Рішення

від 18.11.2015 по справі 529/946/14-ц

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/946/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Новака Д. І.

при секретарі Бурлига Н. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Диканька цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" про звернення стягнення на предмет іпотеки , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернувся до районного суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 27 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" /далі - ВАТ "Морський транспортний банк"/, правонаступником якого є позивач ПАТ "Марфін Банк", та відповідачем ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем був укладений кредитний договір № 00314/Р, згідно з яким позивачем було надано відповідачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 000 000,00 доларів США зі сплатою 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом з терміном погашення до 26 червня 2009 року для рефінансування кредиторської заборгованості перед іншим банком.

Вподальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до вказаного кредитного договору у зв'язку зі зміною графіку погашення заборгованості, згідно з якими позивачем було надано відповідачу кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 083 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за основним боргом за кредитом з терміном погашення до 26 червня 2013 року.

Позивач зазначає, що відповідачем зобов'язання за кредитним договором та додатковими угодами до нього належним чином не виконувалися, у зв'язку з чим станом на 13 серпня 2014 року виникла заборгованість за вище вказаним кредитним договором у загальній сумі 10 256 838 грн. 56 коп.

Крім того, позивачем зазначено, що в рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 00314/Р від 27 червня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки № 00772/СР, посвідчений 20 серпня 2008 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу, предметом якого є нерухоме майно, належне ОСОБА_1, в тому числі земельна ділянка загальною площею 5612 кв.м несільськогосподарського призначення, розташована по АДРЕСА_1 Полтавської області, належна на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку відповідачу ОСОБА_1, який був зареєстрований у державному реєстрі іпотек / а.с. № 32 т. 1/.

Вказуючи на те, що на письмову вимогу банку від 17.10.2014 року погасити заборгованість відповідач не відрегував, позивач просить з метою погашення заборгованості в розмірі 10 256 838 грн. 56 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 5 612 кв.м., належну відповідачу, шляхом продажі її з прилюдних торгів у межах процедури, визначеної ЗУ " Про виконавче провадження", за ціною, визначеною на підставі оцінки цього майна суб"єктом оціночної діяльності на момент продажу.

07 жовтня 2014 року ухвалою Диканського районного суду до участі у розгляді справи на боці відповідача була залучена третя особа без самостійних вимог - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" /далі - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"/ у зв"язку з тим, що вказана вище земельна ділянка також знаходиться в іпотеці цього банку відповідо до договору іпотеки від 27 вересня 2006 року / а.с. № 71-76 т. 1 /.

Представник позивача - ПАТ "Марфін Банк" у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити з викладених у позовній заяві та в судовому засіданні обставин.

Відповідач ОСОБА_1 у минулих судових засіданнях проти позовних вимог ПАТ "Марфін Банк" заперечував. При цьому вказував на те, що даний спір він вважає не є підвідомчий та підсудний Диканському районному суду, бо кредит у позивача він взяв не як фізична особа, а як фізична особа -підприємець для погашення заборгованості за кредитом перед ПАТ " Банк "Фінанси та кредит". Виходячи з цього вважав, що спір по справі повинен вирішуватися господарським судом.

Не заперечував наявність такого розміру кредиторської заборгованості перед позивачем та наявність укладеного між ним та позивачем договору іпотеки, вказавши, що раніше такий же договір іпотеки будівель та спірної земельної ділянки ще в 2006 році він уклав з ПАТ " Банк "Фінанси та кредит", який у даний час за спільною з ним домовленістю звернув стягнення забогованості перед цим банком на все іпотечне майно.

В подальшому відповідач в судові засідання не з"являвся, а в своїй письмовій заяві до суду, посилаючись на те, що раніше він вже надав пояснення в суді стосовно позову, просив проводити судові засідання у його відсутність.

Представник третьої особи - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ПАТ "Марфін Банк" заперечував, вказавши, що виходячи з принципу пріоритетності, визначеного ЗУ " Про іпотеку, " спочатку повинен бути задоволений борг відповідача перед ПАТ " Банк "Фінанси та кредит", бо спірна земельна ділянка у іпотеці цього банку перебуває з 27 вересня 2006 року, а у позивача лише з 20 серпня 2008 року. При цьому вважав наявними підстави для передачі даної справи до відповідного районного суду м. Полтави, оскільки ця справа непідсудна Диканському районному суду, а підсудна певному районому суду м. Полтави за місцем проживання відповідача.

Крім того, представник третьої особи вказав на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці за кредитним договором, укладеним 27 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 та була розпочата реалізація звернення стягнення за цим кредитним договором на предмет іпотеки - вказану земельну ділянку. Однак вказав, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2014 року у задоволенні позову цього банку щодо держаної реєстрації іпотечної земельної ділянки за ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" як власником відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року дану постанову Харківського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

У останнє судове засідання представник ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" не з"явився, а у своєму письмовому клопотанні просив розглянути справу у його відсутність. Також у цьому клопотанні вказав, що виходячи із засад приорітетності через те, що земельна ділянка раніше перебуває у іпотеці цього банку, то при зверненні стягнення на іпотечну земельну ділянку спочатку повинна бути погашена заборгованость відповідача перед ПАТ " Банк " Фінани і кредит", а лише потім перед позивачем.

Одночасно з цим предствник у зазначеному клопотанні просив відмовити у задоволенні позову на підставі ст. 13 ЗУ " Про іпотеку" згідно поданої ним письмової заяви про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши пояснення відповідача та представника третьої особи та докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Марфін Банк" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні судом було встановлено, що позивачем був поданий вказаний позов до Диканського районного суду у відповідності до вимог ст. 114 ЦПК України за правилами виключної підсудності, оскільки земельна ділянка, відносно якої ставиться питання про звернення стягнення на неї, яка є предметом іпотеки та відповідно - предметом цивільного спору, територіально знаходиться на території Диканського району, а саме - в с. Стасі по АДРЕСА_1, Диканського району Полтавської області.

Суд вважає, що твердження відповідача ОСОБА_1 з приводу того, що дана справа не є підвідомчою та підсудною Диканському районному суду, бо між ним і позивачем існує спір з приводу господарської діяльності, а представника третьої особи - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", що справа підсудна суду за місцем проживання відповідача, оскільки в даному випадку не діє правило виключної підсудності, спростовуються виходячи з наступного.

З матеріалів справи та пояснень сторін в суді вбачається, що відповідач ОСОБА_1, який дійсно являється фізичною особою-підприємцем, уклав 27 червня 2008 року кредитний договір із ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк", не для розвитку чи інших потреб господарської діяльності, а для рефінансування заборгованості за кредитним договором з іншим банком - ТОВ "Банк "Фінанси та кредит", що був укладений ним раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" суду при вирішення підвідомчості спору між юридичною особою і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясовувати з використанням якого правового статусу при укладенні договору діяла фізична особа-підприємець, як фізична особа чи як фізична особа-підприємець, а також які саме правовідносини між сторонами виникли.

Таким чином, виходячи з викладеного, відповідач ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору із позивачем 26 червня 2008 року хоч і вступив із позивачем у правові відносини як фізична особа-підприємець, однак кредит у позивача отримав не для проведення господарської чи підприємницької діяльності, а для рефінансування заборгованості за іншим кредитним договором, укладеним ним раніше з іншим банком, зокрема, ПАТ " Банк "Фінанси та кредит" та саме за рахунок одержаних у кредит коштів від позивача він і провів погашення раніше виниклої кредитної заборгованості перед ПАТ " Банк "Фінанси та кредит".

Вказане свідчить, що між позивачем та відповідачем по справі виникли не господарські, а кредитні правовідносини. З урахуванням викладеного, діючих положень ЦПК України та п. 2 вказаної вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З приводу твердження відповідача та представника третьої особи про те, що даний позов не підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, то це твердження є не обгрунтованим з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно із п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Постановою наведені приклади позовів з приводу нерухомого майна, в тому числі цей перелік містить безпосередню вказівку на позови "про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави".

Крім того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" правила статті 114 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Виходячи із вище викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем при подачі даного позову до суду були вірно визначені підвідомчість та підсудність даного цивільного спору.

Судом було встановлено, що 27 червня 2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк"/, правонаступником якого є позивач ПАТ "Марфін Банк", та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 00314/Р, згідно з яким позивач ВАТ "Морський транспортний банк" надав відповідачу ОСОБА_1, а цей відповідач отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 1 000 000,00 дол. США на рефінансування заборгованості за кредитними договорами № К-32-2006 від 09.06.2006 року та К-72-2006 від 27.09.2006 року у ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" зі сплатою 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості із кінцевим терміном погашення - 26 червня 2009 року.

28 червня 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода до вище вказаного кредитного договору № 00314/Р від 27 червня 2008 року, згідно з якою ВАТ "Морський транспортний банк" зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 083 000,00 дол. США зі сплатою 12 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості із кінцевим терміном погашення - 26 червня 2013 року.

В подальшому у зв'язку зі зміною графіку погашення заборгованості за кредитним договором між сторонами укладалися додаткові угоди № 2 від 30 вересня 2010 року та № 3 від 28 листопада 2011 року.

Як встановлено судом, в рахунок забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 00314/Р від 27 червня 2008 року зі змінами та доповненнями між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 00772-СР, посвідчений приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Полтавської області 20 серпня 2008 року, предметом якого стали нежитлові будівлі по АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2004 року, та земельна ділянка загальною площею 5612 кв.м несільськогосподарського призначення, розташована по АДРЕСА_1 Полтавської області, яка належить на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 17 червня 2005 року ОСОБА_1

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач - ПАТ "Марфін Банк", свої зобов'язання за кредитним договором № 00314/Р від 27 червня 2008 року та додаткових угод до цього договору, що укладалися в подальшому, виконав належним чином, однак відповідач ОСОБА_1 покладені на нього цим же кредитним договором та додатковими угодами не виконував належним чином тривалий час, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за відповідачем ОСОБА_1 перед позивачем виникла заборгованість по сплаті боргу за кредитним договором в загальній сумі 10 256 838 грн. 56 коп., наявність якої не заперечував в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1

Згідно із ч.ч. 1 ст. 611, ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.3 кредитного договору № 00314/Р від 27 червня 2008 року при порушенні позичальником будь-яких термінів повернення кредиту, передбачених договором, сплати відсотків та комісій, позичальник виплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми. При порушенні позичальником зобов'язань, передбачених кредитним договором, позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 0,01 % від ліміту кредитної лінії. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25 % від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 2.1.8.1 Договору іпотеки № 00772-СР, посвідченого 20 серпня 2008 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Як визначено п.1.10 договору іпотеки № 00772-СР, посвідченого 20 серпня 2008 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу, за домовленістю сторін вартість предмета іпотеки у вигляді будівель та земельної ділянки, вартість яких не розмежована, складає 3 635 062 грн. 00 коп.

17 жовтня 2013 року ПАТ "Марфін Банк" була направлено ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства письмову претензію з вимогою погашення заборгованості по кредиту, відсоткам і неустойки в повному обсязі на протязі тридцяти днів з дня отриманння повідомлення /ар.с. 31/. Однак, як встановлено, відповідач ОСОБА_1 так і не приступив до виконання пред'явлених вимог щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Як було встановлено судом, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 00314/Р від 27 червня 2008 року станом на день розгляду справи судом становить 10 256 838 грн. 56 коп., що значно перевищує вартість предмета іпотеки.

У відповідності до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. ст. 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Як було встановлено в ході розгляду справи, між третьою особою на стороні відповідача ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" та відповідачем ОСОБА_1 ще 27 вересня 2006 року був укладений кредитний договір № К-72-2006 на суму 250 000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом зі стороком погашення до 27 вересня 2011 року. Тоді, ж 27 вересня 2006 року, між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № З-72-2006, посвідчений 27 вересня 2006 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу. Предметом вказаного договору іпотеки від 27 вересня 2006 року також є нежитлові будівлі по АДРЕСА_1, належні на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2004 року ОСОБА_1 , та земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 5612 кв.м. несільськогосподарського призначення, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 17 червня 2005 року.

Судом встановлено, що станом на день розгляду судом справи звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 Диканського району Полтавської області завершене на підставі договору іпотеки № З-72-2006 року, укладеного між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1, з переходом права власності на ці будівлі до ПАТ " Банк " Фінанси і кредит", що підтвердили в суді як представник позивача, відповідач, так і представник ПАТ " Банк " Фінанси і кредит".

Що ж до земельної ділянки несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1, то питання про звернення стягнення на неї ПАТ " Банк "Фінанси та кредит" тривалий час вирішувалося, однак постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року цьому банку було відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності на вище вказану земельну ділянку (а.с. 167т. 1).

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року зазначену постанову Харківського апеляційного адміністративного суду було залишено без змін (а.с. 230 т. 1), а тому вказана земельна ділянка є іпотечним майном як за договором іпотеки між позивачем і відповідачем, так і за договором іпотеки між третьою особою по справі ПАТ " Банк " Фінанси і кредит" та відповідачем.

Однак, як вбачається із матеріалів справи та договорів іпотеки, належна на праві власності ОСОБА_1 земельна ділянка несільськогосподарського призначення по АДРЕСА_1 Полтавської області була передана в іпотеку ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" ще 27 вересня 2006 року на підставі договору іпотеки № З-72-2006, а вже потім - 20 серпня 2008 року і в іпотеку ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач ПАТ "Марфін Банк".

У судовому засіданні до матеріалів справи було приєднано заяву ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", що виступає по справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. У даній заяві вказано, що ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" має вищий пріоритет у черговості задоволення забезпечених іпотекою зобов'язань та посилаючись на ч. 3 ст. 13 ЗУ "Про іпотеку" зазначено, що банк як попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем. У зв'язку із цим банк просить відмовити позивачу у задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Твердження про те, що подана ПАТ "Банк " Фінанси та кредит" письмова заява про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване позивачем по справі, є підставою для відмови у задоволенні позову суд вважає безпідставною виходячи з того, що ПАТ " Банк " Фінанси та кредит" не є стороною по справі, такої вимоги у відповідності з положеннями ЦПК України не заявляв як позивач за зустрічним позовом, а по справі приймає участь лише у якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача.

Крім того, виходячи із системного аналізу положень ч. 3 ст. 13 ЗУ " Про іпотеку" слід прийти до висновку, що припинення звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі письмової заяви про це можливе лише на стадії позасудового вирішення питання звернення стягнення на предмет іпотеки, яка згідно договорів знаходиться у іпотеці декількох іпотекодержателів , та є неможливим на стадії судового розгляду спору, бо це призведе до позбавлення можливості судового вирішення спору різних іпотекодержателів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками.

Частинами 4, 5 ст. 13 ЗУ "Про іпотеку" зазначається, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед наступним іпотекодержателем не настав. При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Так як ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" як попереднім іпотекодержателем вже було звернуто частково стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлові будівлі з отриманням за рахунок цього задоволення часткового своїх вимог по погашенню боргу відповідача по справі, то наступний іпотекодержатель, а саме позивач по справі - ПАТ "Марфін Банк" також має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Враховуючи вище викладені обставини, те, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором перед ПАТ " Марфінбанк"не виконав, загальна сума заборгованості становить 10 256 838 грн. 56 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом в сумі 8 672 296 грн. 72 коп., заборгованості за відсотками в сумі 1 448 941 грн. 54 коп., заборгованості за пенею та штрафом в сумі 135 600 грн. 30 коп., згідно умов договору іпотеки в рахунок забезепечення відповідачем зобов'язань за кредитним договором ним було заставлене належне йому нерухоме майно, а саме земельна ділянка несільськогосподарського призначення площею 5612 кв., яка залишилася нереалізованим іпотечним майном, що по АДРЕСА_1 Полтавської області, вартість якої окремо при укладенні договору іпотеки не визначалася, нормативна грошова оцінка якої згідно довідки відділу Держземагенства у Диканському районі на час розгляду справи судом складає 475 448 грн. 64 коп. , то слід звернути стягнення на предмет іпотеки - вказану вище земельну ділянку шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з прилюдних торгів у межах процедури, встановленої Законом України "Про виконавче провадження" за початковою ціною 475 448 грн. 64 коп., яка є на час розгляду справи судом згідно довідки відділу Держземагенства у Диканському районі, з пріоритетом задоволення вимог згідно положень ст. 3 ЗУ " Про іпотеку" від реалізації іпотечного майна спочатку заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ " Банк "Фінанси та кредит" у розмірі 501 094 грн. 48 коп., а потім позивача ПАТ " Марфін Банк", задоволивши таким чином частково позовні вимоги позивача по справі.

Враховуючи, що в договорах іпотеки як позивача по справі, так і третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача ПАТ " Банк " Фінанси і кредит" окремо не визначена вартість іпотечної земельної ділянки, а згідно ст. 39 ЗУ " Про іпотеку" в рішенні суду при зверненні стягнення на предмет іпотеки повинна бути зазначена початкова ціна іпотеки для її подальшої реалізації, то суд визначає початкову ціну іпотечної земельної ділянки в розмірі 475 448 грн. 64 коп. та вважає її найбільш достовірною на час вирішення справи, виходячи з довідки відділу Держземагенства у Диканському районі про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки.

Виходячи з того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то відповідно до положень ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 536, 589-591, 611 ч. 1, 612 ч.ч. 1, 2, 625, 1054 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 3 ч. 7, 33, 39, 41 Закону України "Про іпотеку", Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 114, 208-209, 212 - 215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити частково.

Звернути стягненя на предмет іпотеки за договором іпотеки № 00772-СР, посвідченого 20 серпня 2008 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Дубовою Т.В. за № 3424, укладеним ВАТ " Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ " Марфінбанк", та ОСОБА_1, а саме на земельну ділянку загальною площею 5612 кв.м. несільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1, яка на підставі Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 17 червня 2005 року з визначеними ним межами та схемою її розміщення належить ОСОБА_1 та знаходиться по АДРЕСА_1 Полтавської області, шляхом продажу цієї земельної ділянки на прилюдних торгах у межах процедури, визначеної ЗУ " Про виконавче провадження" за початковою ціною 475 448 грн. 64 коп. для погашення виходячи з вимог приорітетності згідно ч. 7 ст. 3 ЗУ " Про іпотеку" спочатку заборгованості за кредитним договором відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ " Банк " Фінанси і кредит" в розмірі 501 094 грн. 48 коп. на підставі договору іпотеки З-72-2006, укладеного цим банком та відповідачем ОСОБА_1 27 вересня 2006 року, а потім заборгованості за кредитним договором цього ж відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ " Марфінбанк", за рахунок вартості якої погасити заборгованість за кредитним договором № 00314/Р від 27 червня 2008 року у загальній сумі 10 256 838 грн. 56 коп., що складається з із заборгованості за кредитом в сумі 8 672 296 грн. 72 коп., забогованості за відсотками в сумі 1 448 941 грн.54 коп., заборгованості за пенею та штрафом в сумі 135 600 грн. 30 коп., а також витрат, пов"язаних із зверненям стягнення на це іпотечне майно, земельна ділянка якого також перебуває у іпотеці цього банку відповідно до договору іпотеки № 00772-СР від 20 серпня 2008 року

Стягти з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ " Марфінбанк" понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 3 775 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення суду.

Головуючий: