Ухвала

від 06.10.2016 по справі 813/1234/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 р. Справа № 876/6677/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року у адміністративній справі №813/1234/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000101501, №0000111501.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 13.01.2015 року №0000111501. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 13.01.2015 року №0000101501. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Буд-Монтаж» (код ЄДРПОУ 36739355) сплачений судовий збір у сумі 539 (п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суд першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Вважає, що в порушення пункту 6 Розділу V Наказу №678 ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на 131 681 грн. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області 19.12.2014 року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2014 року ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж».

За результатами перевірки складено акт №3627/15-01/36739355 від 19.12.2014 року. Перевіркою виявлено порушення вимог: -пункту 6 Розділу V «Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року за №678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за №2094/24626; -п.186.2, п. 186.3 ст. 186, п. 198.4 ст. 198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.3 ст. 199 Податкового кодексу України. Дані камеральної перевірки свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації за жовтень 2014 року.

На підставі акта перевірки №3627/15-01/36739355 від 19.12.2014 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року: №0000111501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 137 810,85 грн. (у т.ч. основний платіж 91 873,90, штрафні (фінансові) санкції 45 936,95 грн.; №0000101501, яким ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 681,00 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Як видно із матеріалів справи, висновки акту камеральної перевірки, які слугували підставою для винесення податкового повідомлення-рішення про завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.21) на 131 681,00 грн. ґрунтуються на висновках акту №2189/13-03-22-04/36739355 від 16.09.2014 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» (код ЄДРПОУ 36739355) з питань достовірності декларування в податковій декларації з податку на додану вартість від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке становить більше 100 тис.грн. за період липень 2014 року.

На підставі акту №2189/13-03-22-04/36739355 від 16.09.2014 року контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення №0003032204, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 58 047,00 грн., штрафні санкції на суму 29 023,50 грн. та №0003022204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 681,00 грн.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі №813/6959/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 року, позовні вимоги ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» було задоволено повністю, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 року №0003032204, №0003022204.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Отже, встановлені судом обставини у розгляді справи №813/6959/14 мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, а відтак, приймаються судом до уваги.

Як зафіксовано в акті камеральної перевірки, за результатами перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року із урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2014 року від 28.11.2014 року, контролюючим органом встановлено, що позивачем задекларовано наступні показники: операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів (р.1) в сумі 639 935,00 грн., операції з вивезення товарів за межі митної території України (р.2.1) 5 828 389,00 грн., операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України (р.4) 1 411 320,00 грн., придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою (р.10.1Б) 114 859,00 грн., обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам (р.12.1Б) 19 902,00 грн., сума податкового кредиту (р.17) 134 548,00 грн.

Тож, відповідач вважає, що оскільки податкове повідомлення-рішення №0003022204 від 02.10.2014 року було отримане Товариством 02.10.2014 року, тому відповідно у рядку 21.3 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року мала бути відображена сума зменшення залишку від'ємного значення в розмірі 131 681,00 грн.

Однак, суд з таким твердження відповідача не погоджується з огляду на наступне.

П.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Фінансові санкції до платників податків можуть бути застосовані лише у випадках не підтвердження податковими накладними витрат по сплаті податку на додану вартість у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних і нематеріальних активів (послуг), якщо такі активи не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

В матеріалах справи наявні належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, ВМД, міжнародні товарно-транспортні накладні, які в своїй сукупності є достатніми підставами для формування податкового кредиту, адже підтверджують реальність придбання в ПАТ «Укрелектроапарат», ТзОВ «Євроформат Стальконструкція», ТзОВ «ВП «Електросервіс», ТзОВ «Львівська ізоляція», ТзОВ «АББ ЛТД», ТзОВ «Альфа Генерація» обладнання, призначеного для поставки фірмі Georgian manganese LTD (Грузія) на виконання умов договору від 27.06.2014 року №096/14.

Дослідження судом первинних документів, що опосередковують господарські відносини між позивачем та контрагентами, свідчить що вони оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, суд звертає увагу на те, що формування первинних бухгалтерських документів контрагентами не є предметом дослідження даної справи, а відповідальність за їх недоліки на позивача не покладається.

Доводи апелянта про те, що придбання товарів за авансовані кошти від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) (отримання яких позивачем відображено в рядку 4 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р.), свідчить про їх подальше використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування чи звільняються від оподаткування не приймаються судом до уваги, оскільки в судом встановлено, що сума авансових платежів від фірми Georgian manganese LTD (Грузія) була помилково відображена бухгалтером підприємства в р.4 декларації з податку на додану вартість за липень 2014 р. «Операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 ст.186 розділу V Кодексу за межами митної території України». За отримані кошти позивач придбав обладнання призначене для поставки фірмі Georgian manganese LTD (Грузія) на виконання умов договору від 27.06.2014 року №096/14.

Таким чином, допущена посадовими особами ТзОВ «Енерго-Буд-Монтаж» помилка у показниках податкової декларації не призвела до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Водночас, як видно із матеріалів справи, підставою для висновків про порушення положень п. 198.4 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України були лише дані податкової декларації за липень 2014 року, без їх співставлення з даними первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Крім того, суд зазначає, що дані, відображені в податковій декларації є вихідними для податкового органу при проведенні перевірки, однак не є визначальними. Підставою для висновків про заниження податкових зобов'язань є лише дані первинних бухгалтерських документів, а тому, враховуючи, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не знаходять свого відображення в первинних документах бухгалтерського обліку, вони є безпідставними.

Більш того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що номенклатура обладнання, вказана у податкових накладних, не співпадає з номенклатурою вказаною у Додатку 3 до договору від 27.06.2014 року №096/14, що не дає можливості ідентифікувати товари, які будуть використані в операціях звільнених від оподаткування.

Судом встановлено, що вся номенклатура обладнання, що вказана у податкових накладних повною мірою відповідає номенклатурі обладнання, зазначеного у проекті «Підстанція 110/10/6кВ» «Новое Ферро» для плавильних цехів №1 і №2 Зестафонського заводу феросплавів (Шифр проекта 14.03.502013), який є невід'ємною частиною договору №096/14 на будівництво підстанції - ПС 110/10/6КВ «Новое Ферро».

При цьому, доводи відповідача про те, що отримані товари не будуть використовуватись позивачем в межах господарської діяльності, або ж такі товари будуть використовуватись в операціях, що звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування спростовується фактичною реалізацією придбаних товарів в Грузію фірмі Georgian manganese LTD.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.10.2014 року та 30.10.2014 року на виконання умов укладеного з Georgian manganese LTD (Грузія) договору, товар, що був придбаний за авансові кошти Georgian manganese LTD, був відправлений позивачем на адресу Georgian manganese LTD в Грузію, що доводиться ВМД, Міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), рахунками-фактурами, упаковочними листами.

Таким чином, всі придбані позивачем товари, можна ідентифікувати як такі, що будуть використані в операціях, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, відповідно до п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (вивезення товарів за межі митної території України).

Крім того, суд, позитивно оцінюючи твердження позивача, звертає увагу, що неможливість ідентифікації товарів, які будуть (не будуть) використані в операціях, звільнених від оподаткування, як підстава для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість не передбачена положеннями ПК України.

Водночас, суд також зазначає, що відповідачем не було враховано і в акті перевірки не наведено й не зафіксовано, що підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість можуть бути: або ж документально підтверджені дані про те, що придбані товари будуть використані в операціях, звільнених від оподаткування, або факт придбання товарів, що фактично можуть бути використані лише в операціях, звільнених від оподаткування.

Крім того, вказана позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення, не дотримався вимог чинного податкового законодавства України та не довів правомірності прийнятих ним рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин й вимог законодавства, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2015 року у адміністративній справі №813/1234/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 11.10.2016р.