Рішення

від 19.11.2015 по справі 905/2676/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.2015 Справа № 905/2676/15

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива» (ЄДРПОУ 31596383, адреса: 84114, м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, буд. 438)

про: стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 11.526,47 грн.

за участю представників

від позивача: Бочаров Д.М. - довіреність № 8416-К-О від 04.11.2014р.

від відповідача: не з'явились

суддя Величко Н.В.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.03.2011 р. в розмірі 11.526,47 грн., з яких: 9300,14 грн. - основна заборгованість, 940,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1057,08 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 228,90 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Нормативно вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: заяву від 23.03.2011 р. про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, витяг із «Тарифів Банку», довідку від 15.09.2015 р. вих. № 08.7.0.0.0/150915093238 про розмір встановлених кредитних лімітів, меморіальний ордер, виписку по тілу кредиту, виписку по процентах, виписку по комісії, розрахунок заборгованості станом на 11.09.2015 р., претензію №10221DO0FS0DD від 07.09.2015. розрахунок позовних вимог, статутні документи, копії яких долучено до справи.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, письмового відзиву та інших витребуваних документів не надав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що процесуальні документи у цій справі (ухвали суду) були направлені відповідачу за адресою, зазначеною у позові, і яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до приписів статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач не представив суду письмового відзиву по суті спору та документів, на яких такий відзив ґрунтується, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" (далі - відповідач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26009318231001 в національній валюті та картковий рахунок №26057318231086 в національній валюті.

Також, 23.03.2011 р. відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підписавши вказану заяву позивач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками, Тарифами банку, які разом із вищезазначеною заявою та карткою зі зразками підписів і відбитків складають договір банківського обслуговування.

Згідно умов даного договору та довідки позивача від 25.09.2015 р. вих. № 08.7.0.0.0/150915093238 про розмір встановлених кредитних лімітів, відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26009318231001 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг", а саме: 23.03.2011 р. - кредитний ліміт на рівні 22.600,грн., 06.06.2012 р. - кредитний ліміт на рівні 42.000,00 грн., 04.03.2013 р. - кредитний ліміт на рівні 50.000,00 грн., 20.05.2013 р. - кредитний ліміт на рівні 61.000,00 грн., 01.03.2014 р. - кредитний ліміт на рівні 61.000,00 грн., 02.03.2014 р. - кредитний ліміт на рівні 49.656,70 грн., 20.06.2014 р. - кредитний ліміт на рівні 0,00 грн., 23.06.2014 р. - кредитний ліміт на рівні 50.000,00 грн., 18.12.2014 р. - кредитний ліміт на рівні 20.000,00 грн., 13.01.2015 р. - кредитний ліміт на рівні 40.000,00 грн., 27.02.2015 р. - кредитний ліміт на рівні 35.000,00 грн., 19.03.2015 р. - кредитний ліміт на рівні 25.000,00 грн., 31.03.2015 р. - кредитний ліміт на рівні 20.000,00 грн.

Пунктами 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.5 Умов встановлено, що кредитний ліміт відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" являє собою суму грошових коштів, в межах яких банк проводить оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої банком методики на основі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показниках у відповідності з внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов та правил надання банківських послуг». При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених «Умов та правил надання банківських послуг», банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. (п.3.2.1.1.8 Умов та правил надання банківських послуг)

Відповідно до розділу 3.2.1.4 Умов та правил надання банківських послуг, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.2.1.4.1.1 Умов та правил).

У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п.3.2.1.4.1.2 Умов та правил).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п.3.2.1.4.1.3 Умов та правил).

Згідно п. 3.2.1.4.1.4 згаданих Умов та правил, під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

У пункті 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг сторони встановили відповідальність сторін, зокрема, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Матеріали справи свідчать, що позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 58.880,34 грн., що підтверджується наявними у справі меморіальними ордерами № 01D6 від 27.03.2013 р. на суму 42.746,71 грн., №F0505B03YA від 05.05.2015 р. на суму 16.133,63 грн. та виписками банку по рахунку відповідача.

За твердженнями позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 23.03.2011 р. належним чином не виконано, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 11.526,47 грн., з яких: 9300,14 грн. - основна заборгованість, 940,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1057,08 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 228,90 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Оскільки відповідачем не погашено кредитну заборгованість, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України ).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 633 ЦК України , публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За приписами ст. 207 ЦК України , правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 Цивільного кодексу України , якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами даного спору, є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Розділом 3.18 Умов та Правил передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

У п. 3.18.6.1 Умов та Правил зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Отже, відповідач після підписання Заяви від 23.03.2011 р. про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки приєднався до «Умов та Правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку», між сторонами у справі фактично було укладено договір банківського обслуговування від 23.03.2011 р., у тому числі щодо встановлення кредитного ліміту, який є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України , якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу .

Частиною 1 статті 1048 даного Кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини 6 статті 1056-1 Цивільного кодексу України у разі застосування змінювальної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявні у справі виписки банку про рух коштів по рахунку, виписки по процентах та виписки по комісії свідчать про те, що відповідачем виконувались взяті на себе грошові зобов'язання з порушенням порядку і строків, встановлених Умовами та Правилами надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач підписавши заяву від 23.03.2011 р. про відкриття поточного рахунку. Цими ж виписками підтверджується наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9300,14 грн., 940,35 грн. - по процентам за користування кредитом та 228,90 грн. - по комісії за користуванням кредитом.

Оскільки відповідачем не надано документального підтвердження виконання ним зобов'язань у порядку та строки, обумовлені договором, тому суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та присуджує до стягнення з відповідача вказані суми заборгованості у заявленому розмірі.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України , іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст. 218 ГК України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст. 549 ЦК України , ч.6 ст.231 ГК України , ст.ст. 1 , 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст. 232 ГК України .

У пункті 3.2.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Вказана умова не суперечить приписам положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

При цьому суд враховує, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч.1 ст. 617 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014р. "Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" антитерористичну операцію розпочато з 14.04.2014р.

15.10.2014р. набрав чинності Закон України від 02.09.14р. № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон), яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що проводять діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у цій зоні або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.14р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Статтею 2 названого Закону встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом п'ять статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. N 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Костянтинівка.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р оскаржене в судовому порядку.

Питання чинності цього розпорядження до теперішнього часу не вирішено.

Згідно статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно частини першої статті 11 вказаного Закону, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

За частиною 2 цієї ж статті, дія Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Згідно п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.14р. № 2, за змістом статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

З огляду на наведене господарський суд дійшов висновку, що лише сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, а оскільки відповідачем вказаного сертифікату до справи надано не було, відтак, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню за відсутністю підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань по оплаті за договором банківського обслуговування від 23.03.2011 р. («Умови та Правилами надання банківських послуг», до яких приєднався відповідач підписавши заяву від 23.03.2011 р. про відкриття поточного рахунку).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов'язань у розмірі 1057,08 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані. Протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи встановлені судом обставини та норми чинного законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" заборгованості за кредитним договором № б/н від 23.03.2011 р. в розмірі 11.526,47 грн., з яких: 9300,14 грн. - основна заборгованість, 940,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1057,08 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 228,90 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива» (ЄДРПОУ: 31596383, адреса: 84114, м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, буд. 438) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованість по кредиту в розмірі 11.526,47 грн., з яких: 9300,14 грн. - основна заборгованість, 940,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1057,08 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 228,90 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, крім того, 1218,00 грн. - судовий збір.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2015р.

Суддя Н.В. Величко