Ухвала

від 07.10.2015 по справі 823/521/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/35950/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі №823/521/13-а за позовом Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, позовні вимоги Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід бюджету через Канівську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби податковий борг в розмірі 1163,22грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Канівська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби 03.07.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 09.07.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Канівська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 56, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення з даним позовом стало виникнення у відповідача податкового боргу в розмірі 20476,46грн. по орендній платі за землю за період з 2009 року по 2013 рік в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання за податковими деклараціями.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Згідно з підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до пункту 57.1 статті 57 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Як встановлено судами, в порушення вищенаведених вимог відповідач у визначені законодавством строки не сплатив в повному обсязі суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за період з 2009 року по 2013 рік.

Проте, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що стягнення податковим органом заборгованості відповідача з 2009 року по 26.02.2010 заявлено поза межами строку, встановленого підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Так, відповідно до положень статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та статті 102 Податкового кодексу України Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні, проте таких обставин податковим органом наведено не було та з матеріалів справи не вбачається.

Щодо заборгованості відповідача, яка виникла після 01.01.2011 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині стягнення податкового боргу відповідача, який виник після 01.01.2011, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що така заборгованість не підлягає стягненню, оскільки податковим органом не направлялася податкова вимога відповідно до Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були надіслані перша податкова вимога від 09.11.2009 №1/844 на суму 1498,88грн., та другу податкову вимогу 27.02.2010 №2/231 на суму 7907,59грн., які були отримані відповідачем.

При цьому, надіслані платникові податків податкові вимоги у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. Чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу після набрання чинності Податковим кодексом України.

Таким чином, для правильного вирішення справи та з'ясування обставин щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості відповідача, яка виникла після 01.01.2011, судам необхідно було перевірити чи збільшувався податковий борг відповідача після направлень йому податкових вимог у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та в залежності від встановлених обставин прийняти обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами вищезазначене залишено поза увагою та зроблено висновок щодо відсутності підстав для стягнення податкового боргу відповідача без належного з'ясування обставин справи.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 222, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Канівської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі №823/521/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв