Постанова

від 10.11.2015 по справі 810/4752/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року 810/4752/15

приміщення суду за адресою:м. Київ, бул. ОСОБА_1, 26

час прийняття постанови : 11 год. 25 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лиска І.Г.

при секретарі - Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марленка-Україна" до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Марленка-Україна" з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000051510 від 13.01.2015 року .

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПКУ), у порядку статті 76 глави 8 розділу II ПКУ Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за жовтень 2014 року від 08.12.2014р. №907092100 за результатами якої співробітниками відповідача складено «Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» №551/10-04-15-20/37082542 від 15.12.2014р. (надалі - Акт перевірки).

У висновку Акту перевірки зазначено порушення п. 198.2, 198,6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI.

У зв'язку з незгодою з висновками Акту перевірки ТОВ «Марленка-Україна» було подано Заперечення до Акту перевірки (б/н від 24.12.2014 року) до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. У відповідь отримано Відповідь на заперечення (б/№, б/д) (за підписом Начальника інспекції ОСОБА_2), у якому податкова служба залишила висновки Акту перевірки без змін. За результатами перевірки та розгляду заперечень та на підставі Акту перевірки податковий орган виписав податкове повідомлення-рішення №0000051510 від 13.01.2015р. у сумі 17 531 грн. податку на додану вартість та 8 765 грн. штрафних санкцій.

У зв'язку з незгодою з висновками Акту перевірки та виписаним на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, користуючись правом, наданим п.56.6 Податкового Кодексу України, позивач подав Скаргу (б/н від 19.01.2015р.) до Головного управління ДФС у Київській області. У відповідь було отримано Рішення про результати розгляду скарги (б/№, б/д), відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Оскільки з вказаними висновками Рішення про результати розгляду скарги Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області позивач не погодився, тому був змушений звернутись з повторною скаргою на рішення про результати розгляду скарги до Державної Фіскальної служби України (б/н від 16.04.2015р.).

18.06.2015р. Державна Фіскальна служба України прийняла Рішення про результати розгляду скарги №12721/6/99-99-10-01-04-25, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, тому податкове повыдомлення - рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві.

Від відповідача 21.10.2015 року до суду надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів заперечень на позов податковий орган зазначив, що в ході проведення перевірки позивача податковим органом було виявлено ряд порушень податкового законодавства, що відображено в Акті перевірки, у зв'язку з чим відповідачем обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржуване податкові повідомлення - рішення є таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників сторін, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2014 року, що на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II ПКУ Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за жовтень 2014 року від 08.12.2014р. №907092100 ТОВ «Марленка -Україна».

За результатами перевірки співробітниками відповідача складено «Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Марленка -Україна» (код ЄДРПОУ 37082542) за грудень 2014 року» №551/10-04-15-20/37082542 від 15.12.2014р..

У висновку Акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п. 198.2, 198,6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI, а саме платником безпідставно збільшено податковий кредит за жовтень 2014 року на суму податку на додану вартість 17531, 42 грн., яка не булла включена до складу податкового кредиту реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року.

У зв'язку з незгодою з висновками Акту перевірки ТОВ «Марленка-Україна» було подано Заперечення до Акту перевірки (б/н від 24.12.2014 року) до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У відповідь отримано Відповідь на заперечення (б/№, б/д) (за підписом Начальника інспекції ОСОБА_2), у якому податкова служба залишила висновки Акту перевірки без змін.

За результатами перевірки та розгляду заперечень та на підставі Акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0000051510 від 13.01.2015р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 17 531 грн. та 8 765 грн. штрафних санкцій.

У зв'язку з незгодою з висновками Акту перевірки та виписаним на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, користуючись правом, наданим п.56.6 Податкового Кодексу України, позивач подав Скаргу (б/н від 19.01.2015р.) до Головного управління ДФС у Київській області. У відповідь було отримано Рішення про результати розгляду скарги (б/№, б/д), відповідно до якого скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

16.04.2015 року позивач звернувся з повторною скаргою на рішення про результати розгляду скарги до Державної Фіскальної служби України (б/н від 16.04.2015р.).

18.06.2015р. Державна Фіскальна служба України прийняла Рішення про результати розгляду скарги №12721/6/99-99-10-01-04-25, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення №0000051510 від 13.01.2015р. таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

В Акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.198.2, 198.6 ст.198, а саме: платником безпідставно збільшено податковий кредит за жовтень 2014 року на суму податку на додану вартість 17 531,42 грн., яка не була включена до складу податкового кредиту реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року (від 20.11.2014 №9067904474).

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2014 року на 17 531,42 грн., здійснені на підставі аналізу даних поданого уточнюючого розрахунку до декларації за жовтень 2014 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Марленка - Україна» у грудні 2014 року було подано як самостійний документ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Даним розрахунком було уточнено наступні суми податкового кредиту по контрагентах: з кодом ІНН « 351942621153» на загальну суму - 270 грн.; з кодом ІНН « 328502026557» на загальну суму - 16 545,70 грн.; з кодом ІНН « 374316121151» на загальну суму 17 531,42 грн.

Висновки податкової служби про безпідставне збільшення податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму податку на додану вартість в розмірі 17 531,42 грн. ґрунтуються на тому, що така податкова накладна не була включена до складу податкового кредиту в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року.

Суд звертає увагу, що нормами Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (пункт 50.1 ПКУ);

Платник податку має право включити суми податку до податкового кредиту на підставі отриманої податкової накладної. Саме податкова накладна відповідно до норм пункту 201.6 ПКУ є документом, що одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Оскільки, позивачем виявлено, що така податкова накладна не була відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, тому позивачем було прийнято рішення про її включення до уточнюючого розрахунку до декларації за жовтень 2014 року.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог Порядку Мінфіну № 958 від 22.09.2014 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення» виправлення помилки в реєстрі здійснюється методом «сторно» у момент виявлення такої помилки та коригування помилкових записів у реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

При цьому виправлення помилки в Реєстрі методом «сторно» здійснюється лише у випадку, коли допущена помилка при його заповненні, тобто при перенесенні показників податкових накладних, які підлягають відображенню в Реєстрі, до такого Реєстру.

У випадку подання уточнюючого розрахунку до Декларації запис щодо включення показників уточнюючого розрахунку у Реєстрі здійснюється окремим рядком «З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період» Реєстру. Така ж позиція податкової служби підтверджена відповіддю на питання, розміщеним в Загальнодоступному інформаційно - довідковому ресурсі «ЗІР» Державної фіскальної служби України: «Чи має можливість платник виправити помилку, допущену в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, якщо він подав уточнюючий розрахунок до Декларації, але в Реєстрі поточного періоду не відобразив виправлення помилки методом сторно». Тобто, у разі виправлення помилки через подання уточнюючого розрахунку окремий «уточнюючий» реєстр виданих та отриманих податкових накладних не подається та такий реєстр за минулий період (жовтень 2014 року) не виправляється, а всі дані вносяться до реєстру за поточний місяць.

Така ж позиція податкової служби розміщена на офіційному сайті Державної фіскальної служби України: http://tr.sfs.gov.ua/npp-gariaclii-linii/prmt-95429.html.

Отже, оскільки, на момент отримання позивачем податкової накладної на суму ПДВ 17 531,42 грн. термін подання реєстру виданих та отриманих податкових накладних не настав, тому у грудні 2014 року було подано уточнюючий розрахунок до декларації за жовтень 2014 року без подання реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Отже, висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2014 року на 17 531,42 грн. та порушення позивачем п.198.2, 198.6 ст.198 розділу Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Крім того, судом враховано, що отримане та оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення не містить посилання на норму Податкового Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків, чим порушено статтю 58 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Водночас, судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, що свідчать про обґрунтованість висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду обґрунтованих заперечень на позов та доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення .

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Київській області №0000051510 від 13.01.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Марленка-Україна" сплачений ним судовий збір у сумі 1400(одна тисяча чотириста) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 листопада 2015 р.