Рішення

від 19.10.2015 по справі 905/1559/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.10.2015 Справа № 905/1559/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Харакоза К.С., при секретарі судового засідання Колтак Т.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ,

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АВМ Електронікс» м.Харцизьк, Донецька область,

про стягнення 1466,00грн.,

За участю:

Представник позивача ОСОБА_2 (за довіреністю);

Представник відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство В«Дельта БанкВ» , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АВМ Електронікс» м.Харцизьк, Донецька область, про стягнення 1466,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 23.12.2010р. був укладений договір про співробітництво № 001-23/12/10-01. В подальшому, 03.03.2012р. між ПАТ "Дельта Банк" та громадянкою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 002-04147-030312, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1466,00грн. з метою придбання товару/послуг у ТОВ «АВМ Електронікс». Товар, який був придбаний ОСОБА_4 за договором № 002-04147-030312 був повернутий, у зв'язку з чим відповідач мав повернути позивачу грошові кошти в сумі 1466,00грн.

25.08.2015р. господарським судом Донецької області порушено провадження у справі.

Ухвалами суду від 02.09.15р., від 29.09.15р. та від 12.10.15р. розгляд справи відкладався у зв'язку з необхідністю отримання додаткових документів.

В судовому засіданні 19.10.15р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про співробітництво №001-23/12/10-01 (далі - договір) (а.с. 31-34), відповідно до п.1.1 якого, з метою просування товарів, які реалізуються у Магазинах продавця, та з метою задоволення потреб споживачів, сторони домовились, що продавець виписувати кінцевим споживачам товарів рахунки-фактури і резервувати вказані в рахунках-фактури товари на термін не більше 5 (п'яти) днів, а банк буде приймати виписані продавцем рахунки-фактури та додаткові документи для надання Кредитів в оплату вартості товарів, вибраних споживачами продавця, та контролювати надходження коштів в оплату товарів.

Пунктом 3.7 Договору сторони передбачили, що якщо споживач у випадках, передбачених чинним законодавством України, повертає товар, придбаний в мережі магазинів продавця за рахунок кредиту з вимогою повернення грошових коштів, сплачених в рахунок вартості товару, продавець зобов'язаний надати споживачу накладну на повернення товару, а її копію - співробітнику банку з відміткою про повернення та протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту повернення товару перерахувати грошові кошти у розмірі вартості товару на відповідний рахунок банку. Банк протягом трьох робочих днів з моменту отримання грошових коштів від продавця спрямовує їх на погашення заборгованості споживача за відповідним кредитним договором.

03.03.2012 року між ОСОБА_3 акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - Банком, позивачем) та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 002-04147-030312, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1466,00грн. з метою придбання товару/послуг у ТОВ «АВМ Електронікс» (а.с. 35-38).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на користь відповідача в сумі 1466,00грн., про що свідчить меморіальний ордер №9907593 від 05.03.2012 року (а.с. 5).

Проте, 09.03.2012 року позичальник звернувся до банку з заявою про розірвання договору № 002-04147-030312 від 03.03.2012 року, та надав документ про повернення товару/послуги до ТОВ «АВМ Електронікс», відповідно до якого товар/послугу було повернено відповідачу (а.с. 7 оборот), однак кошти за повернутий товар/послугу позивачем отримано не було.

14.03.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати грошові кошти у розмірі 1466,00 грн. за товар/послугу, що було повернуто в зв'язку з розірванням Договору № 002-04147-030312 від 03.03.2012 року (а.с. 6).

Проте і після направлення вимоги, грошові кошти у розмірі 1466,00 грн. так і не були повернуті позивачу.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого права та законного інтересу з відповідним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів в розмірі 1466,00 грн. підлягають задоволенню.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Враховуючи те, що у відповідності до п.22 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" позивачем судовий збір не сплачувався (зазначений позов поданий від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі, пов'язаній із здійсненням тимчасової адміністрації), судовий збір у розмірі 1827,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» , м. Київ, до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АВМ Електронікс» м.Харцизьк, Донецька область, про стягнення 1466,00грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АВМ Електронікс» (86700, Донецька область, м.Харцизьк, провулок Шмідта, б.2; код ЄДРПОУ 37220541) на користь Публічного акціонерного товариства В«Дельта БанкВ» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) грошові кошти, що не були перераховані за повернення товару/послуги в розмірі 1466,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АВМ Електронікс» (86700, Донецька область, м.Харцизьк, провулок Шмідта, б.2; код ЄДРПОУ 37220541) в доход Державного бюджету України 1827 гривень судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2015 року.

Суддя К.С. Харакоз