Рішення

від 16.11.2015 по справі 922/5719/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р.Справа № 922/5719/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноінокс", м. Новомосковськ до Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо" в особі філії "Тауерс" ТОВ "НВО "Ю Бі Сі-Промо", м. Дергачі про стягнення коштів у розмірі 76 099,04 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № Б/Н від 23.10.2015 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноінокс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю БІ СІ-Промо" в особі філії "Тауерс" ТОВ "НВО "Ю БІ СІ-Промо", про стягнення 68 628,00 грн. основної заборгованості; 327,12 грн. 3% річних; 1 578,45 грн. інфляційних втрат; 5 565,47 грн. пені. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у розмірі 1 218,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором № 272-15 від 15 червня 2015 року щодо оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2015 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5719/15 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 02 листопада 2015 року.

02 листопада 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області задоволено клопотання відповідача про перенесення розгляду справи (вх. № 43953 від 30 жовтня 2015 року) та відкладено розгляд даної справи до 16 листопада 2015 року.

11 листопада 2015 року від позивача через канцелярію суду супровідним листом (вх. № 45555 від 11 листопада 2015 року) надійшов пакет документів, дані документи судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 16 листопада 2015 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, витребувані судом документи не надав, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. спр., 43, 44, 52) та клопотанням про перенесення судового засідання (арк. спр. 45-47).

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб фізичних осіб підприємців станом на 02 листопада 2015 року, місцезнаходження юридичної особи відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо") - 61157, Харківська область, місто Харків, Жовтневий район, вулиця Селянська, будинок 110, місцезнаходження філії "Тауерс" ТОВ "НВО "Ю БІ СІ-Промо" - 62301, Харківська область, Дергачівський район, місто Дергачі, вулиця Залізнична, будинок 31-С, саме на ці адреси судом надсилались процесуальні документи. Відповідно до вимог частини 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 16 листопада 2015 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15 червня 2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір № 272-15.

Відповідно до п.п 1.1, 1.2, 1.3 договору, за даним договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити, продукцію в асортименті (товар). Найменування, асортимент, ціна за одиницю товару вказується сторонами в рахунку-фактури, специфікації, яка являється невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється партіями згідно письмової заявки покупця, в якій вказується найменування, асортимент, кількість товару, та відображаються постачальником в рахунку та товарній накладній, котрі являються невід'ємною частиною даного договору. Заявка на поставку товару направляється покупцем постачальнику за допомогою факсимільного зв'язку та/або електронної пошти.

Поставка товару по даного договору здійснюється згідно заявки покупця через 5 календарних дня, з моменту підписання специфікації. Умови поставки - поставка товару здійснюється самовивозом зі складу постачальника. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).

Ціна за одиницю товару вказується у специфікації, в рахунку-фактури яка являється невід'ємною частиною даного договору. Ціна договору встановлюється на загальній вартості усіх товарів, поставлених за весь період дії договору, але не може перевищувати 200 000 грн. Покупець оплачує поставлений товар на основі рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в порядку: відстрочення платежу 14 календарних днів. Порядок оплати може змінитися за згодою сторін та вказується у специфікації. Сторони дійшли згоди, що у покупця в календарному тижні діє два платіжних дня, в які покупець здійснює платіжні операції: середа та п'ятниця. Платежі, передбачені даним договором, специфікаціями до нього, здійснюється покупцем в найближчий платіжний день (рахунок-фактури виставлені постачальником в п'ятницю, понеділок або вівторок оплачується покупцем в середу, виставлені в середу та четвер відповідно - в п'ятницю (п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 договору).

Сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України. За прострочення оплати покупець сплачує пеню за кожен день прострочення, яка нараховується від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня (п.п 9.1, 9.4 договору).

У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються діючим законодавством України. Даний договір набуває сили з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, але в будь якому разі до повного виконання зобов'язань по даному договору. У разі, якщо ні від однієї із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не надійде пропозиція про його розірвання, то дія даного договору автоматично продовжується строком на один рік (п.п 12.1, 12.3 договору).

На виконання умов договору № 272-15 від 15 червня 2015 року, між сторонами укладено та підписано специфікації №№ 1, 2, 3, якими передбачено інший порядок розрахунків за отриманий товар ніж зазначений в договорі, що повністю узгоджується з п. 4.4 даного договору, зокрема за специфікацією № 1 від 15 червня 2015 року (стягнення заборгованості за якою є предметом даного провадження) сторони погодили, що умовами оплати є відстрочення платежу на 60 календарних днів від дати відвантаження зі складу продавця. Датою відвантаження вважається формування видаткової накладної.

Як стверджує позивач, на виконання умов спірного договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товару на загальну суму 133 938,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи специфікаціями: № 1 від 15 червня 2015 року на суму 68 628,00 грн.; № 2 від 01 липня 2015 року на суму 12 990,30 грн.; № 3 від 01 липня 2015 року на суму 52 320,40 грн. та видатковими накладними: № 1418 від 18 червня 2015 року на суму 68 628,00 грн.; № 1601 від 03 липня 2015 року на суму 12 990,30 грн.; № 1634 від 08 липня 2015 року на суму 52 320,40 грн. (арк. спр.17, 18, 19, 20, 22, 25). Однак, в порушення умов договору № 272-15 від 15 червня 2015 року, відповідач не сплатив вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі, відповідач оплатив товар, поставлений відповідно до специфікацій № 2 та № 3 від 01 липня 2015 року на загальну суму 65 310,70 грн. Несплаченим лишається товар, поставлений відповідно до специфікації № 1 від 15 червня 2015 року, що й зумовило позивача звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача 68 628,00 грн. вартості отриманого товару, поставленого відповідно до умов спірного договору та специфікації № 1.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, дослідивши умови договору № 272-15 від 15 червня 2015 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору № 272-15 від 15 червня 2015 року в частині сплатити вартість отриманого товару своєчасно та в повному обсязі, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за отриманий товар відповідно до умов спірного договору та специфікації № 1 (видаткової накладної № 1418 від 18 червня 2015 року) у розмірі 68 628,00 грн. З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором № 272-15 від 15 червня 2015 року у розмірі 68 628,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 1 578,45 грн. інфляційних втрат (за період вересень 2015 року) та 327,12 грн. 3% річних (за період з 20 серпня 2015 року по 16 жовтня 2015 року), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено вірно, згідно діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, та стягнути з відповідача 3% річних (за період з 20 серпня 2015 року по 16 жовтня 2015 року) у розмірі 327,12 грн. та інфляційні втрати (за період вересень 2015 року) в розмірі 1 578,45 грн.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 565,47 грн. за період з 20 серпня 2015 року по 16 жовтня 2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 9.4 спірного договору, за прострочення оплати покупець сплачує пеню за кожен день прострочення, яка нараховується від суми боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня , що повністю відповідає ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги п. 9.4 договору № 272-15 від 15 червня 2015 року та прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, приписи ст. 232 Господарського кодексу України, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за період з 20 серпня 2015 року по 16 жовтня 2015 року у розмірі 5 565,47 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 218,00 грн. покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 174, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 509, 525, 526, 546-551, 610, 611, 625, 626,627, 655, 694, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче обєднання "Ю Бі Сі-Промо" (61157, Харківська область, місто Харків, вулиця Селянська, будинок 110, код ЄДРПОУ 33119392) в особі філії "ТАУЕРС" ТОВ "НВО "Ю БІ СІ-Промо" (62301, Харківська область, Дергачівський район, місто Дергачі, вулиця Залізнична, будинок 31-С, код ЄДРПОУ 38278873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноінокс" (51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 117, код ЄДРПОУ 36699548) 68 628,00 грн. основної заборгованості, 327,12 грн. 3% річних, 1 578,45 грн. інфляційних втрат, 5 565,47 грн. пені та 1 218 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 18.11.2015 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/5719/15