Рішення
від 02.11.2015 по справі 910/25764/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2015Справа №910/25764/15 За позовом Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив НС-3»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 63981,92 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Славянін М.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення коштів з відкритого у банку Відповідача рахунку Позивача у зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Договору № 3/107443 від 01.04.2008 розрахунково-касового обслуговування.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, оскільки ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та була отримана Відповідачем, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення повноважних представників покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічну правову позицію викладено в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18.

Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 01.04.2008 між Банком (Відповідач) та Клієнтом (Позивачем) Договору № 3/107443 Банк відкрив Клієнту поточний рахунок у національній валюті та зобов'язувався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, у тому числі в системі «Клієнт-Банк» на підставі окремого договору, та зокрема, Банк зобов'язався виконувати розрахункові операції за дорученням Клієнта, вести комплексне розрахунково-касове обслуговування та проводити розрахункові та касові операції по рахунку Клієнта у порядку та на умовах, що передбачені діючим законодавством.

Даний Договір є чинним (пункт 8.1), у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Зворотного матеріали справи не містять.

З пояснень Позивача та доданих ним до позову письмових доказів вбачається, що Позивачем з лютого 2015 року, як через систему «Клієнт-Банк», так і наручно, а також засобами поштового зв'язку було ініційовано грошові перекази, для чого направлено на виконання Банку платіжні доручення (копії з доказами направлення залучено до справи, перелік наведено у позові), однак ці платіжні доручення Клієнта Банком не були виконані.

Починаючи з травня 2015 року Банк не тільки не виконує розрахункових документів Клієнта, а також не повертає у будь-який спосіб власні кошти Клієнта.

Претензію Позивача (з платіжкою) Відповідач отримав у вересні 2015 року, однак ані її, ані платіжне доручення № 5 від 11.09.2015 про перерахування коштів на суму 63981,92 грн. Відповідач не виконав та мотивованої підстави такого невиконання не надав. Зворотного матеріали справи не містять. Належні докази направлення та отримання Відповідачем цих документів залучені до справи.

Отже, у встановлені Договором строки та всупереч ст.ст. 525, 526, 530, 1066, 1068 ЦК України, ст.ст. 8, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розпорядження Позивача (платіжне доручення № 5 від 11.09.2015) Банком виконане не було.

Вказаним невиконанням було порушене майнове право Позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі записів на поточному рахунку позивача, відкритому в Банку.

Однак, позов до Банку не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Так, на підставі постанови Правління НБУ від 17.09.2015 № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення від 17.09.2015 № 171, згідно з яким у Банку з 18.09.2015 по 17.12.2015 (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду ( http://www.fg.gov.ua ) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».

Відтак, враховуючи дану норму, юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Водночас, у пункті 5-4 статті 2 даного Закону під поняттям «кредитор» розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень та положень статті 509 ЦК України, Позивач є кредитором банку за Договором банківського рахунку, на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому вимога Позивача про перерахування залишку коштів, які знаходяться на його рахунку у Відповідача, є саме вимогою кредитора та не може бути виконана Відповідачем у силу зазначеної норми, у зв'язку із запровадженням у останнього тимчасової адміністрації.

Зазначене є підставою для відмови у даному позові.

При цьому, розглядаючи спір по суті судом враховано, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на продовження виконання Банком вищеописаних спірних банківських операцій, невиконання яких стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Додатково суд зауважує, що Позивач може захистити свої майнові права за Договором у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Також, зважаючи на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, то судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Обслуговуючого кооперативу «Автогаражний кооператив НС-3» (м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 2-А; ідентифікаційний код 35735600) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сташків Р.Б.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення02.11.2015
Оприлюднено24.11.2015
Номер документу53605909
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/25764/15

Постанова від 14.12.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Ухвала від 26.11.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Пономаренко Є.Ю.

Рішення від 02.11.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

Ухвала від 01.10.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сташків Р.Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні