Постанова

від 21.02.2019 по справі 810/4752/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року

Київ

справа №810/4752/15

адміністративне провадження №К/9901/19872/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року (суддя І.Г. Лиска) та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року (колегія суддів у складі: О.М. Оксененко, Л.В. Губська, І.В. Федотов) у справі № 810/4752/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Марленка-Україна доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Марленка-Україна (далі - ТОВ Марленка-Україна ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0000051510 від 13 січня 2015 року.

Позов мотивований тим, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, тому податкове повідомлення-рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0000051510 від 13 січня 2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведеними нормами податкового законодавства не передбачено обов'язку платника податку подавати до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, такий додаток, як реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Відзив або заперечення на вказану касаційну скаргу до Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 грудня 2014 року на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за жовтень 2014 року від 08 грудня 2014 року №907092100 ТОВ Марленка Україна , за результатами якої складено акт №551/10-04-15-20/37082542 від 15 грудня 2014 року, яким встановлено порушення пунктів 198.2, 198,6 статті 198 Податкового Кодексу України, а саме платником безпідставно збільшено податковий кредит за жовтень 2014 року на суму податку на додану вартість 17531, 42 грн., яка не була включена до складу податкового кредиту в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Судами також встановлено, що ТОВ Марленка - Україна у грудні 2014 року було подано як самостійний документ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Даним розрахунком було уточнено наступні суми податкового кредиту по контрагентах: з кодом ІНН 351942621153 на загальну суму - 270 грн.; з кодом ІНН 328502026557 на загальну суму - 16545,70грн.; з кодом ІНН 374316121151 на загальну суму 17531,42 грн.

Згідно пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації, згідно із абзацом другим цього ж пункту, є її невід'ємною частиною.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (п. 201.15 ст. 201 ПК України).

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначається Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за № 1490/20228 (далі - Порядок № 1492).

Згідно з пункту 10 розділу І Порядку № 1492 встановлено, що до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

У відповідності до пунктів 1, 2, розділу ІV Порядку № 1492 у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

Так, обов'язок виправлення помилок з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, самостійно виявлених платником податку у поданій у минулих податкових періодах податковій декларації, встановлено пунктом 50.1 ПК України.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Ця норма зобов'язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Отже, за змістом зазначених вище норм платник податку зобов'язаний подавати реєстр виданих та отриманих накладних лише один раз у звітному періоді, в строки передбачені для подання податкової звітності.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наведеними нормами податкового законодавства не передбачено обов'язку платника податку подавати до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, такий додаток, як реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

Як було вірно зазначено судами попередніх інстанцій, що оскільки на момент отримання позивачем податкової накладної на суму ПДВ 17531,42 грн. термін подання реєстру виданих та отриманих податкових накладних не настав, тому у грудні 2014 року було подано уточнюючий розрахунок до декларації за жовтень 2014 року без подання реєстру виданих та отриманих податкових накладних. Інформація щодо уточнюючих показників міститься в додатку №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до уточнюючого розрахунку, який і було подано позивачем.

Таким чином, суд касаційної вважає цілком правильним висновок суду апеляційної інстанції, що пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який, відповідно до висновків акта перевірки було порушено позивачем, не передбачено такої підстави як не включення до податкового кредиту сум ПДВ, як неподання уточнюючого реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційних скарг, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2014 року на 17531,42 грн. та порушення позивачем пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованими/

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду