Рішення

від 09.11.2015 по справі 361/3363/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/3363/15-ц Головуючий у І інстанції Шинкар А.О. Провадження № 22-ц/780/4953/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А. Категорія 29 09.11.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

9 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Волохова Л.А.,

суддів: Воробйової Н.С., Фінагєєва В.О.

при секретарі Роговській Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий Вектор» про стягнення суми індексації та 3% річних за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2015 року,

встановила:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий Вектор» про стягнення суми індексації та 3% річних відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вважає рішення суду незаконним, постановленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Виробничий Вектор», третя особа: ТОВ «Компанія з управління активами «Капітал Груп» про визнання договору недійсним, позов задоволено частково: визнано недійсним договір № 0019/005 від 07 грудня 2007 року про участь у будівництві об'єкта нерухомості на будівництво підземного паркінгу за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Виробничий Вектор»; стягнуто з ТОВ «Виробничий Вектор» на користь ОСОБА_2 завдані збитки в сумі 279 291,26 грн.

14 липня 2014 року позивачка отримала виконавчий лист та звернулась до відділу ДВС Солом'янського районного управління юстиції м. Києва із заявою про примусове виконання.

16 липня 2014 року державним виконавцем відділу ДВС Солом'янського районного управління юстиції м. Києва відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ТОВ «Виробничий Вектор» на користь ОСОБА_2 279291,26 грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції посилався на ті обставини, що між сторонами виникли відносини щодо виконання судового рішення про відшкодування заподіяних збитків, а положення ст. 625 ЦК України передбачають цивільно-правову відповідальність за порушення грошового зобов'язання між кредитором та боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання за договором.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та таким, що не грунтуєтьося на нормах діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Встановлено місцевим судом та визнається сторонами, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2014 року встановлено заподіяння ТОВ «Виробничий Вектор» позивачу ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди і товариство зобов'язане сплатити відповідно 279291,26 гривень та 20000 гривень.

Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Зазначені обставини відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не доказуються.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене вище. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції має бути скасоване та необхідно ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи, що позивач неправильно обрахувала індекс інфляції та три відсотки річних.

У судовому засіданні сторони визнали, що рішення суду виконано лише у травні 2015 року.

26.12.2014 року позивачу було перераховано 2 255,81 грн.; 06 травня 2015 року - 145 217,28 грн.; 20.05.2015 року - 131 818,18 грн.

Таким чином, сума боргу на грудень 2014 року складала 277035,45 гривень (279291,26 грн - 2255,81 грн).

З урахуванням індексу інфляції, який у квітні 2015 року становив за даними НБУ 114,0 %, відповідач має сплатити 315 820, 41 грн (277035, 45 грн х 114,0 : 100).

Три проценти річних з суми боргу складають 2759,27 грн. (277035,45 грн х 0,0083% х 120 днів : 100).

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий Вектор» (ЄДРПОУ 31776046, 02230, м.Київ, вул.. Боженка, 2, поточний рахунок 26003324601 у ПАТ «НЕОС БАНК», МФО 320940, місце знаходження:07400, Київська область, м. Бровари, вул. Рокосовського, 2) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, 03186, АДРЕСА_1) інфляційні витрати в розмірі 315 820 (триста п'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 41 копійку, а також 3% річних з простроченої суми в розмірі 2759 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Волохов Л.А

Судді Воробйова Н.С.

Фінагєєв В.О.