Постанова

від 11.11.2015 по справі 909/679/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. Справа № 909/679/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Корал», б/н від 03.09.2015 р. (вх. № 01-05/4062/15 від 09.09.2015 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2015 року

у справі № 909/679/15 (суддя Гриняк Б.П.),

порушеній за позовом Прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі:

Позивача: Виконавчого комітету Тисменицької міської ради, м. Тисмениця, Івано-Франківської області,

До відповідача: Приватного підприємства «Корал», м. Тисмениця, Івано-Франківської області,

Про: зобов'язання повернути нежитлове приміщення по вул. Галицька, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн. власнику - територіальній громаді в особі Тисменицької міської ради, стягнення неустойки у розмірі 8936,40 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: Гаврилкова Л.П. - п/к за довіреністю б/н від 10.11.2015 р.;

від прокуратури: прокурор Мельничук Ю.І. (посвідчення № 006924 від 01.10.2012 р.);

вільний слухач: Сворак В.В.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником прокуратури та позивача подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2015 року, справу № 909/679/15 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Кузь В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 р. у склад колегії для розгляду справи № 909/679/15 Господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корал», б/н від 03.09.2015 р. (вх. № 01-05/4062/15 від 09.09.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 30.09.2015 року, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи, а. с. 58-61).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 11.11.2015 р. про що сторони та прокурор були належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

В судове засідання, яке відбулось 11.11.2015 р. представник апелянта/відповідача вдруге не прибув, вимог ухвали суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано апелянтом/відповідачем - 16.09.2015 р. за № 77401 01561894 (а. с. 60) та наступною рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт/відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2015 р. по справі № 909/679/15 за позовом Прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Тисменицької міської ради до Приватного підприємства «Корал про зобов'язання повернути нежитлове приміщення по вул. Галицька, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн. власнику - територіальній громаді в особі Тисменицької міської ради та прийняти нове рішення, яким в позові Прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Тисменицької міської ради до Приватного підприємства «Корал» відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду представником подано відзив на апеляційну скаргу № 200 від 25.09.2015 р. (вх. № 01-04/6724/15 від 26.10.2015 р.) в якому просить повернути територіальній громаді м. Тисмениця в особі виконавчого комітету Тисменицької міської ради нежитлове приміщення по вул. Галицька, 32, в м. Тисмениця і дати можливість розпорядитися цими приміщеннями, також представником позивача надано усні пояснення по суті спору, проти апеляційної скарги заперечив, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник прокуратури в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив та зазначив, що оскільки договір оренди закінчився та не є пролонгованим (продовженим) про що є рішення суду по справі № 909/5/15, яке набрало законної сили, а орендар не має наміру його повторно укладати так, як хоче використовувати в цілях територіальної громади то апелянту/відповідачу слід повернути орендоване нежитлове приміщення після закінчення спірного договору, відтак просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на вищенаведене колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що сторін та прокурора не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони та прокурор своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/679/15, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корал», б/н від 03.09.2015 р. (вх. № 01-05/4062/15 від 09.09.2015 р.) до провадження та розгляд справи № 909/679/15 у зв'язку із не явкою в судове засідання представника апелянта/відповідача та позивача ухвалою суду від 30.09.2015 р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2015 р., про що сторін та позивача було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи.

Однак, апелянт/відповідач повноважного представника в судове засідання, повторно, не направив.

Враховуючи вимоги ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем двохмісячного строку вирішення справи з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження є 11.11.2015 р.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника апелянта/відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в ухвалі суду від 30.09.2015 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалася (а. с. 75-76).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/679/15 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника апелянта/відповідача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2015 року у справі № 909/679/15 (суддя Гриняк Б.П.) вирішено: частково задовольнити позов прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Тисменицької міської ради до ПП «Корал» про повернення нежитлового приміщення по вул. Галицькій, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн., власнику територіальній громаді в особі Тисменицької міської ради, та стягнення неустойки в сумі 8936,40 грн. (абзац 1-ий резолютивної частини рішення ); зобов'язано Приватне підприємство «Корал» (вул. Б. Лепкого ,13, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400, код ЄДРПОУ 30698004) повернути нежитлове приміщення по вул. Галицька, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн. власнику територіальній громаді в особі Виконавчого комітету Тисменицької міської ради, (вул. Галицька, 32, м. Тисмениця, 77400, код ЄДРЮОФОП 04356165) (абзац 2-ий резолютивної частини рішення ). В частині позовних вимог щодо стягнення з Приватного підприємства «Корал» на користь Тисменицької міської ради неустойки у розмірі - 8936,40 грн. - відмовити (абзац 3-ий резолютивної частини рішення ) та стягнути з Приватного підприємства «Корал», вул. Б. Лепкого, 13, м. Тисмениця, 77400, (код ЄДРПОУ 30698004) дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 1218,00 грн. (абзац 4-ий резолютивної частини рішення ) (а. с. 48, 49-51).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач (Приватне підприємство «Корал») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2015 р. по справі № 909/679/15 за позовом Прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Тисменицької міської ради до Приватного підприємства «Корал про зобов'язання повернути нежитлове приміщення по вул. Галицька, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн. власнику - територіальній громаді в особі Тисменицької міської ради та прийняти нове рішення, яким в позові Прокурора Тисменицького району в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Тисменицької міської ради до Приватного підприємства «Корал» відмовити повністю (а. с. 62-64).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права в частині повернення нежитлового приміщення по вул. Галицькій, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн. власнику територіальної громади в особі Тисменицької міської ради, так як спірний договір є продовженим, а висновки, які місцевим господарським судом визнано встановленими в тій частині, суперечать фактичним обставинам справи, відтак оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню.

Вважає, що позивачем відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не було письмово попереджено орендаря (ПП «Корал») за три місяці до закінчення терміну дії договору, відтак на думку апелянта спірний договір є продовженим (пролонгованим).

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що у зв'язку із закінченням дії договору ним було надіслано на адресу позивача заяву щодо подальшої пролонгації договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 11.01.2011 р., однак відповідача було повідомлено, що заява про пролонгацію договору оренди нежитлового приміщення була розглянута на засіданні виконавчого комітету, але рішення щодо пролонгації не прийняте.

Також апелянт вважає, що оскільки в орендаря є переважне право на укладення нового договору то у зв'язку із вищенаведеним ПП «Корал» набуло право на пролонгацію договору оренди, а отже підстави для повернення нежитлового приміщення позивачу відсутні.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення у справі № 909/679/15 в частині повернення нежитлового приміщення належить скасувати.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Приватне підприємство «Корал» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 30698004, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 77400, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. Б.Лепкого, 13.

Позивач: Виконавчий комітет Тисменицької міської ради, є представницьким органом місцевого самоврядування орган, що є підконтрольним і підзвітним відповідній раді, відповідно до Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 04356165, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 77400, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. Галицька, буд. 32, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.06.2015 р. (а. с. 10-11).

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області Прокурором Тисменицького району в інтересах держави в особі позивача Виконавчого комітету Тисменицької міської ради подано позов до Приватного підприємства «Корал» про зобов'язання повернути нежитлове приміщення по вул. Галицька, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн. власнику - територіальній громаді в особі Тисменицької міської ради, стягнення неустойки у розмірі 8936,40 грн. та стягнення судових витрат.

В обґрунтування заявленого позову прокурор зазначає порушення відповідачем інтересів держави в особі Виконавчого комітету Тисменицької міської ради, з чим погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Статтею 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право прокурора на подання позовної заяви (заяви) в порядку господарського судочинства, внесення апеляційної чи касаційної скарги на судові рішення господарських судів, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України.

У відповідності до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

У відповідності до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Колегією суддів встановлено, що прокурор Тисменицького району звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі позивача: Виконавчого комітету Тисменицької міської ради до Приватного підприємства «Корал» про повернення нежитлового приміщення по вул. Галицька, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн. власнику - територіальній громаді в особі Тисменицької міської ради та стягнення неустойки у розмірі 8936,40 грн.

Отже, предметом спору є неправомірне користування відповідачем нежитлового приміщення, чим створюються перепони орендодавцю для використання вказаного приміщення для власних виробничих потреб, у зв'язку з цим в позові ставиться вимога про повернення ПП «Корал» нежитлового приміщення, яке орендується.

Щодо суті заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 11 січня 2011 року між Виконавчим комітетом Тисменицької міської ради (Орендодавець - за договором, Позивач - у справі), з однієї сторони, та Приватним підприємством «Корал» (Орендар - за договором, Відповідач - у справі), з іншої сторони, був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 4 (надалі - Договір) (а. с. 15).

Колегією суддів встановлено, що спірний Договір оренди нежитлового приміщення, укладено сторонами за Договором у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками сторін за договором, засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України).

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений договір є договором найму (оренди), відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічна норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.1 Договору, об'єктом оренди є нежитлове приміщення площею 67,7 кв.м., яке розташоване на першому поверсі в будинку міської ради по вул. Галицька, 32 в м. Тисмениця.

Колегією суддів встановлено, що частина спірного орендованого приміщення належить до комунальної власності, власником якого є Територіальна громада міста Тисмениця в особі Тисменицької міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету б/н від 27.01.2005 р., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.02.2005 р. (а. с. 12) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6574648 від 22.02.2005 р. (а. с. 13).

Згідно п. 4.3 Договору, термін дії Договору встановлений до 31.12.2014 року. Після попередження щодо закінчення терміну дії Договору - Договір може бути розірваний в односторонньому порядку.

Також із матеріалів справи вбачається, що спірний договір між сторонами був предметом дослідження у справі № 909/5/15 за позовом Приватного підприємства «Корал» до Виконавчого комітету Тисменицької міської ради про спонукання відповідача до продовження дії договору оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого прийнято рішення від 03 березня 2015 року про відмову в задоволенні позову Приватного підприємства «Корал» до Виконавчого комітету Тисменицької міської ради про спонукання відповідача до продовження дії договору оренди нежитлового приміщення (а. с. 16-17).

Вищезазначене рішення набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25 травня 2015 року (а. с. 18-19).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, як вбачається з вищезазначених рішень, дія Договору оренди закінчилась 31.12.2014 р.

Слід зазначити, позивачем на адресу відповідача у зв'язку із закінченням дії спірного договору скеровувались листи від 20.01.2015 р. № 9 та від 26.01.2015 р. № 11 з проханням звільнити приміщення, яке використовувались під кафе «Корал» в м. Тисмениця, по вул. Галицька, 32, та передати його власнику - Тисменицькій міській раді (а. с. 21, 22).

03.06.2015 р. позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 112 від 03.06.2015 р. з вимогою терміново звільнити приміщення міської ради по вул. Галицька, 32 в м. Тисмениця (а. с. 23, 39, 40), про що останній не звільнив спірне приміщення, а лише повідомив позивача про вирішення даного спору в порядку судочинства у зв'язку із прийнятим на думку апелянта/відповідача Виконавчим комітетом Тисменицької міської ради розпорядження від 03.12.2014 р. про відмову в продовженні договору оренди (а. с. 41).

З вищенаведеного вбачається, що відповідачем у законом встановленому порядку не повернуто спірне нежитлове приміщення, що стало підставою звернення прокуратурою Тисменицького району до суду з вимогою повернути об'єкт оренди.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод. не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах зазвичай ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення міститься і в ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендні правовідносини у сфері комунальної власності врегульовані спеціальним Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Орендою, в розумінні ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як уже було зазначено у цій постанові 11 січня 2011 року між Виконавчим комітетом Тисменицької міської ради та Приватним підприємством «Корал» було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 4, згідно умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення площею 67,7 кв.м., яке розташоване в м. Тисмениця, по вул. Галицька, 32 (1 поверх).

Зазначене приміщення належить на праві власності територіальній громаді міста Тисмениця в особі Тисменицької міської ради.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендар самостійно здійснює господарську діяльність, виконує роботу та надає послуги з використанням орендованого приміщення. Позивач використовує орендоване приміщення під кафе «Корал».

Статтею 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 4.4 Договору оренди нежитлового приміщення № 4 від 11.01.2011 передбачено, що термін дії договору з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки, дія Договору оренди закінчувалась 31 грудня 2014 р., позивач 28.11.2014 р. звертався з листом № 279 до відповідача, в якому просив останнього звільнити орендовані приміщення до 31.12.2014 р., оскільки міська рада не має наміру продовжувати дію договору оренди (а. с. 20).

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Позивач у зазначеному вище листі попередив відповідача про те, що договір оренди нежитлового приміщення № 4 від 11.01.2011 р. продовжуватись не буде, таким чином, дія договору закінчилась 31.12.2014 р., що і встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2015 р. у справі № 909/5/15, яке набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 р. (а.с. 16-17, 18-19).

Таким чином, твердження відповідача про порушення позивачем положень ч.3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є безпідставним, оскільки вказаною нормою закону передбачено лише переважне право попереднього орендаря за інших рівних умов на укладення договору оренди на новий строк.

За змістом ст. 317 ЦК України, тільки власникові належить право володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

За наведених умов, місцевим господарським судом правомірно задоволено вимогу позивача щодо повернення відповідачем нежитлового приміщення по вул. Галицькій, 32 в м. Тисмениця, балансовою вартістю 15721,00 грн. з чим погоджується колегія суддів.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 8936,40 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З листа № 029/1185 від 01.07.2015 р. філії Публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» «Лисеницький район електричних мереж», який є в матеріалах справи (а. с. 29) вбачається, що на об'єкті - кафе «Корал» Договір № 805 від 10.04.2014 р. припинено постачання електроенергії 13.01.2015 р., в зв'язку з закінченням терміну дії договору, відтак відповідач заперечує щодо нарахування неустойки в розмірі 8936,40 грн., вказуючи не те, що ПП «Корал» не використовує спірне приміщення з 13.01.2015 р. та не чинить жодних перешкод щодо його використання Тисменицькою міською радою.

Слід зазначити, що вищезазначені обставини прокурором та позивачем жодним чином не доведено та не спростовано, відтак дослідивши матеріали справи та надані прокурором та сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, відповідно до ст. 43 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги прокурора в частині нарахування відповідачу неустойки в розмірі 8936,40 грн. є недоведеними у встановленому законом порядку та спростовуються вищенаведеним.

Щодо судових витрат, які місцевим судом присуджено стягнення з відповідача пропорційно задоволених заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 статті 3 та ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 вказаного Закону унормовано, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2014 р. становить 1218 грн. 00 коп.

В спірному випадку позовна заява подана прокурором, який відповідно до чинного законодавства (в той час яке діяло на момент подання прокурором відповідної позовної заяви) звільнений від сплати судового збору, та включає в себе вимоги як майнового, так і немайнового характеру, і в спірному випадку за подання такої позовної заяви стягненню підлягає судовий збір в сумі 1827,00 грн. - за позовну вимогу майнового характеру та 1218,00 грн. за позовні вимоги немайнового характеру.

Згідно з п.4. 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалась до суду.

Таким чином, враховуючи вищенаведене місцевим господарським судом вірно розподілено судові витрати та стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 1218,00 грн.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи, оцінивши їх в сукупності, колегія суду приходить до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2015 р. по справі № 909/679/15 є обґрунтованим, ухвалене на підставі повного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, твердженнями апелянта, які викладені в апеляційній скарзі рішення місцевого суду не спростовують, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного судового рішення.

Також слід зазначити, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Корал», б/н від 03.09.2015 р. (вх. № 01-05/4062/15 від 09.09.2015 р.) до провадження та п. 3 резолютивної частини ухвали зобов'язано апелянта/відповідача (ПП «Корал») подати: докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 730,80 грн. відповідно до Закону України «Про судовий збір» (а. с. 57).

Станом на час прийняття постанови по справі 909/679/15 скаржником не доплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду в сумі 730,80 грн.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку стягнути з Приватного підприємства «Корал» (77400, Івано-Франківська обл., Тисменицький район, м. Тисмениця, вул. Б.Лепкого, 13, код ЄДРПОУ 30698004) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 730,80 грн. за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 29, 32-34, 35, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 20.08.2015 року у справі № 909/679/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Корал» (77400, Івано-Франківська обл., м. Тисмениця, вул. Б.Лепкого, 13, код ЄДРПОУ 30698004) на користь стягувача: Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 730,80 грн. за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

3. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

11.11.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 16.11.2015 р.