивач дотримався процедури стягнення податкового боргу, яка передбачена ст.59 Податкового кодексу України, а тому є підстави для стягнення такого.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення -рішення.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 ПК України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПК України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами п.59.1 ст.59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абз.4 п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

Пункт 59.5 ст.59 ПК України встановлює, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналогічні правові позиції щодо умов, порядку формування органами фіскальної служби податкової вимоги, її надсилання платникам податків містяться у Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року за №576.

Зокрема, розділ IV цього Порядку встановлює, що при формуванні податкових вимог їм автоматично присвоюється порядковий номер за певний рік, який заноситься до відповідного реєстру податкових вимог.

Після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день податкова вимога передається структурному підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, для надсилання (вручення) платнику податків.

Реєстри податкових вимог ведуться органами доходів і зборів в електронному вигляді.

Структурний підрозділ, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у день отримання податкової вимоги від податкового керуючого надсилає (вручає) податкову вимогу платнику податків, при цьому корінець податкової вимоги залишається в органі доходів і зборів та долучається до справи платника податків.

Порушуючи вищевикладені законодавчі норми, орган податкової служби надсилає на суму неіснуючого податкового боргу податкову вимогу за №156-25 від 23 травня 2014 року на суму 68 523,00 грн., тобто на суму неіснуючого податкового боргу.

Не скориставшись своїм правом на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, контролюючий орган 30 жовтня 2014 року знову формує податкову вимогу за №412-25 (за іншим номером) на суму 68 450,39 грн. та надсилає її платникові податків, попри те, що це не передбачено законодавством.

Суми зазначені в цих податкових вимогах не можуть вважатися податковим боргом з огляду на вимоги Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків.

Так, відповідно до розділу ІІ Порядку, податкова вимога формується органами доходів, якщо:

- платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;

- платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;

- платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;

- платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

Жодна з цих підстав для формування вказаних вище податкових вимог - відсутня.

Умови та порядок формування податкової вимоги за №156-25 від 23 травня 2014 року на суму 68 523,00 грн., представник ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області в суді апеляційної інстанції не зміг пояснити, а що стосується суми, яка зазначена в іншій вимозі за №412-25, представник зазначив, що це помилка інформаційних систем органів фіскальної служби, так як вимога формується автоматично.

Проте, такі пояснення не можуть бути прийняті колегією суду до уваги, тому що вони суперечать основним засадам податкового законодавства.

Представник ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області обґрунтовуючи свій позов посилався на довідку без дати за №28-25 (а.с.83), де зазначена правильна сума податкового боргу податку на додану вартість ТОВ «ВІКОЛ» станом на 16.03.2015 р..

Але, як вбачається з матеріалів справи (а.с.85) зазначена довідка була складена безпосередньо перед зверненням податкового органу до суду, у березні 2015 року, тобто після направлення податкової вимоги, яка за цей період не збільшилась та не зменшилась.

Колегія суддів наголошує на тому, що у контролюючого органу були повноваження щодо скасування податкової вимоги, яка була направлена помилково та в якої була зазначена сума неіснуючого податкового боргу.

Так, стаття 60 ПК України, зокрема встановлює, що податкова вимога вважаються відкликаною, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняту податкову вимогу (п. 60.1.2.).

Вважаючи, що податковий борг може бути стягнуто протягом наступних 1095 календарних днів з дня його виникнення, у податкового органу були всі підстави для надіслання нової податкової вимоги.

ТОВ «ВІКОЛ» у своєї апеляційній скарзі посилалося на те, що у нього відсутній податковий борг на суму, яка зазначена в податковій вимозі і стверджувало про те, що є добросовісним платником податку на додану вартість, за виключенням узгодженого податкового повідомлення - рішення за № 0001502301 від 17 жовтня 2011 року на загальну суму 106 584,34 грн.

Зазначеним доводам апеляції колегія суддів надала правову оцінку, яка викладена вище.

Стосовно доводів апеляції про пропущення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 102.4 ст. 102 ПК України в разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнуто протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Викладені правові норми свідчать про необґрунтованість вимог апелянта щодо залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі у зв'язку з пропуском позивача строків звернення до суду.

Підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до ч.1 ст.202 КАС України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОЛ» - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОЛ» про стягнення податкової заборгованості - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова