Постанова

від 06.06.2016 по справі 906/892/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа №906/892/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Савченко Г.І. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі Вавринчук А.І.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Костик А.Г. (дов. б/н від 14.03.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2016 у справі №906/892/15

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автологістик"

про стягнення 7719,96 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2016 (суддя Кудряшова Ю.В.) позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 1927,04 грн. оплати за наднормативний простій транспортного засобу, 456,05 грн. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що таким чином плату за наднормативний простій транспортного засобу - 50 євро на території України слід нараховувати за один день - 25.12.2014 за кожен автомобіль, що в еквіваленті становить 963,52х2=1927,04 грн. (курс НБУ станом на 25.12.2014 - 19,27042 грн. за 1 євро). Отже в цій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Свою апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що автомобілі, на думку позивача, простояли з вини відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" 22, 23, 24 грудня 2014.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 прийнято до розгляду апеляційну скаргу позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2016 у справі №906/892/15.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду заслухала представника відповідача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2016 у справі №906/892/15 без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в червні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" про стягнення 7719,76 грн. за час понаднормативного простою автомобілів та судовий збір.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.08.2015 (суддя Маріщенко Л.О.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (судді: Дужич С.П., Тимошенко О.М., Саврій В.А.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 7719,96 грн., 1827 грн. судового збору за подання позовної заяви та 2009,71 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016 касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Житомирської області від 25.08.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 року у справі № 906/892/15 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області в іншому складі суду.

Новим розглядом справи, господарський суд першої інстанції встановив наступне.

07.07.2014 між ТОВ "Автологістик", як експедитором, та ФОП ОСОБА_2, як перевізником, укладено договір на перевезення вантажів №121 (а.с. 49-50 том 1), відповідно до якого експедитор надає заявки, а перевізник приймає й організовує міжнародні та внутрішні перевезення вантажу автомобільним транспортом за винагороду (п.п. 1.1. договору).

Загальні умови по перевезенню вантажів визначаються в заявках, які є невід'ємною частиною даного договору (п.п. 2.1. договору).

Пунктом 3.2. договору про перевезення вантажу №121 від 07.07.2014 передбачений обов'язок відповідача повідомити перевізника про зміну дати загрузки, умов перевезення та іншого не пізніше ніж за 24 годити до дати, вказаної у заявці.

11.12.2014 ФОП ОСОБА_2 прийняв до виконання договір-заявку №7 на перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_1/НОМЕР_2 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно якої зобов'язався 17.12.2014 завантажити в Німеччині продукцію, а 23.12.2014 - прибути до пункту розвантаження у м.Жовті Води Дніпропетровської області.

12.12.2014 ФОП ОСОБА_2 прийняв до виконання також договір-заявку на перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_3/НОМЕР_4 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно якої зобов'язався 15-16.12.2014 завантажити в Німеччині продукцію, а 23.12.2014 - прибути у пункт розвантаження у м.Жовті Води Дніпропетровської області.

Сторонами погоджено, що перевезення здійснюється блоково, у блоці 4 авто, прибуття 4 машин на розмитнення одночасно.

Згідно пункту 3 договорів-заявок перевізник забезпечує подачу необхідного типу автомобіля в технічно-справному стані, забезпеченого всіма необхідними для виконання перевезення документами. У разі запізнення транспортного засобу під навантаження/вивантаження більш ніж на 1 год., перевізник виплачує експедитору замовника штраф у розмірі 80 євро в гривнях за курсом НБУ за кожен розпочатий день запізнення. Час завантаження та митного оформлення, вивантаження і митного очищення автомобіля, перебування на прикордонному переході не повинно перевищувати 24 години на кожну операцію, виключаючи вихідні, святкові дні на території Європи і 48 годин на території України та країн СНД. Плата за наднормативний простій транспортного засобу - 50 євро на території України і країн СНД та 80 євро - на території Європи за кожну повну наступну добу простою автомобіля.

Відповідно п.4 договорів-заявок необхідною умовою оплати простою є наявність карти простою з печаткою та підписом відправника (одержувача) вантажу або інший документ, підтверджуючий простій автомобіля.

В період з 15.12.2014 по 28.12.2014 ФОП ОСОБА_2 здійснено два перевезення вантажу за маршрутом Німеччина (Aussenlanger Ernst Koch Adierstr/4-8 58708 Menden) - Україна (Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул. Гагаріна, 40), на підтвердження чого в матеріалах справи містяться оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних: CMR А №087103 від 15.12.2014 та CMR А №082740 від 18.12.2014 (38-39).

22.12.2014 під час перебування автомобілів Рено НОМЕР_1/НОМЕР_2 та Рено НОМЕР_3/НОМЕР_4 з вантажем на території України, ТОВ "Автологістик" повідомило Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 про зміну дати їх прибуття, а саме: з 23.12.2014 на 26.12.2015, оскільки 22.12.2014 2 авто ще грузяться в Німеччині, а час прибуття на митницю є момент прибуття останнього автомобіля.

ФОП ОСОБА_2, в свою чергу не погодився з датою перенесення розвантаження автомобілів та листом від 23.12.2014 за вих. №2312 повідомив ТОВ "Автологістик" про відсутність його згоди на перенесення строків розвантаження та вимушеного простою автомобілів на території України, внаслідок чого запропонував оплатити за 3 неплановані доби простою по кожному автомобілю із розрахунку 50 євро/1 доба.

ТОВ "Автологістик", в свою чергу, у листі від 24.12.2014 №559 відмовився здійснити оплату простоїв автомобілів, внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, вважаючи правомірним нарахування плати за ненормативний простій на території України (4 дні) на кожен з автомобілів.

За результатами нового розгляду позовних господарським судом Житомирської області прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

До такого ж висновку дійшла судова колегія апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

Відповідно до ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ч.1. ст.901 ЦК України виконавець зобов'язаний за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язаний оплатити ці послуги. Відповідно до ч.1. ст.903 зазначеного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, встановлені договором.

Відповідно ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Так, пунктом 3 договорів-заявок від 11.12.2014 та 12.12.2014, сторони визначили, що час завантаження та митного оформлення, вивантаження і митного очищення автомобіля, перебування на прикордонному переході не повинно перевищувати 24 години на кожну операцію, виключаючи вихідні, святкові дні на території Європи і 48 годин на території України та країн СНД.

Умовами договорів-заявок від 11.12.2014 та від 12.12.2014 ФОП ОСОБА_2 встановлювався строк прибуття автомобілів до пункту розвантаження у м.Жовті Води Дніпропетровської області - 23.12.2014.

Виходячи із вказаних умов договорів-заявок, перебування на території України в період з 23.12.2014 по 24.12.2014 включає в себе 48 годин перебування на території України, передбачених п.3 договорів-заявок від 11.12.2014 та 12.12.2014, тобто не є ненормативним простоєм автомобілів.

Таким чином, обґрунтованим є нарахування позивачем плати за наднормативний простій транспортного засобу за одну добу - 25.12.2014 50 євро за кожен автомобіль, що в еквіваленті становить 963,52х2=1927,04 грн. (курс НБУ станом на 25.12.2014 - 19,27042 грн. за 1 євро). Отже в цій частині позов підлягає задоволенню.

В решті позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістью.

Cудова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені

ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2016 у справі №906/892/15 - залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Справу №906/892/15 повернути до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І. Ю.