Рішення

від 01.12.2010 по справі 2-6281/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 2-6281/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Митрофанової Є.Г.,

при секретарі Довгій С.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, що заподіяні злочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальних збитків та моральної шкоди, що заподіяні внаслідок скоєння ним злочину. В позовній заяві вказала, що 01 січня 2010 року відповідач незаконно заволодів належним їй автомобілем НОМЕР_1, та, рухаючись за кермом по вул. Набережна в м. Маріуполі, здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ, в результаті чого її автотранспортному засобу заподіяні значні механічні пошкодження. За даним фактом було порушено кримінальну справу, та вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 02 червня 2010 року відповідача визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Розмір збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 21084 гривень 63 копійки, однак під час розгляду кримінальної справи ця сума з відповідача стягнута не була, оскільки цивільний позов був залишений без розгляду. Крім цього, діями відповідача заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 5000 гривень, що полягає в порушенні її житгєвих зв’язків, нервовому струсі, оскільки вона до теперішнього часу не має можливості користуватися автомобілем та відчуває незручності у зв’язку з відсутністю автотранспортного засобу, який придбавала для своїх особистих потреб та використовувала для поїздок, пов’язаних з виробничою необхідністю. Просила стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 21084 гривень 63 копійки, витрати понесені нею на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 700 гривень, а також витрати, сплачені нею за послуги адвоката в розмірі 1500 гривень та за копіювання документів для подачі до суду в розмірі 21 гривня 60 копійок, моральну шкоду в сумі 5000 гривень.

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги та обставини, викладені в позовній заяві, підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, а також доповнив, що надані ним позивачці послуги адвоката, за які нею було сплачено 1500 гривень, включають в себе ознайомлення з матеріалами справи, підготовку документів до суду, складання позовної заяви, на що було витрачено загалом близько п’яти годин робочого часу, а також участь його як представника в судовому засіданні.

Відповідач позовні вимоги в частині стягнення матеріальних збитків визнав, однак не погодився з розміром моральної шкоди, яку просить стягнути позивачка, оцінив її в 1000 гривень та не заперечував проти стягнення у цьому розмірі.

Вислухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 02 червня 2010 року відповідача засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом «Опель-Вектра», д/н НОМЕР_2, 1989 року випуску, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 /а.с. 21,36/.

Відповідно до нотаріальної довіреності від 08.05.2008 року, виданої ОСОБА_4 М.1. на ім’я ОСОБА_5, ОСОБА_1 строком до 08.05.2018 року, позивачка здійснює експлуатацію зазначеного автомобіля, уповноважена розпоряджатися, керувати, звертатися з позовами, одержувати грошові суми /а.с.22/.

Згідно з висновком № 036 від 22.01.2010 року про оцінку вартості матеріального збитку, розмір матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля НОМЕР_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 21084 гривні 63 копійки /а.с. 4-7/.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» N 6 від 27.03.92 року, встановлено, що оскільки згідно зі ст.48 Закону України "Про власність" положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині заявлених вимог майнового характеру про стягнення заподіяних збитків в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 21084 гривень 63 копійки не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв’язку з чим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України позовні вимоги в цій частині задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п. З ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку їз знищенням чи пошкодженням її майна.

Суд вважає, що неправомірними діями відповідача позивачці завдано і моральну шкоду, оскільки у зв’язку з пошкодженням її автомобілю вона не мала можливості ним користуватися, чим був порушений її звичайний уклад життя, але з урахуванням конкретних обставин справи, а саме, що вона не зверталася до спеціальних закладів для лікування психоемоційного стану та не надала суду документів, щоб підтверджували, що вона використовувала автомобіль у виробничих цілях та його відсутність перешкоджала їх виконанню, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 1000 гривень, оскільки на переконання суду з урахуванням вищезазначених обставин саме ця сума є розумною і справедливою при даних обставинах. Крім того, саме ця сума визнана позивачем.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат, понесених позивачкою у зв’язку із зверненням до суду та розглядом справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. З ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно зі ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З договору №19 від 22.01.2010 року /а.с.31/та квитанцій № 40 від 04.02.2010 року, №43 від 09.02.2010 року /а.с. 32-33/ вбачається, що за проведення товарознавчої оцінки пошкоджень автомобіля для встановлення розміру майнової шкоди позивачкою було сплачено експерту 700 гривень, тому суд стягує цю суму з відповідача на її користь.

Однак, позивачкою у встановленому законом порядку не підтверджені витрати на адвокатські послуги, оскільки у матеріалах справи міститься лише додаток до договору на надання адвокатських послуг від 07 серпня 2010 року, де зазначається, що ціна договору відповідно до п.4.1 Договору встановлена сторонами в сумі 1500 гривень, але він не є платіжним або бухгалтерським документом, який може підтверджувати, що позивачкою дійсно ця сума була сплачена. Більше того, з цього додатку не вбачається, за яким договором, коли, по якій справі та які послуги були надані /а.с.34/. Договір на надання адвокатських послуг, який міститься в матеріалах справи, був укладений позивачкою з адвокатом ОСОБА_2 11 листопада 2010 року /а.с. 50/, що виключає можливість сплати за ним грошових коштів, які вказані в додатку від 07.08.2010 року. З наданої квитанції №158643 від 07.08.2010 року про сплату послуг ксерокопіювання в розмірі 21 гривня 60 копійок /а.с.35/ не можливо встановити, ким саме здійснювалася плата та за копіювання яких документів. Крім того, ці витрати цивільно- процесуальним законодавством до судових не віднесено. Тому в частині стягнення витрат на послуги адвоката та ксерокопіювання суд в задоволені позову відмовляє.

Оскільки позивачку при подачі позову звільнено від сплати судового збору, суд відповідно до ч. З ст. 88 ЦПК України стягує його з відповідача в дохід держави в розмірі пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі ст. 23, ч. 1 ст. 1166, 1167 ЦК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» N 6 від 27.03.92 року, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 174, 213, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, що заподіяні злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заподіяні злочином матеріальні збитки в розмірі 21084 гривень 63 копійки, моральну шкоду в розмірі 1000 гривень та витрати, понесені на проведення експертизи в розмірі 700 гривень, а всього стягнути 22784 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 63 копійки.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави судовий збір у розмірі 236 гривень 35 копійок, (міський бюджет Приморського району, ОКПО 3486694, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 31415537700055) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень (отримувач державний бюджет - Ворошиловський район м. Донецька, ОКПО 34686537, ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016. р/р 31216259700004).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя