Рішення

від 12.11.2015 по справі 910/25730/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015Справа №910/25730/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Драфт»

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 376 992,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Гречко Д.В. - по дов. № б/н від 02.01.2015

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Драфт» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 376 992,00 грн., з яких: 235 620,00 грн. вартість неповерненого майна та 141 372,00 грн. неустойки за неповернення майна внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди № 110614/О1 від 11.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 було порушено провадження у справі № 910/25730/15 та призначено її до розгляду на 15.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25730/15 від 15.10.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 01.10.2015, розгляд справи був відкладений на 12.11.2015.

Позивач в судовому засіданні 12.11.2015 позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання 12.11.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.10.2015 та ухвали від 15.10.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.10.2015 місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.11.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивач, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Драфт» (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди № 110614/01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар для здійснення власної господарської діяльності приймає у строкове користування за плату майно, зазначене у цьому договорі (далі - майно).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що за час прострочення повернення майна з оренди відповідач у відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України має сплатити неустойку за період з 18.07.2015 по 16.09.2015 в розмірі 141 372,00 грн., а також сплатити вартість переданого в оренду майна в сумі 235 620,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з п. 1.3. договору найменування, склад, кількість та вартість майна, розмір орендної плати та строк, на який майно передається в оренду зазначається у відповідному акті приймання-передачі, який має силу додатку до цього договору, є невід'ємною частиною договору та має однакову з ним юридичну силу.

Відповідно до п. 2.2. договору майно передається орендодавцем та приймається орендарем на підставі цього договору, відповідно до акту приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі обладнання в оренду від 12.06.2014 орендодавець передав, а орендар прийняв наступне майно на загальну суму 235 620,00 грн.:

№Назва обладнанняМодельКількістьЗаставна вартість 1зонтБілий ведмідь 15 52 500,00 2Меблі 4+1Білий ведмідь 60 156 000,00 3Шатер 3х6Білий ведмідь 2 6 000,00 4Шатер 5х5Білий ведмідь 7 21 120,00

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 763 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

З умов договору вбачається, що сторонами не встановлено строк оренди переданого в оренду майна, а отже договір укладений на невизначений строк.

Відповідно до п. 3.1. договору майно передається орендарю виключно для використання його за цільовим призначенням у господарській діяльності орендаря.

В пункті 3.2. договору визначено, що використання майна не за цільовим призначенням не допускається.

Так, пунктом 3.4. договору передбачено, що орендар зобов'язаний використовувати майно виключно для реалізації пива таких торгових марок «Heinеken», «Gцsser», «NewcastlеBrownAle», «Amstel», «Murphy'slrishStout», «Murphy'slrishRed», «Paulaner», «Taьplier». Використання майна під час реалізації іншого товару, не зазначеного в пункті 3.4. цього договору, вважається його нецільовим використанням.

Відповідно до п. 4.3. договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві майно у разі виникнення підстав, зазначених в пп. 4.1.2., пп. 4.1.3. та пп. 4.1.5. цього договору, негайно, але не пізніше двох календарних днів з моменту отримання від орендодавця вимогипро повернення.

Так, пунктами 4.1.2., 4.1.3. договору визначено, що майно, передане в оренду, підлягає поверненню орендодавцеві у разі використання майна не за цільовим призначенням, а також використання майна для реалізації пива торгових марок, не зазначених в даному договорі; на вимогу орендодавця.

За умовами п. 6.1.5. договору орендодавець має право вимагати розірвання цього договору в порядку та у випадках, передбачених чинним законодавством та цим договором.

Згідно з п. 10.4. договору у разі дострокового розірвання цього договору орендодавець за п'ять календарних днів до дати розірвання письмово повідомляє орендаря про планове розірвання із зазначенням підстави та причини такого дострокового розірвання.

Позивач письмово звернувся до відповідача з листом № 10 від 13.07.2015 зі змісту якого вбачається, що позивач вимагає повернути надане в оренду майно, оскільки відповідач всупереч п. 3.4. договору використовує майно для реалізації пива торгових марок, які не зазначені в договорі та повідомив відповідача про дострокове розірвання договору з 18.07.2015.

Дана вимога надіслана відповідачу 14.07.2015 (вівторок), що підтверджується фіскальним чеком № 1493 та описом вкладення кореспонденції у цінний лист від 14.07.2015.

Стаття 651 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що договір є розірваним з 18.07.2015.

Відповідно до п.п. 1, 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 958 від 28.11.2013 кількість днів, протягом яких пересилається рекомендована кореспонденція у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міста Києва, Сімферополя, Севастополя) (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складає Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 4 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Пунктом 4.3. договору визначено, що орендар зобов'язаний повернути майно протягом двох календарних днів з моменту отримання вимоги про повернення.

Отже, враховуючи викладене відповідач мав виконати зобов'язання з повернення майна в строк по 22.07.2015 включно.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 2.6. договору повернення майна від орендаря до орендодавця здійснюється в порядку, передбаченому пп. 2.2.-2.5. цього договору та розділом № 4 цього договору, тобто шляхом підписання та скріплення печатками обох сторін акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.4.7. договору орендар зобов'язався повернути орендодавцю майно або сплатити за нього грошові кошти у випадках та у порядку, передбачених розділом 4 цього договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов договору та ст. 785 Цивільного кодексу України відповідач після припинення дії договору своєчасно не повернув з оренди майно.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пункт 2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення .

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.8. договору у разі неперерахування на рахунок орендодавця грошових коштів у порядку та строки, зазначені в п. 4.7. цього договору, майно вважається безпідставно набутим орендарем, а за його використання нараховуються проценти у розмірі 1% від вартості майна за кожен день безпідставного збереження майна. Проценти підлягають сплаті орендодавцеві разом із поверненням майна або сплатою грошових коштів за майно.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 4.8. договору сторони узгодили інший розмір неустойки за користування річчю за час прострочення.

В зв'язку із врахуванням поштового обігу та встановленого сторонами в договорі дводневного строку для повернення майна з моменту отримання вимоги про повернення неустойка має бути нарахована з моменту настання цього строку, тобто з 23.07.2015.

За наступними розрахунками суду неустойка за користування майном за час прострочення повернення з 23.07.2015 по 16.09.2015 становить: 2 356,20 грн. (1% від вартості майна 235 620,00 грн.) х 56 днів прострочення = 131 947,20 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 131 947,20 грн.

В частині ж розміру неустойки в сумі 9 424,80 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки розрахунок позивачем здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Разом з цим в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача вартості переданого в оренду майна в сумі 235 620,00 грн. слід відмовити з огляду на наступне

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.7. договору у разі, якщо орендар з будь-яких причин не може повернути орендодавцеві майно протягом встановлених цим договором строків, він протягом п'яти банківських днів, зобов'язаний купити це майно за ціною, вказаною в акті приймання-передачі. Порядок купівлі-продажу майна узгоджується сторонами додатково.

Позивачем доказів в підтвердження того що сторонами вчинялись дії щодо купівлі-продажу переданого в оренду майна, що мало наслідком укладення відповідного договору та належних доказів невиконання з боку покупця (відповідача) цього договору щодо сплати вартості майна не подано, а отже позивач не набув право вимоги стягнення з відповідача вартості цього майна.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення вартості не поверненого майна.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Драфт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04205, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Драфт» (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 22-А, код ЄДРПОУ 30470666) 131 947 (сто тридцять одна тисяча дев'ятсот сорок сім) грн. 20 коп. неустойки за неповернення майна, 1 979 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 19.11.2015.

СуддяВ.В. Сівакова