Рішення

від 09.11.2015 по справі 752/11978/15-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11978/15-ц

Провадження №: 2/752/4951/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2015 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Ладиченко С.В.,

при секретарі Рожок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за аліментним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за аліментним договором у якому просить стягнути з відповідача на її користь неустойку за аліментним договором у розмірі 159 120 гривень, у відшкодування судових витрат по оплаті юридичних послуг 4 000 грн. та по оплаті судового збору у 1591 грн.20 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка вказує що з відповідачем перебувала у шлюбі 02 червня 2001 р. по 06 серпня 2010 р., коли шлюб між ними було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва, на підставі чого відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 від 07 вересня 2010 р.

З відповідачем має спільного сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом Серія НОМЕР_2 про народження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Маріуполя Донецької області 15 січня 2002р.

Після розірвання шлюбу син постійно проживає з нею.

19 червня 2010 року між мною та ОСОБА_2 було укладено аліментний договір про утримання сина ОСОБА_3 (надалі - аліментний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловйовою М.В. та зареєстрований у реєстрі за номером 750.

Відповідно до п.1 аліментного договору ОСОБА_2 зобов'язувався утримувати сина ОСОБА_3 та сплачувати аліменти на його утримання протягом трьох років, починаючи з 01 липня 2010р. по 01 липня 2013р. у твердій грошовій сумі, розмір якої за домовленістю сторін становить 8000,00 гривень щомісячно. Гроші будуть повинні перераховуватись до 15 числа кожного місяця на поточний рахунок матері дитини - ОСОБА_1 або готівкою ОСОБА_1 під розписку.

Укладення аліментного договору було ініціативою саме ОСОБА_2, про що свідчить сплата ним витрат на виконання і посвідчення цього договору (п.12 аліментного договору). Відповідач усвідомлював свої дії і був впевнений у тому, що зможе забезпечити його виконання.

З 01 червня 2012 р. відповідач припинив сплачувати аліменти за аліментним договором.

26 квітня 2013 р. їй стало відомо, що 13 червня 2012 р. Дарницьким районним судом м. Києва було розглянуто справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про припинення дії аліментного договору, зменшення суми аліментів та встановлення нового розміру аліментів та ухвалено заочне рішення, яким змінено розмір аліментів, що утримуються з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 на підставі аліментного договору та встановлено розмір аліментів у сумі 2000 грн., починаючи з 22 грудня 2011р.

Про розгляд справи вона повідомлена не була, так як відповідач указав невірну адресу її проживання.

Вона звернулась із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 серпня 2013р. суд визнав її неявку в судове засідання та неповідомлення про причини неявки поважними, однак в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовив. Не погоджуючись із заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2012 р. про зменшення розміру аліментів, вона подала апеляційну скаргу .

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 09 жовтня 2013 року апеляційну скаргу було задоволено, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2012 р. скасовано і ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів та припинення дії аліментного договору.

Таким чином, з 09 жовтня 2013р. у ОСОБА_2 відновився обов'язок сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 8 000,00 грн. щомісячно, як було визначено аліментним договором, та утворилась заборгованість у розмірі 104 000,00 грн., адже відповідач не сплачував аліменти, починаючи з 01 червня 2012р. по 01 липня 2013р. (8 000,00 грн. х 13 місяців = 104 000,00 грн).

Зважаючи на те, що добровільно ОСОБА_2 борг за аліментним договором у сумі 104 000 грн. не сплатив, вона вимушена була звернутися із відповідним позовом до суду.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014 р. розглянуто справу №753/18564/13-ц за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за аліментним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до неї про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за аліментним договором у розмірі 104 000 грн. та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

На підставі вище зазначеного рішення 19 лютого 2014р. Дарницький районний суду м. Києва видав їй виконавчий лист.

28 лютого 2014р. вона звернулась із заявою про примусове виконання рішення суду до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві.

03 березня 2014р. ВДВС Дарницького РУЮ у м.Києві відкрито виконавче провадження №42369776 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за аліментним договором у розмірі 104 000 грн. та встановлено ОСОБА_2 строк для добровільного виконання рішення суду до 10 березня 2014р. Однак боржник добровільно рішення суду не виконав.

Відповідно до п.8 аліментного договору при виникненні у ОСОБА_2 заборгованості по аліментам з його вини або в разі несвоєчасного виконання умов цього договору, він сплачує ОСОБА_1 неустойку в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, позивач вважає що у відповідності до п.8 аліментного договору вона має право на стягнення з ОСОБА_2 неустойки за несвоєчасне виконання умов цього договору. Період неустойки визначає з 09 жовтня 2013р. по 10 березня 2014р. Даний період обґрунтовує тим, що з набранням законної сили рішенням Апеляційного суду м. Києва, яким було відновлено первісний розмір щомісячних аліментів у сумі 8 000, 00 грн., у ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі 104 000, 00 грн., яку ОСОБА_2 зобов'язаний був їй сплатити в день прийняття рішення, тобто 09 жовтня 2013р.

Починаючи з 11 березня 2014р., після початку примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014 р. всі подальші її правовідносини з ОСОБА_2 щодо стягнення з боржника боргу за аліментним договором регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Неустойку позивач розраховує наступним чином:

Розмір заборгованості, який утворився станом на 09 жовтня 2013р. становить 104000 грн.

Кількість днів прострочення ОСОБА_2 сплати аліментів з 09 жовтня 2013р. по 10 березня 2014р. становить 153 дні.

Розмір неустойки становить 104 000,00 грн /100 % х 1 % х 153 дні = 159 120,00 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять) гривень.

Згідно з п.4 аліментного договору кожна сторона зобов'язується виконувати свої зобов'язання, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків. Сторона, що порушила зобов'язання за цим договором, повинна усунути ці порушення.

У заочному рішенні Дарницького районного суду м.Києва від 22 грудня 2014р. у справі № 753/11280/14-ц зазначено: «Договір про сплату аліментів є різновидом цивільно-правових договорів та регулюється сімейним та цивільним законодавством. Даний договір заснований на одному із загальних принципів регулювання сімейних відносин, відображеному у ст.9 СК України, якою встановлено положення про те, що регулювання сімейних відносин може відбутися за домовленістю (договором) між учасниками цих відносин. Зазначений договір спрямований на настання правових наслідків, передбачених нормами сімейного законодавства, - на надання батьками утримання їхній дитині. Крім того, договір між батьками про сплату аліментів на дитину спрямований, насамперед, на добровільне виконання матір'ю чи батьком дитини її аліментного обов'язку».

Право на стягнення неустойки у разі несвоєчасного виконання аліментного договору ОСОБА_2 сторони погодили самостійно та передбачили у п.8 аліментного договору.

Позивач посилається на те, що згідно ст.20 СК України до вимог, що випливають із сімейних правовідносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст.138, ч.3 ст.139 цього Кодексу. У наведених випадках позовна давність застосовується судом відповідно до ЦК України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Таким чином, відповідно до ст.20 СК України позовна давність до вимог про стягнення пені за прострочення сплати аліментів не застосовується.

Також позивач посилається на те, що до такого висновку дійшли суди, розглядаючи справу про стягнення неустойки за аліментним договором. У заочному рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2014р. , справа №753/11280/14-ц зазначено: «Право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені) за прострочення їх сплати передбачене п.8 аліментного договору про утримання дитини, а відтак, до вимог ОСОБА_1 позовна давність застосуванню не підлягає». В рішенні від 26 березня 2015р. Апеляційний суд м. Києва підтримав вище викладену правову позицію Дарницького районного суду м. Києва та додав: «На підставі аналізу змісту ст. 196 СК України слід зробити висновок, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати настає у випадку порушення платником аліментів зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості, тому факт погашення платником цієї заборгованості не звільняє його від передбаченої цією нормою відповідальності».

Таким чином, на вимоги про стягнення неустойки за аліментним договором позовна давність не поширюється, а відтак вони підлягають задоволенню судом.

Заборгованість у розмірі 104 000,00 грн. за аліментним договором виникла з вини відповідача та підстави для звільнення його від сплати неустойки відсутні.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року, що набуло законної сили, ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів та припинення дії аліментного договору у зв'язку з відсутністю доказів щодо погіршення матеріального стану ОСОБА_2, стану здоров'я або інших обставин, що мають істотне значення протягом дії аліментного зобов'язання.

У рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014 р. та ухвалі Апеляційного суду м.Києва від 14 травня 2014р. суди дійшли висновку, що відповідач не виконував своїх зобов'язань за аліментним договором, допустив заборгованість у сумі 104 000 грн., що передбачених законом підстав для звільнення його від сплати вказаної заборгованості судом не встановлено. Суди також встановили,що посилання відповідача (ОСОБА_2.) на те, що він не працює безумовно не свідчить про те, що його матеріальний стан погіршився, оскільки його звільнення з роботи відбулося за власним бажанням, з 15 жовтня 2010 року по 01 вересня 2011 року, з 03 листопада 2011 року по 09 грудня 2011 року) відповідач не працював; крім того, він не працював і до того часу як утворилася заборгованість по аліментам, однак, при цьому до 01 червня 2012 року ним сплачувалися аліменти у визначеному договором розмірі. Також судами встановлено, що сторонами також було укладено (в цей же день) договір про поділ майна подружжя, за умовами якого відповідачу було виділено майна у власність на 740 000 грн. Також суди правильно вважали, що не заслуговують на увагу інші доводи зустрічного позову - щодо його сімейного та матеріального стану, а також щодо стану його здоров'я, оскільки, всі ці обставини існували на час укладення аліментного договору.

Також ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2015р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2015р., ОСОБА_2 було відмовлено у розстрочці виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014р. Суди обґрунтовано вважали, що не можуть бути прийняті до уваги викладені у заяві ОСОБА_2 доводи щодо тяжкої хвороби заявника, як підстава для її задоволення, оскільки обізнаність заявника про стан його здоров'я та наявність у нього цієї хвороби існували на час укладення ним аліментного договору, заборгованість за яким він просив розстрочити, що ця обставина була встановлена рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014 р. та ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 14 травня 2014р.

Позивач вважає що заборгованість по сплаті аліментів утворилася виключно з вини ОСОБА_2 та жодних підстав для звільнення його від сплати неустойки за несвоєчасне виконання умов аліментного договору немає.

Оскільки у зв'язку з порушенням її прав відповідачем вона змушена була звернутися до юристів вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн., що підтверджуються копією договору про надання юридичних послуг, квитанцією про оплату юридичних послуг.

В судовому засіданні позивач позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач повідомлявся в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання відповідач повторно не з'явився.

Так відповідач не з'явився у судове засідання 30.09.2015 року та повторно не з'явився у судове засідання 09.11.2015 року.

Причину належним чином повідомленого в установленому порядку відповідача у судове засідання 09.11.2015 року суд вважає неповажною.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. ст. 224, 225 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Суд вважає, що немає підстав для залучення до участі у справі Служби у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, оскільки розгляд позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за аліментним договором не впливає на правовідносини іньшіх осіб.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначається за домовленістю між ними.

Згідно зі ст. 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 є дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно з п.4 аліментного договору (а.с.12) кожна сторона зобов'язується виконувати свої зобов'язання, покладені на неї цим договором, та сприяти другій стороні у виконанні її обов'язків. Сторона, що порушила зобов'язання за цим договором, повинна усунути ці порушення.

Договір про сплату аліментів є різновидом цивільно-правових договорів та регулюється сімейним та цивільним законодавством. Даний договір заснований на одному із загальних принципів регулювання сімейних відносин, відображеному у ст. 9 СК України, якою встановлено положення про те, що регулювання сімейних відносин може відбутися за домовленістю (договором) між учасниками цих відносин. Зазначений аліментний договір про утримання дитини спрямований на настання правових наслідків, передбачених нормами сімейного законодавства, - на надання батьками утримання їхній дитині. Крім того, договір між батьками про сплату аліментів на дитину спрямований, насамперед, на добровільне виконання батьком дитини її аліментного обов'язку.

Право на стягнення неустойки у разі несвоєчасного виконання аліментного договору ОСОБА_2 сторони погодили самостійно та передбачили у п.8 аліментного договору. (а.с.12).

Аліментний договір не розірваний, в судовому порядку не визнавався недійсним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст.20 СК України до вимог, що випливають із сімейних правовідносин, позовна давність не застосовується, тобто на вимоги про стягнення неустойки за аліментним договором позовна давність не поширюється.

Заборгованість у розмірі 104 000,00 грн. за аліментним договором виникла з вини відповідача, а підстав для звільнення його від сплати неустойки суд не вбачає.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року, що набуло законної сили, ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позову про зменшення розміру аліментів та припинення дії аліментного договору у зв'язку з відсутністю доказів щодо погіршення матеріального стану ОСОБА_2, стану здоров'я або інших обставин, що мають істотне значення протягом дії аліментного зобов'язання.

В ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2014р. суди дійшли висновку, що відповідач не виконував своїх зобов'язань за аліментним договором, допустив заборгованість у сумі 104 000 грн., що передбачених законом підстав для звільнення його від сплати вказаної заборгованості судом не встановлено. Також встановлено, що посилання відповідача (ОСОБА_2.) на те, що він не працює безумовно не свідчить про те, що його матеріальний стан погіршився, оскільки його звільнення з роботи відбулося за власним бажанням, з 15 жовтня 2010 року по 01 вересня 2011 року, з 03 листопада 2011 року по 09 грудня 2011 року) відповідач не працював; крім того, він не працював і до того часу як утворилася заборгованість по аліментам, однак, при цьому до 01 червня 2012 року ним сплачувалися аліменти у визначеному договором розмірі. Також судами встановлено, що сторонами також було укладено (в цей же день) договір про поділ майна подружжя, за умовами якого відповідачу було виділено майна у власність на 740 000 грн. Також суди правильно вважали, що не заслуговують на увагу інші доводи зустрічного позову - щодо його сімейного та матеріального стану, а також щодо стану його здоров'я, оскільки, всі ці обставини існували на час укладення аліментного договору.

Також ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 березня 2015р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2015р., ОСОБА_2 було відмовлено у розстрочці виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014р. Суди обґрунтовано вважали, що не можуть бути прийняті до уваги викладені у заяві ОСОБА_2 доводи щодо тяжкої хвороби заявника, як підстава для її задоволення, оскільки обізнаність заявника про стан його здоров'я та наявність у нього цієї хвороби існували на час укладення ним аліментного договору, заборгованість за яким він просив розстрочити, що ця обставина була встановлена рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2014 р. та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2014р.(а.с.15-19, 21-31).

Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачкою витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн., що підтверджуються копією договору про надання юридичних послуг, квитанцією про оплату юридичних послуг, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1592 грн.(а.с.2, 31-33, 44).

На підставі викладеного, керуючись ст. 20, 180, ч.1 ст. 181 СК України, 526, 527, 530, ч.4 ст. 631 ЦК України, ст.ст. 10,30,60, 212-215, 223, 224-226, 228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за аліментним договором у розмірі 159 120 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1591 грн.20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 4 000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. Ладиченко