Постанова

від 09.11.2015 по справі 813/1234/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2015 року №813/1234/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Жовковської Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 року №0000101501, №0000111501, -

В С Т А Н О В И В :

16 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000101501, №0000111501.

Ухвалою судді від 17 березня 2015 року було відкрито провадження в адміністративній справі №813/1234/15.

Ухвалою суду від 15.04.2015 року було задоволено клопотання представника відповідача та зупинено провадження в адміністративній справі №813/1234/15 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №813/6959/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2014 року форми «Р» №0003032204, форми «В4» №0003022204.

Ухвалою судді від 06.10.2015 року провадження у справі №813/1234/15 було поновлено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила та наголосила на правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки, на її думку, вони прийняті у повній відповідності з чинним законодавством України, просила суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.

Так, ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» зареєстроване в якості юридичної особи 15.10.2009 року, основним видом діяльності якого є електромонтажні роботи.

Судом встановлено, що посадовою особою ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області 19.12.2014 року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж». За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт №3627/15-01/36739355 від 19.12.2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог:

-пункту 6 Розділу V «Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року за №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за №2094/24626;

-п.186.2, п.186.3 ст.186, п.198.4 ст.198, п.199.1, п.199.2, п.199.3 ст.199 Податкового кодексу України. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації за жовтень 2014 року.

При цьому, на підставі акта перевірки №3627/15-01/36739355 від 19.12.2014 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року: №0000111501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 137 810,85 грн. (у т.ч. основний платіж - 91 873,90, штрафні (фінансові) санкції - 45 936,95 грн.; №0000101501, яким ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 681,00 грн.

Загалом, не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу, позивачем було оскаржено такі у судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, висновки акту камеральної перевірки, які слугували підставою для винесення податкового повідомлення-рішення про завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на 131 681,00 грн. ґрунтуються на висновках акту №2189/13-03-22-04/36739355 від 16.09.2014 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» (код ЄДРПОУ - 36739355) з питань достовірності декларування в податковій декларації з податку на додану вартість від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке становить більше 100 тис.грн. за період липень 2014 року.

На підставі акту №2189/13-03-22-04/36739355 від 16.09.2014 року контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення №0003032204, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 58 047,00 грн., штрафні санкції на суму 29 023,50 грн. та №0003022204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 681,00 грн.

Позивачем дані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в судовому порядку.

При цьому, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі №813/6959/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 року, позовні вимоги ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» було задоволено повністю, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

У відповідності до ч.2 ст.14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч.2 ст.255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлені судом обставини у розгляді справи №813/6959/14 мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, а відтак, приймаються судом до уваги.

У той же час, правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 13.01.2015 року є предметом розгляду в адміністративній справі №813/1234/15 та підлягає дослідженню судом.

Як зафіксовано в акті камеральної перевірки, за результатами перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року із урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року від 28.11.2014 року, контролюючим органом встановлено, що позивачем задекларовано наступні показники: операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів (р.1) в сумі 639 935,00 грн., операції з вивезення товарів за межі митної території України (р.2.1) - 5 828 389,00 грн., операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України (р.4) - 1 411 320,00 грн., придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою (р.10.1Б) - 114 859,00 грн., обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам (р.12.1Б) - 19 902,00 грн., сума податкового кредиту (р.17) - 134 548,00 грн.

Тож, відповідач вважає, що оскільки податкове повідомлення-рішення №0003022204 від 02.10.2014 року було отримане Товариством 02.10.2014 року, тому відповідно у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року мала бути відображена сума зменшення залишку від'ємного значення в розмірі 131 681,00 грн.

Однак, суд критично оцінює такі твердження відповідача.

В силу п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; -придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1)фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2)наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3)подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Фінансові санкції до платників податків можуть бути застосовані лише у випадках не підтвердження податковими накладними витрат по сплаті податку на додану вартість у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних і нематеріальних активів (послуг), якщо такі активи не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, ВМД, міжнародні товарно-транспортні накладні, які в своїй сукупності є достатніми підставами для формування податкового кредиту, адже підтверджують реальність придбання в ПАТ «Укрелектроапарат», ТзОВ «Євроформат Стальконструкція», ТзОВ «ВП «Електросервіс», ТзОВ «Львівська ізоляція», ТзОВ «АББ ЛТД», ТзОВ «Альфа Генерація» обладнання, призначеного для поставки фірмі Georgian manganese LTD (Грузія) на виконання умов договору від 27.06.2014 року №096/14.

Дослідження судом первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та контрагентами, свідчить що вони оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, суд зауважує, що формування первинних бухгалтерських документів контрагентами не є предметом дослідження даної справи, а відповідальність за їх недоліки на позивача не покладється.

Доводи відповідача про те, що придбання товарів за авансовані кошти від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) (отримання яких позивачем відображено в рядку 4 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р.), свідчить про їх подальше використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування чи звільняються від оподаткування не приймаються судом до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сума авансових платежів від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) була помилково відображена бухгалтером підприємства в р.4 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р. «Операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 ст.186 розділу V Кодексу за межами митної території України». За отримані кошти позивач придбав обладнання призначене для поставки фірмі Georgian manganese LTD (Грузія) на виконання умов договору від 27.06.2014 року №096/14.

Отже, на переконання суду, допущена посадовими особами ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» помилка у показниках податкової декларації не призвела до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, підставою для висновків про порушення положень п.198.4 ст.198 та п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України були лише дані податкової декларації за липень 2014 року, без їх співставлення з даними первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Тож, суд зазначає, що дані, відображені в податковій декларації є вихідними для податкового органу при проведенні перевірки, однак не є визначальними. Підставою для висновків про заниження податкових зобов'язань є лише дані первинних бухгалтерських документів, а тому, враховуючи, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не знаходять свого відображення в первинних документах бухгалтерського обліку, вони є безпідставними.

Більш того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що номенклатура обладнання, вказана у податкових накладних, не співпадає з номенклатурою вказаною у Додатку 3 до договору від 27.06.2014 року №096/14, що не дає можливості ідентифікувати товари, які будуть використані в операціях звільнених від оподаткування.

Так, судом з'ясовано, що уся номенклатура обладнання, що вказана у податкових накладних повною мірою відповідає номенклатурі обладнання, зазначеного у проекті «Підстанція 110/10/6кВ» «Новое Ферро» для плавильних цехів №1 і №2 Зестафонського заводу феросплавів (Шифр проекта 14.03.502013), який є невід'ємною частиною договору №096/14 на будівництво підстанції - ПС 110/10/6КВ «Новое Ферро».

При цьому, доводи відповідача про те, що отримані товари не будуть використовуватись позивачем в межах господарської діяльності, або ж такі товари будуть використовуватись в операціях, що звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування спростовується фактичною реалізацією придбаних товарів в Грузію фірмі Georgian manganese LTD.

Загалом, матеріалами справи підтверджується, що 09.10.2014 року та 30.10.2014 року на виконання умов укладеного з Georgian manganese LTD (Грузія) договору, товар, що був придбаний за авансові кошти Georgian manganese LTD, був відправлений позивачем на адресу Georgian manganese LTD в Грузію, що доводиться ВМД, Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), рахунками-фактурами, упаковочними листами.

Отже, суд наголошує, що усі придбані позивачем товари, можна ідентифікувати як такі, що будуть використані в операціях, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, відповідно до п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 Податкового кодексу України (вивезення товарів за межі митної території України).

Окрім того, суд, позитивно оцінюючи твердження позивача, звертає увагу, що неможливість ідентифікації товарів, які будуть (не будуть) використані в операціях, звільнених від оподаткування, як підстава для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість не передбачена положеннями ПК України.

Водночас, суд також зазначає, що відповідачем не було враховано і в акті перевірки не наведено й не зафіксовано, що підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість можуть бути: або ж документально підтверджені дані про те, що придбані товари будуть використані в операціях, звільнених від оподаткування, або факт придбання товарів, що фактично можуть бути використані лише в операціях, звільнених від оподаткування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно з статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Тож, саме на контролюючі органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення, не дотримався вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів і не довів правомірності прийнятих ним рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин й вимог законодавства, а відтак, у нього, зокрема, були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що для відновлення порушених прав та інтересів позивача спірні податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними і скасувати, відповідно, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на день звернення із позовом до суду), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 13.01.2015 року №0000111501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 13.01.2015 року №0000101501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» (код ЄДРПОУ 36739355) сплачений судовий збір у сумі 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений 16 листопада 2015 року.