Постанова

від 11.11.2015 по справі 911/2862/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. Справа№ 911/2862/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Левченко М.В. - дов. № 02-08.1/2105 від 27.10.2015р.

від відповідача: Назарець С.Г. - керівник, витяг з ЄДРПОУ від 09.07.2015р.

Сидоренко В.А. - дов. б/н від 02.11.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська» на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2015р.

у справі № 911/2862/15 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Київського обласного територіального відділення

Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська»

про стягнення 57 000, 00 грн.

В судовому засіданні 11.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015р. Київське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська» про стягнення 30 000, 00 грн. штрафу та 9 900, 00 грн. пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що за результатами проведеної позивачем перевірки було виявлено порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню у встановлені головою територіального відділення строки, у зв'язку з чим на відповідача було накладено штраф в розмірі 30 000, 00 грн. Оскільки відповідач не сплатив штраф у встановлений законодавством строк, у позивача виникло право на нарахування пені.

З огляду на викладене, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 30 000, 00 грн. штрафу та 9 900, 00 грн. пені.

14.08.2015 року позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. штрафу та 27 000,00 грн. пені. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2015р. у справі № 911/2862/15 (з урахуванням ухвали суду від 22.09.2015р. про виправлення описки) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська» в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів 21081100 (символ звітності 106) штраф у розмірі 30 000, 00 грн. та 27 000, 00 грн. пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська» в дохід Державного бюджету України 1 827, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято без участі представника відповідача та не надано можливості подати додаткові докази.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська» на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2015р. у справі № 911/2862/15 передано на розгляд раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) Скрипці І.М.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 911/2862/15 судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2015р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.11.2015р.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.11.2015р. підтримали вимоги апеляційної скарги та додаткових пояснень до неї, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.11.2015р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» (зі змінами та доповненнями) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Положеннями статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (зі змінами та доповненнями) встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має зокрема наступні повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; 5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Судом встановлено, що Адміністративною колегією Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (позивач) розглянуто справу №860/83-р-02-06-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська» (відповідач) та прийнято рішення від 07.04.2015р. №17 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», відповідно до якого визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська», які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 25.098.2014р. №02-06/1990/64 у встановлені головою відділення строки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

За вчинене правопорушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Софієвська» накладено штраф у розмірі 30 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №17 від 07.04.2015р. у справі №860/83-р-02-06-14 позивачем було направлено на юридичну адресу відповідача (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 118) та отримано уповноваженою особою відповідача «Мельніченко» 15.04.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 13).

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно п. п. 2, 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке. За цими приписами передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено. Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Аналогічним чином вирішується й питання щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи те, що копію рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №17 від 07.04.2015р. у справі №860/83-р-02-06-14 відповідачем було отримано 15.04.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 13), відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» граничним терміном оскарження даного рішення до господарського суду є 15.06.2015р.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів оскарження відповідачем у встановлений Законом строк рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №17 від 07.04.2015р. у справі №860/83-р-02-06-14 та визнання його недійсним.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо необґрунтованості розміру штрафу в сумі 30 000, 00 грн. не заслуговують на увагу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є зокрема здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, а також політичних партій та інших об'єднань громадян чи їх орган.

Отже, законом чітко визначено, що Антимонопольний комітет України є єдиним органом державної влади, до повноважень якого віднесено здійснення державного контролю за додержання законодавства про захист економічної конкуренції, та відповідно, виявлення, фіксацію порушень норм цього законодавства, а також вжиття передбачених законом заходів щодо їх усунення, в тому числі шляхом прийняття обов'язкових до виконання рішень з цього приводу. Чинні рішення органів Антимонопольного комітету України, ухвалені за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, строк оскарження яких минув, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, є єдиними належними доказами вчення особою відповідного правопорушення.

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч. ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Таким чином, відповідач мав сплатити штраф, накладений на нього згідно рішення №17 від 07.04.2015р. у справі №860/83-р-02-06-14 до 15.06.2015р. включно.

Однак, в порушення норм чинного законодавства, відповідач не сплатив штраф у розмірі 30 000, 00 грн.

Згідно ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на викладене та враховуючи чинність рішення Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №17 від 07.04.2015р. у справі №860/83-р-02-06-14 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 30 000, 00 грн. штрафу, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

За порушення строку оплати штрафу, позивачем нарахована пеня за кожний день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за період 16.06.2015р. по 14.08.2015р. включно в розмірі 27 000, 00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Оскільки розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, відповідає вимогам встановленим ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 27 000, 00 грн. пені, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, а відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про скасування рішення суду від 17.08.2015р. у зв'язку з його прийняттям без участі представника відповідача, не повідомленого належним чином, не надання судом можливості подати додаткові докази, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, відповідач належним чином був повідомлений про призначення розгляду справи судом першої інстанції на 17.08.2015р., оскільки ухвалу суду від 10.07.2015р. про порушення провадження у справі та призначення розгляду на 17.08.2015р. відповідачем було отримано 16.07.2015р. за своєю юридичною адресою: 08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 118, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 2).

Оскільки відповідач не надав суду відзив на позов з документальними запереченнями та 17.08.2015р. не направив свого представника в судове засідання, будь-яких обґрунтованих клопотань щодо неявки в суд 17.08.2015р. не надав, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості надати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користувався наданими йому процесуальними правами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 17.08.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софієвська» на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2015р. у справі №911/2862/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2015р. у справі № 911/2862/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2862/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін