Рішення

від 09.11.2015 по справі 910/22110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015Справа №910/22110/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК";

до: приватного підприємства "МОНОЛІТ";

про: стягнення 2.036.113,15 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Королевич Р.О. - за довіреністю від 23.02.2015 № 451,452;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до приватного підприємства "МОНОЛІТ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 2.036.113,15 грн.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору додаткового договору від 30.01.2013 № 06.501-72/5 (03/111) про надання відновлювальної кредитної лінії в рамках генерального договору про здійснення кредитування від 28.03.2012 № 601.1-09/111, відповідач грошові кошти надані останньому позивачем в якості кредиту, в термін, встановлений договором, позивачеві не повернув. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості та звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 2.036.113,15 грн, з яких: 939.999,00 грн - заборгованість за кредитом, 300.895,68 грн - заборгованість за відсотками, 257.507,50 грн - пеня за несвоєчасно повернення кредиту, 68.881,01 грн - пеня за несвоєчасно повернення відсотків, 372.648,92 грн - інфляційні втрати за кредитом та 96.181,04 - інфляційні втрати за відсотками.

Положеннями статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд, зокрема господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2015 позовну заяву прийнят одо розгляду та порушено провадження у справі у справі № 910/22110/15.

Інформація про час і місце судових засідань була розміщена на сторінці господарського суду м. Києва у розділі "новини та події суду" офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14.

Відповідач правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надходило. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 09.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК", як кредитором, (далі - позивач/банк) та приватним підприємством "МОНОЛІТ", як позичальником, (далі - відповідач) укладено генеральний договір про здійснення кредитування від 28.03.2012 № 601.1-09/111 (далі - Договір).

Згідно п. 2.5 Договору погашення кредиту здійснюється в порядку та в строки/терміни, передбачені цим Договором та додатковими договорами до нього, шляхом переказу відповідачем грошових коштів в сумі кредиту або його частини на транзитні внутрішньобанківські рахунки, номери яких зазначаються у кожному додатковому договорі, з одночасним, у той же день, зарахуванням позивачем відповідної суми грошових коштів на відповідні внутрішньобанківські позичкові рахунки але, у будь-якому разі, повне та остаточне погашення кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування.

Відповідно до п. 2.6 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні здійснюється в останній робочий день перед вихідними та неробочими днями за вихідні та неробочі дні поточного місяця. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному місяці та закінчуються в наступному місяці, то нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюється в перший робочий день наступного місяця.

Нарахування процентів здійснюється за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів, за яку здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році, на суму фактичної заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Пунктом 2.7 Договору передбачено порядок сплати процентів за кредитними коштами, а саме: "Сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, в період, що починається з останнього календарного дня поточного місяця по п'ятий календарний день наступного місяця (включно). Сплаті в зазначений період підлягають проценти, що нараховані за період з останнього календарного дня попереднього місяця по передостанній календарний день поточного місяця. В день повернення заборгованості за кредитом/траншем кредиту (у разі надання кредиту у формі кредитної лінії) в повній сумі, сплаті підлягають проценти, що нараховані по день що передує дню погашення заборгованості за кредитом/траншем кредиту (у разі надання кредиту у формі кредитної лінії) включно. Якщо останній календарний день попереднього місяця припадає на вихідний чи неробочий день, то сплата процентів здійснюється, починаючи з наступного після нього робочого дня. Якщо п'ятий календарний день місяця наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, припадає на вихідний чи неробочий день, то кінцевим строком для сплати процентів є наступний після нього робочий день".

Пунктом 3.3.5 Договору відповідач повинен забезпечити повернення позивачу в повному обсязі кредиту відповідно до строків/термінів, встановлених у відповідних додаткових договорах, але, в будь-якому разі кредит має бути повністю та остаточно повернутий не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування, вказаного в п. 3 основних положень цього договору;

Згідно п. 3.3.3 Договору відповідач зобов'язаний забезпечити сплату позивачу процентів в розмірі, передбаченому у відповідних договорах, але, в будь-якому разі, не більше розміру процентної ставки, встановленого в п. 1 основних положень цього Договору.

Згідно пункту 4.1 Договору у разі прострочення відповідачем повернення кредиту згідно з п. п. 1.3., 1.4., 2.10.3., 2.11.3., 3.2.2., 3.2.5., 5.4. цього Договору та відповідним додатковим договором та/або сплати процентів та/або комісій, відповідач сплачує позивачу пеню в національній валюті України в розмірі 1 (одного) відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період прострочення..

Відповідно до п. 6.2. Договору у разі якщо сторони не дійдуть згоди з інших питань шляхом переговорів, то такий спір підлягає передачі на розгляд господарського суду, згідно з чинним законодавством України.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до додаткової угоди № 06.36-72/7 (05/5) від 07.02.2014 встановлено новий кінцевий термін погашення заборгованості - 29.12.2014.

На виконання умов Договору позивач виконав власні зобов'язання та надав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 939.999,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та заявками на перерахування кредитних коштів, а саме:

листом - заявою на кредит/транш № 1 від 30.01.2013 на суму 313.333,33 грн. та меморіальним ордером № 436160845 від 30.01.2013.

листом - заявою на кредит/транш № 2 від 22.02.2013 на суму 50.000,00 грн. та меморіальним ордером № 449124253 від 22.02.2013.

листом - заявою на кредит/транш № 3 від 25.02.2013 на суму 120.000,00 грн. та меморіальним ордером № 450092592 від 25.02.2013.

листом - заявою на кредит/транш № 4 від 26.02.2013 на суму 143.333,33 грн. та меморіальним ордером № 450746223 від 26.02.2013.

листом - заявою на кредит/транш № 5 від 12.03.2013 на суму 101.370,08 грн. та меморіальним ордером № 458042351 від 12.03.2013.

листом - заявою на перерахування кредитних коштів № 6 від 22.03.2013 на суму 211. 962,26 грн. меморіальним ордером № 464060792 від 22.03.2013.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Договором повністю.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов'язання за Договором, відповідач в термін, встановлений Договором, суму кредиту позивачеві не повернув, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 2.036.113,15 грн, з яких: 939.999,00 грн - заборгованість за кредитом, 300.895,68 грн - заборгованість за відсотками, 257.507,50 грн - пеня за несвоєчасно повернення кредиту, 68.881,01 грн - пеня за несвоєчасно повернення відсотків, 372.648,92 грн - інфляційні втрати за кредитом та 96.181,04 - інфляційні втрати за відсотками.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо повернення відповідачем позивачеві суми кредиту в розмірі 939.999,00 грн, сторонами спору суду не подано.

Перевіривши наданий позивачем, арифметичний розрахунок сум, що заявлені до стягнення, суд вважає його обґрунтованим у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 939.999,00 грн та заборгованості за відсотками в сумі 300.895,68 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарських санкцій, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 257.507,50 грн - пені за несвоєчасно повернення кредиту та 68.881,01 грн - пені за несвоєчасно повернення відсотків за Договором є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 372.648,92 грн - інфляційних втрат за кредитом та 96.181,04 - інфляційні втрат за відсотками підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "МОНОЛІТ" (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, буд. 26-А; ідентифікаційний код: 20687772, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) заборгованість за кредитом в сумі 939.999 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 00 коп.; заборгованість за відсотками в сумі 300.895 (триста тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн 68 коп.; пеню за несвоєчасно повернення кредиту в сумі 257.507 (двісті п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сім) грн 50 коп.; пеню за несвоєчасно повернення відсотків в сумі 68.881 (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн 01 коп.; інфляційні втрати за кредитом в сумі 372.648 (триста сімдесят дві тисячі шістсот сорок вісім) грн 92 коп.; інфляційні втрати за відсотками в сумі 96.181 (дев'яносто шість тисяч сто вісімдесят одна) грн 04 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 40.722 (сорок тисяч сімсот двадцять дві) грн. 27 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17 листопада 2015 року

Суддя С.В. Балац