Рішення

від 10.06.2010 по справі 2-6636/10

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 2-6636/10

Номер провадження -

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого - судді Поступайло В.В.,

при секретарі - Гончар Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді про зобов'язання вчинити дії щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку і виплати підвищення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона, як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 року має право на отримання щомісячної допомоги у розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, однак, така допомога відповідачем їй в повному обсязі не виплачувалась. Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік. Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Згідно з пп. 2 п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-УІ, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-Г7 викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI, визнано неконституційним. Незважаючи на це, управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді не сплачує належну їй до виплати щомісячну державну соціальну допомогу.

Позивач свої вимоги підтримала, при цьому подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача просив розглядати справу за його відсутності, при цьому в письмових запереченнях проти позову позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що не заперечує соціальний і правовий статус позивача, який дійсно є „дитиною війни", але управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді, як територіальне управління не має жодного відношення до коштів державного бюджету. Вважає, що жоден з правових актів, які регулюють дані правовідносини не покладає обов'язку на органи Пенсійного фонду нарахування та проведення зазначених в позові виплат.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ГУ, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення та паспорту позивача, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - є дитиною війни, тобто вона має право на пільги передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем.

З матеріалів Справи вбачається, що позивач не отримує інші види підвищення пенсії за віком та інші щомісячні державні соціальні допомоги.

Відповідно до ст.ст. 6, 7 вказаного Закону, дітям війни пенсії підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік. Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року №3367-ІУ п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18,11.2004 року №2195-ІУ, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджет)/ у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" в зазначеній частині не реалізовані.

Пунктом 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007" від 19.12.2006 року № 489-У дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV на 2007 рік зупинено.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнанні неконституційними.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення зворотної дії в часі не має.

Тому з 9 липня по 31 грудня 2007 року позивач мала правові підстави для нарахування підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з пп. 2 п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІУ викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни. гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Частиною 4 статті 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-ХП визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI, визнано неконституційним.

Судом встановлено, що з 1 січня 2008 року позивачу підвищено пенсію на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28.12.2007 року). З 22 травня 2008 року, на підставі рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008, перерахунок пенсії з урахуванням ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 18.11.2004 року) позивачу управлінням Пенсійного фонду України в місті Кіровограді не проводився.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання підвищення пенсії не на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На підставі зазначеного, управлінню Пенсійного фонду України в місті Кіровограді належить здійснити позивачу перерахунок пенсії, починаючи з 22 травня 2008 року, згідно вище вказаного законодавства України, і тому в цій частині позовні вимоги також слід задовольнити.

У 2009 році Верховною Радою України не приймались нормативні акти щодо обмеженій вищезазначеної пільги „Дітям війни", а тому вимоги позивача про отримання підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком впродовж 2009 року є обґрунтованими.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань судом не приймається до уваги.

У справі „Кечко проти України'" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі (Case 41\74 van Duyn v.Home Office ) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе і право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Посилання відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії дітям війни чинним законодавством, не приймається судом до уваги, оскільки ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на викладене, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

Крім того, незважаючи на компетенцію деяких органів влади по наданню обов'язкових роз'яснень щодо виконання вимог законодавства, наявність чи відсутність будь-яких відомчих чи міжвідомчих роз'яснень, інструкцій та розпоряджень щодо механізму виконання норм Закону України не може бути підставою для невиконання цих норм, якщо це тягне за собою порушення прав та законних інтересів громадян України.

Відповідно до п.1, п.3, п.15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політика, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомог на поховання, тощо, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, міст Києва та Севастополя, управління в районах, містах і районах у містах.

Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та те, що питання перерахунку пенсій відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії позивачу, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та здійснити їх виплату.

Бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком знайшла своє підтвердження.

Оскільки відповідно до п.34 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито» Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, суд вважає, що судові витрати по справі в частині сплати судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. слід компенсувати позивачу за рахунок держави. Також, згідно із ст. 88 ЦПК України з управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді підлягають стягненню на користь позивача 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді, які понесені нею при зверненні до суду, що підтверджується документально.

З огляду на викладене та керуючись ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 1, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195- IV (із змінами та доповненнями), ч. 4 ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХП, ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1, п.17 ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-ІУ (із наступними змінами), ст. 58, п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-У, п. 2 п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VI, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді про зобов'язання вчинити дії щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни" задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 31 грудня 2009 року в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді провести перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 31 грудня 2009 року з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в місті Кіровограді на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в суді, понесені позивачем при зверненні до суду, в розмірі 37 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. сплаченого нею судового збору.

Заяву про апеляційне оскарження рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд міста Кіровограді.

Суддя Кіровського В. В. Поступайло

районного суду

м.Кіровограда