Постанова

від 16.11.2015 по справі 925/893/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа№ 925/893/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Косяк О.В., довіреність № б/н від 15.01.2015;

від відповідача - Анастас'єва Л.В., довіреність № б/н від 24.03.2015,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Брелок" на рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 у справі №925/893/15 (суддя Скиба Г.М.) за позовом приватного підприємства "Еркер" до приватного підприємства "Брелок" про стягнення 1 587 666,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Еркер" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства "Брелок" про стягнення 1 049 017, 87 грн., як попередньої оплати, штрафу в сумі 104 901, 78 грн., 3% річних в сумі 16 028,41 грн. та інфляційних в сумі 417 718,89 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 у справі №925/893/15 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 049 017, 87 грн. передоплати як збитків, 104 901, 78 грн. штрафу, 417 718,89 грн. інфляційних, 16 028,41 грн. 3% річних.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що оскільки відповідач не виконав робіт за договором, то зобов'язаний повернути позивачу кошти в сумі 1 049 017, 87 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 у справі №925/893/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ним було виконано роботи на частину заявленої до стягнення суми передплати у загальному розмірі 945 177, 60 грн., а тому відповідно сума, яка підлягає поверненню позивачу є меншою.

Також, апелянт зазначає про те, що оскільки зобов'язання відповідача з перерахування коштів не є грошовим, 3% річних та інфляційні не можуть нараховуватись.

Заперечуючи проти нарахування штрафу відповідач посилається на п. 14.1 договору, яким передбачено право замовника на його розірвання, проте без штрафних санкцій.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 16.11.2015 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у вказаній частині, з наступних підстав.

Між приватним підприємством "Еркер", як замовником та приватним підприємством "Брелок", як підрядником 27.12.2013 укладено договір на виконання підрядних робіт № 2712-2013.

Згідно предмету даного договору (п. 1.1) замовник доручає, а підрядник зобов'язується власними силами і матеріалами виконати комплекс робіт по будівництву багатоповерхового житлового будинку 1 секція, 1-12 поверхи, технічний поверх та покрівля за адресою: вул. Боголюбова, 25 с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до діючих норм ДБН, у визначений термін, а замовник зобов'язується прийняти їх та оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість виконаних робіт орієнтовно становить 9 552 000 грн.

Пунктом 3.1 договору встановлено строки виконання будівельних робіт: початок робіт - 09.01.2014, закінчення робіт - 20.11.2014.

Замовник оплачує підряднику аванс в сумі 470 000, 00 грн. вартості наступного поверху після фактичного закінчення виконаних робіт попереднього поверху (п. 4.1 договору).

Наступну вартість замовник оплачує, згідно підписаних актів приймання повного комплексу робіт поверху протягом 5 робочих днів з дати його підписання (п. 4.2 договору).

Згідно п. 14.1 договору замовник може розірвати (без штрафних санкцій) дію цього договору за таких обставин:

- банкрутство підрядника;

- відставання з вини підрядника у виконанні графіка виконання робіт більш ніж на один місяць.

На виконання умов договору позивач протягом січня-серпня 2014 року здійснив попередню оплату відповідачу на загальну суму 4 177 863,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 26-67).

Відповідачем було виконано роботи лише на частину суми передплати, а саме на 3 128 845, 46 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Роботи на іншу частину суми передплати у розмірі 1 049 017, 87 грн. у строк передбачений договором (до 20.11.2014) виконано не було.

Позивач, скориставшись правом, передбаченим 14.1 договору, надіслав на адресу відповідача лист від 29.08.2014р. № 704/1, яким повідомив останнього про розірвання договору № 2712-2013 від 27.12.2013 р. в односторонньому порядку, у зв'язку з відставанням з вини підрядника у виконанні графіка робіт.

Даний лист було отримано відповідачем 05.09.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 15).

У зв'язку з тим, що відповідач роботи на вказану частину суми попередньої оплати - 1 049 017, 87 грн. не виконав, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з приватного підприємства "Брелок" вказаних коштів попередньої оплати.

Судом першої інстанції вказану вимогу задоволено та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 1 049 017, 87 грн. передоплати як збитків.

Колегія суддів погоджується із задоволенням вказаної вимоги, проте вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом не вірно визначено правову природу цих коштів, а саме передоплата, як збитки.

Так, вказані кошти дійсно є невикористаною відповідачем сумою попередньої оплати, проте термін «збитки» вжито судом необґрунтовано.

Згідно норм чинного законодавства до складу збитків не можуть бути віднесені кошти попередньої оплати.

Щодо висновку суду в частині обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача вказаних коштів в сумі 1 049 017, 87 грн., колегія суддів погоджується із задоволенням позову в наведеній частині, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось вище, на виконання своїх зобов'язань за договором позивачем перераховано на рахунок відповідача суму попередньої оплати у розмірі 4 177 863,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 26-67).

Відповідачем було виконано роботи лише на частину суми передплати, а саме на 3 128 845, 46 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

Належних доказів виконання робіт за договором відповідачем на іншу частину суми передплати у розмірі 1 049 017, 87 грн. до суду першої інстанції не надано.

Доводи апелянта про те, що ним було виконано роботи на частину заявленої до стягнення суми передплати у загальному розмірі 945 177, 60 грн., а тому відповідно сума, яка підлягає поверненню позивачу є меншою, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Згідно п. 5.1 договору приймання фактично виконаних обсягів робіт оформлюється Актами приймання виконаних робіт. Підрядник оформлює та передає замовнику для перевірки Акти приймання виконаних робіт повністю завершеного етапу поверху не пізніше 25 числа поточного місяця.

Апелянт посилаючись на те, що сума виконаних ним робіт є більшою за встановлену оскаржуваним рішенням, надає вже на стадії апеляційного провадження Акти приймання виконаних будівельних робіт №6 та №7 та докази направлення їх позивачу.

З опису вкладення у цінний лист вбачається, що відповідачем вказані Акти направлено позивачу лише 03.07.2015, тобто на наступний день після прийняття оскаржуваного рішення.

Вказані акти до цього часу не підписано позивачем. При цьому, позивач листом від 09.07.2015 заперечив проти виконання вимоги підрядника щодо сплати коштів за непідписаними актами.

Відповідно до п. 4.2 договору наступну вартість замовник оплачує, згідно підписаних актів приймання повного комплексу робіт поверху протягом 5 робочих днів з дати його підписання.

Приймання фактично виконаних робіт оформлюється актами приймання виконаних робіт. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє акти приймання на предмет відповідності їх проектній документації та фактичним обсягам, після чого оформляє і передає підряднику оформлені акти або повідомляє про відмову від оформлення актів (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору якщо протягом 5-ти робочих днів замовник в письмовій формі не висунув підряднику зауважень, акти вважаються підписаними.

Згідно частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Станом на день ухвалення судом оскаржуваного рішення відповідач не направив акти виконаних робіт позивачу. Надано доказ направлення лише наступного дня після ухвалення рішення. Буд-яких доказів такого направлення до винесення судом першої інстанції рішення апелянтом не надано.

Наявність порушених прав позивача та обґрунтованість позовних вимог оцінюється судом станом день подачі позову до суду.

Так, станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою, як і на день винесення судом рішення по справі, були відсутні обставини, за яких у замовника міг би виникнути обов'язок зі сплати спірної суми у загальному розмірі 945 177, 60 грн., за Актами приймання виконаних будівельних робіт №6 та №7.

Оскільки, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за обставин чинних на час його прийняття, а отже у зв'язку з тим, що станом на дату винесення оскаржуваного рішення вказані Акти навіть не було направлено позивачу, підстави для зміни цього судового акту в частині визначення суми попередньої оплати, яка підлягає поверненню позивачу, відсутні.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не доведення виконання відповідачем робіт на суму передплати у розмірі 1 049 017, 87 грн.

Відповідач не позбавлений права на пред'явлення окремого позову до суду на підставі своїх доводів щодо виконання робіт у спірній сумі.

Частинами 2-4 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено право замовника відмовитись від договору у визначених випадках: - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим; - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, та після невиконання підрядником вимоги про усунення недоліків у призначений строк; - а також у будь-який час до закінчення роботи.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання допускається, якщо про таке встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 Цивільного кодексу України особи, які вчинили двосторонній правочин, мають право відмовитися від нього у випадках, передбачених законом, навіть і у тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Згідно з ч. 4 ст. 214 Цивільного кодексу України правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання; внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання у повному обсязі зобов'язання припиняється.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що і без звернення до суду договір вважається розірваним у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором або законом.

Згідно п. 14.1 договору замовник може розірвати (без штрафних санкцій) дію цього договору за таких обставин:

- банкрутство підрядника;

- відставання з вини підрядника у виконанні графіка виконання робіт більш ніж на один місяць.

Пунктом 14.3 договору передбачено, що сторона, яка прийняла рішення про розірвання договору, повідомляє про це письмово іншу сторону не менше ніж за 45 днів до вступу в дію такого рішення, і якщо на протязі цього строку обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, сторона, що проявила ініціативу, має право розірвати контракт.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем направлено на адресу відповідача лист № 704/1 про розірвання договору № 2712-2013 від 27.12.2013 р. в односторонньому порядку, у зв'язку з відставанням з вини підрядника у виконанні графіка робіт.

Слід враховувати, що у підрядних відносинах замовник вправі відмовитись від договору у будь-який час, тобто незалежно від підстав такої відмови (ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України).

Даний лист було отримано відповідачем 05.09.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 15).

Враховуючи отримання відповідачем 05.09.2014 листа про розірвання договору № 2712-2013 від 27.12.2013 р. в односторонньому порядку, даний договір на момент пред'явлення позову до суду є розірваним.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2).

Відповідно до ч. 3 вказаної статті положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У зв'язку з отриманням відповідачем 05.09.2014 листа про розірвання договору № 2712-2013 від 27.12.2013 р. в односторонньому порядку, даний договір вважається розірваним.

Тому, положення ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України про те, що особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава на якій воно було набуте відпала, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

Оскільки, факт перерахування позивачем відповідачу коштів в сумі 1 049 017, 87 грн. підтверджується матеріалами справи, тоді як доказів повернення цих коштів чи доказів виконання робіт до суду 1-ї інстанції надано не було, а також враховуючи недоведення апелянтом настання строку оплати таких робіт позивачем станом на день ухвалення оскаржуваного рішення, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми правомірно задоволена судом першої інстанції.

При цьому, відповідач не позбавлений права на розгляд спору щодо необхідності оплати за спірними непідписаними актами в окремому позовному провадженні.

Також, окрім стягнення з відповідача коштів у розмірі 1 049 017, 87 грн., позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу в сумі 104 901, 78 грн., 3% річних в сумі 16 028,41 грн. та інфляційних в сумі 417 718,89 грн.

Судом першої інстанції вказані вимоги задоволено повністю.

Проте, зазначені вимоги - про стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивачем нарахування штрафу здійснювалось на підставі п. 13.1 договору, згідно якого за невиконання у строк встановлений графіком виконання робіт підрядник виплачує замовникові штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних робіт.

Разом з тим, пунктом 14.1 договору передбачено право замовника на його розірвання, проте без штрафних санкцій.

Враховуючи отримання відповідачем 05.09.2014 листа про розірвання договору № 2712-2013 від 27.12.2013 р. в односторонньому порядку, даний договір є розірваним.

Отже, у такому випадку - розірвання договору в односторонньому порядку, умови договору не передбачають нарахування штрафної санкції.

Стосовно вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Разом з тим, обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку, зокрема, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Наведена позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України у п. 5.2 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 та постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14.

Враховуючи те, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 16 028,41 грн. та інфляційних в сумі 417 718,89 грн. слід відмовити.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення вимог про стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову у вказаній частині. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Брелок" на рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 у справі №925/893/15 за позовом приватного підприємства "Еркер" до приватного підприємства "Брелок" про стягнення 1 587 666,95 грн. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.07.2015 у справі №925/893/15 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення штрафу, 3% річних та інфляційних.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«1. Позов приватного підприємства "Еркер" до приватного підприємства "Брелок" про стягнення 1 587 666,95 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Брелок" (м. Черкаси, бул. Шевченка, 335, кв. 15, код ЄДРПОУ 14202842) на користь приватного підприємства "Еркер" (м. Біла Церква Київської області, вул. Толстого, 36, корп. 4, код ЄДРПОУ 24881850) 1 049 017 грн. 87 коп. попередньої оплати та 20 979 грн. 42 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. ».

4. Стягнути з приватного підприємства "Еркер" (м. Біла Церква Київської області, вул. Толстого, 36, корп. 4, код ЄДРПОУ 24881850) на користь приватного підприємства "Брелок" (м. Черкаси, бул. Шевченка, 335, кв. 15, код ЄДРПОУ 14202842) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 5 386 грн. 96 коп.

5. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №925/893/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко