Постанова

від 17.11.2015 по справі 816/3016/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 р. Справа № 816/3016/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Рєзнікової С.С. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2015р. по справі № 816/3016/15

за позовом Комсомольського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комсомольський міський центр зайнятості, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12 330 гривень 38 копійок.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2015р. по справі № 816/3016/15 позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, незаконне та необґрунтоване.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 17.11.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 28 травня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Комсомольського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного (а.с. 12-13).

У поданих заявах відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років.

ОСОБА_1 28 травня 2014 року надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю (а. с. 29).

Знята з обліку ОСОБА_1 з 12 березня 2015 року у зв'язку з поданням заяви про припинення реєстрації (а. с. 29).

За період перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 12 330 грн. 38 коп., що підтверджується довідкою Комсомольського міського центру зайнятості (а. с. 18).

Комсомольським міським центром зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, в ході якого виявлено, що відповідач під час реєстрації в Комсомольському МЦЗ приховав від спеціалістів центру зайнятості інформацію про те, що він працював по трудовій угоді членом виборчої комісії ДВК № 531274 Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 151 з 08 травня 2014 року по 30 травня 2014 року на час виборів Президента України 2014 року (а.с. 13-15).

За таких обставин позивач дійшов висновку, що відповідачем надано недостовірні дані стосовно трудової діяльності, у зв'язку з чим безпідставно отримано допомогу по безробіттю, сума якої складає 12 330 грн. 38 коп.

У зв'язку із виявленим порушенням, 13 липня 2015 року позивачем видано наказ № 84 про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 (а.с. 16) та, з метою повідомлення відповідача про необхідність повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, надіслано вимогу про відшкодування допомоги по безробіттю від 13.07.2015 року №705 (а.с. 17).

Оскільки відповідачем кошти в добровільному порядку не відшкодовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт незаконного отримання допомоги на випадок безробіття ОСОБА_1 та порушення нею вимог Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", в тому числі і в частині надання недостовірних відомостей про обставини, які впливають на виплату допомоги по безробіттю, місця не мав, у звязку з чим, позовні вимоги про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю є доведеними та такими, що задоволенню підлягають.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться територіальним органом незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Під час проведення реєстрації працівник територіального органу заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідач в період з 08 травня 2014 року до 30 травня 2014 року виконував роботу члену Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 151.

Відповідно до архівної довідки, відповідач виконувала обов'язки члена Окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 151 у зв'язку з оформлення цивільно-правового договору (а.с. 15).

На думку позивача, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з окружною виборчою комісією виборчого округу № 151, при постановці на облік до центру зайнятості вона повинна була вказати роботу в комісії як останнє місце роботи, і при розрахунку розміру середньої заробітної плати для визначення розміру допомоги по безробіттю сума, отримана за виконання обов'язків члена виборчої комісії, повинна була включатися до фактичного заробітку за основним місцем роботи.

Разом з тим, слід вказати, що відповідно до положень ч.ч.1, 2, 6, 7 статті 40 Закону України "Про вибори Президента України" від 05.03.1999 року робота члена виборчої комісії, який виконує свої повноваження у виборчій комісії на платній основі, оплачується у визначеному Кабінетом Міністрів України розмірі та в порядку, визначеному Центральною виборчою комісією, за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів.

Оплата праці члена виборчої комісії, звільненого від виконання виробничих або службових обов'язків за основним місцем роботи, не може бути нижчою від його середньої заробітної плати за основним місцем роботи. Оплата праці члена виборчої комісії, який є пенсіонером або особою, яка тимчасово не працює, не може бути нижчою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент її нарахування.

Праця, пов'язана з організацією підготовки і проведення виборів Президента України, осіб, визнаних в установленому законом порядку безробітними, у складі окружних, дільничних виборчих комісій чи як спеціалістів, експертів та технічних працівників, зазначених у частині третій статті 25 та частині двадцятій статті 28 цього Закону, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги по безробіттю та інших видів соціальної допомоги.

Оплата праці членів виборчої комісії, а також осіб, які залучаються до роботи в комісії, у тому числі, в день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, не може бути підставою для скасування, обмеження або зменшення їм та членам їх сімей, які проживають разом з ними, будь-яких видів соціальних виплат, пенсій, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг тощо.

Наведеним нормам Закону України «Про вибори Президента України» кореспондують положення Розділу 1 Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України, затвердженого постановою Центральної виборчої комісії від 08.04.2014 р. № 226 (п.п.1.4, 1.5 Порядку).

Так, відповідно до п.1.6 вищевказаного Порядку, праця, пов'язана з організацією підготовки і проведення виборів Президента України, осіб, визнаних в установленому законом порядку безробітними, у складі виборчих комісій, не є підставою для зняття цих осіб з обліку в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, або для припинення виплати їм допомоги по безробіттю та інших видів соціальної допомоги. Оплата праці членів виборчих комісій, які є пенсіонерами, не може бути підставою для обмеження розміру отримуваної ними пенсії.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що законодавцем передбачено чотири категорії осіб, які можуть виконувати обов'язки члена виборчої комісії: 1) працюючі особи, які мають основне місце роботи; 2) пенсіонери; 3) особи, які тимчасово не працюють; 4) особи, визнані в установленому порядку безробітними. Виконання обов'язків члена виборчої комісії не позбавляє особу статусу, який вона мала до виконання таких обов'язків.

Враховуючи, що викладене відповідач на момент виконання обов'язків члена виборчої комісії була тимчасово непрацюючою особою.

Стосовно тверджень позивача, що ОСОБА_1 перебувала з окружною виборчою комісією у трудових відносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.2 Розділу 2 Порядку оплати праці членів окружних та дільничних виборчих комісій з виборів Президента України, затвердженому постановою Центральної виборчої комісії від 08.04.2014, № 226 передбачено, що між членом виборчої комісії та окружною виборчою комісією (для виборчих комісій закордонних виборчих дільниць - відповідною закордонною дипломатичною установою України, через яку здійснюється фінансове забезпечення дільничної виборчої комісії закордонної виборчої дільниці) укладається цивільно-правовий договір за зразком, наведеним у додатку до Порядку.

При цьому, цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Серед ознак, за допомогою яких відрізняються один вид договору від іншого, можна виділити такі.

За цивільно-правовим договором, укладеним між установою і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Судом встановлено, що між окружною виборчою комісією і відповідачем від був укладений договір відповідно до зразка, передбаченого Додатком 2 до постанови Центральної виборчої комісії від 08.04.2014 № 226. За його умовами відповідач зобов'язувалася виконувати обов'язки члена виборчої комісії, пов'язані з підготовкою та проведенням виборів Президента України, а замовник зобов'язувався здійснити оплату виконаних робіт у порядку, розмірі та строки, визначені цим договором.

Отже, вказаний договір є цивільно-правовим, а не трудовим, з огляду на що відповідач не перебувала з окружною виборчою комісією у трудових відносинах.

Таким чином, відповідач при постановці на облік до центру зайнятості правомірно вказала, що не перебуває у тродових відносинах.

Згідно з ч.3 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, законодавцем передбачені підстави для стягнення із застрахованої особи суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг лише внаслідок умисного надання нею недостовірних відомостей про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що факт незаконного отримання допомоги на випадок безробіття ОСОБА_1 та порушення нею вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", в тому числі, і в частині надання недостовірних відомостей про обставини, які впливають на виплату допомоги по безробіттю, місця не мав, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Документально підтвердженими витратами, які підлягають стягненню на користь позивача є витрати у розмірі 1339 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.08.2015р. по справі № 816/3016/15 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Комсомольського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень 80 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Рєзнікова С.С. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 17.11.2015 р.