Рішення

від 09.11.2015 по справі 910/20514/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/20514/14

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "К46" 2. Національної спілки художників України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Майорова Алла Володимирівна провизнання недійсним договору Представники: від позивачаЄрмоленко Є.В. - представник за довіреністю від відповідача-1Негода О.А. - представник за довіреністю від відповідача-2не з'явились від третьої особине з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.09.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату (позивач) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "К46" та Національної спілки художників України про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель, зареєстрованого в реєстрі за № 4240 від 07.10.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "К46" та Національною спілкою художників України, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Майоровою Аллою Володимирівною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20514/14, розгляд справи призначено на 04.11.2014, та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Майорову Аллу Володимирівну.

12.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "К46", на підставі статті 60 Господарського процесуального кодексу України, надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-1" про визнання нікчемним договору № 07-11/13 від 07.11.2013, укладеного між Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарша Володимира Української православної церкви Київського патріархату та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-1".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "К46" до Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-1" про визнання нікчемним договору № 07-11/13 від 07.11.2013 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/20514/14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015, в первісному та зустрічному позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2015 у справі № 910/20514/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 у справі №910/20514/14 в частині відмови у позові Патріаршій добродійній фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до Товариства з обмеженою відповідальністю "К46" та Національної спілки художників України про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 справу № 910/20514/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.10.2015.

Листом від 25.08.2015 Господарського суду міста Києва направив до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

05.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 розгляд справи відкладено на 20.10.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2 та третьої особи, та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

06.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від управляння державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України надійшла відповідь на запит суду.

19.10.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 розгляд справи відкладено на 09.11.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2 та третьої особи, та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання 09.11.2015 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, вимоги суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 09.11.2015 з'явились представники позивача та відповідача-1 та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача-1 підтримав, подане через відділ діловодства суду, клопотання про витребування додаткових доказів. Розглянувши зазначене клопотання суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з обґрунтованість, оскільки викладені у клопотаннях обставини не пов'язані з предметом даного спору.

Також, представник відповідача надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 09.112015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 між Національною спілкою художників України (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "К46" (покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою Аллою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі 07.10.2013 за № 4240, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність (продати) майно, а саме: нежитлові будівлі (літ. "А"), (літ. "Б"), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність (купити) майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2. договору відчужене нерухоме майно належить Національній спілці художників України на підстав Свідоцтва про право власності та Творчі майстерні Київського творчо-виробничого об'єднання "Художників" Художнього фонду УРСР/художні майстерні Київської організації Національної спілки художників України/, серії П-697, виданого 02.04.2004, та згідно Витягу № 9639613 з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серії ЕАН в„– 438830 від 19.09.2013, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 161039680000.

Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 07.10.2013, укладений між Національною спілкою художників України та Товариством з обмеженою відповідальністю "К46" є фіктивним, оскільки продані за даним договором нежитлові будівлі були знесені ще в 2008 році, та Національній спілці художників України не належали, оскільки наказ Фонду державного майна України про їх передачу було визнано недійсним, при цьому існування вказаного договору становить перепони для заплановано позивачем будівництва на земельній ділянці на підставі договору організації будівництва об'єктів нерухомого майна № 07-11/13 від 07.11.2013 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Веста-1", з урахуванням договору оренди земельної ділянки від 15.06.2005 укладеного з Київською міською радою, оскільки згідно спірного договору на цій земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З приписів вказаних норм права вбачається, що набуття права власності здійснюється на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом, а у разі коли судом встановлено незаконність набуття права власності, правомочності такого набувача щодо права власності втрачаються з моменту набуття такого права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2009 у справі № 48/126, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009, за позовом Добродійної патріаршої фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату, визнано недійсним наказ Фонду державного майна України від 31.03.04 № 642 "Щодо передачі художніх майстерень Київської організації НСХУ у власність Національної спілки художників України".

Таким чином підстави, на яких Національна спілка художників України набула права власника, на момент укладення спірного договору відпали.

Також суд зазначає, що відповідно до приписів частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно частини другої статті 92 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону (пункт 1), видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону (пункт 6).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви (пункт 1); встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (пункт 2); прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації (пункт 3); внесення записів до Державного реєстру прав (пункт 4); видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону (пункт 5).

Пунктом 1 частини першою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, у справі №22-ц-2690/9831 за позовом ОСОБА_7 до Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату, третя особа: Національна спілка художників, про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку зі знищенням відповідачем об'єктів нерухомості за адресою АДРЕСА_1, і за зустрічним позовом Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до ОСОБА_7 та Національної спілки художників про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, було встановлено, що свідоцтво на право власності НОМЕР_1 від 02.04.2004, яке було видано на підстави визнаного у судовому порядку недійсним наказу Фонду державного майна України, в бюро технічної інвентаризації не зареєстровано.

Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно, є документом, що видається лише за наслідками набуття права власності із державною реєстрацією такого права, наявність у особи такого свідоцтва сама по собі не дає права на відчуження майна у разі, якщо підстави, на яких особа набула права власника, відпали, а з урахуванням вищенаведених положень Цивільного кодексу України, з урахуванням наведених вимог статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, виникають з дня їх державної реєстрації.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про те, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу Національна спілка художників не була власником зазначених будівель, а, відповідно, не мало права продавати спірне майно.

Крім того, частина 1 статті 234 Цивільного кодексу України передбачає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Отже, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний.

Таким чином, фіктивний правочин існує лише на папері. Його основне завдання полягає в тому, щоб створити уявлення в оточуючих суб'єктів про наявність правового зв'язку між сторонами такого правочину.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Апеляційного суду міста Києва від 25.10.2011 у справі № 22-ц-2690/9831 за позовом ОСОБА_7 до Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату, третя особа: Національна спілка художників, про стягнення матеріальної шкоди у зв'язку зі знищенням відповідачем об'єктів нерухомості за адресою АДРЕСА_1, і за зустрічним позовом Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату до ОСОБА_7 та Національної спілки художників про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, встановлено, що будівлі АДРЕСА_1 було знесено на початку 2008 року.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, спірний договір укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним (у даному випадку - передача/прийняття майна у власність).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 07.10.2013 згідно статей 203, 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з його фіктивністю, оскільки спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» стосовно того, що якщо у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Окрім того, положеннями пункту 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 11.10.2010 N 2 "Про деякі питання практики застосування розділу XII2 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що порядок і розміри справляння судового збору із заяв про перегляд судових рішень, а також повернення сплачених сум судового збору з цих заяв визначено Законом України "Про судовий збір", зокрема, абзацом третім частини першої, пунктом 1 частини другої статті 3, пунктом 11 частини другої статті 4, статтею 5, пунктами 2 і 4 частини першої статті 7 цього Закону. Розподіл зазначених сум між сторонами здійснюється за загальними правилами частин першої - четвертої статті 49 ГПК, а повернення їх у передбачених названим Законом випадках - у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики, яким є Міністерство фінансів України".

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, ч.ч. 1, 3 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійним договір купівлі-продажу нежитлових будівель, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "К46" (03065, м. Київ, пр-т. Комарова, буд. 46, ідентифікаційний код 38716512) та Національною спілкою художників України (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, ідентифікаційний код 00015912), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Майоровою Аллою Володимирівною та зареєстрований в реєстрі 07.10.2013 за № 4240.

3. Стягнути з Національної спілки художників України (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, ідентифікаційний код 00015912) на користь Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 32, ідентифікаційний код 20058533) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 304 (триста чотири) грн 50 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн 30 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "К46" (03065, м. Київ, пр-т. Комарова, буд. 46, ідентифікаційний код 38716512) на користь Патріаршої добродійної фундації (місійного товариства) Патріарха Володимира Української православної церкви - Київського патріархату (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 32, ідентифікаційний код 20058533) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 304 (триста чотири) грн 50 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн 30 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.11.2015

Суддя Н.Б. Плотницька