Постанова

від 17.11.2015 по справі 912/2310/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2015 року Справа № 912/2310/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Березкіної О.В., Іванова О.Г.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.08.15, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія В«ВеселкаВ» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2015 року у справі № 912/2310/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Нова телевізійна група МедіаВ» , м. Київ

до приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія "Веселка", м. Світловодськ Кіровоградської області

про стягнення 144195 грн.34 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2015 року (суддя Наливайко Є.М.) з товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Веселка" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нова телевізійна група Медіа" стягнуто 92299 грн. 15 коп. основного боргу, 12975 грн. 64 коп. пені, 37331 грн. 66 коп. інфляційних втрат, 1558 грн. 42 коп. 3% річних та 2883 грн. 30 коп. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія В«ВеселкаВ» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Нова телевізійна група МедіаВ» у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду змінити в частині визначення організаційно-правової форми відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю В«Нова телевізійна група МедіаВ» (ліцензіар) і товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Веселка" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № 318/СТР. Відповідно до пункту 2.1 ліцензійного договору ліцензіар надає ліцензіату невиключні права розповсюдження та поширення телерадіопрограм "Драйв", "Охота и рыбалка", "Здоровое телевидение", "Ретро", "Усадьба-ТВ", "Домашние животные", "Вопросы и ответы", "Психология 21" за допомогою багатоканальної телемережі виключно на платній основі на території міста Світловодська Кіровоградської області способом, в межах, строком як встановлено цим договором, а ліцензіат зобов'язується в розмірі, в порядку та в строки, визначені у статті 8 цього договору, сплатити ліцензіару винагороду за надання невиключних прав.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. ліцензійного договору ціна договору включає сукупність щомісячної винагороди (роялті) за надання невиключних прав, що належить до сплати протягом строку, на який надаються невиключні права у відповідності до умов цього договору. Розмір щомісячної винагороди (роялті) щодо кожної телерадіопрограми визначається відповідними Додатками до Договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 8.3. ліцензійного договору передбачено, що винагорода (роялті) у встановленому розмірі підлягає виплаті ліцензіатом шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок ліцензіара. Неодержання ліцензіатом рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати винагороди (роялті).

Згідно пункту 13.1. ліцензійний договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2013 року, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами всіх грошових зобов'язань за цим договором.

У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявить бажання припинити договірні взаємовідносини за договором, дія договору продовжується (пролонгується) кожен раз на наступний рік (пункт 13.2. ліцензійного договору).

Ліцензійний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Оскільки сторони не подали господарському суду доказів припинення дії ліцензійного договору відповідно до пункту 13.2. останнього, тому господарським судом правомірно визнано, що ліцензійний договір діє по теперішній час.

14.09.2013 року повноважними представниками сторін підписано додатки до ліцензійного договору №№ 1/Д, 1/Щ, 1/З, 1/Р, 1/У, 1/Ж, 1/В, 1/П, відповідно до пункту 2 яких визначено порядок обрахування розміру щомісячної винагороди (роялті), а у пункті 5 таких додатків зазначено, що у відповідності із пунктом 8.3. ліцензійного договору ліцензіат зобов'язується щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати винагороди (роялті) ліцензіара на поточний рахунок ліцензіара не пізніше 10 (десятого) числа місяця наступного за звітним.

У відповідності з пунктом 6 додатків ліцензіар зобов'язується щомісячно, протягом дії договору, направляти поштою ліцензіату акти про надання невиключних прав на розповсюдження та поширення телерадіопрограм не пізніше ніж до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем. В акті повинні міститися відомості щодо розміру винагороди (роялті) за надання невиключних прав. Не пізніше десяти робочих днів з дати направлення ліцензіату відповідного акта останній зобов'язаний направити ліцензіару підписаний акт або мотивовану відмову, а у разі неотримання ліцензіатом акта він зобов'язаний негайно повідомити про це ліцензіара. У випадку, коли ліцензіар протягом вказаного строку не отримує від ліцензіата підписаного акта або мотивованої відмови в день закінчення вказаного строку, такий акт вважається прийнятим ліцензіатом, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

На виконання ліцензійного договору та додатків до нього позивач надавав невиключні права на розповсюдження телепрограм відповідачу, що підтверджується відповідними актами та консолідованими актами надання невиключних прав на поширення та розповсюдження телерадіопрограм:

- за лютий 2014 року (на суми 1384 грн. 23 коп (а.с. 32) та 259 грн. 54 коп (а.с. 33)), всього на суму 1643 грн. 77 коп.;

- за березень 2014 року (на суми 288 грн. 41 коп. (а.с. 34), 1538 грн. 20 коп. (а.с. 35), 480 грн. 69 коп. (а.с. 36), 384 грн. 55 коп. (а.с. 37), 576 грн. 83 коп. (а.с. 38), 846 грн. 74 коп. (а.с. 39), 752 грн. 66 коп. (а.с. 40), 564 грн. 49 коп. (а.с. 41)), всього на суму 5432 грн. 57 коп.;

- за квітень 2014 року (на суми 1567 грн. 70 коп. (а.с. 42), 489 грн. 90 коп. (а.с. 43), 862 грн. 97 коп. (а.с. 44), 767 грн. 08 коп. (а.с. 45), 575 грн. 32 коп. (а.с. 46), 391 грн. 93 коп. (а.с. 47), 587 грн. 89 коп. (а.с. 48), 293 грн. 94 коп. (а.с. 74), всього на суму 5536 грн. 73 коп.;

- за травень 2014 року на загальну суму 5811 грн. 01 коп. (а.с. 52);

- за червень 2014 року на загальну суму 5850 грн. 08 коп. (а.с. 53);

- за липень 2014 року на загальну суму 5830 грн. 54 коп. (а.с. 54);

- за серпень 2014 року на загальну суму 5837 грн. 09 коп. (а.с. 55);

- за вересень 2014 року на загальну суму 5842 грн. 10 коп. (а.с. 56);

- за жовтень 2014 року на загальну суму 5926 грн. 60 коп. (а.с. 57);

- за листопад 2014 року на загальну суму 6161 грн. 93 коп. (а.с. 58);

- за грудень 2014 року на загальну суму 6246 грн. 05 коп. (а.с. 59);

- за січень 2015 року на загальну суму 6381 грн. 18 коп. (а.с. 60);

- за лютий 2015 року на загальну суму 6658 грн. 36 коп. (а.с. 49);

- за березень 2015 року на загальну суму 6798 грн. 24 коп. (а.с. 50);

- за квітень 2015 року на загальну суму 6797 грн. 29 коп. (а.с. 51).

Зазначені акти підписані повноважними представниками сторін, в тому числі відповідачем, без зауважень.

Як вказує позивач, за вищеперелічені місяці відповідач неповністю розрахувався відповідно до ліцензійного договору у зв’язку з чим позивачем заявлено до стягнення плату за надання невиключних прав за березень 2014 року - квітень 2015 року у розмірах, зазначених в актах, а за лютий 2014 року лише в сумі 391 грн. 60 коп., пояснюючи це частковою сплатою відповідачем такої заборгованості.

Крім того позивач просив стягнути суму заборгованості, яка виникла через неоплату відповідачем роялті за травень 2015 року. Таку заборгованість позивач підтверджує консолідованим актом надання невиключних прав на телерадіопрограми від 31.05.2015 року №768 на суму 6797 грн. 78 коп. (а.с. 76), який подано господарському суду засобами електронного зв'язку і підписано лише представником ліцензіара. Поряд з цим позивачем подано докази направлення цього акту ліцензіату, а саме копії фіскального чеку від 30.06.2015 року, опису вкладення від 30.06.2015 року, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 73).

Всупереч положень п. 6 додатків до договору, незважаючи на одержання 03.07.2015 року згаданого вище консолідованого акта, відповідач протягом 10 днів не повернув його підписаним ліцензіару. Доказів наявності мотивованої відмови від підписання зазначеного акта та повідомлення про це позивача приватним акціонерним товариством Телерадіокомпанія "Веселка" до суду не надано.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем ліцензійного договору суд першої інстанції дійшов підставного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення основної суми заборгованості в сумі 92299 грн. 15 коп.

Також позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 51896 грн. 19 коп., з яких 13 006 грн. 11 коп. пеня, 37331 грн. 66 коп. інфляційні втрати, 1 558 грн. 42 коп. 3% річних.

У відповідності із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За визначенням, наведеним у статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 11.2 ліцензійного договору у випадку несвоєчасної виплати ліцензіару винагороди, або частини винагороди, відповідно до умов пункту 8 цього договору, ліцензіат зобов'язується сплатити ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої ліцензіару винагороди за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вищенаведених вимог ліцензійного договору та чинного законодавства позивачем нараховано 13006 грн. 11 коп. пені, проте при розрахунку пені позивач не врахував вимоги пункту 5 статті 254 Цивільного кодексу України, згідно якого якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Суму пені, що підлягає до стягнення, - 12975 грн. 64 коп., враховуючи зазначену норму Цивільного кодексу України та пункт 5 додатків до ліцензійного договору, господарським судом визначено правильно.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано 37331 грн. 66 коп. втрат від інфляції.

При обчисленні 3% річних позивач теж не застосував норми частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а саме право відповідача здійснити платіж (винагороду) у перший робочий день, якщо 10 день місяця, наступного за звітним, припадає на вихідний.

Визначена господарським судом сума річних 1592 грн. 90 коп. є вірною.

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, при здійсненні розрахунку позивачем допущено помилку: до загальної суми 3% річних не включено 37 грн. 43 коп. річних, які виникли за прострочення виконання грошового зобов'язання за березень 2015 року, а тому ним заявлено лише 1558 грн. 42 коп. і саме цю суму річних обґрунтовано стягнуто судом.

За таких обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що не отримав позовну заяву з доданими до неї документами, а тому фактично був позбавлений можливості ознайомитися з суттю спору. Втім, такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки позивач направляв на адресу відповідача позовну заяву з додатками, про що свідчить опис поштового відправлення від 16.06.2015 року № 0100128603144, оригінал якого разом з квитанцією КМД УДППЗ «Укрпошта» додано до позовної заяви, поданої до суду (а.с. 6, у т.ч. на звороті).

Як зазначено в абз 2 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). Копію позовної заяви з додатками було надіслано товариством з обмеженою відповідальністю В«Нова телевізійна група МедіаВ» за місцезнаходженням відповідача, а саме: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Калініна, 18. Знаходження приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія "Веселка" за даною адресою підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 112-117), а тому направлення документів за вказаною адресою вважається таким, що здійснено належним чином.

На підставі клопотання товариства з обмеженою відповідальністю В«Нова телевізійна група МедіаВ» про заміну неналежного відповідача, яке мотивоване тим, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований як приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія "Веселка", ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 року виправлено у вступних частинах ухвал Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року і від 13.10.2015 року допущену описку щодо організаційно-правової форми відповідача, зазначивши відповідачем приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія "Веселка".

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Веселка", до якого подано позов, та приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія "Веселка", яким подано апеляційну скаргу, є однією й тією ж самою юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 112 - 117). Код ЄДРПОУ відповідача - 23224848 такий же, що був вказаний у позові та у ліцензійному договорі від 14.09.2013 року № 318/СТР. Всі інші реквізити відповідача співпадають, а тому йдеться про одну й ту саму юридичну особу.

Відповідач також вбачає порушення судом норм процесуального права в тому, що розгляд справи 15.07.2015 року відбувся без участі його представника.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2015 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.07.2015 року. Примірники цієї ухвали надіслані на адресу обох сторін 22.06.2015 року, що вбачається із штампу господарського суду на зворотньому боці ухвали від 22.06.2015 року. Про одержання відповідачем 25.06.2015 року ухвали про порушення провадження у справі свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 67).

Відтак приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія "Веселка" було завчасно повідомлено про час і місце розгляду справи та обізнано про її наявність у господарському суді.

Посилання відповідача на неможливість його представника бути присутнім у судовому засіданні 15.07.2015 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки законодавством не обмежене коло осіб, які мають право представляти інтереси підприємства в судах. Таким представником, окрім юрисконсульта, міг бути керівник підприємства, або інша особа, належним чином уповноважена на представництво підприємства в суді.

За змістом ст. 38 та п. 4 ч.1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України суд вправі самостійного витребувати документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, якщо подані сторонами докази є недостатніми, що і було зроблено судом при винесенні ухвали від 22.06.2015 року. Проте на вимогу суду відповідачем не надано витребуваних документів. Таким чином суд був вправі вирішити спір відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано жодного обґрунтування своєї відсутності у судовому засіданні, не направлено відзив на позовну заяву чи будь-яких інших документів, які б підтверджували його позицію, господарським судом правомірно вирішено спір за наявними у справі документами, що узгоджується з приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що в матеріалах справи немає жодного документу, який би підтверджував наявність заборгованості відповідача. Однак такі документи були надані позивачем до суду: акти надання невиключних прав за спірний період (а.с. 32-60, 73, 74), банківські виписки від 20.03.2015 року про часткову сплату відповідачем винагороди (а.с. 70-71, 72), докладний розрахунок суми позову.

Відповідач зазначає, що між сторонами не був проведений взаємозалік, проте проведення взаємозаліку можливе лише у випадках наявності взаємної заборгованості сторін. У даному випадку приватним акціонерним товариством Телерадіокомпанія "Веселка" не доведено наявність перед ним грошових зобов'язань з боку позивача, що виключає проведення взаємозаліку.

Виходячи з наведеного доводи, викладені в апеляційній скарзі, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.07.2015 року у справі № 912/2310/15 залишити без змін, а скаргу приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія В«ВеселкаВ» без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов

повний текст постанови виготовлений 18.11.15р.