Постанова

від 11.11.2015 по справі 906/892/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа №906/892/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність 24.06.2015р.);

відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Житомирської області від 25 серпня 2015 року у справі № 906/892/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик"

про стягнення 7719,96 грн.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

25 серпня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області було відмовлено в задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 до ТОВ "Автологістик" про стягнення коштів за час понаднормового простою у розмірі 7719,96 грн.

Позивач у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки суд невірно встановив, що простоєм автомобіля являється знаходження його понад нормативних строків під вантажно-розвантажувальними операціями та на митному оформленні, що має підтверджуватись картою простою, в той час, як підставою визначення часу простою є відомості зазначені у графі 22 СМК, зокрема повинні міститися відомості про прибуття під навантаження та вибуття з-під навантаження за підписом та печаткою відправника.

Отже, пояснює, що листом директора ТОВ "Автологістик" від 22 грудня 2014 року, безпідставно, в односторонньому порядку був змінений строк доставки вантажу із 23 грудня 2014 року на 26 грудня 2014 року та автомобілі були змушені простояти три дні з вантажем на Ягодинському пункті пропуску митниці.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

21 вересня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 28 жовтня 2015 року.

28 жовтня 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було відкладено розгляд скарги на 11 листопада 2015 року.

10 листопада 2015 року, у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Савченка Г.І., було внесено зміни до складу колегії суддів та визначено її у складі: Дужич С.П. - головуючий, Тимошенко О.М., Саврій В.А.

10 листопада 2015 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду колегія суддів у новому складі прийняла апеляційну скаргу до провадження та залишила її розгляд на 11 листопада 2015 року.

У судовому засіданні представник позивача ФОП ОСОБА_3 підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі і просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився вдруге, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

07 липня 2014 року, між ТОВ "Автологістик", як експедитором, та ФОП ОСОБА_3, як перевізником, було укладено Договір на перевезення вантажів №121, згідно якого експедитор надає заявки, а перевізник приймає та організовує перевезення вантажу за винагороду в інтересах експедитора замовлені ним міжнародні та внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом. (а.с.49-50)

11 грудня 2014 року, ФОП ОСОБА_3 прийняв до виконання Договір-заявку №7 на перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_2/НОМЕР_4 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно якої зобов'язався завантажити в Німеччині продукцію 17 грудня 2014 року, та 23 грудня 2014 року прибути до пункту розвантаження у м. Жовті Води Дніпропетровської області. (а.с.11)

12 грудня 2014 року, ФОП ОСОБА_3 прийняв до виконання, також, Договір -заявку на перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_1/НОМЕР_5 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно якої зобов'язався завантажити в Німеччині продукцію 15-16 грудня 2014 року, та 23 грудня 2014 року прибути у пункт розвантаження у м. Жовті Води Дніпропетровської області. (а.с.13)

Сторони узгодили, згідно вищезазначених договорів-заявок на перевезення вантажу, що перевезення здійснюватиметься блоково, у блоці 4 авто, прибуття 4 машин на розмитнення одночасно.

Згідно п.3 Договорів-заявок, перевізник забезпечує подачу необхідного типу автомобіля в технічно справному стані забезпеченого всіма необхідними для виконання перевезення документами. У разі запізнення транспортного засобу під навантаження/вивантаження більш ніж на 1 год. перевізник виплачує експедитору замовника штраф у розмірі 80 євро в гривнях за курсом НБУ за кожен розпочатий день запізнення. Час завантаження та митного оформлення, вивантаження і митного очищення автомобіля, перебування на прикордонному переході не повинно перевищувати 24 години на кожну операцію, виключаючи вихідні, святкові дні на території Європи і 48 годин на території України та країн СНД. Плата за наднормативний простій транспортного засобу 50 євро на території України, країн СНД і 80 євро на території Європи, за кожну повну наступну добу простою автомобіля.

Відповідно п.4 Договорів-заявок, необхідною умовою оплати простою є наявність карти простою з печаткою та підписом відправника (одержувача) вантажу або інший документ, підтверджуючий простій автомобіля.

З 15 грудня 2014 року по 28 грудня 2014 року, ФОП ОСОБА_3 було здійснено два перевезення вантажу за маршрутом Німеччина (Aussenlanger Ernst Koch Adierstr/4-8 58708 Menden) - Україна (Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 40), що підтверджується оригіналами CMR А №082740 від 18 грудня 2014 року та CMR А №087103 від 15 грудня 2014 року. (а.с.12-13, 38-39)

22 грудня 2014 року, під час перебування автомобілів Рено НОМЕР_2/НОМЕР_4 та Рено НОМЕР_1/НОМЕР_5 з вантажем перебували на території України, ФОП ОСОБА_3 отримав лист від ТОВ "Автологістик" про зміну дати прибуття автомобілів, а саме з 23 грудня 2014 року на 26 грудня 2015 року, оскільки 22 грудня 2014 року 2 авто ще грузяться в Німеччині, а час прибуття на митницю рахується по моменту прибуття останнього авто. (а.с.21)

23 грудня 2014 року, ФОП ОСОБА_3, не погодившись з датою перенесення розвантаження автомобілів, листом №2312 повідомив ТОВ "Автологістик", що у зв'язку з тим, що строки розвантаження перенесені без його згоди, то машини будуть знаходяться на вимушеному простої на території України і запропонував оплатити за 3 неплановані доби простою по кожному автомобілю із розрахунку 50 Євро/1 доба. (а.с.22)

24 грудня 2014 року, ТОВ "Автологістик" листом №559 повідомив, що не підтверджує вимушені простої автомобілів та відмовляється їх оплатити. (а.с.48)

18 червня 2015 року, ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Автологістик" про стягнення коштів за понаднормативний простой у розмірі 7719,96 грн. (а.с.72-74)

25 серпня 2015 року, рішенням господарського суду Житомирської області у задоволенні даного позову було відмовлено. (а.с.3-7)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом. Одним із способів захисту цивільного права та інтересу може бути вимога про примусове виконання зобов'язання та відшкодування збитків.

За приписами ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Автологістик" та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір на перевезення вантажів №121, згідно якого експедитор надає заявки, а перевізник приймає та організовує перевозку вантажу за винагороду в інтересах експедитора замовлені ним міжнародні та внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

На підставі цього договору, ФОП ОСОБА_3, за договорами-заявками від 11 та 12 грудня 2014 року, було прийнято до виконання перевезення вантажу автомобілями Рено НОМЕР_2/НОМЕР_4 та Рено НОМЕР_1/НОМЕР_5 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно яких він зобов'язався завантажити в Німеччині продукцію 15-17 грудня 2014 року, та, строго , 23 грудня 2014 року прибути у пункт розвантаження у м. Жовті Води Дніпропетровської області. (а.с.11, 13)

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з CMR А №087103 та CMR А №082740, відповідно , автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_5 був завантажений 15 грудня 2014 року та 18 грудня 2014 року прибув на Ягодинську митницю, а автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_4 був завантажений 18 грудня 2014 року та 22 грудня 2014 року прибув на Ягодинську митницю.

В цей же день, 22 грудня 2014 року відповідач повідомив позивача про зміну дати прибуття вантажу у пункт розвантаження з 23 грудня 2014 року на 26 грудня 2014 року (а.с.21), тим самим в ході виконання позивачем взятих на себе зобов'язань самостійно змінив умови Договору-заявки №7 від 11 грудня 2014 року та Договору-заявки без номеру від 12 грудня 2014 року. Перевізник не погодився з зазначеними змінами і повідомив відповідача, що автомобілі з вантажем перебувають на території України, затримка їх в дорозі є простой автотранспорта по вині експедитора.

Відповідно до п.3.2 Договору про перевезення вантажу №121 від 07 липня 2014 року, відповідач повідомляє перевізника про зміну дати загрузки, умов перевезення та інше, не пізніше ніж за 24 годити до дати вказаної у заявці.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, що для подолання відстані з терміналу Ягодинської митниці до пункту призначення (м. Жовті Води Дніпропетровської області) цим автомобілям з даним вантажем необхідно було біля 12 годин, а тому автомобілі, у зв'язку з односторонньою зміною відповідачем дати прибуття до пункту призначення, простояли завантажені чотири доби з 22 по 26 грудня 2014 року.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

З матеріалів справи видно та не заперечується сторонами, що позивач виконав свої зобов'язання по перевезенню вантажу згідно з договорами-заявами №7 від 11 та 12 грудня 2014 року, проте, відповідач в односторонньому порядку змінив строк прибуття автомобілів позивача, які вже мали вантаж, в пункт розвантаження, що призвело до зупинення перевезення вантажу позивачем з вини відповідача з 22 по 26 грудня 2014 року.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про підставність вимог позивача, а тому рішення місцевого господарського суду слід скасувати, позов задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 7719,96 грн. за простой автомобілів.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі наведеного, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позв - задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача кошти за простой автомобілів, який відбувся з вини відповідача.

Відповідно до вимог ст. ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги господарські витрати за розгляд апеляційної скарги, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу Фізичої особи-підприємця ОСОБА_3 - задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 25 серпня 2015 року, у справі №906/892/15 - скасувати та прийняти нове рішення, яким:

Позовні вимоги Фізичої особи-підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" (10002 м. Житомир, майдан Путятинський,2 поверх 4 офіс 421-3, код ЄДРПОУ 38862377, р/р 2600701507695 в ПАТ "Кредобанк"МФО 325365) на користь Фізичої особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 АДРЕСА_1 р/НОМЕР_6 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 7719,96 грн. (сім тис. сімсот дев'ятнадцять грн. 96 коп.), 1827 (одну тис. вісімсот двадцять сім) грн. - судового збору за подачу позовної заяви та 2009,71 (дві тис. дев'ять грн. 71 коп.) грн. - судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Господарському суду Житомирської області видати наказ.

Справу №906/892/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.