Ухвала

від 23.08.2017 по справі 529/946/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Марфін Банк до ОСОБА_4, третя особа - Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит , про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Марфін Банк на рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство Марфін Банк (далі - ПАТ Марфін Банк) звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 27 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Морський транспортний банк (далі - ВАТ Морський транспортний банк ), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Марфін Банк (далі - ПАТ Марфін Банк ), та ОСОБА_4 як фізичною особою-підприємцем було укладено договір № 00314/Р, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 млн. доларів США зі сплатою 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом терміном до 26 червня 2009 року для рефінансування кредиторської заборгованості перед іншим банком. У подальшому між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до вказаного кредитного договору у зв'язку зі зміною графіку погашення заборгованості, відповідно до яких позичальник отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 083 000 доларів США зі сплатою 12 % річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за основним боргом по кредиту терміном до 26 червня 2013 року. У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань станом на 13 серпня 2014 року виникла заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 10 256 838 грн 56 коп. Крім того, на забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором № 00314/Р від 27 червня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 00772/СР, посвідчений 20 серпня 2008 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу, предметом якого є належне ОСОБА_4 нерухоме майно, у тому числі земельна ділянка, площею 5 612 кв. м, несільськогосподарського призначення, розташована по АДРЕСА_1, належна іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку. Посилаючись на те, що письмова вимога банку від 17 жовтня 2014 року про погашення зазначеної заборгованості залишена відповідачем без задоволення, позивач просив з метою погашення заборгованості у розмірі 10 256 838 грн 56 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - вищевказану земельну ділянку шляхом продажу її з прилюдних торгів у межах процедури, визначеної Законом України Про виконавче провадження , за ціною, визначеною на підставі оцінки цього майна суб'єктом оціночної діяльності на момент продажу.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року позов ПАТ Марфін Банк задоволено частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 00772-СР, посвідченого 20 серпня 2008 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Дубовою Т.В. за № 3424, укладеним між ВАТ Морський транспортний банк , правонаступником якого є ПАТ Марфін Банк , та ОСОБА_4, а саме на земельну ділянку загальною площею 5 612 кв. м несільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1, яка на підставі державного акта на право власності землю НОМЕР_2 від 17 червня 2005 року з визначеними ним межами та схемою її розміщення належить ОСОБА_4 та знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом продажу цієї земельної ділянки на прилюдних торгах у межах процедури, визначеної Законом України Про виконавче провадження за початковою ціною 475 448 грн 64 коп., виходячи із вимог пріоритетності згідно з ч. 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку , для погашення спочатку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 перед ПАТ Банк Фінанси і кредит у розмірі 501 094 грн 48 коп. на підставі договору іпотеки від 27 вересня 2006 року № 3-72-2006, укладеного цим банком та ОСОБА_4, а потім заборгованості за кредитним договором ОСОБА_4 перед ПАТ Марфін Банк , за рахунок вартості якої погасити заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 00314/Р у розмірі10 256 838 грн 56 коп., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8 672 296 грн 72 коп., заборгованості за процентами -

1 448 941 грн 54 коп., заборгованості за пенею та штрафом - 135 600 грн 30 коп., а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на іпотечне майно, земельна ділянка якого також перебуває у іпотеці цього банку відповідно до договору іпотеки від 20 серпня 2008 року № 00772-СР.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2017 року рішення Диканського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ Марфін Банк відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ Марфін Банк просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про іпотеку предмет іпотек може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 червня 2008 року між ВАТ Морський транспортний банк , правонаступником якого є ПАТ Марфін Банк , та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 00314/Р, згідно з яким ВАТ Морський транспортний банк надав ОСОБА_4 кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії 1 млн. дол. США на рефінансування заборгованості за кредитними договорами № К-32-2006 від 09 червня 2006 року та К-72-2006 від 27 вересня 2006 року у Товариства з обмеженою відповідальністю Банк Фінанси та кредит зі сплатою 12,9 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості із кінцевим терміном погашення - 26 червня 2009 року.

28 червня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду до вище вказаного кредитного договору № 00314/Р від 27 червня 2008 року, згідно з якою ВАТ Морський транспортний банк зобов'язався надати ОСОБА_4 кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 1 083 000,00 дол. США зі сплатою 12 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості із кінцевим терміном погашення - 26 червня 2013 року.

В подальшому у зв'язку зі зміною графіку погашення заборгованості за кредитним договором між сторонами було укладено додаткові угоди № 2 від 30 вересня 2010 року та № 3 від 28 листопада 2011 року.

В рахунок забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 00314/Р від 27 червня 2008 року зі змінами та доповненнями між ВАТ Морський транспортний банк та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 00772-СР, посвідчений приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Полтавської області 20 серпня 2008 року.

Предметом зазначеного договору стали нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2004 року, та земельна ділянка загальною площею 5 612 кв. м несільськогосподарського призначення, розташована по АДРЕСА_1, яка належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 17 червня 2005 року ОСОБА_4

ПАТ Марфін Банк , свої зобов'язання за кредитним договором № 00314/Р від 27 червня 2008 року та додатковими угодами до цього договору виконало належним чином, однак відповідач ОСОБА_4 зобов'язання, покладені на нього цим же кредитним договором та додатковими угодами не виконував належним чином тривалий час, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку утворилась заборгованість по сплаті боргу за кредитним договором в загальній сумі 10 256 838 грн 56 коп., наявність якої не заперечував відповідач.

Також судами встановлено, що між ТОВ Банк Фінанси та кредит та ОСОБА_4 27 вересня 2006 року був укладений кредитний договір № К-72-2006 на суму 250 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних за користування кредитом зі строком погашення до 27 вересня 2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 27 вересня 2006 року, між ТОВ Банк Фінанси та кредит і ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № З-72-2006, посвідчений 27 вересня 2006 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу.

Предметом вказаного договору іпотеки від 27 вересня 2006 року також є нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2004 року, та земельна ділянка загальною площею 5 612 кв. м несільськогосподарського призначення, розташована по АДРЕСА_1, яка належить на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 17 червня 2005 року ОСОБА_4

Водночас судами встановлено, що станом на день розгляду справи у суді першої інстанції звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, завершене на підставі договору іпотеки № З-72-2006, укладеного між ТОВ Банк Фінанси та кредит та ОСОБА_4, з переходом права власності на ці будівлі до ПАТ Банк Фінанси і кредит .

Питання про звернення стягнення на земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка є предметом вищевказаного договору іпотеки тривалий час вирішувалося. Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року, ПАТ Банк Фінанси та кредит відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ Марфін Банк , суд першої інстанції дійшов висновку про його доведеність та обґрунтованість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, правильно виходив із того, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на нормах закону та порушують норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, апеляційний суд правильно зауважив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги ТОВ Банк Фінанси та кредит по кредитному договору № К-72-2006 в повному обсязі не задоволені. При цьому, місцевий суд залучив ТОВ Банк Фінанси та кредит до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, чим позбавив останнього процесуального права на захист своїх прав як іпотекодержателя з вищим пріоритетом.

Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, визначивши в резолютивній частині рішення черговість погашення вимог кредиторів, а саме зазначив, що, виходячи з вимог пріоритетності, необхідно провести погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки в першу чергу перед ПАТ Банк Фінанси та кредит , а потім перед ПАТ Марфін Банк , та фактично вирішив спір на користь третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог.

Розглядаючи справу, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що апеляційну скаргу від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Фінанси та кредит , якою є ОСОБА_7, було подано не нею особисто, а представником за довіреністю ОСОБА_8, якого Фонд не уповноважував на здійснення повноважень по пред'явленню від імені банку позовів до суду є безпідставними, оскільки ОСОБА_7 має повноваження органів управління та контролю неплатоспроможного банку, тобто крім повноважень, визначених Законом України Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб , уповноважена особа Фонду здійснює повноваження керівництва банку, а відтак наділена правом видачі та підписання довіреностей від імені банку, як юридичної особи, на представництво його (банку) інтересів.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що право власності ПАТ Банк Фінанси та кредит на предмет іпотеки (нежитлові будівлі) було зареєстровано при відсутності оцінки його вартості; ПАТ Банк Фінанси та кредит не зареєструвало право власності на земельну ділянку відповідача, тому ПАТ Марфін Банк має право на звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки, та інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Марфін Банк відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2017 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

Ю.Г. Іваненко

А.В. Маляренко