Рішення

від 13.11.2015 по справі 910/22452/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2015Справа №910/22452/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелл Ойл Продакт Юкрейн"

до 1.Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор";

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс-Голосіїво"

про стягнення 3 446 177,97 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Безродний А.Ю., довіреність б/н від 10.04.2014

від відповідача- 1 не з'явився

від відповідача- 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" (далі -позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (далі - відповідач 1); Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс - Голосіїво" (далі - відповідач 2) про стягнення 3 446 177,97 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2015 порушено провадження у справі № 910/22452/15 та призначено розгляд на 28.09.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 13.11.2015.

У відзиві на позов відповідач-1 заперечив проти позовних вимог з посиланням на те, що пред'явлення вимог до ТОВ "Будтехсервіс-Голосіїво" понад суми визначені договором поруки, спрямована на зміну підсудності справи. Другою підставою своїх заперечень відповідач - 1 зазначив періоди визначені позивачем для нарахування 3 % річних та інфляційних. Відповідач-1 у відзиві зазначає, що прострочення з 20.02.2015 до 03.07.2015 відбулось не з його вини, оскільки в цей час відбувався судовий розгляду справи, а після набрання чинності рішенням суду, отримавши вимогу від позивача, одразу погасив заборгованість.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконали, про причини своєї відсутності суду не повідомили.

Відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі №910/14879/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015, частково задоволені позовні вимоги ТОВ "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" та стягнуто з ПАТ "Запоріжтрансформатор" 9 165 786, 38 грн. боргу, 168 750, 08 грн. пені, 2 322 329, 76 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 251 357, 42 грн. 3 % річних, 72 118, 42 грн. витрат по сплаті судового збору. Також, на користь ТОВ "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" стягнуто солідарно з ПАТ "Запоріжтрансформатор" та ТОВ "Будтехсервіс-Голосіїїво" 5 000,00 грн., 100, грн. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення мотивоване тим, що 18.11.2013 між ТОВ "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" (постачальник) та ПАТ "Запоріжтрансформатор" (покупець) укладено договір поставки № МН 002802, за яким постачальник зобов'язується передати (поставити) в узгодженні строки покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити за нього грошову суму. Проте, ПАТ "Запоріжтрансформатор" в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 9 170 786,38 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 305 818,19 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 2 322 329,76 грн. та 3% річних в сумі 251 357,42 грн.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У рішенні від 25.07.2002 по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Судом встановлено, що 03.07.2015 відповідач сплатив на користь позивача суму основного боргу у розмірі 9 165 786,38 грн., пеню - 168 750,08 грн., інфляційні - 2 322 329,76 грн., 3 % річних - 251 357, 42 грн., витрати по сплаті судового збору - 72 118,42 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 470 від 03.07.2015, № 471 від 03.07.2015, № 472 від 03.07.2015,3 №473 від 03.07.2015, №474 від 03.07.2015, які наявні в матеріалах справи.

Доказів виконання третього пункту резолютивної частини рішення суду, в матеріалах справи відсутні. Позивач зазначає, що у вказаній частині рішення суду не виконано.

гідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У разі ж виникнення наведених обставин, відповідач має право захистити свої порушені права та інтереси в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 9 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України . Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 N 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України . Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України ).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору ( що випливає з положень ст.ст. 599 , 600 , 601 , 604-609 Цивільного кодексу України ), не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України , оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, оскільки матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 11 980 342,06 грн. на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2015 у справі № 910/14879/14 фактично сплачені 03.07.2015, позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, що не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, починаючи з 20.02.2015 (оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат було проведено до 20.02.2015) до 03.07.2015 (до моменту сплати вказаних коштів на рахунок позивача, тобто дата фактичної сплати боргу не враховується при визначенні періоду нарахування сум передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України), тобто останньою датою нарахування є 02.07.2015.

Отже, за перерахунком суду 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 100 195,86 грн., інфляційні - 2713735,22 грн.

Оскільки грошове зобов'язання відповідачів перед позивачем в сумі 5 000,00 грн. не виконане, тому заявлений період нарахування 3 % річних та інфляційних з 20.02.2015 по 03.07.2015 є вірним, тому згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України наявні підстави для застосування до відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

За перевіреним судом розрахунком позивача, 3 % річних нараховані на суму заборгованості 5 000,00 грн. за період з 20.02.2015 - 03.07.2015, є вірними, тому підлягають задоволенню.

Нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості у розмірі 5 000,00 грн. за період з 20.02.2015 - 03.07.2015 є арифметично не вірним, тому за здійсненим судом перерахунку останні підлягають до стягнення у розмірі 1 480, 36 грн.

Щодо підсудності даного спору, в ухвалі від 28.09.2015, судом викладено обґрунтоване спростування вказаних тверджень відповідачів.

Інші заперечення відповідача-1 викладені у відзиві на позов визнані судом необґрунтованими, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки виникло до моменту прийняття рішення судом, та лише встановленим ним цей факт, тому обов'язок щодо сплати заборгованості виник у відповідача-1 до звернення покупця з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню згідно здійсненого судом перерахунку, а саме: на користь позивача підлягають стягненню 100 250,93 грн. 3% річних та 2 715 215,58 грн. інфляційних втрат. В решті позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір згідно положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32 , 33 , 43 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, код 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б, код 37995492) інфляційні - 2 713 735, 22 грн. (два мільйона сімсот тринадцять тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 22 коп.), 3 % річних - 100 195, 86 грн. (сто тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 86 коп.), 56 278,62 грн. (п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят вісім гривень 62 коп.) судового збору.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, код 00213428) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехсервіс-Голосіїво" (03187, м. Київ, просп. Глушкова, 31-А, код 31352819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелл Ойл Продактс Юкрейн" (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 4-Б, код 37995492) інфляційні - 1 480, 36 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят гривень 36 коп.), 3 % річних - 55,07 грн. (п'ятдесят п'ять гривень 07 коп.), 30,71 грн. (тридцять гривень 71 коп.) судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 18.11.2015р.)

Суддя В.І.Мельник