Ухвала

від 04.11.2015 по справі 826/7741/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/51288/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів: головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача) , Зайцева М.П., Маринчак Н.Є., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року у справі№ 826/7741/14 за поданнямДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» простягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі) звернулась в суд з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» (далі - ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно»), в якому просила стягнути з підприємства податковий борг у розмірі 6899780,47 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2014 року подання задоволено та стягнуто з ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» податковий борг у розмірі 6 899 780,47 грн. (податок на додану вартість у сумі 3 776 649,82 грн., податок на прибуток приватних підприємств у сумі 3 123 130,65 грн.).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2014 року скасовано. Закрито провадження у справі за поданням ДПІ у Святошинському районі до ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» про стягнення заборгованості в сумі 6 899 780,47 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у Святошинському районі подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за результатами проведення позапланових виїзних документальних перевірок ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» ДПІ у Святошинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення на загальну суму 6 899 780,47 грн., а саме: від 27 липня 2012 року № 0002572250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 340 241,48 грн. (із яких за основним платежем 1 221 806,37 грн., за штрафними санкціями - 118 435,11 грн.); від 25 червня 2012 року № 001962250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 520 779,00 грн. (із яких 416 623,00 грн. - за основним платежем, та 104 156,00 грн. за штрафними санкціями); від 26 червня 2013 року № 0002132250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 436 284,50 грн. (із яких 1 757 866,00 грн. - за основним платежем, 678 418,50 грн. - за штрафними санкціями); від 26 квітня 2013 року № 0002122250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3 124 649,00 грн. (із яких 2 500 596,00 грн. - за основним платежем, 624 053,00 грн. - за штрафними санкціями); від 26 лютого 2014 року №0008181501, яким нараховано штраф у розмірі 175,25 грн.; від 26 лютого №0008191501, якими нараховано штраф у розмірі 2 027,93 грн.

У зв'язку з наведеним та посилаючись на те, що податкові зобов'язання відповідача за вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими та підлягають стягненню з ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» як податковий борг, податковий орган звернувся до суду із поданням про стягнення з рахунків платника податків суми у розмірі 6 899 780,47 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи подання, виходив із підтвердженості суми податкового боргу ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно».

Суд апеляційної інстанції, не погодившись із таким висновком суду першої інстанції, закрив провадження у справі за поданням податкового органу та дійшов висновку, що наявність спору про право унеможливлює розгляд заявлених податковим органом вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Пунктом 2 частини 5 зазначеної статті встановлено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Провадження у справах, порушених за поданням податкових органів, поданим на підставі статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного). Разом з тим, загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 цього Кодексу.

Спір про право в контексті цієї норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання.

При цьому незгода платника податків із рішенням податкового органу щодо застосування спеціального заходу, згаданого у пункті 3 частини 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому незгода платника податків із рішенням податкового органу щодо застосування спеціальних заходів, передбачених статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, виконання податкового обов'язку яким стосується подання.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції на підставі письмових заперечень ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» та наявних у матеріалах справи доказів, відповідач заперечував як розмір податкового боргу, так і факт узгодження податкових зобов'язань, за якими, на думку ДПІ у Святошинському районі, виник податковий борг.

Зокрема, як підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 27 липня 2012 року № 0002572250 та від 25 червня 2012 року № 001962250, ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» звернулось до суду з позовними вимогами про їх скасування.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції, розглядаючи спори про скасування наведених вище податкових повідомлень-рішень, у задоволенні позовів відмовили, у зв'язку із чим ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» звернулось до Вищого адміністративного суду із касаційної скаргою на вказані судові рішення.

Таким чином, звернення ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій є свідченням незгоди платника податку з фактом узгодження податкових зобов'язань та взагалі із сумою заявленого податкового боргу, тобто свідчить про наявність спору про право.

Крім того, слід враховувати і те, що у адміністративній справі № 826/1357/13-а про оскарження ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2012 року №0002572250, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 (справа К/800/35552/13) касаційну скаргу ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, з урахуванням встановленого, сума грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 27 липня 2012 року №0002572250 у розмірі 1 340 241,48 грн. не є узгодженою.

Таким чином, на підставі поданих ТОВ «НВКФ «Вісмас-Техно» заперечень та доказів, що містяться в матеріалах справи, які безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини, які свідчать про наявність спору про право, що виключає можливість розгляду подання про стягнення податкового боргу у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що ці обставини були встановленні після відкриття адміністративного провадження, суд апеляційної інстанції правомірно застосував норму пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України та закрив провадження у справі, відкрите за поданням податкового органу.

Закриття провадження у справі за поданням про стягнення податкового боргу не позбавляє податковий орган права звернутись до суду з відповідними вимогами у порядку позовного провадження.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак