Рішення

від 11.11.2015 по справі 914/3012/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015р. Справа№ 914/3012/15

За позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль», смт.Краковець Яворівського району Львівської області

про стягнення заборгованості за договором №4215Р від 25.10.2007 р. Ціна позову: 88 680,50 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

за участю представників сторін:

від позивача : не з»явився;

від відповідача: не з»явився.

Суть спору : Позов заявлено Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», м.Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль», смт.Краковець Яворівського району Львівської області, про стягнення заборгованості за договором №215Р від 25.10.2007 року в сумі 88 680,50 грн., з якої : 64 974,75 грн. основний борг, 22 321,22 грн. інфляційні втрати, 1 384,53 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.08.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.09.2015 року. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

У зв»язку із незабезпеченням сторонами явки повноважних представників в судове засідання 16.09.2015 року, неподанням документів на виконання вимог ухвали суду від 31.08.2015 року, ухвалою суду від 16.09.2015 року розгляд справи відкладався на 30.09.2015 року.

З підстав наведених в ухвалі від 30.09.2015 року розгляд справи відкладався на 27.10.2015 року, а з підстав, наведених в ухвалі від 27.10.2015 року - на 11.11.2015 року. Окрім того, ухвалою від 27.10.2015 року суд, задоволивши клопотання представника позивача, продовжив строк розгляду справи на п»ятнадцять днів з 29.10.2015 року.

В судове засідання 11.11.2015 року позивач явку повноважного представника не забезпечив, витребовуваних документів та пояснень, не подав. Натомість, в день розгляду справи, 11.11.2015 року, представником позивача ОСОБА_1, яка брала участь у попередньому судовому засіданні, подано клопотання про відкладення розгляду справи з тих мотивів, що «представники ЛМКП «Львівтеплоенерго» зайняті в інших судових засіданнях, про що повідомлені ухвалами під розписку».

Розглянувши зазначене клопотання суд дійшов висновку про його необґрунтованість.

Як зазначено у п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВГСУ), господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Із врахуванням вищенаведеного а також враховуючи, що за клопотанням представника ЛМКП «Львівтеплоенерго» ОСОБА_1, яка брала участь в судовому засіданні 27.10.2015 року, судом продовжено строки розгляду справи понад строки встановлені у ч.1 ст.69 ГПК України, і строки розгляду даної справи станом на 11.11.2015 року не дають можливості відкласти розгляд справи на іншу дату, клопотання представника позивача, яке поступило до суду 11.11.2015 року (вх.№48806/15) судом відхиляється.

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребовуваних судом документів не подав.

Спеціальним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманим судом, підтверджується включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль» до ЄДР в статусі юридичної особи та місцезнаходження останнього за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, а саме: 81033, Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець, пл.Шухевича, будинок 4.; керівник - ОСОБА_2. На зазначену адресу суд скеровував відповідачу ухвали по справі. Окрім того, з метою повідомлення відповідача про перебування у провадженні господарського суду даної справи, ухвала від 16.09.2015 року додатково скеровувалась судом і керівнику Товариства ( ОСОБА_2 ) та отримана нею 23.09.2015 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79014 1006603 6 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції. Однак, відповідач залишив ухвали суду без реагування.

Як зазначено у п.п.3.9.1; 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму ВГСУ), особи, які беруть участь у справі вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В порядку ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України заяви від позивача не надходили.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, суд встанови наступне.

Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», м.Львів, звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль» 88 680,50 грн. заборгованості, з якої: 64 974,75 грн. основний борг, 1 384,53 грн. - 3% річних, 22 321,22 грн. інфляційні втрати.

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач свої договірні зобов»язання по оплаті теплової енергії за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді (№4215Р від 25 жовтня 2007р.) не виконує, внаслідок чого у нього станом на 18.08.2015 року виникла заборгованість в описаному вище розмірі. За прострочення виконання договірних зобов»язань відповідачу нараховано три проценти річних та інфляційні втрати.

У процесі розгляду справи суд встановив, що 25 жовтня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євростиль» (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (теплопостачальна організація) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №4215Р, згідно якого (предмет договору) теплопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. (далі - Договір).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2, початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Споживач зобов»язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором (п.п.3.2.2 п.3.2 Договору).

Теплопостачальна організація зобов»язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах, зазначених в додатку №1 до даного договору (п.п.4.2.1 п.4.2 Договору).

Відповідно до п.5.1 облік споживання гарячого водопостачання і теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при відсутності - розрахунковим способом.

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає теплопостачальній організації звіт про фактичне споживання гарячої води та теплової енергії для опалення. Дата зняття споживачем показів приладів обліку - останнє число кожного місяця, подання звіту теплопостачальній організації - не пізніше 1 -го числа кожного місяця (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 Договору).

Відповідно до п.6.3, споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Споживачем і теплопостачальною організацією у р.7 Договору, який регулює «відповідальність сторін», погоджено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов»язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов»язань за даним договором, крім випадку письмової відмови сторони.

Договір набуває чинності з дня підписання та діє до 01 жовтня 2008р (п.10.1).

Відповідно до п.10.2 Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення судом; ліквідації сторін.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4).

Доказів того, що у спірний період (з 01.10.2014р. до 01.08.2015р.) договір припинив свою дію, був розірваний тощо, сторонами суду не надано і про наявність таких обставин сторони суд не повідомляли.

У Додатку №1 до договору №4215Р від 25.10.2007р. сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії та об»єкти споживача до яких теплопостачальна організація взяла зобов»язання постачати в термін дії договору теплову енергію в гарячій воді. Це, зокрема, - «офіси №1, №2, №3, №4, №5 за адресою вул.Наукова,49а».

Як встановлено судом, в опалювальному сезоні 2014/2015рр. включена система теплоспоживання на об»єктах відповідача: офіси №№1-4 по вул.Наукова, буд.49а.; об»єкт «офіс №5» за адресою вул.Наукова , буд.49а до системи теплопостачання не підключений, що підтверджується Актом «Про включення системи теплоспоживання» від 29 жовтня 2014 року, складеним комісією в складі представників (начальника, заступника начальника, інженера РМТМ) теплопостачальної організації та керівника споживача

(ТзОВ «Євростиль»), про що у Акті є підпис посадової особи відповідача засвідчений гербовою печаткою товариства.

Згідно «Розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль» за договором №4215Р про постачання теплової енергії в гарячій воді від 25.10.2007р., яка виникла за період з 01.10.2014р. по 31.07.2015р. і залишилась непогашеною станом нам 18.08.2015р.», що долучений позивачем до позовної заяви, розрахунок основного боргу в сумі 64 974,75 грн. охоплений періодом: жовтень 2014 року - липень 2015 року.

Судом встановлено, що відповідач здійснив наступні платежі на рахунок позивача за спожиту по Договору №4215Р (у період жовтень 2014 - липень 2015 року) теплову енергію:

-17.04.2015 року - 11 500,00 грн. з призначенням платежу: «за теплоенергію згідно угоди №4215Р від 25.10.2007р. без ПДВ»;

-16.06.2015р. - 34 800,00 грн. з призначенням платежу: «за теплову енергію згідно рах. №4215Р від 25.10.2007р. без ПДВ»;

-18.08.15р. -12 000,00 грн. з призначенням платежу: «за теплову енергію згідно угоди №4215Р від 25.10.2007рю без ПДВ»,- що підтверджується банківськими виписками по рахунку, які подав до справи позивач.

У Додаткових поясненнях від 27.10.15 р. позивач пояснив, що до приміщень об»єкту «офіс №5» теплова енергія у спірному періоді не подавалась.

Також, посилаючись на п.7.2.3 Договору та на ст.534 ЦК України, позивач пояснює, що 17.04.15р. відповідачем було сплачено 11 500,00 грн., проте згідно з розрахунком заборгованості в основний борг було зараховано лише 6 701,97 грн., оскільки 4 798,03 грн. було зараховано в пеню, яка нараховувалася. 16.06.2015 року - 34 800,00 грн., 9 454,12 грн. з них зараховано в пеню. 18.08.2015 р. - 12 000,00 грн., 6 540,53 грн. зараховано в пеню.

До матеріалів справи позивачем подано Рахунки на оплату за теплову енергію згідно угоди №4215Р від 25.10.2007р. А саме :

-рахунок №4215Р-10 за жовтень 2014 року, у якому вартість теплової енергії, яка поставлялась до об»єктів (офіси №1-4) 1 480,15 грн., плата за приєднане теплове навантаження до об»єктів - офіси №№1-4 і офіс №5 , 1 092,89 грн. (у.т.ч. 141,72 грн. офіс №5);

-рахунок №4215Р-11 за листопад 2014 року, у якому вартість теплової енергії яка поставлялась до об»єктів (офіси №0-4) 11 004,71грн., плата за приєднане теплове навантаження до об»єктів - офіси №№1-4 і офіс №5 , 1 092,89 грн. (у.т.ч. 141,74 грн. офіс №5);

-рахунок №4215Р-12 за грудень 2014 року, у якому вартість теплової енергії яка поставлялась до об»єктів (офіси №№1-4) 22181,96 грн., плата за приєднане теплове навантаження до об»єктів офіси №№1-4 і офіс №5, 1092,89 грн. (у.т.ч. офіс №5 -141,74 грн.).;

-рахунок №4215Р-1 за січень 1015 р., у якому вартість спожитої теплової енергії ( офіси №1-4) 22 456,71 грн., плата за приєднане теплове навантаження до офісів №1-4 і до офісу №5, - 1 092,89 грн. ( у т.ч. до офісу №5 - 141,74 грн.);.

- рахунок №4215Р-2 за лютий 2015 року, у якому вартість спожитої теплової енергії (офіси №1-4 ) 19 874,32 грн., плата за приєднане теплове навантаження до офісів №1-4 і до офісу №5 - 1 092,89 грн.,(у.т.ч. офіс №5 - 141,74 грн.);

- рахунок №4215Р-3 за березень 2015 року, у якому вартість спожитої теплової енергії (офіси №№1-4) 20 603,33 грн., плата за приєднане теплове навантаження до офісів №№1-4 і офісу №5 - 1099,80 грн. (у т.ч. офіс №5 - 142,64 грн.);

-рахунок №4215Р-4 за квітень 2015 року , у якому плата за приєднане теплове навантаження до офісів №1-5 зазначена в сумі 1099,80 грн., у т.ч. по офісу №5 -142,64 грн. За фактично спожиту теплову енергію нараховано 0,00 грн.;

-рахунок №4215Р-5 за травень 2015 року , у якому плата за приєднане теплове навантаження до офісів №1-5 зазначена в сумі 1099,80 грн., у т.ч. по офісу №5 -142,64 грн. За фактично спожиту теплову енергію нараховано 0,00 грн.;

-рахунок №4215Р-6 за червень 2015 року , у якому плата за приєднане теплове навантаження до офісів №1-5 зазначена в сумі 1099,80 грн.,. у т.ч. по офісу №5 -142,64 грн. За фактично спожиту теплову енергію нараховано 0,00 грн.;

-рахунок №4215Р-7 за липень 2015 року , у якому плата за приєднане теплове навантаження до офісів №1-5 зазначена в сумі 1099,80 грн., у т.ч. по офісу №5 -142,64 грн. За фактично спожиту теплову енергію нараховано 0,00 грн.

Як пояснив позивач, у зв»язку із помилкою, яка виникла при проведенні нарахувань, кількість та вартість спожитої теплової енергії в рахунку за березень 2015 року визначена неправильно. У серпні 2015 року помилку виправлено та відкореговано нарахування за теплову енергію на суму 6 082,56 грн. в сторону зменшення. Суму коригування відображено в рахунку за серпень 2015 року(пояснення від 24.09.2015р. №08-720).

Відтак, у рахунку №4215Р-8 за серпень 2015 року скореговано в сторону зменшення кількість фактично спожитої у березні 2015 р. теплової енергії (-3,08849) та вартість спожитої теплової енергії ( -6 082,56 грн.).

Нарахована плата за приєднане теплове навантаження (офіси №№1-5) залишена без змін та вказана в сумі 1 099,80 грн. ( як і у рахунку за березень місяць 2015р.), у тому числі й по «офісу №5» в сумі 142,64 грн.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов»язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов»язання, які виникають між суб»єктами господарювання або між суб»єктами господарювання і не господарюючими суб»єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов»язаннями.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарське зобов»язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов»язковим до виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладення договору №4215Р від 25.10.2007 року на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Згідно з положеннями п.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов»язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч.6 ст.275 ГК України розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів) встановлених відповідно до вимог закону.

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 16.05.2014р. №518 яка набрала чинності з 01 червня 2014р.), від 28.11.2014 №646, (набрала чинності з 01 грудня 2014р.), №518 від 16.05.2014р. ( набрала чинності з 01.06.2014р.), №275 від 27.02.2015р. (набрала чинності з 01.03.2015р. ), №1136 від 31.03.2015р. (набрала чинності з 01.04.2015р.) встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) Львівському міському КП «Львівтеплоенерго».

Двоставковий тариф на теплову енергію визначає грошовий вираз двох окремих частин: умовно-змінної як вартості одиниці (1Гкал) спожитої теплової енергії та умовно-постійної як абонентської плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження, застосування яких забезпечує плановий річний дохід від реалізації на рівні суми планової річної повної собівартості та відповідного планового річного прибутку, що забезпечується застосуванням одно ставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, до умовно-змінної частини тарифу включаються планові прямі витрати на технологічне паливо і технологічну електроенергію для виробництва теплової енергії власними котельнями, покупну теплову енергію, встановлену НКРЕ повну планову собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими і атомними електростанціями, когенераційними установками та відповідна частина планового прибутку.

До умовно-постійної частини тарифу включаються решта витрат планової собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, крім перелічених вище і віднесених до умовно-змінних витрат, та відповідна частина планового прибутку.

Таким чином, плата за приєднане теплове навантаження входить до складу скоригованого тарифу на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, являє собою абонентську палату за Гкал/год теплового навантаження, а також плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов»язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

Як вбачається зі змісту договору («предмет договору») споживач зобов»язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Передбачено постачання теплової енергії до об»єктів споживача, перелічених у Додатку №1.

За період жовтень 2014 року - липень 2015 року відповідач не споживав теплову енергію на об»єкті «офіс №5 по вул.Наукова,49а». Акт про підключення у 2014/2015 рр. зазначеного об»єкта до системи теплопостачання відсутній. У рахунках на оплату за спірний період відповідачу не нараховувалась плата за спожиту теплову енергію по об»єкту «офіс №5 по вул.Наукова,49а». Зазначене підтвердив і позивач у поданих до справи поясненнях.

А відтак, позивач безпідставно нарахував відповідачу до оплати суми за приєднане теплове навантаження по об»єкту «офіс №5» за адресою вул.Наукова, 49а у м.Львові, оскільки приміщення вказаного офісу в опалювальному сезоні 2014/2015 року не підключені до системи теплопостачання, теплова енергія по цьому об»єкту відповідачем не споживалась, що підтверджується наявними у справі документами та самим позивачем.

З жовтня 2010р. по липень 2015р. позивачем безпідставно нараховано та включено у розрахунок основного боргу суму коштів 1421,86 грн., яка є платою за приєднане теплове навантаження по об»єкту «офіс №5» за адресою вул.Наукова,49а у м.Львові.

За мінусом 1421,86 грн., та враховуючи коригування вартості теплової енергії за березень 2015 року в сторону зменшення на 6 082,56 грн., згідно розрахунку позивача у період жовтень 2014 року - липень 2015 року підлягало до оплати (графа «всього, грн.») - 101 060,17 грн. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Згідно із п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.598,599 ЦК України зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених законом або договором. Припинення зобов»язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач здійснив наступні платежі на розрахунковий рахунок позивача за спожиту по Договору №4215Р від 25.10.2007р. у спірному періоді (жовтень 2014 - липень включно 2015 року) теплову енергію:

-17.04.2015 року - 11 500,00 грн. з призначенням платежу: «за теплоенергію згідно угоди №4215Р від 25.10.2007р. без ПДВ»;

-16.06.2015р. - 34 800,00 грн. з призначенням платежу: «за теплову енергію згідно рах. №4215Р від 25.10.2007р. без ПДВ».;

-18.08.15р. -12 000,00 грн. з призначенням платежу :»за теплову енергію згідно угоди №4215Р від 25.10.2007р. без ПДВ»,- що підтверджується банківськими виписками по рахунку , які подав до справи позивач.

Таким чином, до моменту звернення позивача з позовом до господарського суду Львівської області із позовною заявою від 28.08.2015р. №б/н (позовна заява поступила до суду 28.08.2015р. і в день її поступлення проведено автоматичний розподіл справи, що підтверджується протоколом автоматичного розподілу справи між суддями господарського суду Львівської області від 28.08.2015р.), відповідач оплатив позивачу 58 300,00 грн. за спожиту теплову енергію у період жовтень 2010 - липень 2015рр.

В розумінні ст.1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб»єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.

Як встановлено судом, відповідач перераховуючи позивачу кошти вказав призначення платежів, а саме, що це плата за теплову енергію згідно договору №4215Р від 25.10.2007 року.

Суд не бере до уваги у тексті призначення платежу на суму 34 800,00 грн. «згідно рахунку», оскільки платником чітко вказано, що перераховані кошти є платою за теплову енергію, №4215Р від 25.10.2007р. є номером і датою укладення договору між сторонами, позивачем не виставлявся відповідачу рахунок №4215Р від 25.10.2007р. на оплату спожитої теплової енергії у спірному періоді (з огляду на рахунки, які є у справі і які стосуються споживання теплової енергії відповідачем у спірному періоді: жовтень 2014р. - липень 2015р.). Крім того боргове сальдо на початок спірного періоду, що вбачається із розрахунку заборгованості, тобто, станом на 01 жовтня 2014 року, у відповідача перед позивачем відсутнє. Таким чином, кошти в сумі 34 800,00 грн. перераховані відповідачем позивачу як плата за теплову енергію по договору №4215Р від 25.10.2007р., оскільки призначення платежу у платіжному документі надає повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів позивачу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, зарахувавши перераховані відповідачем грошові кошти по перелічених вище платежах з конкретно визначеним у платіжних документах призначенням платежу «…за теплову енергію…» на погашення вказаних у рахунках на оплату сум нарахованої пені, порушив принципи ведення бухгалтерського обліку та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22. Так, пунктом 3.8 вказаної Інструкції встановлено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Відповідно до п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.06.1995р. за №168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Отже, черговість погашення вимог за грошовими зобов»язаннями, передбачена ст.534 ЦК України, на яку посилається позивач, може застосовуватись при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов»язання, отриманого без реквізиту «Призначення платежу».

Коштами в сумі 58300,00 грн. було погашено:

- 2431,30 грн. за теплову енергію спожиту відповідачем у жовтні 2014р. (17.04.2015р. - платіж в сумі 11 500,00 грн.);

- коштами в сумі 9 068,70 грн. (решта від платежу 11 500,00 грн.) частково погашено вартість спожитої теплової енергії у листопаді місяці 2011 року (вартість спожитої теплової енергії за 11.14р. - 11 955,86 грн.). Решту, 2887,16 грн. погашено із платежу за 16.06.15 р. в сумі 34 800,00 грн.

-23 133,11 грн. за спожиту теплову енергію у грудні місяці 2014 року погашено 16.06.15 із залишку коштів в сумі 31 912,84 грн.

-23 407,86 грн. за спожиту теплову енергію у січні місяці 2015 року погашено залишком коштів 8 779,73 грн. від платежу за 16.06.2015р., платежем в сумі 12 000,00 грн. , який мав місце 18.08.2015р. Борг склав 2 628,13 грн.

Так як кошти в сумі 58 300,00 грн. були сплачені відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду, то в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки вимога позивача про стягнення 58 300,00 грн. основного боргу заявлена безпідставно.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду основний борг за теплову енергію, спожиту відповідачем у спірному періоді (жовтень 2014 р. - липень 2015р. ) складав 42 760,17 грн., а саме : за січень 2015р. - 2628,13 грн. ; за лютий 2015р. - 20825,47 грн. ; за березень 2015р. - 15 477,93 грн.; за квітень 2015р. - 957,16 грн.; за травень 2015 р. - 957,16 грн.; за червень 2015 р. - 957,16 грн.; за липень 2015 р.-957,16 грн.

В сумі 42 760,17 грн. вимога позивача про стягнення основного боргу підлягає до задоволення.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначено вище, відповідно до п.6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідно до п.6.3, споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.3 зазначеної Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз»яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця , наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Також у п.3.1 вказаної Постанови визначено, що зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання.

«Якщо у договорі виконання грошового зобов»язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року ( частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов»язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов»язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов»язання буде 1 серпня 2014 року. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних та пені. (п.1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань»).

Враховуючи умови п.6.3 договору, відповідач мав обов»язок провести розрахунок з позивачем за спожиту у жовтні місяці 2014 року теплову енергію - до 15 листопада 2014р. ; у листопаді 2014р. - до 15 грудня 2014 року; у січні 2015р. - до 15 лютого 2015р.; у лютому 2015р. - до 15 березня 2015р. ; у березні 2015 р. - до 15 квітня 2015р.; у квітні 2015 року - до 15 травня 2015 року; у травні 2015 року - до 15 червня 2015р.; у червні 2015 р. - до 15 липня 2015 року; у липні 2015 р. - до 15.08.2015р.

Відтак, враховуючи вищенаведене та визначений позивачем період, за який проведено нарахування 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи фактичні суми коштів , які підлягали до сплати у кожному місяці, що входить у спірний період, взявши до уваги проведені відповідачем платежі, суд, перевірив розрахунки позивача дійшов до висновку, що вимога про стягнення 3 % річних підлягає до задоволення частково, в сумі 1 046,32 грн., а вимога про стягнення інфляційних втрат - в сумі 7 448,01 грн.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позовні вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 88 680,50 грн. заборгованості за договором №4215Р від 25.10.2007 року підлягають до задоволення частково, а саме в сумі 51 254,50 грн., з якої : 42 760,17 грн. основний борг, 1 046,32 грн.-3% річних, 7 448,01 грн. - інфляційні втрати. В решті позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 055,95 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1 .Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль» (81033, Львівська область, Яворівський район, смт.Краковець, пл.Шухевича, будинок 4.; ідентифікаційний номер 30703464) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м.Львів, вул. Д. Апостола,1; ідентифікаційний код 05506460) 51 254,50грн. заборгованості, з якої : 42 760,17 грн. основний борг, 1 046,32 грн.-3% річних, 7 448,01 грн. - інфляційні втрати, а також стягнути 1 055,95 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4 . Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 14.11.15р. та 15.11.15р., виготовлено 18.11..2015р.

Суддя Кітаєва С.Б.