Постанова

від 16.11.2015 по справі 812/951/15

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/951/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма «Технологія» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 240316,82 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (далі за текстом - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма «Технологія» (далі за текстом - Відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 240316,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 № 400 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та страховими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, Колективне підприємство 52 В«ТермоізоляціяВ» повинно вносити до пенсійного фонду обов'язкові платежі у розмірі 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту В«б-зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» .

Заборгованість відповідача перед ПФУ по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком №2 за період з 01.11.2012 по 31.05.2015 склала 240316,82 грн. Відповідач добровільно не виконує свої зобов'язання, у зв'язку з цим позивач для захисту своїх інтересів та стягнення заборгованості змушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду повернувся конверт з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» № 1058 від 09.07.2003 підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» , при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» . Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (зареєстровано в Мін'юсті України 16 січня 2004 року за № 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Відповідно до п. 6.1 вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 В«Прикінцевих положеньВ» Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4. Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 В«Прикінцевих положеньВ» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 В«Прикінцевих положеньВ» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України).

Отже, підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Позивач здійснював доставку та виплату пільгових пенсій працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма «Технологія», що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» -В«зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» (а.с. 7-34).

Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів В«бВ» -В«зВ» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII В«Про пенсійне забезпеченняВ» , не надавши на них заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед УПФУ в м. Лисичанську Луганської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів В«б-зВ» статті 13 Закону України В«Про пенсійне забезпеченняВ» (список № 2) за період з 01.11.2012 по 31.05.2015 в сумі 240136,82 грн.

Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив у добровільному порядку, що підтверджується карткою особового рахунку.

Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлюється 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

В судовому засіданні встановлено, що сума заборгованості, заявлена Позивачем до стягнення, утворилася в період з 01.11.2012 по 31.05.2015 в сумі 240136,82 грн., тобто за період, який перевищує встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк.

Позивачем не надано, а судом не виявлено поважних причин, які б свідчили про неможливість звернення Позивача з вказаними вимогами в період з листопада 2012 року по лютий 2015 року. При цьому відсутні інші спеціально законодавчо встановлені строки звернення до адміністративного суду з вказаними вимогами, аніж строки, передбачені абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України. Таким чином, до даних спірних правовідносин необхідно застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень - Позивача по справі з вимогами про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Оскільки позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у серпні 2015 р., суд вважає за можливе стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма «Технологія» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.02.2015 по 31.05.2015 в сумі 38626,75 грн.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, які підлягають частковому задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення в даному випадку.

Керуючись статтями 2, 11, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма «Технологія» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна фірма «Технологія» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області заборгованість по витратам на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 2 за період 01.02.2015 по 31.05.2015 в сумі 38626,75 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять шість грн. 75 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_1