Рішення

від 12.11.2015 по справі 906/1368/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" листопада 2015 р. Справа № 906/1368/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - сл. посвідчення № 031524 від 23.01.2015;

від відповідача1: ОСОБА_2 - довіреність № 26/532 від 18.05.2015;

від відповідача2: ОСОБА_3 - довіреність від 01.10.2015,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави

до 1) Житомирської міської ради (м.Житомир)

2) Приватного підприємства "Артпроект" (м.Київ)

про визнання незаконним та скасування рішення №984 від 29.05.2009, визнання недійсним договору оренди від 03.08.2010 та повернення земельної ділянки

У відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на 15 днів - по 17.11.2015 (включно).

У судовому засіданні 03.11.2015, згідно ст.77 ГПК України, оголошувались перерви до 11:00 год. 12.11.2015 та до 17:00 12.11.2015.

Заступник прокурора Житомирської області звернувся до суду з позовом, згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення 32 сесії Житомирської міської ради 5 скликання № 984 від 29.05.2009 "Про вилучення, припинення та надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду приватному підприємству "Артпроект" земельної ділянки загальною площею 5,1088 га за адресою: м.Житомир, вул. Малинова 15, 17, 19;

- визнати недійсним укладений між Житомирською міською радою та приватним підприємством "Артпроект" договір оренди землі від 03.08.2010, що зареєстрований у Житомирському міському відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 041023000092 від 21.10.2010;

- зобов'язати ПП "Артпроект" повернути земельну ділянку площею 5,1088 га нормативною грошовою оцінкою 11377005,86грн. (кадастровий номер 1810136600:01:010:0027), що розташована за адресою: місто Житомир, вул. Малинова, 15, до земель територіальної громади міста Житомира у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому її отримано.

Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача1 проти позовних вимог заперечив.

Представник відповідача2 щодо позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

09.11.2015 до суду від ОСББ "Ст. Житомир 82 км" надійшло клопотання про залучення ОСББ "Ст. Житомир 82 км" до участі у справі.

Також до суду 12.11.2015, під час перерви в судовому засіданні, через канцелярію суду надійшли клопотання від фізичних осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про залучення їх до участі у справі.

Розглядаючи подані клопотання, суд розцінив їх як клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб.

Приписами ч. 1 ст. 27 ГПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі (ч. 2 ст. 27 ГПК України).

Так, в обґрунтування залучення ОСББ "Ст. Житомир 82 км", останнє вказує, що спірна земельна ділянка розташована в межах приватного житлового будинку №5 на вул. ст. Житомир 82 км в м.Житомирі, а тому рішення у справі може вплинути на права та обов'язки співвласників житлового будинку. Фізичні особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, як мешканці будинку № 5 у м. Житомир по вул. ст. Житомир 82 км, вказують, що спірна земельна ділянка в їх користуванні знаходиться давно і на ній розташовані очисні споруди будинку.

Прокурор щодо залучення третіх осіб не заперечив.

Представники відповідачів1,2 щодо залучення третіх осіб категорично заперечили, оскільки вважають, що підстави для їх залучення відсутні. Зазначили, що ОСББ "Ст.Житомир 82 км" не надано суду беззаперечних доказів того, що рішення у справі може вплинути на їх права та обов'язки. Вказують, що згідно документів на спірну земельну ділянку, об'єкти нерухомості на ній відсутні, а земельна ділянка, на якій розташований будинок, не відноситься до спірної земельної ділянки та має іншу адресу. Також заперечили щодо клопотань, які надійшли до суду від фізичних осіб, оскільки вважають, що останніми не наведено достатніх підстав для їх залучення, зокрема не подано документів на підтвердження їх прав на земельну ділянку, на які може вплинути рішення у даній справі.

У письмових запереченнях (а.с. 82), представник відповідача2 наголошує, що прокурором оскаржується рішення Житомирської міської ради від 29.05.2009 та договір оренди, укладений на підставі цього рішення, а ОСББ "Ст. Житомир 82 км" зареєстровано лише 30.04.2015, тому оскаржуване рішення та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки не можуть порушувати права ОСББ.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані до справи документи, зважаючи на предмет даного спору, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору всіх вищевказаних заявників.

Зокрема, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача ОСББ "Ст. Житомир 82 км" та вищевказаних фізичних осіб, зважаючи на те, що зазначене в їх заявах обґрунтування такого залучення спростовується матеріалами справи, а саме: - згідно умов договору оренди від 03.08.2010 (а.с.18-19, т.1) на спірній земельній ділянці об'єкти нерухомого майна відсутні, про що також наголошує прокурор у позовній заяві (а.с.6, т.1); - земельна ділянка, на якій розташований будинок №5, знаходиться за адресою м. Житомир, вул. ст. Житомир 82 км, а спір вирішується стосовно земельних ділянок, адреса яких м. Житомир, вул. Малинова, 15,17,19.

До того ж, оскаржуване рішення та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки не можуть порушувати права ОСББ, так як останнє, згідно виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, створено 30.04.2015 (а.с.77, т.2);

Тобто, вказаними особами не наведено достатніх підстав для залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб. Крім того, не подано жодних належних доказів на підтвердження будь-яких їх прав на спірну земельну ділянку, існування яких свідчило б про те, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки ОСББ "Ст. Житомир 82 км", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Крім того, суд враховує, що предметом спору у даній справі є, визнання незаконним та скасування рішення №984 від 29.05.2009, визнання недійсним договору оренди від 03.08.2010, та повернення земельної ділянки. Вказане рішення та договір оренди не мають жодного відношення до заявників, тому визнання їх недійсними не може впливати ні на права, ні, тим більше, на обов'язки цих осіб.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, прокурор вказує, що за результатами розгляду колективного звернення мешканців м. Житомира на неправомірні дії Житомирської міської ради та опрацювання витребуваної в ході розгляду останнього інформації від органів місцевого самоврядування та органів державної влади, прокуратурою встановлено підстави представництва інтересів держави в суді.

Рішенням 32 сесії Житомирської міської ради 5 скликання №984 від 29.05.2009 "Про вилучення, припинення та надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" у тому числі затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду (згідно додатку №2) Приватному підприємству "Артпроект" земельної ділянки загальною площею 5,1088 га за адресою: м.Житомир, вул. Малинова, 15, 17, 19 (а.с. 23, 21, т. 1).

Також в додатку №2 до вказаного рішення міської ради вказано, що земельна ділянка площею 5,1088 га надана за рахунок наступних земельних ділянок: 3,2545 га передається в користування підприємству із земель міської ради не наданих у власність і користування, 1,8543 га - змінено цільове використання земельної ділянки, право якими посвідчено договорами оренди землі з приватним підприємством "Артпроект" на комерційне (забудова житлового кварталу котеджного типу).

Пунктом 7.3 рішення 36 сесії Житомирської міської ради 5 скликання №1136 від 23.12.2009 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін, доповнень до рішень міської ради" внесено зміни в графу 8 пункту 14 додатку 2 до рішення міської ради №984 від 29.05.2009 "Про вилучення, припинення та надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам" в частині терміну оренди земельної ділянки за адресою: вул. Малинова, 15, 17, 19, наданої в оренду в оренду Приватному підприємству "Артпроект", замість виразу "оренда 5 років" читати "оренда 10 років" (а.с. 24, т. 1).

03.08.2010 між Житомирською міською радою (орендодавець/відповідач1) та Приватним підприємством "Артпроект" (орендар/відповідач2) укладено договір оренди землі (далі - Договір, а.с. 18-19, т. 1), який зареєстрований у Житомирському міському відділі Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 21.10.2010 №041023000092.

Згідно п. 1 Договору, орендодавець на основі рішень 32 сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради від 29.05.2009 №984 та 36 сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради від 23.12.2009 №1136 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання за адресою: м.Житомир, вул. Малинова, 15, 17, 19.

Відповідно до п. 2, 3, 4, 5 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,1088 га. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: в і д с у т н і, а також інші об'єкти інфраструктури: електромережа. Кадастровий номер 1810136600:01:010:0027. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить (станом на 28.04.2009) 11377005,86грн. - на період будівництва об'єкта; 2275401,17грн. - після введення об'єкта в експлуатацію.

Прокурор вважає, що з огляду на суттєве збільшення площі орендованої земельної ділянки та зміну її цільового призначення, тобто зміну істотних умов договору, в даному випадку мала місце не пролонгація попереднього договору оренди землі, а укладення нової цивільно-правової угоди стосовно іншого об'єкту майнових правовідносин.

07.12.2012 рішенням вісімнадцятої сесії Житомирської міської ради шостого скликання №472 від "Про вилучення, припинення, надання права користування земельним ділянками юридичним і фізичним особам, внесення змін до рішень міської ради" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 5,1088 га для комерційного використання, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул. Малинова, 15, 17, 19, яка перебуває в користуванні на умовах оренди Приватного підприємства "Артпроект". Надано дозвіл на заміну кадастрового плану до договору оренди землі відповідно акту встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за фактичним використанням (а.с. 25, т. 1).

25.09.2013 сторонами внесено зміни до Договору та викладено п. 1 в наступній редакції: "Орендодавець керуючись рішеннями 18 сесії Житомирської міської ради шостого скликання від 07.12.2012 №472 та 23 сесії Житомирської міської ради шостого скликання від 30.05.2013 №549, Положенням про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки в м.Житомирі, які перебувають у державній і комунальній власності (далі - Положення) та чинним законодавством надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м.Житомир, вул. Малинова, 15" (а.с. 20, т. 1).

Зсилаючись на ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, прокурор вказує, що земельну ділянку передано без дотримання процедури проведення аукціону, тому оспорюване рішення має бути визнане незаконним, оскільки прийняте з порушенням приписів законодавства.

Прокурор вважає, що оскільки спірне рішення є незаконними, то і укладений на його підставі договір оренди підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, а спірна ділянка - поверненню до земель територіальної громади міста Житомира.

Підстави звернення з позовом в інтересах держави у даній справі прокурор обґрунтував тим, що згідно приписів ст.5 ОСОБА_8 України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Указом Президента України від 13.04.2011 №459\2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України", здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - Державну інспекцію сільського господарства України, яка не наділена повноваженнями на звернення з таким позовом до суду. Наголосив, що порушення органом державної влади встановленого законом порядку передачі в оренду земельних ділянок підриває авторитет органів влади, порушує принцип законності.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив.

Відповідач-2, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях (а.с. 67-76, т.1; а.с. 88-92, т. 2), зазначає, що 28.04.2005 року 25 сесією 4 скликання Житомирської міської ради було прийнято рішення №533, яким було надано дозвіл юридичним та фізичним особам на вибір та обстеження земельних ділянок для збору матеріалів попереднього погодження місця розташування нових об'єктів архітектури. Згідно додатку до вказаного рішення ПП "Артпроект" отримало дозвіл на вибір та обстеження земельних ділянок по вул. Малиновій, 15, 17 у м. Житомирі. В подальшому Житомирською міською радою було затверджено технічну документацію щодо місця розташування нових об'єктів. 29.09.2005 року Житомирською міською радою було прийнято рішення № 553 щодо надання ПП "Артпроект" у користування на умовах оренди земельні ділянки площею 0,7893 площею 0,6802 га, площею 0,3847 га за адресами: м. Житомир, вул. Малинова, 15, 17, 19 строком на 25 років. На підставі вказаного рішення 28.10.2005 року між Житомирською міською радою та ПП "Артпроект" було укладено 2 договори оренди земельної ділянки. В подальшому, в 2007 році відповідач2 звернувся із заявою щодо розробки містобудівного обґрунтування по забудові мікрорайону за адресою: м. Житомир, вул. Малинова житловими будинками котеджного типу. В 2008 році містобудівне обґрунтування було розроблено та затверджено усіма установами.

У зв'язку з необхідністю зміни цільового призначення земельної ділянки та розширення площі земельних ділянок ПП "Артпроект" звернулось до Житомирської міської ради, якою 29.05.2009 прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою. За вказаного, відповідач2 вважає, що відносини з приводу оренди спірних ділянок між Житомирською міською радою та ПП "Артпроект" виникли в 2005 році і не потребували проведення жодних земельних аукціонів. Земельна ділянка по вул. Малиновій у м. Житомирі не є новим об'єктом оренди, оскільки була надана в оренду рішеннями міської ради в 2005 році, а в 2009 році було прийнято рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки та зміну її конфігурації за рахунок земель міської ради.

Стверджує, що зсилання прокуратури на те, що земельна ділянка по вул. Малиновій у м. Житомирі площею 5,1088 га є новою земельною ділянкою, яка мала бути виставлена на аукціон не відповідає дійсності, оскільки станом на 2009 рік вказана земельна ділянка була сформована в натурі та перебувала в користуванні ПП "Артпроект", що підтверджується відповідними договорами оренди. Вказані земельні ділянки ні в 2008, ні в 2009 роках міською радою з користування ПП "Артпроект" не вилучалася, а отже перебувала в користуванні ПП "Артпроект" і не була вільною для подальшого її виставлення на аукціон.

Вказує, що, приймаючи рішення № 984 від 29.05.2009, Житомирська міська рада керувалася нормами ОСОБА_8 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" прийнятого 16.09.2008 та введеного в дію 14.10.2008.. Згідно вказаного закону, рішення № 742 про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельної ділянки щодо земельної ділянки по вул. Малиновій у м. Житомирі із зміною цільового призначення та розширення меж земельної ділянки до 5,1088 га зберігало свою силу протягом 2 років, тобто до 14.10.2008, оскільки було прийняте Житомирською міською радою 16.09.2008 року, у зв'язку з чим вимоги щодо аукціону до вказаної земельної ділянки не застосовуються.

Крім того, станом на 2008-2009 рік не існувало нормативно визначеного порядку щодо проведення аукціонів по наданню земельних ділянок в оренду.

Зсилаючись на п. 5 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 та правову позицію Верховного Суду України від 14 року у справі № 21-405а14, вказує, що позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Звертає увагу, що такий спосіб захисту як визнання рішення незаконним, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" прокурором обрано неефективно, оскільки останній не забезпечує реального захисту прав і свобод.

Вказує, що право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення оспорюваного рішення та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Звертає увагу на те, що рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 р. №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, звернення до господарських судів здійснюється за захистом своїх порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів; предмет та підстави звернення з позовом визначаються позивачем самостійно у позовній заяві. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.

Згідно ч.2 ст.29 ГПК України, прокурор звертається до суду виключно в інтересах держави.

За приписами статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу, державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Розглядаючи вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 32 сесії Житомирської міської ради 5 скликання № 984 від 29.05.2009, господарський суд враховує наступне.

Положеннями ч. 10 ст. 123 ЗК України (в редакції, яка діяла з 02.05.2009) визначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом її відведення здійснюється:

- затвердження проекту відведення земельної ділянки;

- вилучення (викуп) земельних ділянок у землекористувачів (землевласників) із затвердженням умов вилучення (викупу) земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням категорії земель та її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, встановлення обґрунтованих граничних термінів забудови земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України (в редакції, яка діяла з 02.05.2009), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 123 ЗК України (в редакції, яка діяла з 02.05.2009)).

Відповідно ч. ст. 123 ЗК України (в редакції, яка діяла з 02.05.2009), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 134 ЗК України (в редакції, яка діяла з 02.05.2009), земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому суд враховує, що доводи відповідача про те, що відносини з приводу оренди спірної земельної ділянки між Житомирською міською радою та ПП "Артпроект" виникли в 2005 році, не підтверджуються матеріалами справи, оскільки укладені договори не були продовжені, а 03.08.2010 сторонами укладено новий договір оренди.

Згідно ч. 3 ст. 124 ЗК України (в редакції, що діяла з 04.06.2008 по 13.10.2008), передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 123 ЗК України (в редакції, що діяла з 04.06.2008 по 13.10.2008) визначено, що юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

У ч. 4 ст. 123 ЗК України (в редакції, що діяла з 04.06.2008 по 13.10.2008) вказано, що до клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідно до ч. 5 ст. 123 ЗК України (в редакції, що діяла з 04.06.2008 по 13.10.2008), відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням двадцять шостої сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради №742 від 16.09.2008 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надано дозвіл ПП "Артпроект" на складання документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельної ділянки за адресою вул. Малинова 15, 17, 19 (а.с. 29, т. 2).

Згідно п. 3 Прикінцевих положень ОСОБА_8 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" №509-VI від 16.09.2008 (який набрав чинності з 14.10.2008), прийняті і не виконані до набрання чинності цим ОСОБА_8 рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим ОСОБА_8.

ОСОБА_8 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла" стосуються категорії земель житлової та громадської забудови, до якої відноситься спірна земельна ділянка (а.с. 30, т. 2).

Тобто, в даному випадку, на підставі п. 3 Прикінцевих положень ОСОБА_8 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" №509-VI від 16.09.2008, рішення двадцять шостої сесії п'ятого скликання Житомирської міської ради №742 від 16.09.2008 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення та встановлення зовнішніх меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" зберігало свою чинність напротязі двох років та стало підставою для прийняття оспорюваного рішення 32 сесії Житомирської міської ради 5 скликання №984 від 29.05.2009.

Водночас, зважаючи на обґрунтування позовних вимог, слід зазначити, що земельні торги проводяться у формі аукціону (ст. 135 ЗК України).

Відповідно ч. 5 ст. 137 ЗК України, земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 394 затверджено порядок проведення у 2008 земельних аукціонів.

Указом Президента України від 21.07.2008 №639/2008 дію вказаної постанови зупинено, а в подальшому рішенням Конституційного Суду України від 11.11.2008 за №25-рн/2008 у справі №1-46/2008 вказану постанову Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №394 визнано неконституційною, оскільки питання щодо порядку відчуження, набуття і здійснення права власності, права тимчасового користування (оренди), функції, компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування мають врегульовуватися тільки законом.

ОСОБА_8 "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" №5077-VI від 05.07.2012 врегульовано порядок проведення земельних торгів. Вказаний закон набрав чинності 19.08.2012.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин процедуру та порядок проведення земельних торгів (аукціонів) взагалі законодавчо врегульовано не було, що в свою чергу, фактично унеможливлювало їх проведення відповідачем1 у встановленому законом порядку. При цьому суд враховує, що чинне законодавство не містить заборону органу місцевого самоврядування розпоряджатися землями комунальної власності шляхом надання їх у користування виходячи із встановлених відповідним законом повноважень (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.08.2015 по справі №922/3258/13).

За вказаного та враховуючи приписи п. 3 Прикінцевих положень ОСОБА_8 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву, зсилання прокурора на порушення встановленої законом процедури передачі земельної ділянки не відповідає дійсності, у зв'язку з відсутністю вказаної процедури, а доводи щодо незаконності прийнятого рішення не відповідають фактичним обставинам справи.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на зміст ч.1 ст. 21 ЦК України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, з наведеної статті вбачається, що для визнання незаконним правового акту індивідуальної дії необхідно дві умови, в їх сукупності, а саме: 1) суперечність такого правового акта актам чинного законодавства; 2) порушення таким правовим актом цивільних прав або інтересів.

Аналогічна позиція викладена у пункті 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", згідно якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Натомість, у позовній заяві є д и н о ю п і д с т а в о ю для визнання оскаржуваного рішення та договору недійсними, прокурор вказав недотримання передбаченої земельним законодавством процедури надання в користування земельної ділянки, тобто недотримання приписів законодавства. Які саме права та інтереси держави порушено вищевказаними розпорядженнями, прокурором не зазначено. В процесі розгляду справи додаткових підстав наведено не було.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 у справі N 1-1/99, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави...

Згідно правових висновків Конституційного Суду України, викладених у вищевказаному рішенні, "інтереси держави" як оціночне поняття, дають право прокурору чи його заступнику у кожному конкретному випадку самостійно визначати з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави у сфері земельних відносин.

Як вбачається з вищевказаного рішення, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.08.2015 по справі №922/3258/13).

Проте, прокурором не вмотивовано порушення інтересів держави, яке стало підставою для звернення з позовом до суду. Не встановлено судом такого порушення і в процесі розгляду справи.

Водночас, зважаючи на те, що в обґрунтування своєї позиції прокурор наводить рішення Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України", слід зауважити, що у позовній заяві прокурор на власний розсуд тлумачить вказане рішення, змінивши його зміст. Натомість, у п. 54 цього рішення Європейський суду з прав людини робить висновок, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес", але, виходячи із обставин цієї справи, цей інтерес мав на меті порушення основних принципів правової певності ... У п.53 цього ж рішення вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Далі суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

З огляду на викладене, у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення 32 сесії Житомирської міської ради 5 скликання № 984 від 29.05.2009, суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно абз.4 п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Однак, прокурором не визначено ту частину статті 203 ЦК України, за якою спірний договір оренди слід вважати недійсним з моменту його укладення, що є суттєвим при визначенні підстав позову.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України йдеться про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Прокурором не доведено, у чому з м і с т договору оренди землі від 03.08.2010 в ц і л о м у або в о к р е м и х його частинах (пунктах) суперечить вимогам земельного чи цивільного законодавства, або моральним засадам суспільства.

Суд також враховує, що Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Згідно постанови Верховного суду від 11.11.2014 у справі №21-405а14, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Зокрема згідно ч.1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого ОСОБА_8 України від 17.08.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном та ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Майном, відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України, є речі, сукупність речей, а також майнові права, до яких належить і право користування майном, тобто оренда.

Рішенням Європейського суду з права людини №311107/96 у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, також зазначено, що концепція "майна" в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також не обмежується правом власності на матеріальні речі, а на інші права і інтереси, до яких може належати і право оренди.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 06.11.2008 у справі "Ісмаїлов проти Росії" суд визнав за державою право вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до з а г а л ь н и х і н т е р е с і в та припиняти право користування ним задля з а х и с т у т а к и х інтересів (рішення у справі "Маатшап Смітс та інші проти Нідерландів" від 03.05.2001, рішення у справі "ОСОБА_9 проти Швеції" від 25.10.1989, рішення у справі "ОСОБА_10 Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" від 29.11.1991).

Отже, згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси.

Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 ОСОБА_8 України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Оскільки прокурором не доведено підстав для визнання договору оренди недійсним, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

На підставі вище викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки, як похідної від вимоги про визнання договору оренди недійсним.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Оскільки прокурором не доведено обґрунтованість заявлених ним позовних вимог з наведених ним підстав, у задоволенні позову суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.11.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи;

2 - відповідачу2 ПП "Артпроект" (згідно заяви: видати)

3 - прокурору по справі (згідно заяви: видати)