Постанова

від 09.11.2015 по справі 914/4185/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа № 914/4185/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Бішко М.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Чер-БудВ» , б/н від 22.06.2015 року (вх. № 01-05/3051/15 від 07.07.2015р.).

на рішення господарського суду Львівської області від 10.06.2015р.

у справі № 914/4185/14, головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді - Кидисюк Р.А., Мазовіта А.Б.

за позовом Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_3 АвальВ» , м.Київ в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_3 АвальВ» , м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Чер-БудВ» , м.Червоноград Львівської області

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РомасВ» , м.Червоноград Львівської області

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, м.Сокаль Львівської області

про стягнення 1 086 060,42 грн. заборгованості за кредитними договорами.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.06.2015р. у справі №914/4185/14 (суддя Кітаєва С.Б., судді - Кидисюк Р.А., Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково, а саме присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Чер-Буд»» на користь Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_5 АвальВ» в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_3 АвальВ» по Генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та Кредитному договору №010/08-3/3076 від 01.08.2007р.: 288 202,24 грн. - заборгованість по відсотках, 9 397,45 грн. - пені за тілом кредиту, 26 095,58грн. - пені по відсотках; по Генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та Кредитному договору №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р.: 565 866,15 грн. - заборгованість по відсотках, 25 408,62 грн. - пені за тілом кредиту, 51 472,16грн. - пені по відсотках. Присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Чер-БудВ» в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства В«ОСОБА_3 АвальВ» 19 328,85 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 10.06.2015р. у справі №914/4185/14, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Чер-БудВ» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 22.06.2015 року (вх. № 01-05/3051/15 від 07.07.2015р.), в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2015р. у справі №914/4185/14 скасувати та прийняти нове яким стягнути на користь позивача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 966 442, 39 коп.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи.

Так, апелянт покликається на те, що позивач, в заяві про уточнення позовних вимог від 18.03.2015 р., не врахував висновків Господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. по справі № 5015/4807/12, яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського господарського апеляційного суду від 17.10.2013 р., та нарахував пеню по відсотках за кредитом та інші штрафні санкції, поза межами шестимісячного строку передбаченими ч. 6 ст. 232 ГК України та відповідно до п. 12.4. Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р.. Позивачем стягнуто пеню повністю за період з 01.10.2012 р. по 18.11.2014 р. протягом загального строку позовної давності у три (3) роки, в той час, коли, на думку апелянта, для стягнення пені протягом трьох років В«не має ні законодавчих ні договірних підставВ» , а згідно приписів чинного законодавства для стягнення пені існує річний строк позовної давності визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Вважає, що так як позивач в частині розрахунку пені у В«заяві про уточнення позовних вимог вже втретє змінює суму позовних вимог та методику, спосіб та підхід для її призначення, а відтак викликає сумнів, щодо правильності визначення будь-якої з нихВ» , в т.ч. за період встановлений судом з перерахунку пені за тілом кредиту з 01.10.2012 р. по 08.11.2012 року.

Апелянт також стверджує, що для розрахунку розміру пені необхідно було брати не загальну суму боргу, який склався на дату 01.10.2012 р. за кредитними договорами, а суму заборгованості згідно графіку погашення кредиту, і від цієї суми розраховувати всі штрафні санкції, що на думку Апелянта є незаконним.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що вбачає за можливе визнати частково пеню за кредитним договорами на загальну суму 58 030,76 грн., з якої за кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року пеня становить18 572,90 грн., в т.ч. 8431,44 грн. - пеня за несплату кредиту; 10141,46 грн. - пеня за несплату відсотків та за кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 року на суму 39457,86 грн., в т.ч. 22782,49 грн. - пеня за несплату кредиту; 16675,37 грн. - пеня за несплату відсотків за період з 01.10.2012 р. по 30.03.2013 р. згідно ст. 232 ГК України. Відповідач просить визнати частково позов на загальну суму 823511,39 грн., з яких: 765480,63 грн. - загальна сума заборгованості за відсотками; 58030,76 грн. - загальна сума пені.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти доводів апелянта, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 07.07.2015р. справу за № 914/4185/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желік М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю В«Чер-БудВ» прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.08.2015р.

08.07.2015р., 10.08.2015р., 05.10.2015р. та 09.11.2015р. розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду вносилися зміни до складу колегії суддів по розгляду даної справи. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі головуючого судді - Марка Р.І., суддів Костів Т.С., Орищин Г.В.. Зазначеному складу колегії суддів відводів не заявляли.

В судовому засіданні ухвалами від 10.08.2015р., від 05.10.15р., та від 26.10.2015р. в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався до 05.10.2015р., до 26.10.15р., та до 09.11.2015р..

В судове засідання 09.11.2015 позивач, відповідач та треті особи явки повноважних представників не забезпечили, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового повідомлення.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 09.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 01.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством В«ОСОБА_3 АвальВ» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_3 АвальВ» ) (надалі - банк)) та громадянином України ОСОБА_4 (третя особа-2) (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія СМ №596874, виданий Сокальським РВ УМВС України у Львівській області 26.12.2003р.) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РомасВ» (третя особа-1) було укладено генеральний кредитний договір №102 (надалі - кредитний договір).

За умовами п.1.1. генерального кредитного договору кредитор зобов'язувався надавати позичальникам кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках генерального договору між позичальниками та кредитором, і які після їх підписання стають його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.1.2. генерального кредитного договору загальна сума фактичної заборгованості позичальників по наданих кредитором кредитних коштах в рамках договору в будь-який момент під час дії генерального договору не може перевищувати 495 000,00 грн. доларів США еквівалентом в гривні 2 500 000,00 грн.

Згідно п.1.3. генерального кредитного договору термін користування кредитними коштами за даним договором встановлюється до 31 липня 2017р.

Як зазначено в ч.9 п.2.6. генерального кредитного договору забезпеченням генерального договору, є зокрема: порука ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Чер-Буд", код ЄДРПОУ 31913325.

Згідно п.9.1. генерального кредитного договору, договір набуває чинності з дати укладання та діє до часу повного погашення позичальниками заборгованості за кредитами (позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, комісії, штрафів та пені).

01.08.2007р. між Відкритим акціонерним товариством В«ОСОБА_3 АвальВ» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_3 АвальВ» ) та позичальником - ОСОБА_6 В«РомасВ» (третя особа-1), на виконання генерального кредитного договору, укладено кредитний договір №010/08-3/3076, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати третій особі-1 кредит в розмірі 985 000,00 грн., строком до 31.07.2017 року.

03.08.2007р. на виконання умов кредитного договору №010/08-3/3076, банком надано третій особі-1 (ОСОБА_6 В«РомасВ» ) кредит в розмірі 985 000,00 грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок третьої особи-1, що підтверджується меморіальним ордером від 03.08.2007 року.

29.09.2011р. між Відкритим акціонерним товариством В«ОСОБА_3 АвальВ» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство В«ОСОБА_3 АвальВ» ) та позичальником - ОСОБА_4 (третя особа-2), на виконання генерального кредитного договору, укладено кредитний договір №010/42-0-1/116, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надано кредит в розмірі 1 718 213,00 грн., строком до 31.07.2017 року.

29.09.2011р., на виконання умов кредитного договору №010/42-0-1/116, банком надано третій особі-2 (ОСОБА_4Т.) кредит в розмірі 1 718 213,00 грн., шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок ОСОБА_4, що підтверджується меморіальним ордером №31 від 29.09.2011 року.

Між ВАТ В«ОСОБА_3 АвальВ» , правонаступником якого є ПАТ В«ОСОБА_3 АвальВ» (ОСОБА_3 - за договором) та ОСОБА_6 В«Чер-БудВ» (Поручитель-за договором) укладено Договір поруки № 102/4 від 01.08.2007 р..

Згідно умов Договору поруки, ОСОБА_6 В«Чер-БудВ» (Поручитель) на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язаннях Боржників - ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичної особи - ОСОБА_4, які виникають з умов Генерального кредитного договору № 102 від 01 серпня 2007 року, в повному обсязі цих зобов'язань, а саме: повернути кредит в розмірі 495000,00 доларів США еквівалентом у гривні 2500000,00 грн., проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Генеральним кредитним договором в повному обсязі (п.1.2. розділу І Договору поруки) та п. 2.1. Додаткового договору № 1 від 30.06.2010 р. до договору поруки № 102/4 від 01.08.2007 р., який є невід'ємною частиною Договору поруки (п. 3.1. Додаткового договору).

Додатковими договорами № 2 від 11.02.2011 р., № 3 від 29.09.2011р. до Договору поруки № 102/4 від 01.08.2007 р., укладеними між Позивачем та ОСОБА_6 В«Чер-БудВ» , які є невід'ємними частинами Договору поруки, сторони викладали п. 1.2 договору поруки у новій редакції.

Так в п. 2.2. Додаткового договору № 3 до Договору поруки, пункт 1.2. викладено у новій редакції та передбачено, що сторони Договору встановлюють, що на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по зобов'язаннях Боржників: - ОСОБА_6 В«РомасВ» , код ЄДРПОУ 22404933, які виникають з умов Кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року, що укладений між Банком та ОСОБА_6 В«РомасВ» в рамках Генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових угод/договорів до Кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року, що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому, на суму 985000,00 грн. з терміном дії до 31.07.2017 року та сплатою процентів: - у розмірі 17% відсотків річних на період з 01.08.2011р. по 29.02.2012р. включно; - у розмірі 20% відсотків річних з 01.03.2012 р. або з моменту виникнення протермінування більше 30 днів за черговим платежем по кредитах ОСОБА_6 В«РомасВ» (код ЄДРПОУ 22404933), …, ОСОБА_4 (ін. НОМЕР_1) … в Банку; - ОСОБА_4 (ін. НОМЕР_1), які виникають з умов Кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р., що укладений між Банком та ОСОБА_4 в рамках генерального кредитного договору № 102 від 01.08.2007 р. з усіма змінами та доповненнями до нього, а також всіх додаткових угод/договорів до кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 року, що були укладені та можуть бути укладені в майбутньому, на суму 1718213,00 грн. з терміном дії до 31.07.2017 року та сплатою процентів: - у розмірі 9,1% відсотків річних на період з 29.09.2011 р. по 29.02.2012р. включно; - у розмірі 12,0% відсотків річних з 01.03.2012 р. до 28.02.2014 р. у випадку відсутності протермінувань Позичальником за черговими платежами більше 30 днів; - 14,25% відсотка річних з 01.03.2014 р. або з моменту виникнення протермінування більш ніж на 30 календарних днів за черговими платежами по кредитах ОСОБА_6 В«РомасВ» (код ЄДРПОУ 22404933), …, ОСОБА_4 (ін. НОМЕР_1) … в Банку.

Поручитель відповідає за зазначеними вище зобов'язаннями за кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року та за кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. (надалі - В«Кредитний договірВ» , в повному обсязі цих зобов'язань, а саме: повернути кредит, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (надалі - В«основне зобов'язанняВ» ).

Згідно із п.п. 1.9.1 Кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та Кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р., ОСОБА_3 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором, та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

За умовами договору поруки, поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржниками боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок банку (п.2.5). Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від банку відповідної вимоги. така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою, вказаною в договорі поруки (п.2.6).

Відповідно до умов п.10.6. Генерального кредитного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальниками умов договору та додаткових кредитних договорів до нього (зокрема, неповернення чи несвоєчасного повернення одержаних кредитних коштів, несплати відсотків за користування ними, а також несплати штрафних санкцій), кредитор має право погасити заборгованість в порядку, передбаченому чинним законодавством України, шляхом звернення стягнення на майно чи кошти (в т.ч. третіх осіб), передані в забезпечення виконання взятих на себе позичальником зобов'язань.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. у справі № 5015/4807/12 встановлено, що заборгованість за кредитом по Генеральному кредитному договору та кредитному договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. становить 744 454,59 грн., а по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 року та кредитному договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. - 1869514,64 грн. Зазначені суми, серед іншого, присуджено до солідарного стягнення, в тому числі й з відповідача.

Вказане рішення залишено судами апеляційної та касаційної інстанцій без змін та набрало законної сили.

Відповідачем, як поручителем, не виконано умови генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р., кредитних договорів №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р., а також договору поруки №102/4 від 01.08.2007р., щодо сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, відтак станом на 18.11.2014р. за розрахунками позивача загальний розмір заборгованості за вказаними договорами склав 3 541 424,46 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив лист №140-5-1-00/8-3564 від 27.10.2014р. до відповідача, як до поручителя боржників ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичної особи ОСОБА_4, із вимогою про усунення порушень (про погашення заборгованості за генеральним кредитним договором №102 від 01.08.2007р., а також укладеними в його межах кредитними договорами №010/08-3/3076 від 01.08/.2007р., №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р.), та виконання протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання цієї вимоги виконати свої зобов'язання перед банком та в повному обсязі погасити заборгованість за нарахованими відсотками та пенею згідно кредитних договорів №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р. за період з 01.10.2012р. по 22.10.2014р. в сумі - 1 413 571,51 грн. Проте, відповідач залишив даний лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Зазначені обставини зумовили звернення ПАТ В«ОСОБА_3 АвальВ» до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості.

Оскільки зобов'язання відповідача, як поручителя, не виконано умови генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р., кредитних договорів №010/08-3/3076 від 01.08.2007р. та №010/42-0-1/116 від 29.09.2011р., а також договору поруки №102/4 від 01.08.2007р., щодо сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, позивач просить стягнути заборгованість, яка згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог становить 1 086 060,42 грн., а саме: по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 в сумі 355 999,37 грн., з яких 288 202,24 грн. заборгованість по відсотках, 41 701,55 грн. пеня за тілом кредиту, 26 095,58 грн. пеня по відсотках; по генеральному кредитному договору від 01.08.2007р. та кредитному договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 в сумі 730 061,05 грн., з яких 565 866,15 грн. заборгованість по відсотках, 112 722,74 грн. пеня за тілом кредиту, 51 472,16 грн. пеня по відсотках.

Апелянт частково погодився із вимогами позивача, про що зазначив в апеляційній скарзі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України)(далі за текстом - ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір поруки № 102/4 від 01.08.2007р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 р. у справі N 6-51цс11.

Факт порушення боржниками: ОСОБА_6 В«РомасВ» та фізичною особою - ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитними договорами встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2013 р. у справі № 5015/4807/12, яке набрало законної сили, що і стало підставою подання Позивачем позову до Поручителя: ОСОБА_6 В«Чер-БудВ» .

Частина 3 ст. 554 ЦК України надає можливість встановлювати поруку стосовно виконання одного й того ж зобов'язання з боку декількох осіб (співпоручителів) шляхом укладення між кредитором і кількома поручителями одночасно одного спільного договору поруки і закріплює як солідарну відповідальність поручителів з боржником перед кредитором, так і солідарну відповідальність поручителів між собою, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).

Згідно з абзацом 8 п. 2.2. останніх змін п. 1.2. Договору поруки, а саме: Додаткового договору № 3 від 29.09.2011р., Поручитель відповідає за зазначеними вище зобов'язаннями за кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 року та за кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р., в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Термін користування кредитними коштами за кредитними договорами встановлений до 31 липня 2017 року.

Згідно п. 2.4 Договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за Генеральним кредитним договором № 102, банк має право звернутися до поручителя із вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від банку відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою за адресою вказаною в договорі поруки (п. 2.6 Договору поруки).

Як встановлено судом, позивач звертався із вимогою до відповідача про усунення порушень про погашення заборгованості за генеральним кредитним договором, а також укладеними в його межах кредитними договорами, яка останнім залишена без задоволення.

В ході судового розгляду відповідач обставин справи не заперечив, доказів оплати заборгованості за кредитними договорами позивачу не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними, в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поруки.

Щодо стягнення з відповідача по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитному договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. сум 288202,24 грн. та 565866,15 грн. заборгованості за відсотками, а також по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитному договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. сум 26095,58 грн. та 51472,16 грн. пені за відсотками слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування відсотків за користування грошовими коштами та пені по відсоткам, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог Позивача в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитному договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р., суми 41701,55 грн. й по Генеральному кредитному договору № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитному договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. суми 112722,74 грн. - пені за тілом кредиту слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий Позивачем розрахунок пені за тілом кредиту, місцевий суд встановив, що при їх нарахуванні позивач, в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, неправильно визначив періоди прострочення, зокрема, нарахування проводив з 01.10.2012 р. по 31.03.2013 р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вказаний період визначено Позивачем неправильно, так як зазначено вище у цій постанові та встановлено місцевим господарським судом, Позивачем письмова вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами протягом 30 календарних днів направлена 30.03.2012 р. та отримана Відповідачем - 04.04.2012 р. (том ІІ, а.с. 94-96, 97). Відтак, останній день сплати припав на 07.05.2012 р., отже, нарахування пені слід проводити з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України), тобто з 08.05.2012 р. та протягом шести місяців по 08.11.2012 р. (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Оскільки суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, провівши перерахунок суми пені по тілу кредиту за період з 01.10.2012 р. по 08.11.2012 р., за яким до стягнення підлягає за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р., сума 9397,45 грн. - пені за тілом кредиту, а за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. сума 25408,62 грн. - пені за тілом кредиту.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд неправильно визначив розмір пені та обрахував розмір пені поза межами шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки зазначене твердження не відповідає фактичним обставинам даної справи, і як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд самостійно провів перерахунок суми пені по тілу кредиту за період з 01.10.2012 р. по 08.11.2012 р. за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. в межах строків визначених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Апелянт зазначив, що нарахування пені за період 3-х років з посиланням на п.12.4. генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. являється неправомірним, оскільки згідно ст.258 ЦК України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік стосовно стягнення неустойки (штрафу, пені). Крім того, відповідач зазначає, що позивач у заяві про уточнення позовних вимог вже втретє змінює суму позовних вимог та методику, спосіб та підхід для її визначення.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до умов п.8.4. кредитного договору від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 та кредитного договору від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 ці договори є невід'ємною частиною генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. У всьому, що не передбачено умовами даного договору, сторони керуються умовами генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. та чинним законодавством України.

Пунктом 1.1 генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. сторони погодили отримання кредиту в порядку і на умовах, визначених в додаткових договорах, що укладатимуться в рамках договору між позичальниками та кредитором і які після їх підписання стають його невід'ємними частинами.

Отже, кредитні договори: від 01.08.2007р. № 010/08-3/3076 та від 29.09.2011р. № 010/42-0-1/116 є невід'ємною частиною генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р., а відтак положення генерального кредитного договору підлягають застосуванню до правовідносин за вказаним кредитним договором.

За умовами п.12.4 генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. сторони погодились, що до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Таким чином, у п.12.4 генерального кредитного договору сторонами правомірно збільшено встановлену п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовну давність до вимог про стягнення пені до 3 років.

Зважаючи на вищенаведене доводи апелянта про неправомірне нарахування позивачем пені за період 3-х років з посиланням на п.12.4. генерального кредитного договору №102 від 01.08.2007р. є безпідставним.

Не грунтуються на фактичних обставинах справи покликання відповідача на те, що судом стягнено штрафні санкції від загальної суми заборгованості за кредитними договорами на зазначену дату 01.10.2012 р., а не суму заборгованості згідно графіку погашення кредиту, оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами даної справи, зокрема, розрахунками поданими до заяви про уточнення позовних вимог № 140-5-1-00/8-1100 від 18.03.2015 р., які перевірялися місцевим господарським судом, що слугувало підставою для самостійного проведення судом перерахунку суми пені по тілу кредиту за період з 01.10.2012 р. по 08.11.2012 р. за Генеральним кредитним договором від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та за Генеральним кредитним договором № 102 від 01.08.2007 р. та Кредитним договором № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. в межах строків визначених ч. 6 ст. 232 ГК України, в межах загального строку позовної давності, встановленої сторонами у п. 12.4. Генерального кредитного договору, що не суперечить чинному законодавству, та з урахуванням письмової вимоги позивача про дострокове погашення заборгованості за кредитними договорами протягом 30 календарних днів, яка була направлена відповідачу 30.03.2012 р. та отримана ним - 04.04.2012 р., про що зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Разом з тим твердження Апелянта спростовуються умовами кредитних договорів, які сторони укладали вільно, у письмовій формі.

Так у п. 1.4.1.3. Кредитного договору № 010/08-3/3076 від 01.08.2007 р. та у п. 1.4.1.3. Кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. сторонами погоджено, що проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році , включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов п. 1.5. цього Договору.

У п.п. 4.1.1. Кредитного договору № 010/08-3/3076 та Кредитного договору № 010/42-0-1/116 від 29.09.2011 р. передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цими договорами строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цих Договорів, і, як зазначив місцевий господарський суд, в межах ч. 6 ст. 232 ГК України, та вчинив перерахунок розміру пені.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні місцевого господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 10.06.2015р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст.49 ГПК України покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, ст.4 ЗУ В« Про судовий збірВ» , Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.06.2015 року в справі за номером 914/4185/14 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«Чер-БудВ» , б/н від 22.06.2015 року (вх. № 01-05/3051/15 від 07.07.2015р.) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 13.11.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Орищин Г.В.